Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Авторське право
Авторське право
Авторське право – частина цивільного права, встановлює права і обов’язки, пов’язані із створенням і використанням творів літератури, науки і мистецтва. Авторське право поширюється на твори літератури, науки і мистецтва, виражені в об’єктивній формі (рукопис, креслення і т. п.), що дозволяє відтворювати результат творчої діяльності автора. для його охорони не потрібно реєстрації або виконання інших формальностей; тільки стосовно фотографій (і творів, одержаних аналогічними способами) для захисту авторського права необхідна вказівка
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Авторське мовлення Авторське мовлення – на відміну від мовлення літературних персонажів чи дійових осіб (власне прямого мовлення) – текст, в якому автор безпосередньо характеризує зображувані події та відповідні образи. У більшості епічних та ліро-епічних творів авторське мовлення здійснюється від третьої особи, іноді – від першої (оповідання Марка Вовчка). У драматичних творах авторське мовлення зводиться до ремарок, часто […]...
- Юлія Алейнікова – Ти маєш право лиш дивитись вслід Ти маєш право лиш дивитись вслід. Якщо самотність – місто, Я твій гід. Ти маєш право тільки на мовчання. Якщо твій сум – це черга, Я в ній крайня. І згадавши те, чого не буде, Ти маєш право гірко Посміхнутись. Коли ж ця туга в’їсться до кісток Ти маєш право На один Дзвінок....
- Кожна людина має право на життя (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) (1 варіант) Ф. М. Достоєвський – справжній знавець людської душі, який усе життя відстоював ідеали гуманізму та справедливості, людина, для якої сенс життя полягав у дотриманні християнських ідеалів любові до ближнього. З християнських позицій усі люди на землі – рівні. Кожна людина, незалежно від своєї суспільної, соціальної значущості, має право на життя. Головний герой роману Ф. М. […]...
- Тема кохання в творчості І. Франка. “Перехресні стежки”: еволюція почуття, авторське ставлення до проблеми Тема кохання в творчості І. Франка. “Перехресні стежки”: Еволюція почуття, авторське ставлення до проблеми Провідною темою повісті І. Франка “Перехресні стежки” є тема кохання молодого адвоката Євгенія Рафаловича й Регіни Твардовської. Рафалович приїздить у справах в галицьке повітове місто, як ми читаємо на початку твору. У цьому місті він знайомиться зі Стальським, дружиною якого є […]...
- Авторське тлумачення образу гетьмана Мазепи в поемі В. Сосюри “Мазепа” Авторське тлумачення образу гетьмана Мазепи в поемі В. Сосюри “Мазепа” I. Місце Володимира Сосюри в українському літературному процесі. (Аж занадто довго офіційна критика називала Володимира Сосюру співцем революційної бурі, забуваючи, що він чудовий лірик і справжній патріот не радянської влади, а України. Про це свідчать його твори “Розстріляне безсмертя” та “Мазепа”, які побачили світ тільки […]...
- Кожен має право на щастя Кожен має право на щастя. Кожен знаходить своє щастя. Знаходить і втрачає. А потім шукає нове. Рани загоюються. Шрами залишаються. Проходить час. Весна змінює зиму. А літо-весну. Пам”ять не помирає. Душа не болить. Вірші не народжуються. Смуток продовжує життя. Ніщо не стоїть на місці. Телефони змінюються. Люди залишають людей. минуле не повернути. Факт. Ми не […]...
- Упорядкування Упорядкування – авторська праця, що полягає в доборі, систематизації, обробці матеріалів для включення в збірник. Авторське право упорядкування не перешкоджає іншим особам піддавати ті самі матеріали систематизації або обробці. Якщо збірник включає твори, що охороняються авторським правом, упорядник здобуває право на нього за умови дотримання прав авторів цих творів....
- Сочинение на тему: Право на ошибку (заметка в газету) Право на ошибку (заметка в газету) Это произошло летом, когда я отдыхала у бабушки. Я дружила с Аней. Однажды я увидела, что она на чужом огороде рвала морковку. Я рассказала об этом бабушке, она пошла к Аниной маме и отругала девочку. С Аней перестали дружить все ребята, посчитав ее воровкой. Девочка долго плакала, ходила за […]...
- Інтерв’ю Інтерв’ю (англ. interview – зустріч, бесіда) – жанр публіцистики, який передбачає оприлюднення в пресі, на радіо чи телебаченні розмови з конкретною особою. І. концентрується навколо однієї чи кількох тем. Написані І. часто є безцінними літературними документами. І. з письменником допомагає осягнути специфіку його творчості, мотиви написання та авторське бачення художнього твору, реалії сучасного літера-турного процесу. […]...
