Анекдот

Related posts:

1. Степан Руданський – Чи далеко до Києва Питаються якось хлопця Подорожні люди: “Чи багато верстов, сину, До Києва буде?” “А не знаю, – хлопець каже, – Було вісімнадцять, Тепер менше, либонь, стало, Здається, сімнадцять!” “Що ж то, сину, за пригода Така прилучилась?” “Та пригода не пригода – Верства повалилась!”...
2. Степан Руданський – Чи далеко до неба “Що п’ять верстов – то й коршомка, Нічого й лічити, Бо п’ять верстов як проїдеш, Треба й відпочити. Ото їдуть із ярмарку Двоє господарів, У каждого віз порядний, Воликів по парі. Їдуть собі помаленьку, Грошенята мають, Полягали на соломі – Та й думу гадають. Далі їден пробудився З глибокої думи, Повернувся на соломі. “Чи спиш,- […]...
3. Іван Франко – Якось-то буде! З голоду й нужди вмирає мужик, Крадіж, рабунки, весь край – один крик. Мати вбиває голодну дитину. Батько кидає кохану родину, В Росію, Молдавію тягнуть плачучії На заробітки отарами люде… Радьте, розумні! Рятуйте, маючії! – Якось-то буде! Якось-то буде! Поле мужицьке в жидівські йде руки, Школи мужицькі не сіють науки, Але незгоду й ненависть народну; […]...
4. Тарас Шевченко – І Архімед, і Галілей І Архімед, і Галілей Вина й не бачили. Єлей Потік у черево чернече! А ви, святиє предотечі, По всьому світу розійшлись І крихту хліба понесли Царям убогим. Буде бите Царями сіянеє жито! А люде виростуть. Умруть Ще не зачатиє царята… І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І […]...
5. Тарас Шевченко – Не гріє сонце на чужині Не гріє сонце на чужині, А дома надто вже пекло. Мені невесело було Й на нашій славній Україні. Ніхто любив мене, вітав, І я хилився ні до кого, Блукав собі, молився богу Та люте панство проклинав. І згадував літа лихії, Погані, давнії літа, Тойді повісили Христа, Й тепер не втік би син Марії! Нігде не […]...
6. Тарас Шевченко – доля Ти не лукавила зо мною, Ти другом, братом і сестрою Сіромі стала. Ти взяла Мене, маленького, за руку І в школу хлопця одвела До п’яного дяка в науку. “Учися, серденько, колись З нас будуть люде”,- ти сказала. А я й послухав, і учивсь, І вивчився. А ти збрехала. Які з нас люде? Та дарма! Ми […]...
7. Мозолевський Борис – Громи на південь відгриміли Громи на південь відгриміли. Із Громоклії п’ють воли. Ми так багато не зуміли! Ми так багато не змогли! Чи ти простиш за це нас, люде, Чи покараєш забуттям? А вже ж можливості не буде Почати заново життя. Не втішить думка сухоребра, Що наче щось і ми змогли. А Громоклія б’є у греблю, Мов каже: ви […]...
8. Стихомітія Стихомітія (грецьк. stichomythia) – збереження симетрії у складних композиційних формах драматичних творів. С. виявляється у “Лісовій пісні” Лесі Українки, власне, у фрагменті діалогу між Перелесником та Мавкою: Мавка: В гаю я зривала кучерики з хмелю… Перелесник: Щоб мені послати пишную постелю? Форма С. зустрічається і в ліриці, приміром, у вірші Б. Рубчака “Майже колискова”, побудованому […]...
9. Тарас Шевченко – Ой люлі, люлі, моя дитино Ой люлі, люлі, моя дитино, Вдень і вночі. Підеш, мій сину, по Україні, Нас кленучи. Сину мій, сину, не клени тата, Не пом’яни. Мене, прокляту, я твоя мати, Мене клени. Мене не стане, не йди меж люди, Іди ти в гай; Гай не спитає й бачить не буде, Там і гуляй. Найдеш у гаї тую […]...
10. Вірш Тараса Шевченка – В казематі (співає Скрябін) Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими, І, не оплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі. […]...
11. Тарас Шевченко – до Основ’яненка Б’ють пороги; місяць сходить, Як і перше сходив… Нема Січі, пропав і той, Хто всім верховодив! Нема Січі; очерети У дніпра питають: “де то наші діти ділись, Де вони гуляють?” Чайка скиглить літаючи, Мов за дітьми плаче; Сонце гріє, вітер віє На степу козачім. На тім степу скрізь могили Стоять та сумують; Питаються у буйного: […]...
