Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Астеїзм
Астеїзм
Астеїзм (грецък. asteismos – жарт, дотеп)- різновид іронії як тропа, похвала у вигляді осуду (чи навпаки). Класичний приклад А. трапляється у поезії Т. Шевченка “Кавказ”:
Слава! Слава!
Хортам, і гончим, і псарям,
І нашим батюшкам-царям
Слава!
Або:
чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці! Чом ви нам
Платить за сонце не повинні!
Тай и тільки ж то! Ми не погане,
Ми настоящі християне,
Ми малим ситі!..А зате!
Якби ви з нами подружили,
Багато б дечому навчились!
У нас же світа, як нате –
Одна Сибір неісходима,
А тюрмі а люду!.. Що й лічить!
Од молдаванина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує! “
А. вживається у всіх літературних родах та жанрах, хоч найбільше до нього звертаються гумористи та сатирики.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Прометей – символічний образ нескореного народу (за поемою “Кавказ” Т. Шевченка) Тарас Шевченко – людина і поет непростої долі. Знав сирітство і найми, кріпацтво і чужину, пройшов через солдатчину. Проте його волелюбний дух завжди був наснажений бунтарськими настроями, не терпів ані найменшого посягання на свої права. Це позначилося на поезії геніального Кобзаря, вільній від плазування перед будь-якими авторитетами. Насилля над особистістю, насилля над народом сприймалося ним […]...
- Тарас Шевченко – Кавказ Искреннему моему Якову де Бальмену Кто даст главе моей воду, И очесем моим источник слез, И плачуся и день и нощь, О побиенных… Иеремии глава 9, стих 1 За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день божий добрі ребра Й серце розбиває. Розбиває, та не вип’є Живущої […]...
- Коротко про “Кавказ” (1845) Літературний рід: ліро-епос. Жанр: сатирична поема з елементами лірики та героїки. Іван Франко так писав про поему: “… це огниста інвектива проти темного царства… “ Тема: зображення загарбницької політики російського самодержавства, реакційної ролі церкви й прогнилої дворянської моралі. Головні ідеї твору: заклик до об’єднання зусиль народів для боротьби проти спільного ворога – російського царату […]...
- Тарас Шевченко – Кавказ (АНАЛІЗ) Аналіз твору Тараса Шевченка “Кавказ” 1845 р. Літературний рід: ліро-епос. Жанр: сатирична поема з елементами лірики та героїки. Іван Франко так писав про поему: “… це огниста інвектива проти темного царства… ” Тема: зображення загарбницької політики російського самодержавства, реакційної ролі церкви й прогнилої дворянської моралі. Головні ідеї твору: заклик до об’єднання зусиль народів для боротьби […]...
- Леся Українка – “Тішся, дитино, поки ще маленька… “ Тішся, дитино, поки ще маленька. Ти ж бо живеш навесні, Ще твоя думка літає легенька, Ще твої мрії ясні. Мрія полине із думкою вкупці Геть у далекі світа, – Крил не втинай сизокрилій голубці, Хай вона вільно літа! Чи пам’ятаєш ти казку-дивницю, Як то колись принесла Тую цілющу-живущу водицю Дрібна пташина мала? Їй не страшні […]...
- Леся Українка – “Гострим полиском хвилі спалахують… “ Гострим полиском хвилі спалахують Після бурі у місячну ніч, Наче військо мечами двусічними Хоче знять вражі голови а пліч. Зброї полиск і гомін розкотистий – Се неначе повстання гуде, Наче сила народна узброєна Без упину на приступ іде. Кожний меч – промінь світла небесного Впав згори й знов угору зроста; Кожний гук – відгук сили […]...
- Грабовський Павло – до українців Українці, браття милі, Відгукніться, де ви є; Чи живі ще, чи в могилі Давня слава зогниє? Чи покраща доля наша, Мине сором, що вкрива; Чи до краю спита чаша,- Рабства чаша вікова? Гей, докупи, певні діти! Всіх веде мета одна: Шлях любові та освіти Нас навіки поєдна!...
- Павло Тичина – Як упав же він з коня Як упав же він з коня Та й на білий сніг. – Слава! Слава! – докотилось І лягло до ніг. Ще як руку притулив К серцю ік свому. Рад би ще він раз побачить Отаку зиму. Гей, рубали ворогів Та по всіх фронтах! З криком сів на груди ворон, Чорний ворон-птах. Вдарив революцйонер – Захитався […]...
