Анатолій Качан – Польова дорога
Червоним золотом із груші
Останнє листя потекло.
Останній трактор з поля рушив,
А птиця стала на крило.
Давно відпахла медуниця,
У підземеллі спить ховрах.
Лише не спиться, не лежиться
Глевкій дорозі у полях.
Вона то журиться за колосом,
Що відшумів, немов прибій,
То пригадає перше колесо,
Що прокотилося по ній.
Було це літо урожайне:
Потоком сонячних краплин
Зерно із бункерів комбайнів
Текло у кузови машин.
Та відшуміла косовиця,
Тепер тут знову ні душі,
Хіба що заєць чи лисиця
Через дорогу пробіжить.
Куди не глянеш – пусто, голо
– І на стерні, і по ярах.
Стоять лише дві скирти в полі,
Мов кораблі на якорях.
Надходять хмари-водовози
Із глибини рудих степів,
І дощ цілує на дорозі
Сліди людей і тракторів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Качан Анатолій – Світанок року (Збірка) Вірші та загадки ЧАЙКИ НАд ПОЛЯМИ Як повіє Із Криму теплом, Будить трактор Поля за селом. Цілий день Із димком голубим Білі чайки Кружляють над ним. І вирує За плугом рілля, Наче слід Од гвинта корабля. СІЙСЯ, РОдИСЯ Знову сівалки в полях Трудяться з ранку до ночі, Знову на теплих вітрах Жайвір у небі тріпоче. […]...
- Анатолій Качан – Листи із саду Щодня через леваду, Через кленовий міст Шле яблунька із саду Мені за листом лист. Сьогодні на світанку Дізнався я з листів, Що яблунька-мерзлянка Боїться холодів. Із в’язкою соломи Подався я у сад І яблуньку знайому Закутав аж до п’ят – Щоб у зимову пору На ніжнім стовбурці Не обгризали кору Морози і зайці. Шле яблунька […]...
- Анатолій Качан – Щедре сонце З неба сонце променисте Зливою лилося На зелене буйнолистя, У дзвінке колосся. Ціле літо по краплині Сонце ми збирали, Обережно у корзини, В кошики складали. Зашуміли в косовицю Ниви урожайні – Це забили у пшениці Крилами комбайни. Трактори заскиртували Сонячне проміння, І над полем заблищало Срібне павутиння. Все тепло своє за літо Сонце розгубило, Ним […]...
- Анатолій Качан – Крилате насіння Кружляє над нами Насіння крилате, Радіє насіння, Що вміє літати. Це клени високі З осінньої гілки Синів проводжають В далеку мандрівку. І згадують сумно Дерева бувалі: Колись і вони Над землею літали! – Ми знову знялись би, Як наше насіння, Та роки не ті, І тримає коріння… Кружляє у небі Насіння крилате, Радіє насіння, Що […]...
- Качан Анатолій – Біографія Анатолій Леонтійович Качан народився 16 січня 1942 у селі Гур’ївці, що лежить у пониззі Бугу, на Миколаївщині, у сім’ї токаря місцевої МТС. Коли підріс, любив слухати батькові оповіді про те, як колись, ще до війни, у їхній МТС на оцих ланах золотої пшениці знімали славнозвісний кінофільм “Трактористи”. Від батька взяв відчуття землі, селянську мудрість і […]...
- Богдан Кіселичник – дорога до Раю Стою я на початку двох доріг. Куди піти? Я сам не знаю! Мені здається, що я зміг Знайти дорогу ту до Раю. Стою і думаю собі: Піти ліворуч, може ні… Праворуч йду, але ж не знаю Чи та дорога йде до Раю. Назад вернутись вже не можна – Страхи минулого, чекають там. І дорога хвилина […]...
