Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Антракт
Антракт
Антракт (фр. entre – між та acte – дія) – перерва між окремими актами спектаклю. Часто українські театри намагалися використати А., вдаючись до інтермедій. 1619 під час вистави польськомовної драми Я. Гаватовича “Трагедія, або Образ смерті пресвятого Івана Хрестителя, посланця Божого” простір А. заповнили дві, найранніші з відомих, україномовні інтермедії “Продав кота в мішку” та “Найкращий сон”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Гаватович Якуб – Біографія (1598 – 1679) Якуб Гаватович (Гават) – польсько-український письменник. Походив з бідної родини львівських міщан; вчився у львівських школах і Краківській академії; був учителем в Кам’янці Струмиловій, ксьонзом у Бережанах і Вижнянах; у 1655 р. під час облоги Львова козаками, брав участь у переговорах з Богданом Хмельницьким; з 1669 р. жив у Львові; автор багатьох […]...
- Вертеп Вертеп (старослов’ян. – печера) – народний театр маріонеток, поширений в Україні, в барокову добу (XVII-XVIII ст.). дія вертепної драми відбувалася у двоповерховій “скрині”, відкритій з одного боку для глядачів. На верхньому ярусі розігрувалися сюжети релігійного характеру, переважно за мотивами Різдва Христового та рятування щойно народженого Сина Божого від царя Ірода; на нижньому – побутові інтермедії, […]...
- Притча про новий одяг і бурдюки До Ісуса підійшли учні Івана Хрестителя (Предтечі). В розмові з ними Ісус Христос алегорично зрівняв Своє земне служіння із служінням Івана Хрестителя. Ісус розказав їм таку повчальну приповідку: “До старого одягу ніхто не вставляє латки з небіленої тканини, бо ця тканина скуйовдиться і дірка стане ще більша. Ніхто не наливає молодого вина в старі бурдюки, […]...
- Хрещення Господнє Йорданською водою Йорданською водою, Хрестителя рукоюОхрещено Месію:Така бо воля Божа, Щоб бідний і вельможаПоринули в цю дію… Завис над Богом Дух. Долинув шум до вух, Торкнувсь присутніх подив… Отець прославив Сина. Благословенна днина. Тоді всміхались води. Звільнімось на Йордан Із відчаю кайдан Водиці принесім. Хай кожен пам’ятає, Що в небесах чекаєРодинний вічний дім! Народження Івана […]...
- Купальські пісні Купальські пісні – вид календарної обрядової лірики, яка з часів язичництва супроводжувала обряд величання бога плодючості, згоди і любові – Купайла, або Купала. до новітнього часу цей святковий обряд дійшов фрагментарно, із запровадженням християнства він поєднався зі святом Івана Хрестителя (відбувався в ніч з 23 на 24 червня за ст. ст.), став називатися в народі […]...
- Художній простір і час – визначення Відображаючи дійсність, мистецтво не може не відображати і часопросторові форми її існування. Простір і час у мистецтві – це універсальні визначення художнього образу. Специфіка художнього простору полягає в тому, що він є художньо-відображеним простором і має естетичний зміст. Митець у своєму творі, відтворюючи реальний простір, разом із тим формує певний художній простір, у якому відбуваються […]...
- Притча про слухняного і неслухняного сина Один чоловік мав двох синів. Одного разу попросив він першого сина попрацювати у винограднику, а він відказує: “Я не хочу!”. Однак, дещо пізніше перший син передумав, покаявся і пішов працювати у винограднику. Тоді батько благає другого сина попрацювати у винограднику, а той відповів: – Готовий, тату, іду, – і не пішов працювати у винограднику. Розказавши […]...
- Давня українська література Давня українська література – література українського народу XI-XVIII ст. Належить до особливого типу літератур, так званих християнізованих. Вона, постійно розвиваючись, змінювалася, виробляла свою жанрову систему, зумовлену характером тогочасного мислення як авторів, так і читачів, а також нерозривним зв’язком її з історією, релігією, філософією, великою залежністю стилю твору від жанру. Тільки д. у. л. властиві жанри: […]...
- Юлія Алейнікова – Геть простір, геть цей клятий простір Геть простір, геть цей клятий простір, Геть стіни, перехрестя і поля… І це життя не схоже вже на розстріл, Є ти і я, є просто ти і я… Не чуючи твій тихий, ніжний шепіт, Я знатиму усі твої думки… І світом неймовірним і безмежним, Ми станемо єдиним, я і ти… Ми, кажуть, і насправді маєм […]...