- Прометей – символічний образ нескореного народу (за поемою “Кавказ” Тараса Шевченка) Титан Прометей – це герой давньогрецької міфології. Але він став улюбленим персонажем з творів світового мистецтва (літератури, живопису), перетворившись у символ невичерпних сил народу, його стійкості у боротьбі проти ворогів, ставши символом жертовності в ім’я перемоги світла, правди і розуму. Яскравим доказом цього є прекрасна поема Т. Г. Шевченка, ця огненна сатира на загарбницьку колоніальну […]...
- Юлька Гриценко – Про славу, квіти і псевдодрузів А що є слава? Світ ілюзій, Бурхливих оплесків букет, Широке коло псевдодрузів І псевдомрій буття гірке. А що є слава? Море втіхи, Прийоми з квітами й вином, Де псевдодрузі псевдосміхом З чужих вершин зіткали дно. А що є слава? Світло камер, Коктейль із фото та пліток, В який немитими руками Й тебе домішують шматок. А […]...
- Олекси Стефановича – Вічна слава Доби славної та великої Піднесемо ми корогви! Буде хвала йому, тому рикові, Тому львиному – “йду на ви!” Слава князеві недосягнена: Він як пард ходив, був як тур. Слава часові, коли загнано Руський цвях в царгородський мур. Слава лицарям: над їх чолами Нахилялась лише гроза. Їм за п`угари були ш`оломи. Годував їх кінець спис`а. Славмо […]...
- Поетичне відтворення картин природи у вірші “Сон” (1 варіант) Двадцятичотирьохрічним юнаком Павло Грабовський був засланий до Східного Сибіру за те, що у своїх творах виражав народницькі ідеї, засуджував зло і насильство, заступався за бідних і нещасних. Умови існування в тюрмі нестерпні. Думки поета линуть на Батьківщину. Зелений гай, пахуче поле В тюрмі приснилися мені, – Скрикує душа юнака, страждаючи від туги за рідним селом. […]...
- Як ще не було початку світа – Колядки ЯК ЩЕ НЕ БУЛО ПОЧАТКУ СВІТА Як ще не було початку світа, Тогди не було неба, ні землі, А но лем було синєє море, А серед моря зелений явір. На явороньку три голубоньки, Три голубоньки радоньку радять, Радоньку радять, як світ сновати: – Та спустимося на дно до моря Та дістанемо дрібного піску, Дрібний пісочок […]...
- Гребінка Євген – Ні, мамо, не можна нелюба любить – Ні, мамо, не можна нелюба любить, Нещасная доля із нелюбом жить. Ох тяжко, ох важко з ним річ розмовляти Хай лучче буду я ввесь вік дівувати. – Хіба ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна сиротою. А в світі якеє […]...
- Місяць на небі, зіроньки сяють – Пісні та романси невідомих авторів МІСЯЦЬ НА НЕБІ, ЗІРОНЬКИ СЯЮТЬ Місяць на небі, зіроньки сяють, Тихо по морю човен пливе. В човні дівчина пісню співає, А козак чує – серденько мре.’ Пісня та мила, пісня та люба Все про кохання, все про любов. Як ми любились та й розійшлися, Тепер навіки зійшлися знов. Ой очі, очі, очі дівочі, Темні, як […]...
- Засудження загарбницької війни в поемі “Кавказ” Чутливою була душа Тараса Шевченка. Пекучого болю завдавали поетові-гуманісту страждання народу, безмежною ненавистю до гнобителів було сповнене його серце. Саме тому одним з перших залунав голос митця проти воєнних дій російського уряду на Кавказі в XIX столітті. У контексті творів російських письменників, які возвеличували “покорителей Кавказа”, вражаючим протестом сприйнялась поема генія України “Кавказ”, у якій […]...
- Вірш Миколи Руденка – Геродот і таври Реміння, звившись, мов руда змія, Над веслами по голих спинах ляска. У колеса історії своя – З людської крові видобута змазка. Та все ж веселка набира снаги – Підводиться із хвиль, мов з пліч титанів. Відкрилися таврійські береги – Громаддя скель і тіні від платанів. Ледь ворушив орел крилом легким – Мов посланий, щоб гори […]...
- Павло Глазовий – Невинна душа У неділю ми на цвинтар З сусідом ходили. Як у нас навчились гарно Оформлять могили! Там граніт з лабрадоритом, Постаменти різні, Барельєфи мармурові, Огради залізні. І написи на могилах Продумані строго: Вгорі – кому поставлено, А внизу – від кого. “Під цим каменем покоїться Прах Петра дерюги, Що в розцвєті літ скончався Од тещи й […]...
- Юрій Іздрик – Ми – крапельки ртуті на рівному полі Ми – крапельки ртуті на рівному полі На сірій безмірній пустій площині Рухливі прудкі досконалі і голі Котитись навчились а жити – ще ні Щенячі забави щоночі щоднини Тваринна захланність звірячий запал Хоч крапелька кожна – це майже людина І світло тремтливе відлите в метал Але проступають пророцтва забуті І стеляться світом зневіра і страх […]...
