Анатолій Лупиніс – Золоті ворота
Асфальт в жагучих обіймах сонця
Важко дихає, вгинається під ногами.
Дерева з обтятими віттями –
Каліки дерева.
Квіти, закуті в бетон,
Позбавлені пахощів квіти.
Люди, уярмлені Молохом,
Загнані в щільники люди.
Золоті Ворота шляху,
Обтятому з обох боків.
Загратовані Золоті Ворота
На шляху, що веде в нікуди.
Увійдеш з одного боку –
Вийдеш в нікуди,
Увійдеш з другого боку –
Вийдеш в нікуди.
Хтось побудував Ворота
З пелюстків Сонця.
Витікали з Воріт дороги – промені
До всіх країв
Хтось перетяв дороги,
Перегриз хтось жили на руках Сонця.
Стоять загратовані Золоті Ворота
На шляху, обтятому з обох боків,
Раною на тілі Матері,
Болем у моєму серці.
Золоті яблука котяться по рівчаках,
Вимитих кров’ю.
Золоті яблука без зернят.
Бо висохла криниця,
І поливаємо Яблуню кров’ю.
А кури несуть яйця без жовтків.
А ще кажуть, що скоро нестимуть виливки.
Бо висохла криниця,
І напуваємо курей кров’ю.
А Півень клює золоті яблука,
Золоті яблука без зернят.
Клює і дивиться одним оком
На золоті яблука,
А другим – на Золоті Ворота.
Клює і кукурікає вовчим голосом.
1970 рік
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Микола Вінграновський – Золоті ворота 1 Підіймаються грози на тлі вечорів, У тих грозах серця позливались з громами. Блискотять паровози в очах матерів, Рвуться сльози на крила, узяті вітрами, І прощання за нами простерлось руками, В паровозную гриву вчепилось вгорі, По країні летить від зорі до зорі. Підіймаються думи одна за одною… Опускаються очі ув очі до дна… Тишина відцвіла […]...
- Анатолій Лупиніс – Покритка Тарасе, батьку, підійми чоло. Поглянь на свою милу Україну. Немало зим і весен відгуло. І пил покрив прабатьківську руїну. Кривавий пил. Ні, ні, не спали ми. Звивалися потоптані знамена. Хиталися підвалини тюрми. Не вмерла ще, – Співали ми натхненно. Співали рано. Розірвав той спів Багнет із нами ж викутої криці. Летіли кулі в марноблудство слів. […]...
- Анатолій Лупиніс – Ми випрягли волів Ми випрягли волів, перевернули плуга, Сідлаємо коней та гостримо списи. Відкинули жалі, згадали всі наруги, Прости нас, Господи, помилуй і спаси. На скресі двох світів стаємо до двобою, На скресі двох епох гряде шляхетний світ. Віч-на-віч Нація з безликою юрбою. Навколо ворогів – суцільний живопліт. Волога цвіль Європ лоскоче наші ніздрі, Спекотних Азій тлін судомить […]...
- Анатолій Лупиніс – Моя повстане Україна Моїм милим дівчатам, Дбайливим помічницям, Патріоткам, Корпус Волі Під скрес Московської руїни, Під лицемірство каяття Моя повстане Україна До віковічного буття. Кайдани, що в кремлях кувались, На шпальтах набували дзвін, Під фарисейський лібер-галас Вкраїна, звівшися з колін, Жбурне на торжище лукавих: Діліть сувери-сувенір, Замість точить кату топір! Народам – Воля! Волі – Слава! Київ, Лук’янівська […]...
- Павло Мовчан – “Стукають краплини золоті в шибки… “ Стукають краплини золоті в шибки, Лопотять двокрило вікна на боки. У струмочку тихо блискавка цвіте, Листячко ж у неї, видно, золоте. Миттю обшугалось, знову зацвіло, Підпалило хмарі молоде крило. Впала тая хмарочка в річку голубу, – Чаєчка-нечаєчка, утопи журбу. А журба, як пір’ячко, виплива-пливе, Скоро зійде місячко, тьохне соловей, Проспіває пісеньку, тільки не мені, Перетліє […]...