12. Доля (скорочено) – Шевченко Тарас Ти не лукавила зо мною, Ти другом, братом і сестрою Сіромі стала. Ти взяла Мене, маленького, за руку І в школу хлопця одвела До п’яного дяка в науку. “Учися, серденько, колись З нас будуть люде”,- ти сказала. А я й послухав, і учивсь, І вивчився. А ти збрехала. Які з нас люде? Та дарма! Ми […]...
13. Тарас Шевченко – Подражаніє Ієзекіїлю Восплач, пророче, сине божий! І о князях, і о вельможах, І о царях отих. І рци: “Пащо та сука, ваша мати, Зо львами кліщилась, щенята? І добувала вас, лихих? І множила ваш род проклятий? А потім з вас, щенят зубатих, Зробились львичища! Людей! Незлобних, праведних дітей, Жрете, скажені!.. Мов шуліка Хватає в бур’яні курча, Клює […]...
14. Вірш Миколи Руденка – Київ XVI століття Борщагівка – то була Борщівка, Харчовий над річкою заїзд. Там варила борщ вродлива дівка В щебетанні ластів’ячих гнізд. Біля комина старий лелека, Молода тополя при вікні. А до Києва вже недалеко – В’їдете на свіжому коні. Пийте, люди, пийте та борщуйте – Замочіть, щоб не розсохся віз. А стомились коні – заночуйте: Менше буде виплакано […]...
15. Микола Вінграновський – Поїду з Києва Поїду з Києва. Важке, підтале серце На води і на зорі понесу – Поїдьмо з Києва! Потрохи пронесеться, Заміниться на тульку й ковбасу, На кофти імпортні і на лиман ранковий, На голос мій – він висвіжіє там!.. Поїдьмо з Києва, бо кожен рік – раптовий, Поїдемо і станемо на стані Я так люблю тебе, що […]...
16. Павло Тичина – У собор У СОБОР I По один бік верби. По другий старці. Гнуться, гнуться, гнуться верби. Нагинаються старці. Шум юрби глухої. Блиск хмариних крил! … Сповіває аналої Синє брязкання кадил. Тут говорять з Богом. Тут Йому скажу – (Хтось заплакав за порогом) – З херувимами служу! Жду я, ждуть все люде – І нема Його. Гнуться, гнуться, […]...
17. Тарас Шевченко – Ликері На пам’ять 5 августа 1860 г. Моя ти любо! Мій ти друже! Не ймуть нам віри без хреста, Не ймуть нам віри без попа Раби, невольники недужі! Заснули, мов свиня в калюжі, В святій неволі! Мій ти друже, Моя ти любо! Не хрестись, І не кленись, і не молись Нікому в світі! Збрешуть люде, І […]...
18. Василь Симоненко – Ошукана могила Отут, де сумно опустили віти Стрункі тополі на твердий обліг, В пропахле димом сорок третє літо Він за неправду у бою поліг. Його селянки в землю тут зарили Без почестей, без жалю, без труни… Шумлять тепер навкруг його могили Розкішні придорожні бур’яни. І лиш діди, як сонце похолоне, Розказують повільно, ніби сон, Що бивсь він […]...
19. Ольга Анцибор – Синові Знов лягає дорога Від воріт, від порога, Чи здолаю її, чи пройду? Я піду, я поїду, Відведу лиху біду, Може щастя синочку знайду. Вийду я в чисте поле, Сину, сину, соколе, Я до серця тебе пригорну. Буду мрію плекати, Буду Бога благати, Щоб додому тебе повернув. Моє серце втомилось, Мої ніженьки збились, Та в дорогу […]...
20. Герасим’юк Василь – Що таке, мамо, Космач? – Що таке, мамо, Космач? Скільки присілків у нього? – Сину, це материн плач. В неї немає нікого. – Хто його, мамо, зіткав? Звідки воскОвії плити? – Сину, це з жовтих отав. Бог не велів їх косити....