- Водевіль Водевіль (фран. vaudeville) – легка комедійна, переважно одноактна п’єса з анекдотичним сюжетом, виповнена динамічними діалогами, піснями, танцями. Започаткована у Франції в XV-XVI ст., але як драматичний жанр остаточно оформилася у ” XVIII ст. В Україні В. має і свої національні джерела, передовсім *- інтермедії. Відомі автори В. – І. Котляревський (“Москаль-чарівник”), В. Гоголь (“Простак, або […]...
- Бурлеск Бурлеск (італ. burlesque від bиrlа – жарт) – вид комічної, пародійної поезії та драматургії, генетично пов’язаний із народною сміховою культурою, акцентований на свідомій невідповідності між змістом і формою. Найраннішим прикладом Б. вважається “Батрахоміомахія” – сутичка жаб і мишей, пойменованих за аналогією до персонажів “Іліади” Гомера. Б. набув популярності у європейських літературах XVII-XVIII ст., особливо у […]...
- Райошник Райошник – одна з форм давнього тонічного речитативного віршування, що має фольклорну основу. Метрична та ритмічна організація для Р. не обов’язкова. Рядки в ньому переважно нерівні, з парним римуванням, здебільшого дієслівним. Ці принципи закладені й у багатьох інших формах речитативного віршування. З огляду на це Р. називають ще “фразовиком” або “римованою прозою”. У писемній літературі […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості Ю. Федьковича Які поневіряння випали на долю Івана Званича в цісарській армії? У розділі “Рекрут” поеми “Дезертир” Федькович розповідає про тяжку долю свого героя в цісарській армії, з її бездушною муштрою та катуваннями, що нівечили його душу. Іван Званич відразу ж відчув на собі нелюдські умови казарми, зазнав “поганої страшної кари” ланцюгами. У наступних розділах поеми розповідається […]...
- Вервиця любові для почитання Діви Марії В ім’я Отця… (Зр.) На великих зернятах: Слава, любов і благословення від Пресвятого Бога нашого. На малих зернятах: Непорочна Леліє Святої Трійці, Трояндо променіюча на цілий рай, молися за нас (10р.) Закінчення: Під Твою Милість прибігаєм, Богородице Діво, молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід визволи нас, Єдина Чиста і Благословена....
- Становлення та розвиток драматургії в давній українській літературі Становлення та розвиток драматургії в давній українській літературі I. Виникнення драматичної літератури в Україні. (Драматична література тісно пов’язана з розвитком українського театру, шкільним навчанням. Це були віршові діалоги, які складали викладачі вищих шкіл, тому й називалися шкільними. Основні жанри драматургії давньої української літератури – шкільні драми, інтермедії.) II. Характеристика драматичних творів XVII-XVIII століть. 1. Виникнення […]...
- Павло Мовчан – “В голосі вітру вчувалися зміни… “ В голосі вітру вчувалися зміни, Ніби напнулось товсте полотно: Падали мури, рушились стіни, І вивільнялось з лушпиння зерно. Псалми почув був провіяним слухом, Ніби хтось холод з грудей видихав, І полотно уповільненим рухом Разом з тобою в сувій загортав… Зором побіленим далеч побачив, Рухалась вітру туга течія: Знизу – холодна, а зверху – гаряча І […]...
- Вірш – Театр У тебе шкіра біла І очі величезні сліпі, Немає зморщок на чолі – Їх маска приховала. Есхіл напише для тебе сценарій. Ти матимеш роль головну, І кожен сусід зіграє свою. Вже перший акт на підході, А ти чекаєш антракт… Втекти за куліси, Зірвати маску з обличчя, до біса!!!! Скінчилась перерва, Тетій дзвін пролунав. Давай на […]...
- Фігурний вірш Фігурний вірш (лат, figura – зовнішній вигляд, образ) – вірш, в якому синтезовано властивості звукових та візуальних мистецтв, втілені у винахідливій, переважно графічній, формі. Запроваджений еллінським поетом Сіммієм (збереглося три його вірші – у вигляді сокири, крил та яйця), поширились у європейських, особливо у новоєвропейських літературах XVII ст., набуваючи найнесподіваніших конфігурацій. Висвітлювалися Ф. в. і […]...
- Павло Глазовий – Семенове собача – Мав я, куме, собача – ну, на всю округу! Узнавало по очах злодія, хапугу. Як зустріне десь того, хто хапає, краде, – Загарчить, аж зашкварчить, тут же і насяде. – А куди ж те собача ти подів, Семене? – Та продав, бо почало кидатись на мене....
- Легеза Іриней (Іван Лацуга) – Біографія (1 квітня 1861 – 1922) Легеза Іриней – письменник і громадський діяч. Вчився в Ужгородській гімназії та духовній семінарії. Працював парохом у рідному селі та в с. Кленовому, де розгорнув громадську працю (організував кредитні каси, кооперативи “Братства тверезості”), закликав будувати школи та ін. Був автором численних оповідань – гумористичних (“Циган і смерть”, “Як став Максим […]...
