Багатосполучниковість, або Полісиндетон
Багатосполучниковість, або Полісиндетон (грецьк. poly – багато і syndeton – зв’язане) – одна з фігур поетичного мовлення, виповнена повторюваними однаковими сполучниками задля посилення ліричної виразності чи медитативності. Цікавим прикладом Б. сприймається сонет Б.-І. Антонича “І”, насичений сполучником “і” в анафоричній та епіфоричній позицій
І вітер, що жене на руннім полі,
І дощ, що жне руді хмар руна в млі,
І злотий усміх зір на синім тлі,
І долі спів пшеничної в стодолі.
І виноград, і водоспад удолі,
І сад, і дзвінкодзвонні солов’ї,
І їх пісні, немов фонема “і”,
І гай, і водограй, і край на волі.
І сон на сіні й сонні лісу тіні,
І смерк в руїні, і казки в країні,
І чалі коні, й чвал баский по степі,
І грунь, і рунь, і завтра у вертепі,
І гарний світ удень і серед ночі,
І найгарніший, як лиш замкнеш очі.
Б. як засіб градації використовується також у прозових творах, надаючи їм напруженого експресивного колориту, як, приміром, у новелі Ю. Яновського “Подвійне коло” з роману “Вершники”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Антонич Богдан-Ігор – “І” І вітер, що жене по руннім полі, І дощ, що жне руді хмар руна в млі, І злотий усміх зір на синім тлі, І долі спів пшеничної в стодолі. І виноград і водоспад удолі, І сад і дзвінкодзвонні солов’ї, І їх пісні, немов фонема “і” І гай, і водограй, і край на волі. І сон […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Пісня про вічну молодість Запрягти до саней чотири чалі коні І в чвал, і в чвал! Заіржуть баскі бігуни на реміннім припоні, Аж луна відіб’ється Від скал, від скал. Тріснути батогом на вітер буйний І вдаль, і вдаль! Наші очі далеччю гартуймо, А серце куймо На сталь, на сталь. Ударять у срібну рунь золоті копита, Мов грім, мов грім. […]...
- Микола Хвильовий – Тіні В серпанках вечори проходять біля вікон, За пічкою квилить сіренький смуток. … Сьогодні дико… … Тіні, падають тіні. Свист нагая Тьєра, Хлопці! Скоріш на коні! Коні! Коні! Коні! Жах. Зав’юшилось обличчя кров’ю … на ярмарці колись. Чого ж ти, ніч, не сплянтувала брови? Чого? Темно, в голубих проваллях мряка, Я казками снити захотів, А небо […]...
- Маркіян Шашкевич – О Наливайку Що ся степом за димове густо закурили? Чи то мрачка осідає, стеляться тумани? – Не мрачка то осідає, не туман лягає, Гей, то ляхів сорок тисяч в поход виступає. А в неділю на розсвіті полк козацький скорить, Тоді молод Наливайко до коня говорить: “Ступай, ступай, ворон коню, бистрими ногами, Недалеко Біла Церков, йдуть ляхи за […]...
- Дмитро Павличко – “Мріє, наче сніг здалека… “ Мріє, наче сніг здалека, Ночі літньої блакить. З ватри голуба смерека Виростає і шумить. На пахучім сріблі сіна Чарка любощів терпка. Дико блиснули коліна, Як зіниці хижака. Покотилася крисаня, Як зоря з небесних бань, Сивіє сльоза кохання, Ніби попеліє грань. Об’їдають коні чалі Місяць, наче сніп вівса. В давній золотій печалі Лебедіють небеса....
- Антонич Богдан-Ігор – Чортівський брідж В маленькій, біленькій хатині сон мрії колише в колисці дитині. По усточках сонних, мов тіні по сіні, блукається усмішки брижа. Лиш сутінків рожі в кімнаті закляті кладуться на “завтра” й на “нині”. Навколо колиски чортів чотирьох посідало та грають у бриджа. І мрійно, спокійно і тихо. Лиш день похилився над лихом у вікнах. На шибах […]...
