Андрій Малишко – Каменотес

АНДРІЙ МАЛИШКО
КАМЕНОТЕС
Чи юга, чи день в проміннях косих,
Чи зоря пливе вечірнім плесом,
Сорок літ робив на хмарочосах,
Сорок літ – усе каменотесом.
У Чікаго шліфував граніти,
У Нью-Йорку – “білдінга” підводив,
Мертвий камінь був як самоцвіти
3 рук його, Америці на подив.
А збери снагу його і змогу,
Що лягла у камінь понадміру,
Тим камінням вистелиш дорогу
Із Нью-Йорка у Аляску сіру.
А склади каміння те на грані,
В висоту зведи камінні грати,
Буде та колона як в тумані,
Бога дасть за бороду чіпати.
От уже дійшов старого віку,
От уже і з рук не та робота,
І його, як старця чи каліку,
Виставили раптом за ворота.
Він пішов в стару свою землянку,
Де не камінь, а гнилі пороги,
Де мокриці в щілях на світанку
Стіни плачуть мокрі од вологи.
З горя випив віскі чесну склянку,
Гнівно думав з ночі безгомінням:
Мільйонера вкласти б в цю землянку,
Завалить шліфованим камінням!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Образ марусі втілення ідеальних рис українсько дівчини.
Ви зараз читаєте: Андрій Малишко – Каменотес
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.