21. Тарас Шевченко – Чи то недоля та неволя Чи то недоля та неволя, Чи то літа ті летячи Розбили душу? Чи ніколи Й не жив я з нею, живучи З людьми в паскуді, опаскудив І душу чистую?.. А люде! (Звичайне, люде, сміючись) Зовуть її і молодою, І непорочною, святою, І ще якоюсь… Вороги!! І люті! люті! Ви ж украли, В багно погане заховали […]...
22. Тарас Шевченко – Якби з ким сісти хліба з’їсти Якби з ким сісти хліба з’їсти, Промовить слово, то воно б, Хоч і як-небудь на сім світі, А все б таки якось жилось. Та ба! Нема з ким. Світ широкий, Людей чимало на землі… А доведеться одиноким В холодній хаті кривобокій Або під тином простягтись. Або… Ні. Треба одружитись, Хоча б на чортовій сестрі! Бо […]...
23. Руданський Степан – Чи голосна церква Став у церкві батько з сином. Церкву вже кінчали: Засклепили, побілили, Олтар прибивали. “Слава богу, – каже батько, – Спомоглися люди. Лиш не знати, як то вона – Чи голосна буде? Постій хіба, – каже, – сину, Перед образами, А я піду та для проби Свисну за вратами… “ Пішов свиснув разів кілька, Назад повертає. […]...
24. Руданський Степан – Спасибі Сидить циган на городі Темненької ночки, До блискавки вибирає Чужі огірочки. Та все собі промовляє: “Блисни, боже, блисни!” А господар його ззаду Як вилами свисне!.. “А сто бісів в твого батька Та у твої груди, Розкрадати мою працю!.. А що тепер буде?..” “Ой батечку, голубчику, Чиніте, що знайте, Тільки прошу вас, панотче, За пліт не […]...
25. Журавка – Жилось тобі ж без мене якось… Так? Жилось тобі ж без мене якось… Так? Мені без тебе якось, та жилося… Не в ту країну твій спішив літак, І я не там завжди дивилась в Осінь… Не в тих долонях і не в тих свічках, Не в тому царстві тиші і зізнання, Не в тих торканнях рук нещирих… Ах! Шукали ми одне на […]...
26. Авантюрний роман Авантюрний роман (фр. aventure – пригода) – великий за обсягом, переважно прозовий твір з гострим динамічним сюжетом, з пригодницькими ризиковими ситуаціями. Відомий під назвами середньовічного лицарського та крутійського романів (зокрема про лицарів Круглого столу). Зверталися до цього жанру д. дефо, Ж. Берн, Р. Кіплінг, дж. Конрад та ін. В українській літературі інтерес до авантюрного роману […]...
27. Тарас Шевченко – Не молилася за мене Не молилася за мене, Поклони не клала Моя мати; а так собі Мене повивала, Співаючи: “Нехай росте Та здорове буде!” І виріс я, хвалить бога, Та не виліз в люде. Лучче було б не родити Або утопити, Як мав би я у неволі Господа гнівити. А я так мало, небагато Благав у бога. Тілько хату, […]...
28. Леся Українка – Пан народовець Ось послухайте, Іванцю, Я ж добра вам жичу, Я надумав видавати Часопись мужичу… Не мужичу, ні, “людову”, Вибачте на слові, Там я буду боронити Справи народові. Нащо вам здалася тая Мудра політика, Тільки часу марнування – Сварка, біятика. Хай пани ідуть до думи Голову сушити, Я вам справи господарські Поможу рішити. Я навчу вас, як […]...
29. Степан Руданський – Чуприна Питалися козака: “Що то за причина, Що в вас гола голова, А зверху чуприна?” “А причина то така: Як на війні згину – Мене ангел понесе В небо за чуприну”. Питаються мужика: “Що то за причина, Що в вас гола голова, А зверху чуприна?” “А причина то така: Нас біда обсіла – Голимося до крівлі, […]...
30. МАРС – Літературне угруповання МАРС (МАЙСТЕРНЯ РЕВОЛЮЦІЙНОГО СЛОВА) У МАРС (Майстерню революційного слова) було реорганізовано 7 листопада 1926 р. літературне об’єднання “Ланка”. Метою організації було об’єднання революційних письменників і критиків Києва, а завданням – боротьба з графоманством і зарозумілістю в літературі. Покладаючи в основу своєї мистецької праці “засади комуністичної партії”, МАРС надавала своїм членам права використовувати різні літературно-художні засоби. […]...
