Аналіз вірша Василя Стуса “Як добре те, що смерті… “

Вийшов друком у 1986 р.

Літературний рід : лірика.

Жанр : ліричний вірш.

Вид лірики : патріотична і філософська.

Провідний мотив : незламність, здатність залишатися людиною за будь-яких обставин.

Віршовий розмір : ямб.

У поезії-заповіті “Як добре те, що смерті не боюсь я… ” Стус точно передбачає свою долю: незламність перед мучи-телями-суддями, концтабір, загибель у неволі на далекій чужині й славне повернення на Батьківщину по смерті. “Сувора простота проступає крізь ці мужні рядки… Зійшли з душі поета сумніви, давні образи, досади, ясним і чистим зором дивиться він в обличчя часу й простору. І на далекій від­стані, за тисячі кілометрів, за снігами й судами, за зрадами й тюрмами, за годинами й десятиліттями проступають риси тих, заради кого він діяв і творив”, – зауважує Ю. Солод. Ця поезія безпосередньо перегукується з віршем “Як умру, то поховайте… ” Т. Шевченка.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Анализ твору рибалка гулак-артемовський.
Ви зараз читаєте: Аналіз вірша Василя Стуса “Як добре те, що смерті… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.