Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Антианакруза
Антианакруза
Антианакруза (грецьк. anti – префіксі що означає протилежність, протидію та andkrusis – відштовхування) – нестача одного складу на початку вірша. Приміром, у “Вірші про Близька” С. Гординського, написаному чотиристопним анапестом:
Не в очі, а в голову ззаду відстукали кулі,
В коридорах вже крок конвоїрів замовк…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Аритмія Аритмія (грецьк. а – не і rhythmos – розмірність, узгодженість) – порушення віршового ритму; вірш, написаний одним розміром, але в ньому трапляються стопи і рядки іншого розміру (див.: Амфімакр, Анакруза, Антианакруза, Гіперкаталектичний рядок, Каталектика і т. п.)....
- Ліпометрія Ліпометрія (грецьк. lеіро – не вистачати і metron – міра) – відсутність початкового ненаголошеного складу у першій стопі віршового рядка (ямб, амфібрахій, анапест). Так, у вірші В. Підпалого “У квітні”, написаному п’ятистопним ямбом, пропущено ненаголошений склад у першій стопі першого віршового рядка: Хвиль олов’яну сірість понад ставом Скрашають верб підсинені ряди…...
- Аполог Аполог (грецьк. apologos – оповідь) – коротка морально-повчальна повість з підтекстом, близька до притчі. Героями тут виступають предмети, звірі, птахи, рослини. А. виник на Сході (“Панчатантра”, “Калила і димна” та ін.), його елементи спостерігаються у “Повісті про Варлаама та Йоасафа”, якою свого часу зацікавився І. Франко. Перші згадки про А. наявні в українських поетиках XVII-XVIII […]...
- Триметр Триметр (грецьк. trimetros – тримірний), або Триподія (грецьк. tripodes – розмір на три стопи) – тристопний вірш двоскладового чи трискладового розміру. Приміром, у віршовому рядку з амфібрахійним розміром на три стопи: “По небу не хмари, а клоччя… “ (В. Ярошенко)....
- Парабола Парабола (грецьк. Parabole – порівняння, зіставлення, подоба) – повчальне інакомовлення, близька до притчі жанрова різновидність, в якій за стислою розповіддю про певну подію приховується кілька інших планів змісту. В середині структури П. – інакомовний образ, що тяжіє до символу, а не алегорії (подеколи П. називають “символічною притчею”), однак вона не притлумлює предметності, ситуативності, лишається ізоморфною […]...
- Метонімія Метонімія (грецьк. metonimia – перейменовувати) – різновид тропа, близького до метафори, в якому переноситься значення слів з певних явищ та предметів на інші за суміжністю. Читаючи у В. Сосюри “Місто взяло в ромби і квадрати / всі думки, всі пориви мої… “, читач уявляє не тільки кострубаті контури урбанізованого міста, а й психологічний стан людини, […]...
- Децима Децима (лат. decima – десята), або Еспінела (за прізвищем іспанського поета XVI cm. В. Еспінеля) – десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: аббааггддг. Перший чотиривірш мав зав’язку ліричної колізії, останній – її розв’язку. д. вживалася в іспанській поезії і як віршована форма глоси. Подеколи, передовсім у російській поезії (Г. державін, О. Радищев), терміном д. пойменовували […]...
- Логаеди Логаеди (грецьк. logaoidikos, від logos – слово та aoide – спів) – у квантитативній версифікації – вірші мішаних розмірів, утворені сполученням чотиридольних стоп (дактиль, анапест) із тридольними (ямб, хорей), поширені в античній поезії, зокрема в ліриці та трагедії. На їхній основі витворювалися нові строфічні структури (Алкеева строфа чи Фалекіїв вірш). Вживаються і в тонічних віршах, […]...
- Дезакцентуація Дезакцентуація (фр. des – префікс у багатьох словах з початковим голосним звуком, що надає їм заперечного значення; та лат. accentuatio – наголос) – втрата у слові самостійного наголосу у слабкій синтаксичній позиції, перенесення його на сусіднє слово; найчастіше трапляється у віршах, написаних анапестичним розміром: Розірвала краля-мавка Льняно шитий гомін жгут: Плине згайпо, плине плавко Березневий […]...
- Ксенії Ксенії (грецьк. хеnіа – гостинність) – в античній поезії – лаконічні дотепні вірші з похвалою на чиюсь адресу. Найпопулярнішим автором К. вважається римський поет Марціал. Зверталися до цього жанру Й.-В. Гете, Ф. Шіллер. У сучасній українській поезії К. майже не спостерігаються, хоч подеколи трапляються, набуваючи епіграмного вигляду....