- Леся Українка – “Якби оті проміння золоті… “ Якби оті проміння золоті У струни чарами якими обернути, Я б з них зробила золотую арфу, – В ній все було б ясне – і струни, й гуки, І кожна пісня, що на інших струнах Бринить, мов голос вітряної ночі, Бриніла б на моїй злотистій арфі Тим співом, що лунає тільки в снах Дітей щасливих. […]...
- Оксана Лятуринська – Важкі киреї, золоті * Важкі киреї, золоті Далматики та оловіри, І княжі корзна, і щити, Ножі, списи, мечі, сокири. Ковтки, підвіски. Барми й гривни. І соболі, білиці й куни. І згуки рогу переливні, Й гучні від перегонів луни. Розгонисте небесне грище, Все довше, ширше, глибше, вище. Є лицарству де погуляти І хист і силу показати. А пугар з […]...
- Павло Мовчан – Вечірнє (З циклу “Золоті ключі”) (З циклу “Золоті ключі”) Де ж ти журно, круче, крячеш, Що тебе я і не бачу? Чи від поклику відстав, Чи всотала висота? На вустах моїх німих Махаоном клич притих: Слуха – не схлюпне крильми… Круче, поклик твій з пітьми, Склянку обрію розбивши, Ти крильми щось чорне пишеш, То ж порізи – не письмо,- Мохом […]...
- Краткое содержание Ворота Расемон – Рюноскэ Акутагава Акутагава Рюноскэ 1892-1927 Ворота Расемон Новелла (1915) Однажды под вечер некий слуга, уволенный хозяином, пережидал дождь под воротами Расемон. Усевшись на верхней ступеньке, он то и дело трогал чирей, выскочивший на его правой щеке. Хотя ворота стояли на центральной улице, никого, кроме этого слуги, под ними не было, только на круглом столбе сидел сверчок. В […]...
- Павло Мовчан – Ворота любові і смерті (Гортаючи альбом джакомо Манцу) 1. Так, ніби слово вимовилось щойно І в звуки “світ” утіливсь раптом зміст, А сонячне узгодилось із чорним, Мов шлях натрапив, – розступився ліс… Бо не згадалась, викликалась болем Вся лінія життєво-родова, І вибухав ізнов погаслий голос, І кров переливалась кругова Аж до синів від Єви та Адама – Суцільні то […]...
- Качан Анатолій – Світанок року (Збірка) Вірші та загадки ЧАЙКИ НАд ПОЛЯМИ Як повіє Із Криму теплом, Будить трактор Поля за селом. Цілий день Із димком голубим Білі чайки Кружляють над ним. І вирує За плугом рілля, Наче слід Од гвинта корабля. СІЙСЯ, РОдИСЯ Знову сівалки в полях Трудяться з ранку до ночі, Знову на теплих вітрах Жайвір у небі тріпоче. […]...
- Павло Глазовий – Золоті руки Поталанило зустрітись двом старим друзякам, Що не бачились, напевне, двадцять років з гаком. Пропустивши по чарчині, ходять по квартирі І тихенько розмовляють, збуджені і щирі. Гість любується портретом: – Гарна балерина! – Посміхається хазяїн: – То моя дружина. – Гість картину розглядає: – О, яка картина! Хто так здорово малює? – Теж моя дружина. – […]...
- Павло Мовчан – Золоті копальні На заході скарби золочені вогніють, Їх щойно добули з копалень літніх днів; Жарини ластівок, в повітрі безліч ліній Прокресливши, згасають в осмерклій глибині. Скресають плями дня, спливаючи, мов крига На схід, назустріч ночі спливає битий час… Повільно дотліва сторінка літня з книги Життєвої, в яку колись вписали й нас… Розірвана навпіл афіша на паркані Знов […]...
- Микола Руденко – На битій дорозі підкова лежить На битій дорозі підкова лежить. Вилизує хвиля німі береги. В нікуди, в нікуди дорога біжить – В затоплені морем луги. Над вербами тягне димком від села, А змучена думка волає одно: В нікуди, в нікуди дорога лягла – Кудись на замулене дно....
