Антонич Богдан-Ігор – Троянди



Пора троянд спізнилась, сестро,
Так довго ждали, аж приходить.
На милі сонця, світла верстви
Розміряно і землі й води.

Хоча це світло надто кволе,
Хоч надто рано й сніг упертий,
Ощадне сонце й зелень гола,
Все ж день рясний на чар нестертий.

В крові з троянд умивши руки,
Під горлиць воркування перше
Ідем, далека, поміж буки,
Зоря з зорею й серце з серцем.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Улюблени писни моеи мами.
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Троянди
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.