Антонич Богдан-Ігор – Село

Корови моляться до сонця,
Що полум’яним сходить маком.
Струнка тополя тонша й тонша,
Мов дерево ставало б птахом,

Від воза місяць відпрягають.
Широке, конопляне небо.
Обвіяна далінь безкрая,
І в сивім димі лісу гребінь.

З гір яворове листя лине.
Кужіль, і півень, і колиска.
Вливається день до долини,
Мов свіже молоко до миски.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



У високій тополі вірш.
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Село
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.