Анатолій Качан – Крилате насіння

Related posts:

1. Качан Анатолій – Світанок року (Збірка) Вірші та загадки ЧАЙКИ НАд ПОЛЯМИ Як повіє Із Криму теплом, Будить трактор Поля за селом. Цілий день Із димком голубим Білі чайки Кружляють над ним. І вирує За плугом рілля, Наче слід Од гвинта корабля. СІЙСЯ, РОдИСЯ Знову сівалки в полях Трудяться з ранку до ночі, Знову на теплих вітрах Жайвір у небі тріпоче. […]...
2. Анатолій Качан – Листи із саду Щодня через леваду, Через кленовий міст Шле яблунька із саду Мені за листом лист. Сьогодні на світанку Дізнався я з листів, Що яблунька-мерзлянка Боїться холодів. Із в’язкою соломи Подався я у сад І яблуньку знайому Закутав аж до п’ят – Щоб у зимову пору На ніжнім стовбурці Не обгризали кору Морози і зайці. Шле яблунька […]...
3. Анатолій Качан – Щедре сонце З неба сонце променисте Зливою лилося На зелене буйнолистя, У дзвінке колосся. Ціле літо по краплині Сонце ми збирали, Обережно у корзини, В кошики складали. Зашуміли в косовицю Ниви урожайні – Це забили у пшениці Крилами комбайни. Трактори заскиртували Сонячне проміння, І над полем заблищало Срібне павутиння. Все тепло своє за літо Сонце розгубило, Ним […]...
4. Анатолій Качан – Польова дорога Червоним золотом із груші Останнє листя потекло. Останній трактор з поля рушив, А птиця стала на крило. Давно відпахла медуниця, У підземеллі спить ховрах. Лише не спиться, не лежиться Глевкій дорозі у полях. Вона то журиться за колосом, Що відшумів, немов прибій, То пригадає перше колесо, Що прокотилося по ній. Було це літо урожайне: Потоком […]...
5. Качан Анатолій – Біографія Анатолій Леонтійович Качан народився 16 січня 1942 у селі Гур’ївці, що лежить у пониззі Бугу, на Миколаївщині, у сім’ї токаря місцевої МТС. Коли підріс, любив слухати батькові оповіді про те, як колись, ще до війни, у їхній МТС на оцих ланах золотої пшениці знімали славнозвісний кінофільм “Трактористи”. Від батька взяв відчуття землі, селянську мудрість і […]...
6. Притча про зростання насіння І сказав Ісус Христос: “Боже Царство, як той чоловік, що кидає у землю насіння. Незалежно від того чи спить він, чи встає він вдень чи вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч той чоловік і не знає про те, як росте насіння. Воно росте. А коли плоди його дозріють, то чоловік “посилає серпа, бо […]...
7. Мене не зв’язати! Мене не зв’язати! І ти не мойі крила. Я завжди буду літати – І не твоя в тім провина. Мені потрібно літати, І я не можу без неба. Хоч раз у тиждинь втікати, Втікати навіть від тебе… Губитись у свойіх мріях І від турбот утікати. Хоч ти мені і потрібен – Я неперестану літати!...
8. Анатолій Лупиніс – Золоті ворота Асфальт в жагучих обіймах сонця Важко дихає, вгинається під ногами. Дерева з обтятими віттями – Каліки дерева. Квіти, закуті в бетон, Позбавлені пахощів квіти. Люди, уярмлені Молохом, Загнані в щільники люди. Золоті Ворота шляху, Обтятому з обох боків. Загратовані Золоті Ворота На шляху, що веде в нікуди. Увійдеш з одного боку – Вийдеш в нікуди, […]...
9. Павло Мовчан – Звертання до снігу Ой, чистоти не вберегти, Що мені очі ріже… Крізь подих снуйся і лети, Крізь вушко голки, сніже… І білизна твоя ясна Відтінює скорботу; Бринить, бринить суха струна – Чорнобиль чорноротий. Віджив, засох і тільки звук Кружляє, мов насіння, І проситься стебло до рук Сопілкою, жалінням. І я благаю, сніже мій, Осівши, зберігайся, На сито й […]...
10. Висоцький Анатолій – Зацвітай садочок (Збірка) 1963 рік, видавництво “державне видавництво дитячої літератури УРСР” ЗАЯВА Уже я вивчив букви всі – Зробив велику справу. Сьогодні вранці знову сів, Щоб написать заяву. Пишу, щоб знали і в Кремлі, І хочу попрохати: Я прагну першим од Землі До Марса стартувати. Ракета в мене є своя. Вона у путь готова. На цьому і кінчаю […]...