- Метроряд Метроряд – фрагменти віршових рядів, у межах яких відбувається чергування стоп, деколи розмикання на два (рідше – три) віршові рядки у вигляді піввіршів, розмежованих цезурою: В холодний простір // вмерзла булава Летиш крізь вічність. // Крижані стремена (Оксана Пахльовська)....
- Марсійя Марсійя – елегійна, переважно моноримна поема на честь покійника, найдавніший жанр арабської Поезії, що постав на основі ритуальних похоронних оплакувань. Один із відомих поетів цього жанру – аль-Мугальхіль (VI ст.), котрий присвятив свої твори загиблому у бою братові. Звертався до М. перський поет Рудакі (елегія на смерть Шахіда Балхі), автор поеми “Шахнаме” Фірдоусі, зокрема у […]...
- Як то було Як то було: вертатися додому із школи, Коли в кишені лишній простір, заповнений мною?… Як то було: обіймати, сидівши на ракеті, Коли з дерева звисали трупики, а я до мурашок боявся самотньої смерті? Як то було: просинатися від теплого поцілунку, Коли поруч сиділа невідома постать і тримала тебе за руку?… Як то було: ночами ковтати […]...
- Україна в історичних романах Ю. Мушкетика I. Ю. Мушкетик – видатний прозаїк сучасності (велична пошана до рідного краю, роздуми про Україну, захопленість українською історією). II. Творчі пошуки в історичній тематиці. 1. Трактування минулого України під контролем комуністичної партії (перша повість “Палій” (1954): Мазепа – зрадник, Палій – патріот і герой; згодом автор сыса переоцінка твору; історична правда: прагнення Мазепи визволити Україну […]...
- Катя Грушовська – Якщо ти якось додому повернешся Якщо ти якось додому повернешся І побачиш її заплакану Відчуєш як тісно насправді стіни стискають простір Як відчай цілує Вбиває в її устах пелюстки макові Якщо все і дійсно так Обійми її просто Якщо вона довго кричатиме Хапатиме кисень легенями А потім зламає хребти іще ненародженим вашим “завтра” Усе зруйнує Її птахи все одно збиватимуть […]...
- Шкільна драма Шкільна драма – жанр латиномовної релігійної драматургії, що виник на межі XV-XVI ст. в країнах Західної Європи. Походження Ш. д. пов’язане із статутом церковних та світських навчальних закладів, в яких сценічні вистави були обов’язковими для засвоєння латини. Особливого поширення набула завдяки єзуїтам, захопленим інтерпретацією біблійних та міфологічних сюжетів, передовсім тих сакральних джерел, що стосувалися історії […]...
- Мейстерзингер Мейстерзингер (нім. Meister – майстер та Singer – співець) – середньовічний німецький поет і водночас співак (XV-XVI ст.), носій міської культури. М. входив до складу цехової корпорації, в якій строгими правилами регламентувалася його поетична діяльність, визначалися тематика, строфіка, ритміка тощо. Звання М. отримувалося за “пробну пісню”. Р. Вагнер в опері “Нюрнберзькі мейстерзингери” відтворив атмосферу творчих […]...
- Вірш – Звертаюся до тебе друже Мій давній друже – Світ, Вкраїно Віршем не можна передати Той біль, ту жаль за Україну А з спогадів лиш мить забрати, І все зібрати воєдино Та вірш прекрасний написати, Я зараз в спогади полину І буду правдоньку шукати. Коли ж задумаймось про волю? Коли ж щасливії будем? А серце ранене до болю, А серце […]...
- Русько-Український театр Іван Франко Іван Франко РУСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР Народ наш (як майже всякий другий) від непам’ятних часів мав у своїх обрядах і звичаях багаті зароди драми. Вже наші найдавніші літописці згадують про “игрища между сели”, про “всякі бісовські ігри”, “плясанія”, “личини”, “скаканія” і т. і., против котрих так часто повстають наші давні проповідники і моралісти. Зостанки таких ігрищ лишилися […]...
- Ліна Костенко – Пелюстки старовинного романсу Той клавесин і плакав, і плекав Чужу печаль. Свічки горіли кволо. Старий співак співав, як пелікан, Проціджуючи музику крізь воло. Він був старий і плакав не про нас. Той голос був як з іншої акустики. Але губив під люстрами романс Прекрасних слів одквітлі вже пелюстки. На голови, де, наче солов’ї, Своє гніздо щодня звивають будні, […]...
