Антонич Богдан-Ігор – Рубач

Ч. 2

О чорний пугачу, не кряч,
Що всюди лиш журба є,
Бо є ще радісний рубач,
Що дрова з піснею рубає.

Ще є веселий дроворуб,
Веде з життям невпинно

Рукопашний бій,

Завжди веселий, наче дуб.
Поете чорних рук, потіхи зерно сій!

Бо прийде, прийде нагороди день
Терплячим, милосердним і хоробрим.
Не знатимеш уже сумних пісень.
Найбільше щастя – бути добрим.

Понести радість і любов
До бідних, до похилених,

Нуждарських хат

І стільки нарубати дров,
Щоб більше не було

Нетоплених кімнат.

29 березня 1932 р.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Яку людину можна вважати щасливою.
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Рубач
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.