11. Пльшиков Анатолій – Зоряний рибалка (Збірка) 1972 рік, видавництво “Веселка” СОНЯЧНІ ЗАЙЧИКИ Заглянуло сонце В голубе віконце. Мама дзеркальце взяла І на сонце навела, Повернула трохи вбік, На підлогу зайчик – скік! І давай гасати. А за ним – зайчата. Ось вони, вухаті, Бігають по хаті, А кирпата донька Ловить їх в долоньку. ЧАРІВНІ САНЧАТА В мене, як не говори, Чарівні […]...
12. Павло Глазовий – Золоті руки Поталанило зустрітись двом старим друзякам, Що не бачились, напевне, двадцять років з гаком. Пропустивши по чарчині, ходять по квартирі І тихенько розмовляють, збуджені і щирі. Гість любується портретом: – Гарна балерина! – Посміхається хазяїн: – То моя дружина. – Гість картину розглядає: – О, яка картина! Хто так здорово малює? – Теж моя дружина. – […]...
13. Мені би стати пташкою Мені би стати пташкою, Аби взлетіти до небес. Мені би стати пташкою, Аби пізнати висоту чудес. Мені би стати пташкою, Мені набридло існувати. Мені би стати пташкою,- Я хочу літати, літати! Мені би стати пташкою, Мені тісний цей світ. Мені би стати пташкою, Мені набрид, той, людський, гніт. Мені би, тільки, стати пташкою, Аби сягнути […]...
14. Михайленко Анатолій – Живі камінчики Казки про хлопчика Олежика ХЛОПЧИК, ЯКИЙ ХОТІВ БУТИ МЕТЕЛИКОМ Ми сиділи з Олежком у траві над озером. Світило сонце. Над травою літав метелик з химерним візерунком на крилах. У голубих Олежкових очах відбивалися сонце, небо й озеро. А також барвистий метелик. Ми обидва милувалися ним. Ось метелик сів на пухнасту рожеву квітку конюшини… і раптом […]...
15. Павло Мовчан – Бузина Березовий вітер, березовий дим, і березовий запах, І небо березове видко в пташиних накрапах, – Насіння бісівське кружляє, звістує негоду, І гай гайвороний аж душу холодить, І сонячний зайчик, зірвавшись з сокирного леза, Летить, проминаючи чисті берези. Чого ж так незатишно? Мабуть, ти став бузиною І знаєш, що з коренем вирвуть весною, То й никаєш, […]...
16. Анатолій Лупиніс – Покритка Тарасе, батьку, підійми чоло. Поглянь на свою милу Україну. Немало зим і весен відгуло. І пил покрив прабатьківську руїну. Кривавий пил. Ні, ні, не спали ми. Звивалися потоптані знамена. Хиталися підвалини тюрми. Не вмерла ще, – Співали ми натхненно. Співали рано. Розірвав той спів Багнет із нами ж викутої криці. Летіли кулі в марноблудство слів. […]...
17. Наталя Гуркіна – Баба-кульбаба Баба-кульбаба вміє літати. Може із вітром птаху догнати. Любить промінчики вранці лічити. Знає як з пуху перину зробити. Баба-кульбаба біленька, м’якенька. Хоча невеличка, дуже гарненька!...
18. Анатолій Лупиніс – Моя повстане Україна Моїм милим дівчатам, Дбайливим помічницям, Патріоткам, Корпус Волі Під скрес Московської руїни, Під лицемірство каяття Моя повстане Україна До віковічного буття. Кайдани, що в кремлях кувались, На шпальтах набували дзвін, Під фарисейський лібер-галас Вкраїна, звівшися з колін, Жбурне на торжище лукавих: Діліть сувери-сувенір, Замість точить кату топір! Народам – Воля! Волі – Слава! Київ, Лук’янівська […]...
19. Анатолій Лупиніс – Ми випрягли волів Ми випрягли волів, перевернули плуга, Сідлаємо коней та гостримо списи. Відкинули жалі, згадали всі наруги, Прости нас, Господи, помилуй і спаси. На скресі двох світів стаємо до двобою, На скресі двох епох гряде шляхетний світ. Віч-на-віч Нація з безликою юрбою. Навколо ворогів – суцільний живопліт. Волога цвіль Європ лоскоче наші ніздрі, Спекотних Азій тлін судомить […]...
20. Микола Вінграновський – Сонет Зоря над містом піднімає весла. Зоря чекає, доки тиша скресне, Доки присплять дівчата свої весни, Доти зоря над містом не шелесне. Зоря над містом зібрана і чемна, Зоря над містом точна і знаменна, Зоря над містом хлібом пахне темним – Найкраще в світі пахне хліб печений. Така зоря в своїм промінні чесна, Така зоря із […]...