- Микола Руденко – Що вам сказати, мамо Що вам сказати, мамо, Праведнице безталанна?.. Темрява ходить не прямо – В неї душа захланна. Всюди пекельне рало, Що вимагає покори, Навіть шляхи заорало, Навіть обстригло гори. Маємо власну домівку – Отже, Всевишній з нами… Вже ми навчились корівку Пасти попід тинами. Ріки пересушили. Переробили природу – Тільки б нам душі лишили Не вкоротили роду! […]...
- Чорнії брови, карії очі (народна пісня) Чорнії брови, карії очі, Темні, як нічка, ясні, як день! Ой очі, очі, очі дівочі, Де ж ви навчились зводить людей? Вас і немає, а ви мов тута, Світите в душу, як дві зорі. Чи в вас улита якась отрута, Чи, може, справді ви знахарі? Чорнії брови – стрічки шовкові, Все б тільки вами я […]...
- Тарас Шевченко – Ой крикнули сірії гуси Ой крикнули сірії гуси В яру на ставу; Стала слава на все село Про тую вдову. Не так слава, не так слава, Як той поговір, Що заїздив козак з Січі До вдови на двір. “Вечеряли у світлиці, Мед-вино пили І в кімнаті на кроваті Спочити лягли”. Не минула слава тая, Немарне пішла: Удовиця у М’ясниці […]...
- Юлія Мохнач – Літо якесь безсоромне і зовсім холодне Літо якесь безсоромне і зовсім холодне, Тільки й тепла, коли ступнями по вуглях. Птахи розучились літати й падають долі, А люди навчились ходити, але не той шлях. Літо це хмуре збирає криваві врожаї, Всі труни і клуні вже повні, набиті сповна, Та знов опускаються стяги в тихій печалі, І ходять по колу усі, наче зняті […]...
- Вірш Миколи Руденка – Липнева ласко, де ти нині, де ти? Липнева ласко, де ти нині, де ти? Осінній вітер куряву гребе. Ген явір кида золоті монети, Але не здатний викупить себе. А, мо’, це я гублю за словом слово, Щоб відкупитись від пекельних скрут?. Виходить місяць, ніби князь на лови. О, як нам, князю, непривітно тут! 20.09.1986, Сибір...
- Внутрішній світ ліричного героя (“Весь обшир мій – чотири на чотири”, “Терпи, терпи – терпець тебе шліфує… “) (2 варіант) “Поет повинен бути людиною. Такою, що, повна любові, долає природне почуття зненависті, звільнюється од неї, як од скверни. Поет – це людина”. Ці слова написав В. Стус. Їх він підтверджував своїм життям і своєю творчістю. Стусу завжди боліла доля українського народу. За це він страждав: його заарештовували, переслідували. Помер він також у тюрмі. Біль непорозуміння, […]...
- Єднаймось, брати-українці – Історичні пісні ЄДНАЙМОСЬ, БРАТИ-УКРАЇНЦІ Єднаймось, брати-українці, Не час на роздори, не час, Бо нам ще Великдень настане, І доля всміхнеться до нас. Від Чорного моря до синіх Карпат Одна нероздільна родина. Без панства, без рабства, насильства і зрад Одна самостійна Вкраїна. Почують ще гори і доли І блескот гарматний і спів, А жовто-блакитні прапори Замаять наш Київ […]...
- Тарас Шевченко – Закувала зозуленька Закувала зозуленька В зеленому гаї, Заплакала дівчинонька – Дружини немає. А дівочі молодії Веселії літа, Як квіточки за водою, Пливуть з сього світа. Якби були батько, мати Та були б багаті, Було б кому полюбити, Було б кому взяти. А то нема, сиротою Отак і загину, Дівуючи в самотині, Де-небудь під тином....
- Тарас Шевченко – Не журюсь я, а не спиться Не журюсь я, а не спиться Часом до півночі, Усе світять ті блискучі Твої чорні очі. Мов говорять тихесенько: “Хоч, небоже, раю? Він у мене тут, у серці”. А серця немає, Й не було його ніколи, Тільки шматок м’яса… Нащо ж хороше і пишно Так ти розцвілася? Не журюсь я, а не спиться Часом і […]...
- Богдан Лепкий – Біла мево, що кружляєш Біла мево, що кружляєш Над водою низько-низько, Чом же ти так безупинно Б’єшся й жалібно квилиш? Подивися, біла мево, Як же ти мала-маленька, Проти моря як нужденний, Проти гуку хвиль твій крик. О, подумай, серце моє, Чим ти є супроти світа, Проти горя світового Чим є твій маленький біль?!...
