Антонич Богдан-Ігор – Портрет теслі

Він був закоханий в мистецтво і мистець в коханні,
Тесав церкви стрілчасті й чарував жінок,
Тесав слова натхненні й на скрипці грав квітчастій.
Горіли молодиці і дівчата в п’янім щасті.
Ой, не одна згубила з них вінок!

Коли умер, лишились його твори:
Дзвінкі пісні й церкви сріблистобанні.
Дяки співали, і співали хори,
Церкви були в смеречину убрані.
Ой, голосило в кучерявий ранок
Дванадцять найкращих коханок.

4 квітня 1935


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Александрійський вірш.
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Портрет теслі
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.