21. Наталія Пиж – Так хочеться Так хочеться щось написати Розумне, сердечне й просте. Так хочеться всім розказати, Що каже сердечко моє. Сумує, ревнує, страждає Огорнене сумом й печаллю За ким і для чого, кого і до кого Сама я для себе не знаю. Так хочеться бути собою… Та сили на це не хватає Так хочеться бути з тобою Та хто […]...
22. Блакитна дитина (скорочено) – дімаров Анатолій Коли мій син приносить зі школи незадовільну оцінку, дружина трагедійно запитує в нього, що він там знову накоїв. Син видушує із себе, що вони з хлопцями каталися один на одному й наскочили на вчительку, а та злякалася й побігла. Мені цікаво, як швидко побігла вчителька, але я гашу свою цікавість і суворо кажу, що так […]...
23. Антонич Богдан-Ігор – Три перстені Крилата скрипка на стіні, Червоний дзбан, квітчаста скриня. У скрипці творчі сплять вогні, Роса музична срібна й синя. В квітчастій скрині співний корінь, П’янливе зілля, віск, насіння Та на самому дні три зорі, Трьох перстенів ясне каміння. В червонім дзбані м’ятний трунок, Зелені краплі яворові. Дзвони, окриленая струно, Весні шаленій і любові! Підноситься угору дах, […]...
24. Юрій Андрухович – Астролог У нього палка потреба, У нього жадання слізне: Окраєць нічного неба Піймати у фокус лінзи… Бо він живе на горищі, А там сутерени вищі: У сутінках – мерехтіння І сонце межує з тінню. Він дивиться тільки вгору, І небо лоскочуть вії, Коли в полудневу пору Від кухні смаженим віє. Над містом літають птахи, А поруч […]...
25. Павло Глазовий – Насолода Ходять двоє зоопарком. Обоє “під газом”. Біля кожної тварини спиняються разом. Перший каже: – Зажили б ми з тобою, як графи, Якби мали довгі шиї, як ото в жирафи. Ото була б насолода! Випив чарку вранці, А горілка до вечора текла б по горлянці. Другий каже: – Облиш мене краще у спокої. Не хочу я […]...
26. Анатолій Дімаров АНАТОЛІЙ ДІМАРОВ (1922 р. нар.) У гроно талановитих майстрів української прози повоєнного часу ім’я Анатолія Дімарова вписувалося повільно й важко. Принаймні, офіційне його визнання припізнилося на два десятиліття, коли брати за точку відліку 60-ті роки, впродовж яких одна за одною виходили частини роману “І будуть люди” (1964, 1966, 1968). Лише за останню – “Біль і […]...
27. Журналіст і митець Анатолій Марущак Реферат На тему: Журналіст і митець Анатолій Марущак На терені мистецької України журналіст і телеведучий Анатолій Марущак натхненно працює не перше десятиліття. Стійкий нахил до саморозкриття у творчості, до творіння виявився у нього давно, ще в підліткові та юні роки, й пов’язаний з Одесою. Писати вірші він почав, навчаючись у школі. У старших класах показав […]...
28. Анатолій Давидов Реферат Анатолій Давидов. Народився А. Давидов 1938р. в с. Бочках Конотопського району на Сумщині в сім’ї вчителів. Після закінчення в 1960р. Ніжинського педінституту працював учителем біології. Деякий час був на комсомольській, партійній роботі. Далі присвятив себе літературній діяльності: завідував відділом природознавства у журналі “Знання та праця”, був головним редактором журналу “Барвінок”, потім – директором видавництва […]...
29. Камінчук Анатолій – Біографія Анатолій Камінчук народився 1939 року в Києві в сім’ї службовця. Коли почалася війна, його батько – Семен Камінчук – пішов на фронт – в 1943 році загинув у боях під Житомиром. Мати, Марина Федорівна, разом із сином переїхала у село Луб’янку (Бородянський район Київської області) до свого батька Федора Івановича Петренка, де потім Анатолій закінчив […]...
30. Дімаров Анатолій – Біографія Письменник Анатолій дімаров народився 5 травня 1922 на хуторі Гараськи (офіційно Миргород) на Полтавщині в сім’ї учителя Андроніка Гарасюти. Коли родину розкуркулили, батьки заради безпеки дітей розлучилися: мати вказала що чоловік помер, змінила документи і дала дітям своє дівоче прізвище. Анатолій виріс під прізвищем дімаров. У дитинстві пережив Голодомор в Україні 1932-1933. Юнак, після закінчення […]...