- Висоцький Анатолій – Зацвітай садочок (Збірка) 1963 рік, видавництво “державне видавництво дитячої літератури УРСР” ЗАЯВА Уже я вивчив букви всі – Зробив велику справу. Сьогодні вранці знову сів, Щоб написать заяву. Пишу, щоб знали і в Кремлі, І хочу попрохати: Я прагну першим од Землі До Марса стартувати. Ракета в мене є своя. Вона у путь готова. На цьому і кінчаю […]...
- Дрофань Анатолій – Біографія (1919-1988) Анатолій Павлович дрофань народився в місті Ічня на Чернігівщині в сім’ї залізничника. Батько письменника був завзятим мисливцем. Багато років він головував у місцевому товаристві мисливців та рибалок. Маленькому Толі нерідко випадала нагода побувати з батьком на полюванні, посидіти біля вечірнього вогнища, заночувати під копицею пахучого сіна. В Ічні хлопець закінчив семирічку, відвідував музичний і […]...
- Пльшиков Анатолій – Зоряний рибалка (Збірка) 1972 рік, видавництво “Веселка” СОНЯЧНІ ЗАЙЧИКИ Заглянуло сонце В голубе віконце. Мама дзеркальце взяла І на сонце навела, Повернула трохи вбік, На підлогу зайчик – скік! І давай гасати. А за ним – зайчата. Ось вони, вухаті, Бігають по хаті, А кирпата донька Ловить їх в долоньку. ЧАРІВНІ САНЧАТА В мене, як не говори, Чарівні […]...
- Олена Теліга – Вірність Від сонця свят і непогоди буднів, Щоб не змінилися безцінні фарби, В твою скарбницю я складаю скарби, Які дає мені моє полуднє. Скарбницю ту ти залишив безжурно, А я сховала у глибокий спокій, Де інших пристрастей рвучкі потоки Її не змиють у годину бурну. Приходять люди й золоті пориви Несуть за скарби, що господар кинув, […]...
- Дімаров Анатолій – Біографія Письменник Анатолій дімаров народився 5 травня 1922 на хуторі Гараськи (офіційно Миргород) на Полтавщині в сім’ї учителя Андроніка Гарасюти. Коли родину розкуркулили, батьки заради безпеки дітей розлучилися: мати вказала що чоловік помер, змінила документи і дала дітям своє дівоче прізвище. Анатолій виріс під прізвищем дімаров. У дитинстві пережив Голодомор в Україні 1932-1933. Юнак, після закінчення […]...
- Анатолій Качан – Польова дорога Червоним золотом із груші Останнє листя потекло. Останній трактор з поля рушив, А птиця стала на крило. Давно відпахла медуниця, У підземеллі спить ховрах. Лише не спиться, не лежиться Глевкій дорозі у полях. Вона то журиться за колосом, Що відшумів, немов прибій, То пригадає перше колесо, Що прокотилося по ній. Було це літо урожайне: Потоком […]...
- Анатолій Качан – Листи із саду Щодня через леваду, Через кленовий міст Шле яблунька із саду Мені за листом лист. Сьогодні на світанку Дізнався я з листів, Що яблунька-мерзлянка Боїться холодів. Із в’язкою соломи Подався я у сад І яблуньку знайому Закутав аж до п’ят – Щоб у зимову пору На ніжнім стовбурці Не обгризали кору Морози і зайці. Шле яблунька […]...
- Тут обелісків ціла рота… – Костенко Ліна Тут обелісків ціла рота. Стрижі над кручею стрижуть. Високі цвинтарні ворота Високу тишу стережуть. Звання, і прізвища, і дати. Печалі бронзове лиття. Лежать наморені солдати, А не проживши й півжиття! Хтось, може, винен перед ними. Хтось, може, щось колись забув. Хтось, може, зорями сумними У снах юнацьких не побув. Хтось, може, має яку звістку, Які […]...