- Руданський Степан – Сербська пісня Моя хата – чорні гори, А постеля – камінь голий; Мої браття – кому горе, Мої браття всі соколи. Де ворога завважають, Як блискавка, налітають. Моє серце веселиться, Як запукає рушниця, Як турецькую скотину Неживою з коня скину Та голову його псячу На колі своїм побачу. Квітчу гору не квітками – Турецькими головами; Квітчу плечі […]...
- Бард Бард (кельт. bard – співець) – мандрівний співець у народів кельтського походження; в добу середньовіччя – поет в Ірландії, Шотландії, Уельсі. Щоб здобути це звання, початківець мусив оволодівати версифікаційною майстерністю впродовж 10-12 літ. Поезія В., що проіснувала майже до кінця XVIII ст., мала великий вплив на європейську літературу, передовсім на романтизм, особливо після видання пісень […]...
- Амфімакр Амфімакр (грецьк. amphimakrds – між довгими складами), або Кретик (грецьк. kretikos – критська стопа) – стопа античного віршування з п’яти мор, що складається з довгих та коротких складів (- -∪). В українській силаботоніці подеколи А. умовно називають стопу дактиля з додатковим наголосом на третьому складі або анапеста з додатковим наголосом на першому складі. Так, у […]...
- Антоніми Антоніми (грецьк. anti – префікс із зазначенням протилежності та опута – ім’я, назва) – пари слів, які вживаються в художній літературі як лексична антитеза, зважаючи на їхню смислову бінарну опозицію (високий – низький, добрий – лихий, світлий – темний, верховина – долина і т. ін.). Вони широко застосовуються в усному мовленні, зафіксовані у фольклорі. Цей […]...
- Алкеєва строфа Алкеєва строфа – одна з античних строф, власне чотирирядкова строфа, що складається з різнометричних (логаедичних) стоп; серед них розрізняється “алкеїв одинадцятискладник”, що містить ямбічні рядки з анапестом у четвертій стопі, “алкеїв дев’ятискладник” ямбічного вигляду та “алкеїв десятискладник”, в якому наявні два дактилі та два хореї (-∪∪-∪∪-∪ – -). А. с. запроваджена еллінським поетом Алкеєм (VII-VI […]...
- Мнемонічні вірші Мнемонічні вірші (грецьк. mneme – пам’ять) – вірші навчально-дидактичного призначення, що створюються для розвитку пам’яті. Віддавен використовувалися в освітній практиці, коли заримовувалися певні граматичні або математичні правила, відомості з різних дисциплін: Є ще люди сонні, наче сови, А глухі до слова – це найгірш. Ти дорідної прислухайсь мови, Прокажи відмінки – це ж як вірш! […]...
- Микола Руденко – Поетові-лауреатові Як ми втішалися малі, Коли в роки давноминулі Борець заїжджий брав з землі І рвав угору мідні кулі! Що той борець вдававсь до гри, Не помічав ніхто в народі – Бо на плечах росли бугри, Неначе гарбузи в городі. Та згодом взнали: кулі ті (Ми вдень продерлись за лаштунки) Були всередині пусті І навіть дзеленчали […]...
- Еклога Еклога (грецьк. ekloge – вибір) – різновид буколічної поезії, що будується за принципом діалогу між пастухами та пастушками. Як жанрова форма Е. близька до пасторалі, дещо відмінна від ідилії (змальовує переважно побутову сценку, тоді як ідилія спрямована на відтворення внутрішніх переживань автора чи ліричного героя). В такому значенні Е. використовувалась у драматичних та епічних творах […]...
- Анафора Анафора (грецьк. anaphero – піднесення) – єдинопочаток; одна з риторичних фігур;вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур. Як стилістичний прийом градації А. подеколи близька до анаколуфа. Почасти А. виконує важливу композиційну функцію у ліричному сюжеті: Ти мусиш танцювати аркан. Хоч раз. Хоч раз […]...
- Гіперметрія Гіперметрія (грецьк. hyper – понад та metron – міра) – перевищення кількості складів у стопі метричного вірша, наявність у ній зайвих складів: І виходжа на росяний майдан Весільне коло молодих древлян, – Слов’янських зельних піль веснянки Незабутні (М. Бажан). Подеколи в ситуації Г. віршовий розмір може переходити з однієї стопи в іншу, як, приміром, у […]...