- Дорога долі, дорога болю Василя Стуса В. Стус по праву вважається одним з найвизначніших поетів двадцятого століття. Поет був Людиною з великої літери, яка відважно й самозреченно виступила за високі ідеали Добра, Правди, Справедливості, Гуманізму – цих високих, вічних загальнолюдських цінностей. Вірш “Як добре те, що смерті не боюсь я” можна вважати програмним для поета. У цій поезії чітко окреслений трагічний, […]...
- Висоцький Анатолій – Зацвітай садочок (Збірка) 1963 рік, видавництво “державне видавництво дитячої літератури УРСР” ЗАЯВА Уже я вивчив букви всі – Зробив велику справу. Сьогодні вранці знову сів, Щоб написать заяву. Пишу, щоб знали і в Кремлі, І хочу попрохати: Я прагну першим од Землі До Марса стартувати. Ракета в мене є своя. Вона у путь готова. На цьому і кінчаю […]...
- Життя – це, наче, дорога довга Життя – це, наче, дорога довга, Яка завжди має початок і кінець. Вона різними емоціями повна І ти у грі під ярликом – гравець. В цій грі виконуєш роль головну, Бо сам творець своєї долі. Музику обираєш: повільну чи швидку, Не знаючи що принесе: радості чи болі. На дорозі завжди багато перешкод, Які захочуть тебе […]...
- Анатолій Лупиніс – Покритка Тарасе, батьку, підійми чоло. Поглянь на свою милу Україну. Немало зим і весен відгуло. І пил покрив прабатьківську руїну. Кривавий пил. Ні, ні, не спали ми. Звивалися потоптані знамена. Хиталися підвалини тюрми. Не вмерла ще, – Співали ми натхненно. Співали рано. Розірвав той спів Багнет із нами ж викутої криці. Летіли кулі в марноблудство слів. […]...
- Богдан Согор – дорога життя Біжи, кричи, моли про допомогу, А навкруги лиш власна тінь і срах, Ти сам повинен побороти цю знемогу, Один пройти цей кам’янистий шлях. Був впевней ще вчора, що сьогодні, Знов успіх подарує новий день, Чому ж сидиш тепер немов в безодні, І з уст твоїх не чути радісних пісень. Хоч вчили нас ніколи не здаватись, […]...
- Василь Стус – Шевченко. дорога до Орська І закривавились твої сліди По сніжних кучугурах. Скільки ока – Все далина: порожня і глибока. А ти – іди. А ти – іди. А – йди. Тут мали бути села й городи, Текли річки, стояли частоколи Лісів соснових. Пусто все і голо, Немов після татарської орди. Був битий шлях – ще вчора. А тепер Весь […]...
- Пльшиков Анатолій – Зоряний рибалка (Збірка) 1972 рік, видавництво “Веселка” СОНЯЧНІ ЗАЙЧИКИ Заглянуло сонце В голубе віконце. Мама дзеркальце взяла І на сонце навела, Повернула трохи вбік, На підлогу зайчик – скік! І давай гасати. А за ним – зайчата. Ось вони, вухаті, Бігають по хаті, А кирпата донька Ловить їх в долоньку. ЧАРІВНІ САНЧАТА В мене, як не говори, Чарівні […]...
- Дмитро Загул – Отчизно дорога! Пам’яті Володимира Кобилянського Отчинзно моя дорога, Мріє великої туги! Чи колись моя трудна нога До тебе навернеться вдруге? Чи на скелях, на грудях твоїх, Змучене серце спочине, І поллється безжурний сміх, Щирий такий, без причини? Ти снишся мені уві сні, Розкішна, зелена колиско, І часом здається мені, Що ти осьде, що близько. І здається тоді, […]...
- Блакитна дитина (скорочено) – дімаров Анатолій Коли мій син приносить зі школи незадовільну оцінку, дружина трагедійно запитує в нього, що він там знову накоїв. Син видушує із себе, що вони з хлопцями каталися один на одному й наскочили на вчительку, а та злякалася й побігла. Мені цікаво, як швидко побігла вчителька, але я гашу свою цікавість і суворо кажу, що так […]...