- Невідомий – діти, які отримають право Діти, Які отримають право Які знайдуть квиток Поміж уламків набоїв Червоної цегли І мідних ниток Стануть жити І будуть рости. Тіні народжують морок Війна народжує страх, Господи закарбуй лезом правди Віру У їх іменах....
- Твір на тему: Право називатися людиною “Людина” – таке знайоме слово. Як часто ми Чуємо: “Ось народилася ще одна людина”, “Він буде великою людиною”, “Оце так людина!” і не замислюємося, що ж насправді криється за цими виразами. Хтось сказав: “Новонароджений схожий на чистий аркуш паперу”. Він ніякий – ні гарний, ні поганий. Але ось питання: звідки ж беруться негідники, з кого […]...
- Яке ти маєш право бути вільним, коли твій народ у неволі? (за повістю Івана Франка “Перехресні стежки”) “Яке ти маєш право бути вільним, коли твій народ у неволі?” (за повістю Івана Франка “Перехресні стежки”) Заповітна життєва мета кожної людини – ідеал, якому підпорядко вується все її життя. Свій ідеал Франко вклав у слова головного героя повісті “Перехресні стежки” Євгенія Рафаловича: “… Се має бути перший крок, перший початок моєї ширшої, народної праці. […]...
- Кожна людина має право на життя (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) (2 варіант) Головний герой роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара”, Родіон Раскольников у неспокійні та нещасливі роки молодості, коли заїли злидні, розчарування, побудував надзвичайно цікаву, але небезпечну теорію. Відповідно до цієї теорії кожна людина, яка відчуває у собі надзвичайну силу, скоріше за все розумову, та почуття справедливості, має право перетворювати дійсність, керуючись своїми переконаннями, а не загальноприйнятими […]...
- Микола Руденко – Авторське побажання Часом уявлю оце писання В томику – І виплачусь над ним… Враз тюремне самокопирсання Стане осоружним і нудним. Сам пораджу: не купуй, читачу, Ці пропахлі потом сторінки, До яких належать у придачу Не квіткові – Дротяні вінки. Бачиш, друже: в нас на квіти бідно (В зоні є п’ятірка мальв-сиріт) – Отже, римування відповідно Пристосоване до […]...
- Теория Родиона Раскольникова – “твари дрожащие” и “право имеющие” – и ее крушение (1) Ф. М. Достоевский – величайший русский писатель, непревзойденный художник-реалист, анатом человеческой души, страстный поборник идей гуманизма и справедливости. “Гениальность Достоевского, – писал М. Горький, – неоспорима, по силе изобразительности его талант равен, может быть, только Шекспиру”. Его романы отличаются пристальным интересом к интеллектуальной и психологической жизни героев, раскрытием сложного и противоречивого сознания человека. Роман Ф. […]...
- Чи має право одна людина, навіть батько, позбавляти свободи та вирішувати долю іншої? (за твором “Життя – це сон”) Де закон, причина де, Щоб людині, мов для страху, Відібрати перевагу З нею й пільгу ще таку, Що Всевишній дав струмку, Дав і рибі, й звіру, й птаху? Педро Кальдерон. “Життя – це сон” Педро Кальдерон (1600-1681), видатний іспанський поет і драматург, народився в Мадриді, у родині аристократів. Батько мріяв бачити сина священиком, тому ще […]...
- Теория Родиона Раскольникова – “твари дрожащие” и “право имеющие” – и ее крушение (4) Главный герой романа Федора Михайловича Достоевского “Преступление и наказание” недоучившийся студент Родион Романович Раскольников идет на страшное преступление – лишение жизни другого человека под влиянием теорий, популярных среди молодежи 60-х годов XIX века. В сентябре 1865 г. в письме к главному редактору журнала “Русский вестник” М. Н. Каткову, где позднее было опубликовано “Преступление и наказание”, […]...
- “Тварь дрожащая или право имею?” (по роману Ф. М. Достоевского “Преступление-и наказание”) Я себя убил, а не старушонку… Ф. М. Достоевский Ф. М. Достоевский – величайший русский писатель, непревзойденный художник-реалист, анатом человеческой души, страстный поборник идей гуманизма и справедливости. Его романы отличаются пристальным интересом к интеллектуальной жизни героев, раскрытием сложного и противоречивого сознания человека. Основные произведения Достоевского появились в печати в последней трети XIX века, когда обозначился […]...
- Теория Родиона Раскольникова – “твари дрожащие” и “право имеющие” – и ее крушение (3) Роман “Преступление и наказание” был задуман Достоевским еще на каторге. Тогда он назывался “Пьяненькие”, но постепенно замысел романа трансформировался в “психологический отчет одного преступления”. Сам Достоевский в письме издателю М. И. Каткову четко перескажет сюжет будущего произведения: “Молодой человек, исключенный из студентов университета и живущий в крайней бедности, … поддавшись некоторым странным неоконченным идеям… , […]...