- Лейма Лейма (грецьк. leimma – надлишок, частка) – особлива павза у віршовому рядку, у віршознавстві позначається значком V. В античній версифікації дозволялася лише між словами. В сьогочасній поезії Л. означає ритмічну павзу, зумовлену опусканням ненаголошених складів (одного чи двох) у стопі (див.: Анакруза): “Я терпів свою душу. Страх. Бруд” (В. Герасим’юк). У цьому анапестичному розмірі два […]...
- Маринізм Маринізм (лат. marinus – морський) – морська тематика в художній літературі, позначена не тільки естетичним переживанням морських краєвидів та життя моряків, а й часто поривом у незвіданий простір, жагою відкриття нового. Представниками поетичної мариністики в українській літературі можна вважати Т. Шевченка (“Гамалія”), Лесю Українку (цикл “Кримські спогади”, “З подорожньої книжки”), П. Карманського (вірші із збірки […]...
- Симетрія Симетрія (грецьк. symmetria – гармонія, розмірність) – розміщення частини художнього твору за принципом віддзеркалення. Прикладом С. може бути олександрійський вірш – дванадцятискладник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на шостому та дванадцятому складах. Симетричним вважається суміжне римування, кільце тощо. Вживається С і в складних композиційних формах, як стихолітія. Цікаві зразки С. спостерігаються і серед фігурних віршів, […]...
- Віршознавство Віршознавство – розділ літературознавства, частина поетики, наука про віршові нормативи літературних творів, покликана осмислювати внутрішню будову вірша, власне, його метрику, строфіку та фоніку. В Україні початки В. спостерігаються в граматиках та поетиках братських шкіл XVI-XVII ст. Особливого розвитку сягнуло В. у Києво-Могилянській академії (Феофан Прокопович, Митрофан довгалевський, Георгій Сломинський та ін.). У XIX ст. В. […]...
- Олександр Олесь – Три менти Тихше, тихше: ходять звірі, П’ють народну кров вампіри… Нахиляйтесь, Пригинайтесь: Може, мимо пройдуть звірі… Тихше, тихше – Хто це дише? Тихше… тихше… Тихше, тихше: сплять вампіри, Упилися кров’ю звірі… Нахиляйтесь, Підкрадайтесь, Як убиті сплять вампіри… Тихше, тихше – Хто це дише?.. Тихше… тихше… Гей, до зброї! Бийте в дзвони! Будьте смілі, як дракони! Всіх гукайте, […]...
- Зіткнення, або Анадиплозис Зіткнення, або Анадиплозис (грецьк. anadiplosis – подвоєння) – стилістична фігура, що полягає у звуковому чи словесному повторенні кінця віршованого рядка та початку наступного: Згасає день за синіми лісами, За синіми лісами лягла імла; Пливуть рожеві хмари небесами, І тихо з небесами злилась земля. Стоять квітки, окроплені росою, Окроплена росою, тремтить трава. Мої думки захоплені красою, […]...
- Роман Хованець – Вендета Життя – пустеля, складена з піщинок. Під сонцем ти себе приносиш в жертву. І кожен крок твій – неймовірний вчинок, Бо не живеш, а борешся зі смертю. В цій боротьбі ти – раб без перекурів, Ковток води – лише на мить спасіння… Рятують ві̀рші – прѝхисток від бурі – Твій спадок всім майбутнім поколінням. Останні […]...
- Окситонна рима Окситонна рима, (грецьк. oxytonos – слово з наголосом на останньому складі) – співзвуччя слів у вірші, в яких наголос падає на останній склад. Термін увів І. Качуровський, посилаючись на органічну властивість української мови замість вживаної у віршознавстві “чоловічої рими” (оскільки нерідко слова жіночого роду – вода, біда, орда і т. п. або середнього – чоло, […]...
- Герасим’юк Василь – дві афинки Володимирові Вознюку Дві афинки на сигліні… Однині Вони вже є. Чорніють у росі Дві афинки на сигліні в долині: В траві, в росі – з небес і голосів. Гуде гора навпроти них – Палита. На ній був зруб, і афини були. Тепер смеріччям до небес пришита, А буками прибита до скали Чорнющої, хоч там потік […]...
