Антропоморфізм

Related posts:

1. Іван Драч – Балада про соняшник В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, І раптом побачив сонце, Красиве засмагле сонце,- […]...
2. Іван драч – Баляда про соняшник Були руки і ноги в соняшника, Було тіло – шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу І в пазуху рвав гнилиці, І купався коло млина, І лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, – І раптом побачив сонце В […]...
3. Критика “Балада про соняшник” Драч У ” БАЛАДІ ПРО СОНЯШНИК ” поєдналося фантастичне і реальне. Тема твору, його образна символіка – від народних, дуже давніх, іще язичницьких вірувань про незвичайні перетворення в житті людей і в природі. Ця рання балада поета у піднесено-романтичному дусі описує незвичайне відкриття хлопчика-підлітка: сонце – всемогутнє. Як у будь-якій баладі, тут не обійшлось без дива, […]...
4. Аналіз твору “Балада про соняшник” Літературний рід: ліро-епос. Жанр: балада (модерна). Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні. Віршовий розмір: верлібр. Іван Драч назвав свій твір про соняшник баладою, але балада, зокрема фольклорна,- вид ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. А значить, ” Балада про соняшник ” не вкладалася в загальноприйнятому розумінні в рамки цього жанру, […]...
5. Детальний Аналіз “Балада про соняшник” Драч ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Балада про соняшник”: ліро-епос. Жанр “Балада про соняшник”: модерна балада. Мотив “Балада про соняшник”: поетичного роздуму про суть мистецтва, його таїну; розкриття важливої ролі слова в людському житті. Віршовий розмір “Балада про соняшник” : верлібр. Художньо-стильові особливості “Балада про соняшник”: це глибоко асоціативний сюрреалістичний твір про природу мистецької творчості, таїнство пробудження […]...
6. Аналіз вірша Івана Драча “Балада про соняшник” До золотого фонду української поезії ввійшла “Балада про соняшник” (1962). Це – глибоко асоціативний сюрреалістичний твір про природу мистецької творчості, таїнство пробудження творчого духу в людині. Жвавий сільський підліток із щирою душею й багатою уявою пережив дивне видиво: він бігав наввипередки З вітром, рвав груші-гнилички, купався біля млина, стрибав на одній нозі, щоб вилити воду […]...
7. Іван Драч – Балада про соняшник (Характеристика твору) Характеристика твору Івана Драча “Балада про соняшник” Жанр: балада (модерна). Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні. Віршовий розмір: верлібр. До золотого фонду української поезії ввійшла “Балада про соняшник” (1962). Це – глибоко асоціативний сюрреалістичний твір про природу мистецької творчості, таїнство пробудження творчого духу в людині. Жвавий сільський підліток із щирою душею й багатою уявою […]...
8. Незвичайний дивосвіт образів І. Драча (“Балада про соняшник”) (3 варіант) Творчість Івана Драча – це світ мальовничий і незвичайний, це розкутість творчої думки, нетрадиційність поетичної форми, стилю. Його вірші – де своєрідний метафоричний спосіб мислення, уміння опоетизовувати поняття і явища, які раніше перебували за межами мистецької краси. Іван Драч увійшов в українську літературу темно-синьою книжечкою, на обкладинці якої хлопчик і соняшник, піднявши свої голови, дивилися […]...
9. Алегоричні образи соняшника і сонця у творі І. Драча “Балада про соняшник” Іван Федорович Драч – поет незвичайний і самобутній, поет-інтелектуал, творчість якого піднеслася на благодатній хвилі зростання громадсько-політичної свідомості людей, демократизації суспільства, загального “потепління” в країні наприкінці 50-х і початку 60-х років. Література в цей час звільнялася від канонів і догм соцреалізму. Молоді поети і письменники і в цей час щастя своєї творчості знаходили в пошуках […]...
10. Незвичайний дивосвіт образів І. Драча (“Балада про соняшник”) (2 варіант) Та не в дивацтві суть – а в здивуванні, У вмінні всюди диво світу світлом Осяяти: потужним світлом серця. І. Драч “Люблю повертати людину очима до сонця. Спочатку поболюють очі, зате як поліпшується зір! Світ стає дорожчим, ріднішим, відчутнішим. Люблю повертати очима до сонця мистецтва. На небі життя побачив його зразу, почав розуміти тільки недавно”, […]...
