Андрій Малярик – Слово “Любов”
Слово “Любов” – п’ять літер, два склади,
Ридання, сміх, образи, поцілунки.
Сімейні драми й вірність назавжди,
Конфлікти, радість, сльози та стосунки.
Слово “Любов” – відоме на весь світ,
У всіх країнах, селах, регіонах.
Містах, провулках, школах, “до і від”,
Й звучить “Любов” так щиро на всіх мовах.
Слово “Любов”- майбутнє для усіх,
Кохані, друзі, діти і онуки.
Дехто вважає, що це просто міф,
А ми то знаєм гіркоту розлуки.
Слово “Любов”- п’ять літер, два склади,
Думки й чекання переповнені жалю̀.
Бажаю всім я з вуст почути: “I love you”,
“Тебе кохаю”, “Я тебя люблю”.
Автор: Андрій Малярик
02.03.2014.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Андрій Малярик – Життя ніби потяг Життя ніби потяг, зупинка під назвою зрада Тут люди жорстокі, тут править тваринний інстинкт. Стосунки – пусте, як про соняшник пісня й балада, Життя – одні сльози, ридання, душевний брейринг. Життя – то є щастя, сумні і веселі хвилини, Хтось впав, хтось піднявся, всміхнувся і далі пішов. Для когось життя – це майбутнє його Батьківщини, […]...
- Андрій Малярик – У кожного птаха є своя̀ пташка У кожного птаха є своя̀ пташка, У гордого во̀вка – вовчиця. У когось, мабуть, є улюблена чашка, У кожного пана – цариця. У ста̀рого дуба є довге коріння, У озера тихе є дно. У квітів тако̀ж є дрібненьке насіння, У жита – пахуче зерно. У кожної матері – любляча донька, У тата – коханий синочок. […]...
- Андрій Малярик – І вірю я в майбутнє України І вірю я в майбутнє України, В її поля, лани широкополі. У щастя й радість кожної родини, В садок вишневий, верби і тополі. Вірю у діток, тих, що підростають, В підтримку їхню і патріотизм. Хай личка ваші, як промінчики сіяють, Разо̀м ми подолаємо “всіх тих”. Прийшла весна заквітчана любов’ю, Принесла миру й злагоди усім. Це […]...
- Андрій Любка – Любов По-мойому любов це пояс джехада Це самозречення самоспалення і самовбивство Це після горілки ковток лимонаду Циганка сліпа і барвиста По-мойому любов це нічна чечня Потоки крові з срср Хлопці з уна-унсо подвиг оун-упа Цицькасті доярки з молочних ферм По-мойому любов це руїни косова Страх на ймення афганістан Дорога в ірак смерть без наркозу Любов це […]...
- Андрій Малярик – Люди, бережіть природу! Пожовкле листя в унісон злило̀ся З травою, що виблискує на сонці. Цвіте і пахне жита райдужне колосся, А вітер сильний причаївсь в сторонці. На небі зорі з місяцем привітно Танцють вальс й веселі, наче діти, Їх не злякає дощ та град той грізний, Й не кожен з нас уміє так радіти. Природа-мати ‒ що може […]...
- Андрій Малярик – Я не хочу будинок у моря Я не хочу будинок у моря, Не прошу̀ я картини Моне. Що ж поробиш, так випала доля, Мене втішить хороший сонет. Не потрібні манірні вистави, Та й “кохаю” твоє – вже брехня. І, будь ласка, не шли телеграми, Я вже звикла з девізом сама. Мені тепло тоді, коли холодно, І сміюсь я, коли так болить, […]...
- Андрій Малярик – Гадаєш, забути тебе то так просто Гадаєш, забути тебе то так просто, Гадаєш так легко нажати delete? Та, знаєш, як важко покинуть наш острів, І вже, та без тебе шкульгати вперед. Як тихо і трепетно рветься кохання, Як болісно знати, що ти не прийдеш. Без тебе життя – це пусте існування, Що втратило суть і давно вже без меж. Лиш про̀шу, […]...
- Андрій Малярик – Ти взя̀ла все, що найдорожче Ти взя̀ла все, що найдорожче, Що найцінніше і близьке. Ти зникла тінню серед ночі, Тільки забула про одне. Неначе звір, що під прицілом, Ховалась ти усе життя. Для тебе все буденно й сіро, Все в прірву, все без каяття. Ти зрадила себе, кохану, Що там казати про людей. Наївну, вигідну, жадану. Усіх в’явивши за гостей. […]...
- Андрій Малярик – “Бережіть себе” На великій, широкій дорозі, Там, де міст, автобус, шосе. Чоловік у “Швидкій допомозі”, Вітер сильний тривогу несе. І по місту минаючи пробки, “Їдьте швидше” – дружина кричить. У машині від окрику шибки, Наче трісли, та він уже спить. Ми спізнились хвилин так на десять, Коментує один з лікарів: “Парѐнхіматозна страшна кровотеча, Перший випадок у житті”. […]...