- Олена Ляуфлер – жінка, котра відстоює своє право бути людиною (Повість “Людина” О. Ю. Кобилянської) Повість “Людина” О. Ю. Кобилянської – це твір, в якому письменниця розкриває становище жінки в тодішньому галицькому суспільстві, твір, який порушує проблему емансипації жінки у другій половині XIX століття. Олена Ляуфлер – головна героїня повісті “Людина”, дочка царсько-королівського лісового радника. Олена читає серйозні книги, відстоює рівноправність між чоловіком і жінкою. Така позиція дівчини лякала батьків, […]...
- Теория Родиона Раскольникова – “твари дрожащие” и “право имеющие” – и ее крушение (2) Суха, мой друг, теория везде, А древо жизни пышно зеленеет. Иоганн Гете Рассказывают, что В. Г. Белинский сказал молодому писателю Достоевскому: “Цените ваш дар и будете великим художником”. Должно быть, в дни тяжелых испытаний воспоминание об этом грело ” государственного преступника” Достоевского. И, вероятно, именно на каторге и зародилось желание написать книгу о душевных муках […]...
- Діалогічне відношення Діалогічне відношення (англ. dialogical relation) – базове явище у сфері спілкування і художньої літератури, яке виникає між окремими висловлюваннями, що або належать різним суб’єктам мовлення, або існують всередині висловлювання між його складниками чи елементами композиції, за умови, що вони мають самостійне значення в позиції, яку займають у цілісній структурі вислову і до якої можна якось […]...
- Соціальне замовлення Соціальне замовлення – у соціологічному літературознавстві – відповідність твору письменника панівній ідеологи, груповій експектації (очікуванню). У механізмі реалізації С. з. можна розрізнити такі ланки: 1) орієнтація письменника на смаки читачів і свідоме конструювання твору на догоду їм; 2) орієнтація на популярні зразки з метою досягнути популярності навіть усупереч своїм естетичним поглядам; 3) виконання прямого замовлення […]...
- Заготовки матеріалу до літературного твору Заготовки матеріалу до літературного твору – збирання і нагромадження документів про епоху, життя історичних осіб, про специфіку діяльності людей у певній сфері виробництва, якщо, за задумом автора, це може увиразнити фабулу, сюжет, обставини дії персонажів у задуманому творі. 3. до майбутнього твору можуть бути виписки з праць психологів, соціологів, розробки окремих сцен, діалогів, сюжетних ходів, […]...
- Експозиція Експозиція (лат. expositio – виклад, опис, пояснення) – вихідна частина сюжету художнього твору, в якій стисло подається ситуація, що логічно випереджає зав’язку, хоча може в тексті передувати не тільки їй, а й подаватися після неї окремими деталями впродовж усього твору (затримана Е.) або ж наприкінці (зворотна Е.). Е. представляє час і місце події (дії), ; […]...
- Сприймання творів художньої літератури Сприймання творів художньої літератури – опосередкований естетичним досвідом конкретно-чуттєвий, емоційно наснажений процес осягання тексту твору. Повноцінне С. т. х. л. складається як, власне, повторне читання, коли реципієнт відтворює у своїй уяві формально-змістову цілісність, художньо-стильову своєрідність самостійно сприйнятого твору в контексті творчості автора і т. п. Сприймання літературного твору в процесі читання відбувається як поступально-зворотний процес, […]...
- Видання Видання – твір друку, який має самостійне поліграфічне оформлення, встановлені вихідні дані і призначений для поширення вміщеної в ньому інформації. У випадку відсутності даних про автора чи вихідної інформації В. кваліфікується як анонімне або безвихідне. За редакцією тексту В. може бути 2-е, 3-є і т. д., а також доповнене, виправлене. Особливим чином оформлюваними є В. […]...
- Атрибуція Атрибуція (лат. attributio – визначення, приписування) – одна з проблем текстології, що полягає в установленні авторської приналежності художнього твору, виданого анонімно чи підписаного псевдонімом, а також на випадок містифікації. Водночас А. покликана з’ясувати достовірність (автентичність) цього твору, його автора, місце й час його написання, аргументовано спростувати сумніви щодо авторства, які спорадично виникають довкола імен, скажімо, […]...
- Прототип в літературі Прототип (від дав.-грец. Πρῶτος – перший + τύπος – відбиток, відтиск; первообраз) – прототип, конкретна історична чи сучасна автору особистість, яка послужила йому відправним моментом для створення образу. Прототип (від грец. Protótypon) – первісний зразок (прототип); дійсне обличчя, яке послужило автору прообразом літературного типу; літературний тип, образ, що послужив зразком для іншого автора. Прототип (від […]...