11. Твір на тему: Старенька (випадок з життя) Одного дня ми з сім’єю проводили вихідний день на пляжі. Діти купалися в морі і будували замки на піску. Раптом вдалині показалася маленька старенька, її сиве волосся розвівалося на вітрі, одяг був брудним і обірваним. Вона щось бурмотіла про себе, підбираючи з піску якісь предмети і перекладаючи їх у сумку. Батьки покликали дітей і веліли […]...
12. Характеристика образів та аналіз твору “Балада про соняшник” Назвіть образи, змальовані у творі. Охарактеризуйте їх. В Івана Драча соняшник і сонце наділені людськими властивостями, олюднені, як у фольклорі, у народному світосприйманні, за яким довколишня дійсність трактувалася такою ж живою, як і людська, тому в Украяні здавна до рослин ставилися, як до істот, наділених душею, що відбилося в багатьох легендах та піснях, а також […]...
13. Персоніфікація Персоніфікація (лат. persona – особа та facerе – роблю) – уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям; вид метафори, що сприяє поетичному олюдненню довколишнього світу: Ой, не крийся, природо, не крийся, Що ти в тузі за літом, у тузі… (П. Тичина). П., передовсім п істотна частина – антропоморфізм, має велику традицію, вона закорінена у […]...
14. Проблема людини і природи у творчості Івана Драча Іван Драч – один із найсучасніших українських поетів. У літературу прийшов у 60-х роках. З перших його публікацій про нього широко заговорила критика. Це була справді нова поезія з новою поетикою. Поет прагнув до естетичного осягнення здобутків людства, їх синтезу з прадавніми джерелами, з мистецькими надбаннями свого народу. Він виробив свій неповторний метафоричний спосіб мислення, […]...
15. Спондей Спондей (грецьк. spondeios) – віршова стопа в античній версифікації, яка має два довгих склади (на чотири мори); у силабо-тонічній (при ямбах та хореях) зводиться до двох наголошених складів, виступаючи у віршовому рядку допоміжною стопою: Вона суха і сіра. Але вії Примкнеш перед камінням у піску – І раптом бачиш силу вод рвучку Та різкість вітру, […]...
16. Твір на тему: Горобці (твір-опис тварини) Люблю горобців. Вони гніздяться біля людських осель. Веселе цвірінькання цих сміливих і розумних розбишак доноситься з-під стріхи над моїм вікном. У горобців міцний конічний дзьоб, короткі крила, довгий хвіст. Маленькі швидкі очі сіренької задиркуватої пташки насторожено поглядають навколо. Вони весело стрибають на своїх маленьких ніжках, нервово перелітають з гілки на гілку, щось шепочуться між собою, […]...
17. Павло Мовчан – “Нотується вся радість на листку… “ Нотується вся радість на листку, А на чолі – журба печаттю Каїна. І пишеться все добре на піску, А все лихе карбується на камені. Все сонячне викреслює рука, Дощем чорнильним листя переписує, Ляга на плечі темрява важка, Над головою виростає високо… Ще ні вершка не видно, ні піску, Ні шелесту не чути, ані голосу, Засвічено […]...
18. Три монетки срібних Три монетки срібних Кину у воду Разом з ними сам Піду на дно По серед жовтого піску Збудую замок із коралів Мріями й снами його заселю А потім назавжди зітру На волю пущу свої мрії Свободу відчують вони І може вернуться назад Та й збудуться колись Три монетки срібних…...
19. Юрій Тарнавський – A Spiritual Голос: Людина є з піску, О, з піску і з води, Він сотворив її, Бо йому було сумно Серед зелених дерев І червоних птиць Хор: Він сотворив людину З піску і з води, Бо йому було сумно Серед червоних птиць Голос: Людина є сама Між землею і небом, Як голос бубна є вночі, Бо вгорі […]...
20. Твір на тему: Море (твір-опис) Море (твір-олис) Море… Я дуже люблю море. Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне. Таємниче, мінливе, неосяжне – воно хвилює душу, не залишає байдужим серце. Одного дня воно тихе й спокійне, наче велике дзеркало, холодне й прозоре. Сонячні промінчики, пронизуючи солону воду, сягають дна, лагідно торкаються золотавого піску та яскравих […]...
21. Семенко Михайль – Куховарня Мені обридають рими Хочеться спостерігати рухи слів Щоб за ними тяглась моя думка Музика самособойне плелась Переганяю рух життя Люди мене не ображають Крізь пальці дивлюсь Здаються вони завше Як забагнеться. Мені обридли рими Цілком іншої музики Веселіш і безглуздіш було Багнесь також вимовляти щось Ніхто не чув Язик утворює вперше Помовчу трохи щоб знову […]...