- Андрій Малярик – Злипаються очі від сильного чаю Злипаються очі від сильного чаю, Від чорної кави забилися плечі. Я вкотре від себе самого тікаю, Врізається в голову стомлений вечір. П’ять років тому̀ я піддавсь твому флірту, Не так, щоб аж сильно, та досить відверто. Сто раз пожалів про ту випиту літру, Та зараз, клянусь, я не вип’ю посмертно. Чи то ейфорія, чи то […]...
- Андрій Малярик – І у дощ, і в холодну зимову сніжницю І у дощ, і в холодну зимову сніжницю, І у спеку, крізь прірву, туман. І в болото, у темінь, й в мороз -30, Я прийду, я здолаю все сам. Я пробачу образи і горді ті вчинки, Я забуду про все, що колись… Я для тебе усе, хочеш зірку з картинки?! Тільки ти назавжди повернись. Ти […]...
- Андрій Малярик – Ти снишся мені ночами Ти снишся мені ночами, Я бачу тебе у снах, Шепочеш тихенько словами, Твій погляд тримаю в руках. І голос пронизує наскрізь, І серце б’ється частіш, І, знаєш, ти моя слабкість, Про тебе сьогодні мій вірш. Вже зустрічі я чекаю І день проміняв на ніч. З’явися сьогодні, благаю, Бажанням, думками, у сні. Ти горя мого утіха, […]...
- Андрій Малярик – Чому ви кажете, що ви щасливі? Чому ви кажете, що ви щасливі? А позао̀чі плачете в подушку. На публіці завжди хороші й милі, І цим приховуєте сум свій влучно. Чому ви кажете, що ви багаті? Що забезпечені усім і незалежні. Але при цьому живетѐ ВКонтакті, І смс-ки замінили ручок стержні. Ви вдаєтѐ кокетну неприступність, Вважаєте, що гордість править світом, Що все […]...
- Андрій Малярик – Пройти по тиші і як за̀вжди Пройти по тиші і як за̀вжди, Упасти, злитись з небокраєм. І мчати далі, тільки знав би, Що хтось на фініші чекає. Мріям підвладно не здійснятись, Людям під силу зруйнувати. Все сталось так, як мало статись. Жодного шансу, без пощади. Життя давно не має змісту, Й не думаю, що вам цікаво, Чи я бродитиму по місту, […]...
- Андрій Малярик – Пройшло, минуло, відлетіло Пройшло, минуло, відлетіло, Немов з водою поплило. Птахи понесли в далеч сіру, Все, що було – злягло на дно. Час так промчався непомітно, Шкільні роки, бал випускний. Тепер лиш в пам’яті повільно, Нам згадується “хто” й “котрий”. Ми стали думати інакше, У кожного своє життя. Та серце, знаєте, не так щось, Сприймає все оце буття. […]...
- Андрій Малярик – Знову пройшла не привітавшись Знову пройшла не привітавшись, На тобі сукня з декольте. Ти горда й пафосна, як завжди, Не помічаєш вже мене. Всі довгих десять років в прірву, І “щирі” ті свої слова, Штовхнула ти у чорну дірку, Я був всього “один із ста”. Із “ста” твоїх “коханих мачо”, Як називала ти мене, І з іншими гуляла завжди, […]...
- Андрій Малярик – Кохають не за долари і гривні Кохають не за долари і гривні, Не за квартиру десь в новобудові. Кохають ніжно за обійми сильні, За посмішку й протягнуті долоні. Цінують не за гроші, не за славу, І навіть не за куплене авто. Цінують за відверту, добру справу, Цінують за прогулянки в кіно. Втрачають не за відстань і образу, І справа, як то […]...
- Андрій Малярик – На кухні запах смажених котлет На кухні запах смажених котлет, І суп в каструлі смачно так кипить, А я собі навіяв про секрет, І так невчасно, прямо у цю мить. Дружина, як завжди, кудись спішить, І голосом команди віддає. І я згадав, згадав все до дрібниць, Твої уста, волосся і кольє. Помітив, що усе моє життя, Всі тридцять років, як […]...
- Андрій Малярик – Багато в світі ла̀сих є спокус Багато в світі ла̀сих є спокус І ми не а̀нглели, далеко не хороші. Хтось народився, Щоб померти, як Ісус. Хтось народився, Щоб любить життя за гроші. Маленький папірець, що поглинає Повагу, доброту, надію й віру. Це так, як вовк віддався чужій зграї, Та не по волі, зовсім, не по ділу. Образливо, що все втрачає сутність […]...