31. Дрофань Анатолій – Біографія (1919-1988) Анатолій Павлович дрофань народився в місті Ічня на Чернігівщині в сім’ї залізничника. Батько письменника був завзятим мисливцем. Багато років він головував у місцевому товаристві мисливців та рибалок. Маленькому Толі нерідко випадала нагода побувати з батьком на полюванні, посидіти біля вечірнього вогнища, заночувати під копицею пахучого сіна. В Ічні хлопець закінчив семирічку, відвідував музичний і […]...
32. Кралицький Анатолій – Біографія Кралицький Анатолій Федорович народився 12 лютого 1835 в селі Вишні Чабини (нині – в Словаччині) в багатодітній сім’ї священика. Навчався у монастирських школах та в Ужгородській духовній семінарії. З 1858 року працював учителем, а з 1869 року і до кінця життя – ігуменом Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря. Анатолій Кралицький друкувався в різних виданнях Будапешта, Відня, Москви, […]...
33. Анатолій Свидницький – Біографія Анатоль Патрикійович Свидницький (Петриченко) (*1834-†1871, Київ) – український письменник, громадський діяч і фольклорист, народився в с. Маньківцях Гайсинського повіту, на Поділлі, в родині священика. Народився в с. Маньківцях Гайсинського лов, на Поділлі, в родині свящ. Учився у Подільській духовній семінарії в Кам’янці-Подільському (з 1851) і, не закінчивши її, вступив (1856) до Київського університету, що його […]...
34. Костецький Анатолій – Біографія (1948-2005) “Вітаю вас, мої славні і хороші книголюбчики та казкознавчики… “, цими словами майже кожного ранку упродовж кількох років вітав, як ніхто по своєму, слухачів популярної радіопередачі “Пригоди славнозвісних книг” Анатолій Георгійович Костецький. Усе, що написане цим письменником, неймовірно цікаве, вигадливе, веселе і дуже-дуже близьке кожному з дітей. А все це тому, що Анатолій Костецький […]...
35. Шиян Анатолій – Біографія Анатолій Іванович Шиян (5 квітня 1906, Борисовка – 1989, Київ) – український письменник, член Спілки письменників України від 1936 року. Народився 5 квітня 1906 року в слободі Борисовці (нині смт Бєлгородської області Росії) у родині селянина-маляра. Тут він закінчив трикласнупочаткову школу. З 1924 року працював санітаром, а потім аптекарем в Борисовській народної лікарні. В 1925 […]...
36. Давидов Анатолій – Біографія Народився А. давидов 1938р. в с. Бочках Конотопського району на Сумщині в сім’ї вчителів. Після закінчення в 1960р. Ніжинського педінституту працював учителем біології. деякий час був на комсомольській, партійній роботі. далі присвятив себе літературній діяльності: завідував відділом природознавства у журналі “Знання та праця”, був головним редактором журналу “Барвінок”, потім – директором видавництва “Молодь”. А. давидов […]...
37. Бортняк Анатолій – Біографія Анатолій Агафонович Бортняк народився 27 квітня 1938 р. в с. Олександрівка Тростянецького району в учительській родині. дитинство майбутнього письменника пройшло в с. Жабокричі Крижопільського району. Картини, які він бачив хлоп’ям, надовго закарбувалися в пам’яті, а з часом були відтворені в поезіях. Животіння в окупованому селі, приниження, бомбардування, спалення сусіднього партизанського села Павлівки… Пам’ятає Анатолій, як […]...
38. Хорунжий Анатолій – Біографія Анатолій Мефодійович Хорунжий (5 листопада 1915-1991) – українській письменник, прозаїк. Анатолій Мефодійович Хорунжий народився 1915 року в селі Мало-Михайлівка на дніпропетровщині. Рано став допомагати батькові орати, сіяти, копати. Трудове життя розпочав арматурником на заводі, згодом співробітничав у районній газеті. Бажання отримати добру освіту, здобути улюблену спеціальність привело А. Хорунжого в Харківський інститут журналістики. У роки […]...
39. Павло Глазовий – Силач Перукар Панаса підстригає й бриє. – Ну ж і шия, – каже, – усім шиям шия. – А Панас радіє: – добру шию маю, Бо щодня тренуюсь, гирю підіймаю. Перукар скривився: – Краще вже мовчи ти. Піднімай хоч трактор. Треба шию мити....
40. Школа батьків – Воронько Платон Привчав мене батько трудитись до поту, А мати – любити пісні. Спасибі вам, рідні, за щиру турботу, Наука згодилась мені. Своїми руками копав я траншеї, Ходив мурувать тракторбуд. І радий, що з піснею нині моєю В роботу вливається люд, Ровесники, друзі мої сивуваті, Розумні батьки і брати, Привчайте дітей працювати й співати! Виховуйте, в кожного […]...