22. Павло Мовчан – Біля межового каменю В якого дерева мені питати тіні? Із джерела якого воду пить? Я в затінях поплямував сумління, А серце, як розпечене, горить… Ні попуску, ні пільги, ані міри. Хіба ж мені впоровень білий світ? І кожен день прожитий, мов офіра, Зусилля кожне виганяє піт… Відміряно ж і часу мені скупо, І радощів, мов крапель на піску. […]...
23. Моє ставлення до героїв оповідання “Федько-халамидник” (ІІІ варіант) У своєму творі автор змальовує життя дітей передмістя, їх розваги, стосунки між собою і з дорослими. Головним героєм оповідання є хлопчик Федько. Він сміливий, дотепний, має тверду і чесну вдачу. Він “ніколи не бреше”, зробив це лише один раз, взявши на себе провину Толіка. Федько виявив благородство, пожалів його. В оповіданні ми весь час бачимо […]...
24. Оксана Осовська – Приходить час і ваблять нас вокзали Приходить час і ваблять нас вокзали – Берем квитки, отримуєм – білети… Щоб душу інші втішили сюжети, Яких свої дощі не написали. Ми, перелітні, втративши в вазі, Такі долаєм позахмарні траси, А не платформи чи дорожні каси І летимо, хоч на одній нозі! Лишаєм тихі острівці свої, Про непогоду думаючи мало, Щоб десь були, щоб […]...
25. Солом’яний дід – Глібов Леонід Щоб Горобців шкодливих настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом’яного діда приладнав Та ще й з лозиною, неначе хоче бити; Горобчики сміються у кутку,- Вони, пройдисвіти, дознались, Що то химера, не злякались І шкоду роблять у садку. – Чи вам обридло в світі жити? – Озвавсь Пацюк.- Он дід стоїть. Лозиною вас хоче бить, Тікайте швидше, дуросвіти! […]...
26. Павло Мовчан – Братові дмитрові, якого я знаю з розповідей Брате, холодом бузковим змальовано шибки, І щебечуть загадково красномовні ластівки. Нині пустка спить у хаті, розметавшись на всю шир, Засвітивши блямкуватий під бантиною “пухир”. І рука не пам’ятає ані клямок, ні дверей – Тільки попіл відгоряє, розгорта з-перед очей. А було ж – долоні в гривах, у долонях – вухналі, Лемеші блакитноокі, смушок сизої ріллі, […]...
27. Леонід Глібов – Солом’яний дід ГЛІБОВ ЛЕОНІД СОЛОМ’ЯНИЙ ДІД Щоб Горобців шкодливих настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом’яного Діда приладнав Та ще й з лозиною, неначе хоче бити; Горобчики сміються у кутку,- Вони, пройдисвіти, дознались, Що то химера, не злякались І шкоду роблять у садку. – Чи вам обридло в світі жити? – Озвавсь Пацюк.- Он Дід стоїть. Лозиною вас хоче […]...
28. Пам’яті Хемінгуея – драч Іван Вийшов з радіо чорний лев І збудив моє серце опівночі. В його чорних важких сльозах Я побачив труну кришталеву. Це був гордий печальний лев, Чорний лев з золотою гривою, Рідний брат сонцебризній меч-рибі, Де сльоза атлантична кипить. І він кликав на похорон брата До труни, де з руками замовклими Лежав сивий засмаглий лев З симфонічним […]...
29. Микола Руденко – дубовий листок Пригадалось мені: горілиць між трави Я лежав і вдивлявся у хмари імлисті. Раптом західний промінь торкнувсь Голови Загойдалося сонце в дубовому листі. Промінь висвітив озеро, де сазани, Мов двосічні мечі, лискотять під вербою; Де повалені в воду старі ясени Переховують сивих бобрів під собою. А просвічений наскрізь листок затремтів, – Мов боявся за власну оголену […]...
30. Солдат ЗСУ – Я ніколи в житті не стріляв з кулемета Я ніколи в житті не стріляв з кулемета, Я – гранату повік не тримав у руці… А чи треба країні сьогодні поети, Коли понад усе ій потрібні бійці? Закрутило мій край у страшній круговерті, Де щодня у людей відбирають життя, Знов замішано світ на стражданнях і смерті. А у мене думки про безцінність буття! Всюди […]...