- Українська мелодія (скорочено) – Гребінка Євген “Ні, мамо, не можна нелюба любить! Нещасная доля із нелюбом жить. Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти! Хай лучче я буду ввесь вік дівувати!” “Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна, сиротою! А в світі якеє життя […]...
- Вервиці до Дитятка Ісуса 1. І Слово сталося Тілом. Отче наш… (З рази) 2. І Слово сталося Тілом і замешкало між нами (1 раз) 3. Богородице Діво… (12 раз) 4. Слава Отцю… (1 раз) Вервиця до Дитятка Ісуса-Царя В ім’я Отця… (З р.) Початок: Царю Небесний… На великих зернятах: Слава Отцю… Величаємо Тебе, Дитятко Ісусе Царю, на Божественному престолі […]...
- Семенко Михайль – “Простяглися тіні тіні вечірні… “ Простяглися тіні тіні вечірні Тіні сонця весняного Тіні захвату світа тонкі і невірні Тіні смутку безвиглядного Линуть гуки вечірні гуки незнані Щастя співанного щастя незмінного Простяглися тіні тіні сонця весняні Пасма смутку вечірнього....
- Леона Вишневська – Порожній дім Ми так і не навчились Казати тобі просте банальне “спасибі”. Сором зводить судомами обриси вилиць, Перша літера тремтить на язиці, але. “Але” ставить крапку у спробі, не залишаючи права на вибір. Ми так і не змогли переступити гордість, Це ж насправді так непосильно легко. Тиша впала на совість прощальним акордом, Якщо доля дає тобі натяк […]...
- Павло Мовчан – Житло Навчились думать – ну про що? – Утупившись у шибку. Сотає вітер білий шовк, Морозяную нитку. А в кожнім дереві – дупло Очима тліє дрібно; Та раптом дятлове крило Розпорошилось срібно… А наше житло – то є ми – Воно луна, то нишкне, Похрускує собі кістьми, До протягів навикле. В суглобах житла – тіла ритм, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Любов У правилі математичнім світа За дужки викинена невідома, Незнаний косинус днів наших літа. В далекій подорожі, навіть вдома Дарма шукати слів її німих. Коли здається: пустку переміг, Приходить тиха, наче ніч, утома. Усміхнені, штудерні тріолети, Мов лід холодні, кажуть нам даремно, Вмовляють, що любов – це річ неземна. О, де ти є, незнана, о, де […]...
- Іван Франко – “думи, діти мої… “ Думи, діти мої, Думи, любі мої! З усміхнутим лицем В тій понурій тюрмі! Наче запах весни, Налітаєте ви, Скорбне серце моє Потішаєте ви! Де жура душу тлить, Живе серце болить, Де в важкій боротьбі Духа втома в’ялить, Де хитається ще, Сумнівається ще Ум, де думка нова Загорається ще, – Там ви, думи, летіть, Слабосилих кріпіть, […]...
- Максим Рильський – Молочно-сині зариси ланів Молочно-сині зариси ланів, Сніг на листках – а листя ще зелене! Я вийшов, я покинув сутерени, Назустріч снігу голову відкрив. Нарешті, що таке любов для мене? Чи полюбив – це значить загубив? Хіба немає світа і світів Поза лицем зрадливої Гелени? Так: військо превеселе я зібрав, Та поведу це військо не на Трою. Хай тужиш […]...
- Дмитро Павличко – Вердикт Назвати зрадником вітчизни Героя вольної Чечні За те, що він од московизни Рятує рідний край… – та ні, Таке не приверзеться в сні На дні болота сатані! Але за кодексом імперії (За планом Жукова та Берії) Всі зрадники, всіх – на Сибір, Хто став, Москві наперекір, Творцем державності й свободи Своєї… Зрадники-народи, На вас чекає […]...
- Тарас Шевченко – доля Ти не лукавила зо мною, Ти другом, братом і сестрою Сіромі стала. Ти взяла Мене, маленького, за руку І в школу хлопця одвела До п’яного дяка в науку. “Учися, серденько, колись З нас будуть люде”,- ти сказала. А я й послухав, і учивсь, І вивчився. А ти збрехала. Які з нас люде? Та дарма! Ми […]...
- Тарас Шевченко – Така, як ти, колись лілея Така, як ти, колись лілея На Іордані процвіла І воплотила, пронесла Святеє слово над землею. Якби-то й ти, дністровий цвіте… Ні, ні! Крий боже! Розіпнуть. В Сибір в кайданах поведуть. І ти, мій цвіте неукритий… Не вимовлю… Веселий рай Пошли їй, господи, подай! Подай їй долю на сім світі І більш нічого не давай. Та […]...
Право називатися людиною.