Андрій Любка – джазмен



Я джазмен і мені погано
Коли згущене молоко неба
Росою спадає на стебла задуми
Тоді пальцями хрусткими до болю
Вистукую такт серця
Тоді саксофон жаб
Народжує вітер
Тоді старий дідо з вудкою
Сидить над погаслим озером

І раптом світло ночі
Поглинає тінь що женеться
За власним хазяїном
А місяць засмоктує
Оголене тіло жінки
Яка мітлу необачно забула вдома
Тоді повітря стає вологим
Тоді саксофон стає фонтаном
Струменем гейзером краном
Тоді музика стає какофонією
І болота папороть очерет
Стають пейзажем нікчемного художника

Все розчиняється в темряві
Світанково стає несправжнім
І я не розумію одного
Хто ж насправді джазмен

(ранок сповзає по стінах і заповзає у горло).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Наталка квітка основяненка читати скорочено.
Ви зараз читаєте: Андрій Любка – джазмен