31. Твір на тему: Верблюд (твір-опис тварин у науковому стилі) Верблюд – великий жвачний ссавець ряду парнокопитних. На відміну від інших жвачних верблюд має трьохкамерний шлунок. Має два пальці на нозі з широкою м’якою підошвою, пристосованою для ходіння по піску, і копита, схожі на нігті. Тварини тривалий час можуть обходитися без їжі, а якщо випаде нагода знайти в пустелі колючу рослину (вона так і називається […]...
32. Юрій Андрухович – Річка Зійшовши до річки, ми воду Торкнули руками. У липні так любимо тіло води, Що втікає між пальців. Сто млинів було там, сто млинових Коліс і зелені застояні плеса, Де риба ловилася в руки. Очерет, наче царства, держави з латаття Усе було річка. Теплі схови в піску Залишалися наші й не наші, Хололи до ранку. Скільки […]...
33. Твір на тему: Вчинок, за який мені соромно… (твір-роздум) Одного разу ми з Дмитриком Копиловим, з яким навчаємося в одному класі й навіть сидимо за однією партою, поїхали у вихідний на риболовлю. Стояв травень, вода була холодна, і ще ніхто не купався. Нам повезло: ми піймали трохи риби. На містку, з якого ми ловили рибу, хтозна звідки з’явилося щеня. Воно тихенько скиглило, видно, було […]...
34. Василь Симоненко – Кривда (новела) У Івася немає тата. Не питайте тільки чому. Лиш від матері ласку знати Довелося хлопчині цьому. Він росте, як і інші діти, І вистрибує, як усі. Любить босим прогоготіти По ранковій колючий росі. Любить квіти на луках рвати, Майструвати лука в лозі, По городу галопом промчати На обуреній, гнівній козі. Але в грудях жаринка стука, […]...
35. Павло Мовчан – Край плеса Темні пасмуги вітру рябили ріку І до берега йшли – очерет хилитався, І ритмічно, як подих, на рівнім піску І твій час, і ти сам відбивався… Одночасно він ймення чиєсь розсипав І піску нагортав у бляшанку. А на тебе дивилася річка сліпа, Ніби чула твою лихоманку. Прохолонув і світ, і підсинена кров, І двобічно листки […]...
36. Мозолевський Борис – Спогад про трьох запізнілих купальниць В Одесі, Біля найблакитнішого Чорного моря, Де юність моя відспівала матроська, В Одесі, Де знову мене зустрічала Моя космічна рідня, На березі моря Я обійняв тебе і відчув, Як пташками затріпотіли під сукнею Твої маленькі груди. Заходило сонце. Була середина вересня. Три запізнілі купальниці Обтирались на камені. Я раптом побачив їх і зрозумів: Давно-предавно десь, […]...
37. Віктор Забіла – Сидів я над річкою Сидів я над річкою Да й дивився в воду; Чому радощей ніколи Я не бачив зроду? Думав, гадав: за що б долі Так мене карати? Чи я хотів кого вбити, Або що б одняти Худобу в кого чужую Або що б украсти? Мабуть, прийдеться нещасним Мені вже й пропасти. Хвиля була превелика, Вітер так і […]...
38. Василь Симоненко – Кривда КРИВДА Новела У Івася немає тата. Не питайте тільки чому. Лиш від матері ласку знати Довелося хлопчині цьому. Він росте, як і інші діти, І вистрибує, як усі. Любить босим прогоготіти По ранковій колючій росі. Любить квіти на луках рвати, Майструвати лука в лозі, По городу галопом промчати На обуреній, гнівній козі. Але в грудях […]...
39. Павло Мовчан – За картиною Едварда Мунка “Крик” Причаєна сама в собі, Вода тамується і глибне; А там, де пройми голубів Стримлять стеблини непохибно. В розривах хмар така блакить, Що, мов забувши про тяжіння, Твоя душа летить, летить… Як в ірій пташка поосіння. І плоть, розмита на вітрах, Стеблом хитається безлистим,- Її пройма смертельний страх, Бо поклик обернувся свистом. І віддзеркалення страшне Ти […]...
40. Твір на тему: Толока Толока – то одна з найдавніших форм колективної взаємодопомоги. Коли треба зробити велику за обсягом роботу, скликають родичів, сусідів, товаришів. Люди разом працюють, їдять, п’ють, співають, веселяться. Наприклад, у моєму селищі колективно працюють, коли чистять колодязь. Вода у нас глибоко – 30 метрів. Тому вичистити колодязь одній людині важко. Адже треба спочатку вибрати воду. От […]...