- Календар Календар (лат. calendarium – боргова книжка) – 1) Покажчик усіх днів року із зазначенням днів відпочинку, свят, визначних подій. 2) Астрономічний К. – таблиці з передбачуваним розташуванням небесних світил. 3) Система відліку великих проміжків часу на основі періодичності природних явищ, пов’язаних з рухом небесних світил; історично в європейській традиції юліанський К. (старий стиль) співіснував з […]...
- Вічні теми життя і кохання і повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” І. “Тіні забутих предків” – лебедина пісня кохання (ненадумана, природна, чиста, щира, прекрасна; поєднання української міфології з реальним життям). II. Життя є щастям, якщо є любов. 1. Головний герой твору Іван Палійчук (потрапляє в атмосферу фантастичних народних вірувань, вважав, що в світі панує нечиста сила, править злий дух, в лісах блукає веселий чугайстер, але в […]...
- Дев’ятниця до святого отця Івана з Дуклі (зі Львова) Молитва до Господа Бога у всіх потребах За посередництвом св. о. Івана Дуклі Всесильний вічний Боже, Ти, що створив всі речі з нічого, стою перед Тобою в глибокій покорі душі і тіла. Я, порох нікчемний, земний непотріб, гідний погорди від будь-якого земного створіння, якого Ти, добрий Господи, дорогоцінною кров’ю Своєю відкупив від вічної загибелі, учинивши […]...
- Відродження літератури: сучасний стан і перспективи У кінці XX століття процес оновлення української літератури набув значної сили. Зміни в суспільному житті країни відбилися й на розвитку літератури. Нове покоління письменників прагнуло вивести мистецтво слова за межі політики, ідеологічних и адміністративних втручань у художню творчість, зробити його естетично самодостатнім. Нова генерація письменників зажадала повнокровного буття української нації, насамперед подолання комплексу меншовартості, підрядної […]...
- Вертеп – це різдвяний театр Окремий вид драми – вертепна драма. В Україну вона прийшла із Західної Європи, де була поширена як сполука різдвяної драми зі світською драмою маріонеткового театру. В Україні вертеп прийшов на зміну інтермедії уже у XVII столітті. Популяризували вертеп мандрівні дяки. Згодом до них приєдналися актори і музиканти, котрі й озвучували театральне дійство. В усіх відомих […]...
- Павло Мовчан – Липнева ніч Клейка липнева ніч. І темрява липуча, І куряви сувій солодкістю набряк. І світло із вікна брудне, ніби онуча, Ворушиться, напнувшись опукло на будяк. А там, де отвір в ніч, де джерелує лампа, Немає ні душі. Та світло не зника. Та чути за вікном – незримий хтось чалапа, Забуте щось шукає, ворожить по кутках… Тут не […]...
- Павло Мовчан – “Волоподібний місяць впирає в груди роги… “ Волоподібний місяць впирає в груди роги. Спокійний, мов Себастьян, Завмер, аби не ворушилась на мені стерня. Лежу у полі, І мене простір оглядає… Свобода самоти, І самота свободи. У пам’яті моїй твій образ Збільшивсь втричі. Тебе я можу досягти лиш колоском… Але ж стерня безхлібна, І беззмістовні спогади, Бо за безмежжям пам’яті іти Безглуздо. Вже […]...
- Бібліографічні товариства Бібліографічні товариства – громадські добровільні організації, покликані сприяти розвитку бібліографії та книголюбства. Таке завдання виконувала Бібліографічна комісія (у 1934-39 – Бібліологічна комісія), створена у Львові 1909 при Науковому товаристві імені Шевченка на чолі з І. Левицьким, у складі відомих учених – М. Возняка, В. Гнатюка, Ф. Колесси, М. Комарова, В. Перетца та ін. Почесним членом […]...
- Ліна Костенко – В маєтку гетьмана Івана Сулими В маєтку гетьмана Івана Сулими, В сучасному селі, що зветься Сулимівка, До кінських грив припадені грудьми, Промчали хлопці – загула бруківка – І тільки гриви… курява… і свист… Лунких копит оддаленілий цокіт… І ми… і степ… і жовтий падолист… І цих дворів передвечірній клопіт… І як за сонцем повертає сонях, Так довго вслід чомусь дивились […]...
- Павло Мовчан – Чорний вітер Облущивсь простір, і повітря зжовкло, Щілясті шелестять очерети, Замість води снує в струмочку голка – На той бік літа нам не перейти… І кінь сумний при березі похнюпивсь, Важких очей уже не підведе, І бережина зеленіє скупо, Де кружеляє колесо руде… І вікна, ніби вибиті із рами, І двері зняті – протяги такі, Що аж […]...
Твир чому людина мае бути вихована.