- Андрій Малярик – Коли рокѝ зненацька й безупинно Коли рокѝ зненацька й безупинно, Летять так тихо, що аж серце гине. Коли у матері волосся під хустиною, Вже не каштанове, а крихітне і сиве. Коли ступаєш мимо дитсадочка, В якому ти провів своє дитинство. Не віриться, що все пройшло і точка, Розсипалось, як дороге намисто. Коли у серці во̀вком виє туга, І проситься звільнитися […]...
- Андрій Малярик – У спину ніби кинули ножі У спину ніби кинули ножі, У голосі провалини від болю, На серці безупинно йдуть дощі, Як прикро, та не зміниш уже долю. Тремтіння рук і тихий плач суглобів, Всередині на сполох б’є надія, І пам’ять від щасливих епізодів, Несамовито й трепетно дуріє. Душею й розумом ніяк не осягну, Крізь спалені мости свій шлях долаю. Я […]...
- Андрій Малярик – Помре він колись від запалення мозку Помре він колись від запалення мозку. У власній квартирі чи може десь далі. У нього картини здебільшого з воску, На стінах блищать з фехтування медалі. На ганку, як завжди, улюблена книга. Читать не любив, признавався відверто, Усім трактував, що життя – це інтрига, На речі дивився зухвало і вперто. Бувало збирав і подерті купюри, За […]...
- Андрій Малярик – Мені тільки б тебе побачити Мені тільки б тебе побачити, Твої очі, усмішку, вуста. Серце моє в ганчірку скручене, І оточує мрака густа. Та хоча б доторкнутися дотиком, До слідів, де проходила ти. І відчути парфуми подихом, Повернись і мене пригорни. Ти злетіла від мене променем, Подзвонивши з словами: “Щасти”. В мене донька з таким же іменем, І вродлива така, […]...
- Андрій Малярик – Коли повагу розчавили безпощадно Коли повагу розчавили безпощадно, І без уваги залишѝли жити в му̀ці, Коли і друзям довіряти стало складно, Я вирішив довіритись собаці. Найкращий друг, який не вимагає Аплодисментів, похвалѝ, і навіть, Коли зірвешся, ну, життя, буває, Він замість ляпаса своє лице підставить. Коли кричиш так голосно на нього За той шматок, за той кусочок хліба, Продовжує […]...
- Андрій Малярик – Випив холодну чашку кави Випив холодну чашку кави, В думках майбутнє України. Бентежить те, що буде з нами, Як обійти лихо руїни?! У гуглі вводжу текст “новини”, Та як на зло “сайт недоступний”. І що ж чекати нам щоднини!? Що буде завтра? Хто наступний? По телевізорі сьогодні, Мобілізація й накази. Хіба їм недостатньо сотні?! Військові “зміцнюють” всі бази. Давайте […]...
- Андрій Малярик – Чому життя таке несправедливе? Чому життя таке несправедливе? Розчарування, біль, душа болить… Всі, як один, ми вклали свої сили, У відповідь: “Забудь ти щастя мить” Чому життя таке одноманітне? Сонливий ранок, чашка кави і TV. І свято мами стало непомітним, VK, ютуб і фільм на DVD. Та все тому, що портять людей люди, Поганий вплив, байдужість, компромат, І позаочі […]...
- Андрій Малярик – Світлій пам’яті мого дідуся Малярика Василя Георгійовича П’ятнадцять літ вже ваша посмішка не сяє, Злетіли пташкою від нас Ви назавждѝ. Дідусю рідний, нам Вас так не вистачає, Турботи Вашої, любові, доброти. Та смерть підступна відіграла Останню ноту із мелодії життя. Родину огорнула чорна хмара, Тремтять на вітрі суму почуття. Я досі пам’ятаю Ваші кроки, Ваш голос мужній, щирий та привітний. Забрав Вас […]...
- Хліб і слово – Білоус дмитро У стінах храмів і колиб Сіяв нам святково, Як сонце, випечений хліб І виплекане слово. І люблять люди з давнини, Як сонце незагасне1 , І свій духмяний хліб ясний, І рідне слово красне. Бо як запахне людям хліб, Їм тихо дзвонить колос, І золотом сіяє сніп Під жайворона голос. І, мабуть, тому кожну мить Бешкетнику-харцизі2 […]...
- Павло Мовчан – “Любов’ю за любов не всім і ти платив… “ Любов’ю за любов не всім і ти платив І зненавистю теж не воздавав за зраду. На потім зберігав словник свій золотий, А вийшло – німоту у роті заощадив… Простіть мене, простіть, що був такий скупий, Бо навіть кругле “лю” у горлі застрявало. Оглянувсь, щоб сказать, та соляні стовпи Мені услід зі жмень палючу сіль метали. […]...