- Микола Бажан – Дорога Дорога Ретельно тіні складено в штахети, І над пустелищем степів, Як хвіст скаженої комети, – Огонь рахманних вечорів. Упали тіні гострі осторонь! Чіткіш лягли риски гілок, Перехилившись в темну просторінь Кущі здичавілих зірок. Іду, й дороги переламані, Гнучись, плазують із-під ніг. Так важко на жорстокім камені Класть лінії твердих доріг. Так важко на жорстокім камені […]...
- Анатолій Лупиніс – Моя повстане Україна Моїм милим дівчатам, Дбайливим помічницям, Патріоткам, Корпус Волі Під скрес Московської руїни, Під лицемірство каяття Моя повстане Україна До віковічного буття. Кайдани, що в кремлях кувались, На шпальтах набували дзвін, Під фарисейський лібер-галас Вкраїна, звівшися з колін, Жбурне на торжище лукавих: Діліть сувери-сувенір, Замість точить кату топір! Народам – Воля! Волі – Слава! Київ, Лук’янівська […]...
- Довга дорога до порятунку (за оповіданням Д. Лондона “Жага до життя”) Наскільки людина перемагає страх, настільки вона людина. Томас Кирлейль Джек Лондон прожив бурхливе, нелегке й дивне життя. Воно було наповнене масою яскравих вражень, знайомствами з людьми, які стали згодом героями його творів, що принесли авторові всесвітню славу. Перші з північних розповідей письменника вразили читачів новизною постановки проблеми і її художнього рішення. Герой ранніх розповідей Джека […]...
- Анатолій Свидницький – Біографія Анатоль Патрикійович Свидницький (Петриченко) (*1834-†1871, Київ) – український письменник, громадський діяч і фольклорист, народився в с. Маньківцях Гайсинського повіту, на Поділлі, в родині священика. Народився в с. Маньківцях Гайсинського лов, на Поділлі, в родині свящ. Учився у Подільській духовній семінарії в Кам’янці-Подільському (з 1851) і, не закінчивши її, вступив (1856) до Київського університету, що його […]...
- Анатолій Лупиніс – Ми випрягли волів Ми випрягли волів, перевернули плуга, Сідлаємо коней та гостримо списи. Відкинули жалі, згадали всі наруги, Прости нас, Господи, помилуй і спаси. На скресі двох світів стаємо до двобою, На скресі двох епох гряде шляхетний світ. Віч-на-віч Нація з безликою юрбою. Навколо ворогів – суцільний живопліт. Волога цвіль Європ лоскоче наші ніздрі, Спекотних Азій тлін судомить […]...
- Анатолій Дімаров АНАТОЛІЙ ДІМАРОВ (1922 р. нар.) У гроно талановитих майстрів української прози повоєнного часу ім’я Анатолія Дімарова вписувалося повільно й важко. Принаймні, офіційне його визнання припізнилося на два десятиліття, коли брати за точку відліку 60-ті роки, впродовж яких одна за одною виходили частини роману “І будуть люди” (1964, 1966, 1968). Лише за останню – “Біль і […]...
- Анатолій Лупиніс – Золоті ворота Асфальт в жагучих обіймах сонця Важко дихає, вгинається під ногами. Дерева з обтятими віттями – Каліки дерева. Квіти, закуті в бетон, Позбавлені пахощів квіти. Люди, уярмлені Молохом, Загнані в щільники люди. Золоті Ворота шляху, Обтятому з обох боків. Загратовані Золоті Ворота На шляху, що веде в нікуди. Увійдеш з одного боку – Вийдеш в нікуди, […]...
- Кацай Олексій – дорога На відстань невситенну Крізь безлад перелогу Між мною і землею Утиснулась дорога А в темряві обабіч Як закоцюблі мури Миттєвості зліпились У років кучугури І щоби не синицю А журавля спіймати Не впоперек потрібно А вздовж її долати Щоб десь в опівніч впасти Дрімаючи вже нишком З окраєчку планети Немов дитина з ліжку....
