Анна-Марія Нараєвська – ти в мені починаєш
Ти в мені починаєш
Безмежність кохання і слів
Я до тебе лечу, а треба, можливо, пішки
Доки ти там в молитві
Прославляєш своїх Богів
Я молюся на тебе,
Без єдиної псевдо – віддишки
Я би рада мовчать
Я би рада не чути співзвучність
Поринати у світ, де немає й не буде тебе
Я би рада піти
Звідтіля, де твоя є присутність
(бо мене ж арештує твоїх почуттів КГБ)
Бо мене ж не захИстять
Обмани і “мирні війни”
Я ж до тебе прийшла і здаюся тобі в полон
Не даруєш любов
То хоча б подаруй обійми
А я втішу себе
“й це пройде”
Так, принаймні казав Соломон
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Анна Лужанська – Подаруй мені крила, мамо! Подаруй мені крила, мамо! – Обірвали їх… та й, навІки. Мені важко… тобі так само… У волоссі зів’яли квіти. Це від того, що камінь в грудях, Що про мене не пам’ятає… Це про того, кого не буде, Хто давно вже не зігріває. Це єдиний, кого не хочу, Кого просто я не бажаю, Бо згадавши безсонні […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Миру тобі, миру, мій світе Миру тобі, миру, мій світе, милості, Божої милості, милий, людської мудрості. Хай із долонь твоїх зв’язаних птахи вилетять. Хай із грудей твоїх ранених квіти виростуть. Миру тобі, миру, мій світлий, милості, Змучений мій, сили тобі, мужності. Хай твої ріки наші гріхи вихрестять, Хай твої води стануть нової міцності. Миру тобі, миру, мій світе, милості. Музики, […]...
- Мені нікому, окрім тебе, писати Я пишу листа про клени й птахів. Мені нікому, окрім тебе, писати. Ти мене на узбіччі життя якось стрів, Подарував усмішку та солодку вату. Ти казав, що треба дотягнути до ранку, Нашвидкуруч перебинтовував рани. Я зараз сиджу біля дому, на ганку, І занотовую всі твої обмани. Як мала дитина, знаю. Що поробиш? Мені треба пам’ятати […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Так виводиш себе з цього стану зими Те, що ви будували роками, Може бути зруйноване в одну мить – все одно будуйте ( Мати Тереза ) Так виводиш себе з цього стану зими – З викликом, А тобі починається сніг – відрами, А тобі починаються сни – титрами, А тобі починається мир – війнами. А тобі починаються дні – тижнями, А у […]...
- Анна Лисенко – Як там та дівчинка, що біля тебе? Як там та дівчинка, що біля тебе? Пахне жасмином, м’ятою, чаєм? Курить без фільтру чи любить цукерки? Як там вона? Як її звати? Як тобі з нею: спокійно чи дико? Куриш перед сном чи засинаєш одразу? Вона тобі пристань чи кінцева зупинка? Не те щоб цікаво. Просто дай знати… Якщо часом спитаєш, то я теж […]...
- Подарувала ти мені життя … Подарувала ти мені життя… Із самого народження зі мною, Свою любов мені лиш віддавала, Від лих земних мене оберігала. Ти берегла мене у свому серці, Твоїх очей два голубих озерця, Теплом і спокоєм огорнуть душу й серце, Немов пташині, ти відкриєш дверці… Й полинути від тебе мушу… Та долоню твою я не відпущу… Берегла […]...
- Михайло Качанський – Вона каже мені Вона каже мені, Знаєш, скільки віршів і кому б не було написано, Скільки поетів не впізнавали б тебе серед люду, Все одно лише я вмію так загадково і стишено Переконувати що ти будеш, знаючи наперед, що тебе не буде. Все одно тільки мені знати після чого у тебе з’являються свіжі рими, Скільки людей тебе зрадило […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Хтось тебе по шматочках виймав Хтось тебе по шматочках виймав-не виймав, але вийняв – І більше не любиться. І тепер тобі ночі не пишуться, дні не римуються. І не сила, не слабкість, а втома тобі по хребту. Бо хотілось не тиші, не тилу, не тіла, а захисту. Хтось до тебе мовчав-не мовчав, але змовчав – І більше не мріється. І […]...
- Жовтіє світло з темноти… – Ахматова Анна “Широк и желт вечерний свет… “ Широк и желт вечерний свет, Нежна апрельская прохлада. Ты опоздал на много лет, Но все-таки тебе я рада. Сюда ко мне поближе сядь, Гляди веселыми глазами: Вот эта синяя тетрадь – С моими детскими стихами. Прости, что я жила скорбя И солнцу радовалась мало. Прости, прости, что за тебя […]...