- Анатолій Качан – Щедре сонце З неба сонце променисте Зливою лилося На зелене буйнолистя, У дзвінке колосся. Ціле літо по краплині Сонце ми збирали, Обережно у корзини, В кошики складали. Зашуміли в косовицю Ниви урожайні – Це забили у пшениці Крилами комбайни. Трактори заскиртували Сонячне проміння, І над полем заблищало Срібне павутиння. Все тепло своє за літо Сонце розгубило, Ним […]...
- Анатолій Качан – Крилате насіння Кружляє над нами Насіння крилате, Радіє насіння, Що вміє літати. Це клени високі З осінньої гілки Синів проводжають В далеку мандрівку. І згадують сумно Дерева бувалі: Колись і вони Над землею літали! – Ми знову знялись би, Як наше насіння, Та роки не ті, І тримає коріння… Кружляє у небі Насіння крилате, Радіє насіння, Що […]...
- Резонанс Мій резонанс – то непохитна віра, То невичерпне диво у вогнях, В своїх бажаннях я не маю міри, Я розчинився в мріях-солов’ях. Мій резонанс – завжди вперед до сонця, До крові, до побідного кінця! І не лякають загратовані віконця. Бо маю многоликого взірця. Взірець той – то народна непохитність І вікова незборність кам’яна, Зароджена у […]...
- Михайленко Анатолій – Живі камінчики Казки про хлопчика Олежика ХЛОПЧИК, ЯКИЙ ХОТІВ БУТИ МЕТЕЛИКОМ Ми сиділи з Олежком у траві над озером. Світило сонце. Над травою літав метелик з химерним візерунком на крилах. У голубих Олежкових очах відбивалися сонце, небо й озеро. А також барвистий метелик. Ми обидва милувалися ним. Ось метелик сів на пухнасту рожеву квітку конюшини… і раптом […]...
- Павло Мовчан – Нічний гість (Балада) З губ знявши усміх, мов каблучку, Він без потайності сказав, Що вчора селезнем літав, Та хтось в крило йому улучив – Бо раптом рану показав… Та ще додав, що він – криниця, Та хтось прийшов води напиться І джерело замурував… – Нутро замкнуло крові краплю… – При сухорукому багатті Криниця пригадалась раптом, З якої води […]...
- Блакитна дитина (скорочено) – дімаров Анатолій Коли мій син приносить зі школи незадовільну оцінку, дружина трагедійно запитує в нього, що він там знову накоїв. Син видушує із себе, що вони з хлопцями каталися один на одному й наскочили на вчительку, а та злякалася й побігла. Мені цікаво, як швидко побігла вчителька, але я гашу свою цікавість і суворо кажу, що так […]...
- Мозолевський Борис – Біла Церква Вечір був, та ще не смеркло. Край дороги паслись коні. Проїздили Білу Церкву – Їли яблука червоні. Світ стояв такий прозорий, Аж зітхали луки сині! Золотим світились гори – В серці світло те й понині....
- Анатолій Давидов Реферат Анатолій Давидов. Народився А. Давидов 1938р. в с. Бочках Конотопського району на Сумщині в сім’ї вчителів. Після закінчення в 1960р. Ніжинського педінституту працював учителем біології. Деякий час був на комсомольській, партійній роботі. Далі присвятив себе літературній діяльності: завідував відділом природознавства у журналі “Знання та праця”, був головним редактором журналу “Барвінок”, потім – директором видавництва […]...
- Качан Анатолій – Біографія Анатолій Леонтійович Качан народився 16 січня 1942 у селі Гур’ївці, що лежить у пониззі Бугу, на Миколаївщині, у сім’ї токаря місцевої МТС. Коли підріс, любив слухати батькові оповіді про те, як колись, ще до війни, у їхній МТС на оцих ланах золотої пшениці знімали славнозвісний кінофільм “Трактористи”. Від батька взяв відчуття землі, селянську мудрість і […]...
- Давидов Анатолій – Біографія Народився А. давидов 1938р. в с. Бочках Конотопського району на Сумщині в сім’ї вчителів. Після закінчення в 1960р. Ніжинського педінституту працював учителем біології. деякий час був на комсомольській, партійній роботі. далі присвятив себе літературній діяльності: завідував відділом природознавства у журналі “Знання та праця”, був головним редактором журналу “Барвінок”, потім – директором видавництва “Молодь”. А. давидов […]...