- Перевтілення Перевтілення – вживання однієї людини у внутрішній світ іншої, тимчасова ідентифікація з нею, виконання її рольових функцій. У літературознавстві термін П. вживається для пояснення психологічного механізму переходу фізичного автора на позиції автора текстуального, оповідача, розповідача, ліричного героя, персонажа тощо. Письменник немовби змінює маски, розігрує ролі різних художніх суб’єктів, тобто перевтілюється у ці постаті. Внаслідок цього […]...
- Агон Агон (грецьк. agon, від ago – веду) – своєрідне словесне змагання між дійовими особами в еллінських комедіях, завдяки якому розкривається ідейний зміст драматичного твору. Одним із прикладів А. можна назвати суперечку між Есхілом та Еврипідом у комедії Аристофана “Жаби”. Сучасне мистецтво (модернізм, авангардизм) завдячують нідерландському філософу Й. Гайзінгу за впровадження терміна А. у значенні гри, […]...
- Цитата (ніж. Zitat, від лат. cito – наводжу, проголошую) – дослівний уривок з іншого твору, вислів, що наводиться письмово чи усно для підтвердження або заперечення певної думки з дотриманням усіх особливостей чужого висловлення та з посиланням на джерело. Цитовані слова на письмі беруться в лапки, пропуски з цитатах позначаються трьома крапками. Відтворюється Ц. здебільшого мовою, якою […]...
- Анотація Анотація (лат. annotatio – зауваження, примітка) – коротка узагальнювальна характеристика книжки або її частини, статті, рукопису тощо. А. вміщує стислу інформацію про зміст праці, відомості про автора та читацьке призначення. А. може містити також витяги з рецензій або посилання на них, викладати коротку історію даного твору. А. подаються у видавничих проспектах, бібліографічних картках, на звороті […]...
- Тема, ідея та мотив художнього твору Тема художнього твору – це коло подій, життєвих явищ, представлених у художньому творі, у тісному зв’язку з проблемами, які з них постають і потребують осмислення. Тема, в свою чергу, включає: – життєвий матеріал, що охоплює: події, вчинки персонажів або їхні думки, переживання, настрої, прагнення, у процесі розгортання яких розкривається суть людини; сфери застосування сил та […]...
- Ремінісценція Ремінісценція (лат. reminiscentia – згадка) – відчутний у літературному творі відгомін іншого літературного твору. Проявляється в подібності композиції, стилістики, фразеології. Р. – це здійснюване автором нагадування читачеві про більш ранні літературні факти та їх текстові компоненти. Є одним із носіїв смислу; компонент форми, що має змістово-семантичне значення, образ літератури в літературі. Р. має дуже широкий […]...
- Коментар Коментар (лат. commentarium – нотатки, тлумачення) – пояснення до тексту, тлумачення твору. При великому обсязі пояснень К. виноситься в кінець твору, книги. Всебічний К. твору може бути самостійним окремим виданням. Грунтовний К. вміщують серійні видання, наприклад “Бібліотека української літератури” (“БУЛ”), академічні видання творів класиків літератури. Прикладом окремого видання К. е праці Ю. Івакіна “Коментар до […]...
- Строфіка Строфіка – розділ віршознавства, що вивчає властивості, внутрішню структуру строфи як ритмічно-інтонаційної цілості, як фонічно викінчену віршову сполуку, а також історію її виникнення, еволюцію, зв’язок з жанром та віршовим розміром, визначає її класифікацію. Водночас термін “С.” вживається у значенні строфічного ладу творів певного автора чи стильової течії або явища....
- Автентичний Автентичний (грецьк. authentikos – на підставі достеменних даних, достовірно) – цілком вірогідний, заснований на першоджерелах. А. вважають оригінальні, точні тексти художніх творів певних авторів, їх епістолярій, щоденникові записи тощо, наявні у рукописах, першодруках, авторській коректурі та ін. За приклад А. текстів можуть бути “захалявна” книжка Т. Шевченка, листування Лесі Українки з Ольгою Кобилянською, щоденникові записи […]...
- Епіграф, або Мотто Епіграф, або Мотто (грецьк. epigraphe – заголовок, напис) – напис, що розташовується автором перед текстом твору або його частиною; як правило, Е. – це цитата з відомого тексту, вислів з афористичним змістом, приказка тощо. У емблематичній поезії функцію Е. виконували “девізи” (“мотто”) – один із трьох (поряд із зображенням і підписом – епіграматичним віршем) компонентів […]...
- Образ селянина Данила у творі “Сам собі пан” (3 варіант) Борис Грінченко збагатив українську літературу великою кількістю творів, серед яких були вірші, оповідання, повісті, п’єси та байки. Також він є автором ряду статей і упорядником “Словника української мови”. З самого початку літературної діяльності Грінченко відчував велике покликання – працювати для народу. В його творах – опис життя українських селян, робітничого класу, інтелігенції. Оповідання “Сам собі […]...
Доля скорочено шевченко.