- Анна Єгорова – А. М Лише подумаю і… не буду. Уже за це хай мене не знатимуть. Лише говори, що мене добре чути, І я на ім’я тебе називатиму. Можна присісти, але на підлогу. Можна ховати (і так тримати!) Але не слухати не від кого, Що так не треба, что так не надо. Я не готова “палити будинки”, Аби увагу […]...
- Анна Багряна – Вимрій Не поспішай. Посиди біля мене. Може, я завтра піду в інший вимір. Вимрій мене, Легкокрило-зелену, Вимрій мене, Зорецвітно-незриму. Хочеш, я буду до тебе мовчати, Ніжно вустами торкатися тіла – Так, як купальські Русалки-дівчата Чоловіків лоскотати учили?.. Не поспішай. Я сьогодні – спокійна. Мрійно мене пронеси через повінь. Вимрій мене, Неземну, Ненадійну, Вимрій мене – Для […]...
- Діана Сушко – Не вір мені Не вір мені, Вір мені, Вір мені, Вір мені, Вір… Коли вже несила чекати, Коли я – босоніж до хати З кишенями, повними зір. Не руш мене, Руш мене, Руш мене, Руш мене, Руш… Коли умиваємось зрання, Коли я скидаю убрання Зі спраглих сполоханих душ. Не клич мене, Клич мене, Клич мене, Клич мене, Клич… […]...
- Анна Лисенко – А якщо серйозно А якщо серйозно, то нічого серйозного. Я виживаю. Ти вчив дзвонити по нагальній потребі, І важко усвідомити, Що дзвонити, по суті, не треба. Все дуже просто. Дорога завжди веде в небо, Або в Рим. Але краще в небо, Там світло і там мій дім. Якщо серйозно, то кожен день – пекло. Як думаєш, це причина […]...
- Анна Чатич – мати когось? Це коли.. знаєте, падаєш, а тебе ловлять, Міцно тримають, кажуть, що хтось є близько. Це коли під ногами відчуваєш чиюсь підлогу, Тобі дають тапки – стає не так вже й слизько. Це коли.. знаєте, крила тобі тримають Міцно так, міцно. кажуть, що ще знадобляться. Лікують думки, їздять з тобою в трамваях Й пишуть: “я буду, […]...
- Алла Жабокрик – Я так втомилась від твоїх “прощай” Я так втомилась від твоїх “прощай”. Від тебе, і від сліз, і від прокльонів. Твої слова вже не приносить болі Лиш тихий сум у серце, душу, чай. Я так замерзла від твоїх ” іди!”. Знай, твої очі були мені – смертю. Ти намагавсь мене із себе стерти. У тебе вийшло. Тільки замовчи. Я не кричала […]...
- Анна Багряна – Я писала тобі на затертому вічністю камені Я писала тобі на затертому вічністю камені, Я виймала перо із чорнильних і димних небес, Я молилася снам І гукала словами сакральними, Проклинаючи ніч, Проклинаючи всесвіт увесь. Як блукальник, закинутий часом і долею, Як безсмертник зі скринею мертвих імен, Я стояла з граніту, Я стояла із льоду і холоду В білій магії рун, В таїні […]...
- Анна Гунько – Соломії вже тридцять і осінь для неї – горе Соломії вже тридцять і осінь для неї – горе. Вона знає життя, видихає весь дим на скло. Соломія все менше сміється і менше усіх говорить. Соломії вже тридцять. У неї є власне авто і житло. Соломія з роботи приходить брудна і накручена, Він її обіймає й дає випускати на нього пар. “Мій розгублений хлопчику, я […]...
- Юлька Гриценко – Мені б Тебе так не любити Весняним сміхом, сонцем сита, Вже досить прагнень і бажань! Мені б сховати власний жаль, Мені б Тебе так не любити. З очей дощі вже вітер витер, І марно плакати в душі! Мені б спинитись на межі, Мені б Тебе так не любити. Солодким смутком небо вкрите, І тільки спогадів потік… Не треба щастя у житті! […]...
- Мені сміливості забракло Мені сміливості забракло, щоб сказати, Що я люблю тебе вже десять літ, Що намагаюся від тебе приховати, Ті почуття, що увірвалися в мій світ. Мої слова, як гострі леза, Тебе калічили не раз, А ти прощав, усе без ліку, Без жодних докорів, без зайвих фраз. Ти, мабуть, думаєш, Що є мені байдужим, Що я не […]...