31. Тарас Шевченко – Ну що б, здавалося, слова Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує!.. Знать, од бога І голос той, і ті слова Ідуть меж люди! … .. Похилившись, Не те щоб дуже зажурившись, А так на палубі стояв І сторч на море поглядав, Мов на Іуду… Із туману, Як […]...
32. Заспів – Куліш Пантелеймон Удосвіта встав я… темно ще надворі… Де-не-де по хатах ясне світло сяє, Сяє ясне світло, як на небі зорі… Дивуюсь, радію, у серця питаю: “Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?” “Ой скоро світ буде, Прокинуться люде, У всяке віконце Засіяє сонце… “ Ой ударю ж зразу У струни живії: Прокиньтесь, вставайте, Старії й малії! […]...
33. Сергій Жадан – Ця жінка, яка фотографує дерева січня Ця жінка, яка фотографує дерева січня, Їхню вогку динаміку і переплетіння, Маленькі будинки з димами, Засипані снігом узбіччя, Неба тяжкі простирадла зі складками й тінями. Ось вона стоїть за повітрям, наче за ширмою, Стежить за цими деревами, мов за тваринами, За їхнім дитячим шепотом, за ходою пташиною, За тонкими руками, за збитими в кров колінами. […]...
34. Життєпис Абрама Кагана Абрам КАГАН Каган Абрам Якович народився в місті Бердичів 27 грудня 1900 року в сім’ї дрібного крамаря. Закінчив місцеве комерційне училище, після чого тривалий час учителював у трудових школах. Водночас співробітничав у єврейських періодичних виданнях, зокрема в газеті “Ейнікайт”. Друкуватися почав 1922 року після того, як переїхав до Харкова. Першу книжечку віршів видав 1923 року. […]...
35. Дмитро Загул – Настрій Друзі мої! Вороги мої! Люде! Яка прекрасна Вільна земля! Хай вічно Благословенним буде Її ім’я! Скільки радощів! Скільки втіхи В кожній дрібниці малій! В низеньких вікнах Сільської стріхи, Як у столиці Світовій. Гойдай, лелій Наші радощі, земле, В колисці своїй Кільцем вогневим! Хай наше життя – Працьовите, буденне – Буде святом одним! О вільне буття, […]...
36. До Основ’яненка (скорочено) – Шевченко Тарас Б’ють пороги; місяць сходить. Як і перше сходив… Нема Січі, пропав і той, Хто всім верховодив! Нема Січі; очерети У дніпра питають: “де-то наші діти ділись, Де вони гуляють?” Чайка скиглить літаючи, Мов за дітьми плаче; Сонце гріє, вітер віє На степу козачім. На тім степу скрізь могили Стоять та сумують; Питаються у буйного: “де […]...
37. Тарас Шевченко – Москалева криниця Поема Я. Кухаренкові. На пам’ять 7 мая 1857 року Не на Вкраїні, а далеко, Аж за Уралом, за Елеком, Старий недобиток варнак Мені розказував отак Про сю криницю москалеву, А я, сумуючи, списав, Та рифму нищечком додав, Та невеличку і дешеву (Звичайне, крадене) зобгав Тобі поему на спомини, Мій друже щирий, мій єдиний! I Після […]...
38. Тарас Шевченко – Ой гляну я, подивлюся Ой гляну я, подивлюся На той степ, на поле; Чи не дасть бог милосердий Хоть на старість волі. Пішов би я в Україну, Пішов би додому, Там би мене привітали, Зраділи б старому, Там би я спочив хоч мало, Молившися богу, Там би я… Та шкода й гадки, Не буде нічого. Як же його у […]...
39. Юрій Федькович – Нива Доки маю світом нудить, Доки маю люде гудить, Доки маю дожидати, Заки Галич зможе встати? Ліпше сам я рано встану, А сповівшись щиро богу, Займу плуги круторогі, Зорю гори та й долину, Зорю свою Буковину, Як наш Тарас, як мій тато Научив мене орати; І віру, любов, надію Буковинов скрізь посію. Виростай же, руський боже, […]...
40. Тарас Шевченко – Лілея “За що мене, як росла я, Люде не любили? За що мене, як виросла, Молодую вбили? За що вони тепер мене В палатах вітають, Царівною називають, Очей не спускають З мого цвіту? дивуються, Не знають, де діти! Скажи мені, мій братику, Королевий Цвіте!” “Я не знаю, моя сестро”. І Цвіт королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву […]...