Антонич Богдан-Ігор – Гвоздики



Зелені сутінки. Гвоздики –
Посли весни. П’яній до краю!
Який цей світ знов став великий!
І знов твої листи читаю.

Вгорі зелена яма світла,
Ядро – гвоздика електрична.
Ні, ми до того ще не звикли,
Що наша молодість не вічна.

Але колись до цього звикнем…
Та поки що свята омана –
Ота дружба з життям не никне,
Що нас, моя кохана,
Помазує весни єлеєм.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Коли автор написав твору над кодацьким порогом.
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Гвоздики