- Анна Багряна – В липневу ніч Загубилося серце в тенетах думок, Ми стояли удвох в мерехтінні зірок І шукали ключів, щоб відкрить таїну. – Я до неба злетів… та її не збагнув. – Я до неба злетіла і зустріла тебе, І сплелися два тіла в таємниці небес, І упали зомлілі в білу магію трав. – Ти лежала безсила. – Ти мене […]...
- Дмитро Павличко – “Мені твоїх поцілунків… “ Мені твоїх поцілунків Вовік не буде доста, Тож підпливай до мене, Сирено злотохвоста. Я маю трохи дивні, Та все ж чудові клешні, Вони тебе зігріють, Як почуття справдешні. Я – напіврак – це гірко! – А ти – напіврибина. Ти плаваєш, як сонце, Чи, як зоря глибинна. Ах, твої пишні перса, Соски, неначе вишні, І […]...
- Катерина Кочетова – дозволь мені порушити твій спокій Дозволь мені порушити твій спокій, Ввійти в життя зненацька й назавжди, Зібрати в ціле безліч твоїх копій, Щасливою стрічати поїзди… Щодня листи я буду надсилати, Щоб відчував, як тебе потребую, Жалітимусь, що вранці сон крилатий Забрав тебе, залишивши одную. Палкі розмови з ночі до світання, Так важко хоч на хвильку відпускати… І кожен раз, неначе […]...
- Павло Мовчан – Марія Ти – доле моя у країні живих. І пристання. Знемігся язик мій щомиті тебе покликать: Для ймення твойого я випив повітря останнє, Для з’яви тебе в уяві моїй – вже повіки тремтять… Мов лопнула куля – світ збігся і стиснув довкола… Та, наче мачина, ти ходиш по жилах в мені, Розтулюю губи, холонучи в смолах, […]...
- Подивись мені в очі Подивись мені в очі. Що ти там бачиш? Океан, чи море? Подивись! Я не плачу! Ти захочеш втонути? Не старайся даремно! Там завжди горить світло, а ти кажеш, що темно. Не тікай сам від себе. Не старайся втонути. Це вже все не реально, та тобі не збагнути! Зачекай! Зупинися! Просто хочу почути… Ті слова з […]...
- Марія Рожновська – Сп’яніла Мені тебе досить. Не можу Ще пити міцне шепотіння. Агов, я в десяте вже кАжу, Що матиму вранці похмілля. Мені тебе досить. дурнію. Ти що мене просиш співати? Облиш, – танцювати я вмію. ПокАжу, коли зможу встати. Мені тебе досить. Сп’яніла. Ти віскі з текілою вкупі. Та тягнуться до мого тіла Жаркі поцілунки і руки. […]...
- Олена довганюк – Мені б до тебе доторкнутись Мені б до тебе доторкнутись, І знов відчути те тремтіння, Яке нам досі не збагнути, Авжеж, не вистачить терпіння. Нестерпні ті дні і години, Що зустірічі мушу чекати. Одної достатньо хвилини, Щоб міцно тебе обійняти. Мине та щаслива хвилина, Розлуки час знову прийде І знову у сум я порину, Що радість з обличчя вкраде. І […]...
- Бабка Марія – Скрипалі (Збірка) 1967 рік, видавництво “Веселка” ХУСТОЧКА Я сказала тихо голці: – Ший хутенько, не колись, Це ж я хусточку Миколці Вишиваю, подивись! Поспішає швидко голка, Не лінується, ні, ні! Посміхається Миколка: – Гарна ж хусточка мені! НЕ СУМУЙ, БЕРІЗКО Не сумуй, берізко, Не журись, не треба Скоро знов прилине Веснонька до тебе. Бо лихий морозець Недарма […]...
- Володимир Сосюра – Марія Задуманий вітер над городом віє, Ідуть перехожі невпинним прибоєм, І я поміж ними йду, повний тобою, Горять ліхтарі, мов шепочуть: “Маріє!..” І солодко серце стискає і мліє, Мов сон мені дивний, невиданий сниться… І хочеться в небо злетіти, мов птиця, Де блимають зорі далекі: “Маріє!..” І пісня в душі наростає і спіє, Мов вирватись хоче […]...
- Алла Жабокрик – А якщо чесно: ти мені ніхто А якщо чесно: ти мені ніхто. Мені все рівно як у тебе справи, Ти не із тих, з ким хочеться до кави Додати серце і своє тепло. А якщо чесно: я тобі не я. Ти у мені не бачиш того світла, З яким би ти не прагнув навіть літа, З яким би не тримала і […]...