- Дмитро Білоус – Хліб і слово ХЛІБ І СЛОВО У стінах храмів і колиб сіяв нам святково, як сонце, випечений хліб і виплекане слово. І люблять люди з давнини, як сонце незагасне, і свій духмяний хліб ясний, і рідне слово красне. Бо як запахне людям хліб, їм тихо дзвонить колос, і золотом сіяє сніп під жайворона голос. І, мабуть, тому кожну […]...
- Наталія Пиж – Любов як кара Любов як кара, ти як покарання Ти ніби є, та все ж тебе нема. Життя проходить у думках й чеканнях. І знаєм двоє – вороття нема. Нам не забути Нас. Все збереглось глибоко. В душі, у серці міцно залягло. І лиш покаже час, хоч визнати нелегко Для чого це, і що таке було. Чужі ми. […]...
- Наталія Пиж – Як важко усвідомлювати світ Як важко усвідомлювати світ, Як важко жити в цю важку годину, Пройшло багато тих великих літ, Як Господь Бог створив людину. І живе людина на землі, Творить все, що можна сотворити. Діла добрі і звичайно злі, Хіба можна нам без цього жити. Знаєм, що не можна бути злим, Знаєм, що не можна всім брехати, Знаєм, […]...
- Іван Франко – Моя любов Вона так гарна, сяє так Святою, чистою красою, І на лиці яріє знак Любові, щирості, спокою. Вона так гарна, а проте Так нещаслива, стільки лиха Знесла, що квилить лихо те В її кождіській пісні стиха. Її пізнавши, чи ж я міг Не полюбить її сердечно, Не відректися власних втіх, Щоб їй віддатись доконечно? А полюбивши, […]...
- Лілія Ніколаєнко – А знаєш, ненависть – це теж любов А знаєш, ненависть – це теж любов, Помножена на гордість і образи, Загублена в сувоях древніх мов, Покроєна іржавим лезом часу… Не всі святі, хто не пізнав гріха, Не всі лихі, у кого чорні крила. Я вірю в те, що ти мене кохав, Та суть твоя вбиває, а не цілить… Не зрушиться в душі болюча […]...
- Моя любов тяжка Стань поруч чи там де ти хтів би стояти Зав”язуй вузли, запаковуй карти Візьми в мене все, що я можу віддати Чи те, що ти зміг би підняти, Бо моя любов тяжка Помаранчевий фон, блакитні відсотки Повземо на швидкості сотки На твому айподі заграє блюз І я колись таки навчусь Співати під твої дудки “а […]...
- Богдан Кіселичник – Ми підсіли на любов Ми підсіли на любов Я повторюю це знов Знов інтриги, знов слова Оп’яніла голова Зустрічаю твої очі Знов не сплю я тої ночі Ми ж підсіли на любов Я повторюю це знов Посміхаєшся щасливо Це обличчя, просто диво Щось я знову відчуваю Те, що було забуваю Все минає, все походить Час усе це, налагодить Я […]...
- Каменотес – Малишко Андрій Чи юга, чи день в проміннях косих, Чи зоря пливе вечірнім плесом, Сорок літ робив на хмарочосах, Сорок літ – усе каменотесом. У Чікаго шліфував граніти, У Нью-Йорку – “білдінга” підводив, Мертвий камінь був як самоцвіти 3 рук його, Америці на подив. А збери снагу його і змогу, Що лягла у камінь понадміру, Тим камінням […]...
- Андрій Любка – love Любов По-мойому любов це пояс джехада Це самозречення самоспалення і самовбивство Це після горілки ковток лимонаду Циганка сліпа і барвиста По-мойому любов це нічна чечня Потоки крові з срср Хлопці з уна-унсо подвиг оун-упа Цицькасті доярки з молочних ферм По-мойому любов це руїни косова Страх на ймення афганістан Дорога в ірак смерть без наркозу Любов […]...
- Андрій Малишко – Пісня про рушник (АНАЛІЗ) Аналіз твору Андрія Малишка “Пісня про рушник” 1959 р. Літературний рід : лірика. Жанр : пісня. Вид лірики : особиста. Провідний мотив : материнська любов і відданість своїм дітям. Віршовий розмір : анапест. Тип римування: перехресне. Літературознавці про твір. Ліричний герой з великою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина, її намагання […]...
- Богдана Лапченко – Ми на коліна ставили Любов Ми на коліна ставили Любов, Себе вважали всесвіту царями. Аж поки із отих дурних голов Думки останні наші утікали. Вкладали зміст, писали довгий текст, Але ніщо вже не допомагало. Тому, на жаль, скінчився час увесь. А як колись його було замало…...
Твір на моральноетичну тему моя майбутня сім'я.