- Сергiй Червонозорянський – дорога Дорога в поисках удачи Напоминает Млечный путь – Бывает призрачной и зыбкой, Но манит на нее свернуть. Волнует кровь планет парадом, Восторгом Радует, порой, Дурманит томным женским взглядом И ощущеньем – ты герой. Ведет сквозь тернии – к плеяде И опьяняет, Как вино, Соперников, коллег – к досаде, Пусть рядом зависть – все равно. Пророчит […]...
- Прославление народа-созидателя в стихотворении Н. А. Некрасова “Железная дорога” (2 вариант) С детства наблюдая “зрелище бедствий народных”, являясь свидетелем обид, несправедливости и притеснений крепостных мужиков, великий русский поэт Н. А. Некрасов в зрелом возрасте стал певцом народа, его защитником. Он прославлял народное терпение и выносливость, трудолюбие и высокие нравственные качества. Среди множества испытаний, через которые пришлось пройти простым людям, одними из самых страшных были нужда и […]...
- Прославление народа-созидателя в стихотворении Н. А. Некрасова “Железная дорога” (3 вариант) Поэт Н. А. Некрасов был очень близок к простому народу, хотя сам был из семьи помещиков. Живя в деревне, он часто общался с крестьянами, наблюдал деревенский быт, изучал народное творчество. Трудовая жизнь, полная лишений, была знакома поэту не понаслышке. Именно поэтому цель своего творчества Некрасов определил так: “Я призван воспеть твои страдания, терпеньем изумляющий народ”. […]...
- Мозолевський Борис – дорога Веселинове спало, Миколаївка теж. Я вертався зі школи Розгрузлим степом – Найдрібніша билинка У світі без меж Із малесеньким серцем, Що билось нестерпно. Від макухи і висівок Був я кволий і миршавий. А країна підводилась По війні із руїн. Я пишався п’ятірками Й першими віршами, Тим, що харчу колгоспного На дурничку не їв. І тоді […]...
- Павло Мовчан – Гаряча дорога Розторочивсь поділ сорочки, Бо пльондравсь довго по росі: На литках споришу листочки, Під п’ятами гаряча сіль. Тепло твоє земля вбирала, За пазуху ти землю клав, І крізь сорочку проростали Пір’їни бліднуватих трав. В тобі ставало більш земного, В землі дедалі більш твого. Була гарячою дорога – Пекла підошви, як вогонь....
- Набожество “Легка дорога до Неба (не пропустіть ) Кожний, хто прочитає цю молитву 12 років, отримає таку обітницю: 1.Буде по смерти взятий безпосередньо до Неба, без Чистилища 2.Буде зарахований до кола найбільших святих, ніби пролив кров свою за Віру в Ісуса Христа. 3.Бог Отець буде утримувати в його родині три душі в стані Освячаючої ласки по Його вибору. 4.Душі рідних аж до четвертого […]...
- Михайленко Анатолій – Живі камінчики Казки про хлопчика Олежика ХЛОПЧИК, ЯКИЙ ХОТІВ БУТИ МЕТЕЛИКОМ Ми сиділи з Олежком у траві над озером. Світило сонце. Над травою літав метелик з химерним візерунком на крилах. У голубих Олежкових очах відбивалися сонце, небо й озеро. А також барвистий метелик. Ми обидва милувалися ним. Ось метелик сів на пухнасту рожеву квітку конюшини… і раптом […]...
- Прославление народа-созидателя в стихотворении Н. А. Некрасова “Железная дорога” (1 вариант) Николай Алексеевич Некрасов – великий русский поэт XIX века. Он продолжал литературные традиции поэтов-декабристов, А. С. Пушкина, М. Ю. Лермонтова. Некрасов возглавил новый этап русской поэзии, связанный с демократическим движением 60-70-х годов, воспел народную жизнь, посвятил свое творчество борьбе за свободу и счастье народа. “Я лиру посвятил народу своему”, – сказал о себе поэт. Его […]...