- Ліна Костенко – Виходжу в сад, він чорний і худий Виходжу в сад, він чорний і худий, Йому вже ані яблучко не сниться. Шовковий шум танечної ходи Йому на згадку залишає осінь. В цьому саду я виросла, і він Мене впізнав, хоч довго придивлявся. В круговороті нефатальних змін Він був старий і ще раз обновлявся. І він спитав: – Чого ти не прийшла У іншу […]...
- “Жовтіє світло з темноти… ” (скорочено) – Ахматова Анна “Широк и желт вечерний свет… “ Широк и желт вечерний свет, Нежна апрельская прохлада. Ты опоздал на много лет, Но все-таки тебе я рада. Сюда ко мне поближе сядь, Гляди веселыми глазами: Вот эта синяя тетрадь – С моими детскими стихами. Прости, что я жила скорбя И солнцу радовалась мало. Прости, прости, что за тебя […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Гріх тобі скаржитись Гріх тобі скаржитись – переживи і живи. Перев’яжи собі римами рани і внутрішні драми. Наворожи собі тишу нічними містами. Знай собі ціну – не опускай голови. Біль тобі шоковий, шок тобі больовий. Крила твої ламані-переламані. Йди по асфальту. Не витрачай висоти. Жоден із них не вартий твоєї пам’яті. Літо на вулиці – небо тобі на […]...
- Анна Багряна – Цей поцілунок – поза святістю Цей поцілунок – поза святістю. І ми – багаті, Бо змогли В багатті щастя запалати Посеред сірої імли. Цей поцілунок – мов дарунок, Мов нагорода за… гріхи. Але чомусь гуде фрасунок У гирлі гордої ріки. Передчуття заупокою. І непокоїть плин води. Ти – за водою, я – з тобою Пливу, не знаючи, куди. Перепливаю всі […]...
- Олена довганюк – Подаруй мені ту мить безцінну Подаруй мені ту мить безцінну – Щасливу, неповторну мить, Щоб знову запалав нестримно Вогонь у серці, що горить. Подаруй мені той погляд, Який завмерши я зловлю, Залиш в мені той спогад, В якому я тебе люблю. Покажи мені силу бажання, Що змусить забути про все. Відчуй те нестримне кохання, Що у світ почуттів занесе. Я […]...
- Катерина Кочетова – Ти звучиш у мені Ти звучиш у мені… Літній парк і сплетіння рук. А тоді моє щастя – лише у твоїх обіймах… Поцілунок прощання на згадку я заберу, Коли ніч огорне і у казку до себе прийме. І тих спогадів біль перетнув не одну межу, І той час, що лікує, втрачає мою довіру. Я тобі про любов не казала […]...
- Ірина Шувалова – доведи мене Доведи мене вздовж високої чорної стіни До кінця війни Доведи мене серденько не обмани До беззубого лісу на краю землі До холодного поту на чолі До свинцевої каші на зубах Як би його встояти на ногах Як не збутись жодної з обидвох Заховай мене серденько в темний льох Затули мені серденько рот і ніс Щоби […]...
- Ольга Перехрест – Анна. Анна У Анни чорне волосся, троянда на литці. Анна спускається сходами, йде до криниці. Вдача її легка, хода невагома. Вона набирає воду та йде додому. Анна рудоволоса, тонка мов спиця, Має гострі вилиці, точені ключиці. Ходить до річки, полоще у ній білизну. Анна не знає Анни, навіть приблизно. Між Аннами – кілька кварталів, церква, та сама […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Що ти знаєш про неї? Що ти знаєш про неї? Ім’я і невпевнені рухи? Їй щоночі сняться моря – і болять у тобі океани. Чорно-біла любов її – клавіші фортепіано. А сама вона схожа на зиму, душа її – грудень. Що ти знаєш про неї? Погляд лякливого звіра? Вся свобода її – сховатися в слові “назовсім”. А у неї до […]...
- Надія Ковалюк – Скажи мені, коханий мій, чому Скажи мені, коханий мій, чому У грудях більше Серце не живе? Воно так щиро вірило в весну, Та необачно вибрало тебе… І після тисяч пройдених доріг Та попелу від спалених мостів- Упало без жалю тобі до ніг, Від болю не залишивши слідів. Ти… попіл перетворював в вогонь, Ти… казку про весну розповідав, Ти… Серце грів […]...
- Requiem – Ахматова Анна Ні, не під чужинним небозводом Вирієм я тішила судьбу – Я тоді була з своїм народом, Там, де мій народ, на лихо, був. Замість передмови У страхітливі роки єжовщини я простояла сімнадцять місяців у в’язничних чергах у Ленінграді. Одного разу хтось “упізнав” мене. Тоді жінка з голубими губами, яка стояла за мною і яка, звісно, […]...
Твір мініатюра моє улюблене свято.
Цензура »