- Анатолій Дімаров АНАТОЛІЙ ДІМАРОВ (1922 р. нар.) У гроно талановитих майстрів української прози повоєнного часу ім’я Анатолія Дімарова вписувалося повільно й важко. Принаймні, офіційне його визнання припізнилося на два десятиліття, коли брати за точку відліку 60-ті роки, впродовж яких одна за одною виходили частини роману “І будуть люди” (1964, 1966, 1968). Лише за останню – “Біль і […]...
- Журналіст і митець Анатолій Марущак Реферат На тему: Журналіст і митець Анатолій Марущак На терені мистецької України журналіст і телеведучий Анатолій Марущак натхненно працює не перше десятиліття. Стійкий нахил до саморозкриття у творчості, до творіння виявився у нього давно, ще в підліткові та юні роки, й пов’язаний з Одесою. Писати вірші він почав, навчаючись у школі. У старших класах показав […]...
- “Золоті, дитячі сни” України (за поезією “Україна в старовину” з книги “Княжа Україна” О. Олеся) Ось я розгорнув книгу: Олександр Олесь “Княжа Україна”. Поезія “Україна в старовину”. Поринаю в давні часи, неначе в машині часу зробив переліт: Ліс густий дрімучий, темний. Споконвічний ліс росте, Не проб’ється навіть сонце Крізь гілля його густе. Незаймана природа, невимовна сувора краса захоплює, як ворожіння Лісовика: тут і “велетенські граби, вільхи, сосни, явори, дуби”, і […]...
- Хорунжий Анатолій – Біографія Анатолій Мефодійович Хорунжий (5 листопада 1915-1991) – українській письменник, прозаїк. Анатолій Мефодійович Хорунжий народився 1915 року в селі Мало-Михайлівка на дніпропетровщині. Рано став допомагати батькові орати, сіяти, копати. Трудове життя розпочав арматурником на заводі, згодом співробітничав у районній газеті. Бажання отримати добру освіту, здобути улюблену спеціальність привело А. Хорунжого в Харківський інститут журналістики. У роки […]...
- Шиян Анатолій – Біографія Анатолій Іванович Шиян (5 квітня 1906, Борисовка – 1989, Київ) – український письменник, член Спілки письменників України від 1936 року. Народився 5 квітня 1906 року в слободі Борисовці (нині смт Бєлгородської області Росії) у родині селянина-маляра. Тут він закінчив трикласнупочаткову школу. З 1924 року працював санітаром, а потім аптекарем в Борисовській народної лікарні. В 1925 […]...
- Камінчук Анатолій – Біографія Анатолій Камінчук народився 1939 року в Києві в сім’ї службовця. Коли почалася війна, його батько – Семен Камінчук – пішов на фронт – в 1943 році загинув у боях під Житомиром. Мати, Марина Федорівна, разом із сином переїхала у село Луб’янку (Бородянський район Київської області) до свого батька Федора Івановича Петренка, де потім Анатолій закінчив […]...
- Костецький Анатолій – Біографія (1948-2005) “Вітаю вас, мої славні і хороші книголюбчики та казкознавчики… “, цими словами майже кожного ранку упродовж кількох років вітав, як ніхто по своєму, слухачів популярної радіопередачі “Пригоди славнозвісних книг” Анатолій Георгійович Костецький. Усе, що написане цим письменником, неймовірно цікаве, вигадливе, веселе і дуже-дуже близьке кожному з дітей. А все це тому, що Анатолій Костецький […]...
- Кралицький Анатолій – Біографія Кралицький Анатолій Федорович народився 12 лютого 1835 в селі Вишні Чабини (нині – в Словаччині) в багатодітній сім’ї священика. Навчався у монастирських школах та в Ужгородській духовній семінарії. З 1858 року працював учителем, а з 1869 року і до кінця життя – ігуменом Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря. Анатолій Кралицький друкувався в різних виданнях Будапешта, Відня, Москви, […]...
Твір що посієш те й пожнеш.