Антонич Богдан-Ігор – Поетова весна

Ну що ж, поете безіменних мрій?
В твоїй чернетці пишних віршів рій
Дзвінкими римами впиває, як вино.

Ти крізь вікно
У далечінь глядиш:
Виприскують сріблясті стебла трав,
Небавом бризнуть яблуні бруньками
І край дороги виросте спориш.
На березовій скрипці вітер грав
І, наче шовком, витер кожний камінь.
Ти піснею розпалене чоло
В долоні похилив.
Ось ярою весною зацвіло,
І ти ще раз щаслив.
Твоє перо, думкам слухняне,
Нових пісень ладнає гармонійний стрій.
Тремтить захоплення струною голос твій,
І з неба ждеш вечірньої роси,
І ловиш оком п’яним
На синім обрії хмаринки біло-льняні
У завороженому перстені краси.
Не знаєш сам, чи весело тобі, чи сумно,
І б’є весна до голови.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

А за вікном юнацтво горде та безумне
Готується на зрив новий.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на зарубіжну літературу гобсек.
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Поетова весна
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.