Аналіз п’єси “Мина Мазайло” М. Куліша



Миколу Куліша називають творцем “модерної драми”. Але драматург змушує й сьогодні сприймати один із своїх кращих творів не очима, а серцем, читати й перечитувати його, сміятися і замислюватися над проблемами сьогодення, які корінням своїм сягають у далеке минуле. Сюжет п’єси відомий ще з часів Мольєра і Карпенка-Карого. Та в М. Куліша він заіскрився новими барвами. Геній Миколи Гуровича Куліша перекинув місток між епохами й доки будуть жити Мини, що роду не пам’ятають, буде ця п’єса актуальною. Сюжет комедії гострий, напружений,

а його герої непередбачувані у своїх вчинках, типові, і разом із тим неповторно-самобутні.

З історії комедії

За спогадами сучасників, Микола Куліш дуже обережно поводився зі словом, не терпів використання “не тих” слів, а українську мову знав дуже добре й високо цінував її, стверджуючи, що таких багатих та соковитих мов, як його рідна, дуже мало на світі. Тому, мабуть, М. Куліш написав п’єсу ” Мина Мазайло “, у якій порушив мовну проблему. Письменник був закоханий у красу, емоційність, виразність української мови й намагався боротися за її подальший розвиток. “Мина Мазайло” – одна з найкращих

п’єс, яку хтось із дослідників назвав “філологічним водевілем”, бо в ній багато уваги приділено слову. Протягом року комедію “Мина Мазайло” було видруковано. Спочатку в одному з найбільш самобутніх і “європеїстських” українських видань кінця 20-х рр. XX ст.- гумористично-сатиричному альманасі “Літературний ярмарок” (шосте число за 1929 р.), навколо якого, як відомо, об’єдналися колишні члени ВАПЛІТЕ, серед яких були М. Хвильовий, О. Досвітній, М. Куліш, Ю. Яновський, Г. Косинка, В. Сосюра, Г. Епік, І. Дніпровський, П. Панч, М. Бажай та ін. А пізніше, усе в тому ж 1929 р., п’єса вийшла в Харкові окремою книжкою. Після постановки й публікації комедія стрімко одержала визнання. Проблематика, художні реалії твору жваво обговорювалися в пресі, стали предметом дискусій, у процесі яких висловлювалося чимало високих і дуже високих оцінок. 1929 р. комедія з’явилася на сценах Дніпропетровська й Херсона, Одеси й Вінниці, Житомира й Маріуполя. У Києві поставив Гнат Юра, у Харкові – Лесь Курбас. “Березільська” вистава тріумфально пройшла на гастролях в Одесі й Києві, а влітку 1930 р.- у Грузії, під час єдиного виїзду “Березоля” за межі республіки. Так само тріумфально було її знято наприкінці 1930 р., коли процес українізації пішов на спад.

Жанр п’єси. Сюжетна основа твору

” Мина Мазайло ” – не водевіль, а сатирична комедія, з притаманним цьому жанру прийомом концентрації побутових деталей, використанням гіперболи, символіки, гротеску. Куліш-драматург належав до митців, здатних глибоко бачити суспільний грунт у найбанальніших побутових явищах. У комедії ” Мина Мазайло ” письменник прагнув зрозуміти, як діють, як відображуються в побуті сучасного йому міщанства важливі тенденції суспільного життя країни. У зв’язку з цим знаходиться й сюжетна основа твору, і типологія образів, кожен із яких є конкретною особою й водночас широким, майже символічним узагальненням.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Тема краси зачарована десна.
Ви зараз читаєте: Аналіз п’єси “Мина Мазайло” М. Куліша