- Ольга Анцибор – дорога в самотність Так чекала кохання, Так хотілось весни. Та роки все летіли, Наче віщії сни. Із спекотного літа Раптом виринув ти, Та до осені разом Не змогли ми дійти. Не розвіяв самотність, Тугу не розігнав, Мовби метеоритом Моїм серцем промчав. Ніжно перса погладив, Ледь торкнувся чола, І дорога далека За тобою лягла. Ця дорога в самотність, Ця […]...
- Перебийніс Петро – Батькова дорога Це наснилося, можливо, Чи привиділось мені, Чи насправді сталось диво При досвітньому вікні. Що це діється зі мною? Хоч немає вороття, – Бачу: стежкою земною Тато йде із небуття. Тато йде сорокалітній, І гойдаються поля. Линуть гуси перелітні, Обертається земля. Ронять гуси з високості Сизе пір’я на луги. Видно мамі сивокосій Недосяжні береги. Пам’ятає небагато […]...
- Павло Мовчан – Зимова дорога Прозор’ям пойнята долина, А де джерела дзвонять радість, – Сніг, наче пера соколині, Лежав розметаний в безладді. І білість бралася сумлінням Від суцвіті, що тліла в глиці; І зріли снігурі зомлілі, Як взяті сонцем полуниці. На аркуші грушевих пахів Плоди викреслювала гілка, І до дзьобів тулили птахи Давно знезвучені сопілки. І відливалися долоні По обрисах […]...
- Богдан-Олег Горобчук – дорога Дорога – також своєрідна нитка між нами Прив’язана за наші пальці – за мій, за твій Серце дороги б’ється і зраджує намір Торкнутися віями вій Дорога – це пташка, це голуб поштовий, лист – я Адресат, адресант – ти. Іноді – навпаки. Сьогодні я буду у тебе, я висію Молочного шляху зірки І скільки би […]...
- Сергiй Червонозорянський – Снегом – дорога Снегом – дорога, пеплом – судьба Думал – успею, грела борьба В сердце отвага, пламенный взор Жизнь – передряга, слабость – позор Радуга – цветом, туча – дождем Низость – кастетом, жадность – рублем Было, не скроешь – затянет быльем Утро – рассветом, степь – ковылем…...
- Дмитро Загул – “Розіслалась далека дорога… “ Розіслалась далека дорога В непривітну чужину мені… Прощавай, моя хатко убога! Прощавайте, достатки мої! Я не знаю, коли ще побачу, Як сьогодні покину я вас. Та дрібними сльозами заплачу На чужбині за вами не раз. ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З ЦИКЛУ “ПІдГІР’Я”...
- Ілля Манченко – дорога до дому приведе Відлітають у вирій птахи на світанні, Тихо шепочуть берізки в міському саду, Я вертаюсь додому з доріг в сподіванні, Що побачу живою ще матусю свою. Що зустріне вона мене, коло дороги І в обійми свої мене зі сльозами візьме, Довго по світу тинявся у різнії боки, Знав, що дорога, додому завжди приведе…...
- Коряцька народна казка – Хитра лисиця Коряцька народна казка про хитрющу лисицю та довірливих звірів. Сидить лисиця на березі річки і думає: “Як би це мені свіженькою рибкою поласувати?” дивиться лисиця: а по річці колода пливе, а на тій колоді дві чайки сидять. Запитує лисиця: – Гей, чайки, що ви робите? – Рибу ловимо. – Візьміть і мене з собою! – […]...
- Хресна дорога (віршована) Вступна молитва Люблю Тебе, Спасителю мій милий, Й з цілого серця жалую за те, Що ворогам Твоїм додав я сили, Щоб розпинали тіло пресвяте. Прости мене, Ісусе милосердний, За всі гріхи, що кривди завдали Тобі Святому… Нині я усердно Молитимусь, щоб слави і хвали Тобі одному лиш слова звучали… І хай мізерна жертва ця моя […]...
Заповіт тараса шевченка скорочено.