- Стихомітія Стихомітія (грецьк. stichomythia) – збереження симетрії у складних композиційних формах драматичних творів. С. виявляється у “Лісовій пісні” Лесі Українки, власне, у фрагменті діалогу між Перелесником та Мавкою: Мавка: В гаю я зривала кучерики з хмелю… Перелесник: Щоб мені послати пишную постелю? Форма С. зустрічається і в ліриці, приміром, у вірші Б. Рубчака “Майже колискова”, побудованому […]...
- Монорим Монорим (фр. monorimе, від грецьк. monos – один) – вірш з однією римою, що охоплює віршові рядки (див.: Маджама, Марсія, Шаїрі, Рубаї, Кита, Газель, Мухамас та ін.)....
- Умовчання, або Апосіопеза Умовчання, або Апосіопеза (грецьк. aposioptsis – мовчання) – стилістична фігура, яка фіксує незакінчену, зненацька обірвану думку, підкреслює натяк на особливу ситуацію, що потребує делікатності, неординарного розв’язання. У. вживається у всіх літературних жанрах, найчастіше – в поезії, де витворюється інтимна атмосфера спілкування: Будь мені, як тая біла дама, Що по замку в тиху північ йде, Будь […]...
- Глосолалія Глосолалія (грецьк. glossa – мова і lalein – говорити) – мовленнєвий потік з порушенням мовних нормативів, що проявляється під час ворожінь, замовлянь, магічних ритуальних дійств. Елементи Г. спостерігаються у мовленні дитини, котра не лише засвоює національний словник, а й активно займається словотворенням. На цю особливість звернув увагу В. Шкловський, обгрунтовуючи право футуристів на мовні експерименти. […]...
- Паліндром, або Перевертень Паліндром, або Перевертень (грецьк. palindromeo – той, що повертається) – віртуозна віршова форма, в якій певне слово (тут, потоп і т. п.) або віршовий рядок можна читати зліва направо і навпаки при збереженні змісту. П. відомі світовій літературі здавен, особливо поширені в Китаї. В Україні до П., що визначав інтелектуальні можливості версифікаційної практики та непересічний […]...
- Дотеп Дотеп – влучний, стислий, часто афористичний вислів із сатиричним або жартівливим відтінком. Комічне в д. грунтується на несподіваності паралелі образу, переосмислення вислову, зміни поведінки, ситуації. д. неодмінно вінчає розв’язку анекдотичного сюжету, присутній у бувальщинах, прислів’ях, коломийках, загадках та ін. фольклорних жанрах. Наприклад: “Бійся вола спереду, коня ззаду, а дурня – зі всіх боків” (Прислів’я)....
- Псалми Псалми (грецьк. psalmos – пісня; гра на струнному інструменті) – пісні релігійного змісту, створені біблійним царем давидом. Зібрання ста п’ятдесяти П. під назвою “Псалтир” увійшло до Святого Письма, ставши навчальною книгою. Поетична образність та тонкий ліризм перетворили її на найпопулярнішу книгу, відому в києво-руських списках XI ст. (зокрема і за різновидами: псалтир гадальна та псалтир […]...
- Іронім Іронім (грецьк. еіrоnеіа – лукавство, вдавання та опута – ім’я) – псевдонім з іронічним або жартівливим змістом. Подеколи застосовується сатириками та гумористами. Наприклад, В. Еллан (Блакитний) підписував свої пародії І. “Маркіз Попелястий”, К. Буревій – “Едвард Стріха” тощо....
- Ямб Ямб (грецьк. iambos – напасник) – в античній версифікації триморна стопа з двох (довгий та короткий) складів, у силабо-тонічній системі – двоскладова стопа з наголосом на другому складі. В ямбічному вірші ритмічний акцент припадає на парні (сильні) склади, хоч можливі пропуски метричних наголосів (пірихій), що урізноманітнює багатство віршової ритмомелодики. Найрідкіснішим в українській поезії є одностопний […]...
- Ропалічний вірш Ропалічний вірш (грецьк. rоpalinds – віялоподібна палиця) – відома з античної доби віршова гра, де у кожному рядку слова складаються у послідовності: односкладове, двоскладове, трискладове, чотирискладове. Приклад Р. в.: Як рука дитину пригортає, То дитя звитяжцем виростає (М. Івасюк)....
- Монографія Монографія (грецьк. monos – один і grаpho – пишу) – наукове видання, присвячене дослідженню однієї теми чи проблеми виконане одним чи кількома авторами. У літературознавстві – поширений жанр для характеристики структури великих за обсягом історико-літературних і теоретичних видань....
Поль верлен жытевый шлях.