- Павло Мовчан – З дитинства День риштований шелестом лісу – Підіймаєшся вгору, аж очі холонуть, І рука розгортає єдвабну завісу, Навивається шовк на долоню. Як все видно: ясна на осонні Жінка зв’язує тіні у жмут. І лежать валунами розмлоєні коні, Утопившись в траві і позбувшися пут. А ген там, попід гай, де з тонких соломинок Дітлахи видихають блакитниць синиць, Річка […]...
- Павло Мовчан – “день риштований шелестом лісу… “ День риштований шелестом лісу – Підіймаєшся вгору, аж очі холонуть, І рука розгортає єдвабну завісу, Навивається шовк на долоню. Як все видно: ясна на осонні, Жінка зв’язує тіні у жмут. І лежать валунами розмлоєні коні, Утопившись в траві і звільнившись од пут. А ген там, попід гай, де з тонких соломинок Дітваки видихають блакитних синиць, […]...
- Євген Маланюк – Строфи 1. Ти виростала, квітла й наливалась І втілилась – в медвяний виноград Та яблука. Мов наложниця, сад Зітхає втолено. І гасне літній галас. І лагодою сяє стиглий лад, І спогад золотіє, як кохались У бурях квітня, в ворожбі Купала- Ось – день плодів. А завтра – листопад. 2. Безверхе бойовисько, де мечі Потяли все,- знов […]...
- Семенко Михайль – “Простяглися тіні тіні вечірні… “ Простяглися тіні тіні вечірні Тіні сонця весняного Тіні захвату світа тонкі і невірні Тіні смутку безвиглядного Линуть гуки вечірні гуки незнані Щастя співанного щастя незмінного Простяглися тіні тіні сонця весняні Пасма смутку вечірнього....
- Леся Українка – Бахчисарайський дворець Хоч не зруйнована – руїна ся будова, З усіх кутків тут пустка вигляда. Здається, тільки що промчалась тут біда, Мов хуртовина грізная, раптова. Тут водограїв ледве чутна мова, – Журливо, тихо гомонить вода, – Немов сльозами, краплями спада; Себе оплакує оселя ся чудова. Стоять з гарему звалища сумні, Садок і башта; тут в колишні дні […]...
- Микола Вінграновський – На лист, на сніг, на квіт, на тіні На лист, на сніг, на квіт, на тіні, У шелест і нешелестінь Стелить в душевному тремтінні Солодку, юну вашу тінь. І в світанковім сумовинні Прощально пестить шию, ніс І сонні соняшники сині В солонім сонці сонних кіс. І знать одне: любити доти, Доки не згасне долі рань, Не згаснуть серця перші кроки І перші болі […]...
- Дмитро Загул – Наш день Наш день – як маків цвіт, Що сок його – отрута… Кувались наші пута Не дні, а тисячу літ. Наш день – як маків цвіт: Отрута в ньому й сім’я… Вбивали нам у тім’я Ті цвяшки вже з давніх літ. Наш день – як маків цвіт, Того-то ми мов сонні, Мов сонні-непритомні, Мов п’яні тисячу […]...
- Тернарне римування Тернарне римування (лат. terni – по три) – розташування рим за схемою: аабввб (через два рядки на третій), одна з форм шестивірша (секстини). Яскравим прикладом Т. р, є вірш В. Герасим’юка “Ранкова пастораль”: Розвиднювалось. Ми пішли косити а За грунь. А нам навстріч несли трембіти а Чоловіки з присілка – хтось помер. б Була ще […]...
- Леся Українка – “Не хутко те буде… Чи й буде, чи ні?” Не хутко те буде… Чи й буде, чи ні? Не знаю. Та видиться все те мені, Так ясно – виразно стає перед очі, Як часом в яскравії, місячні ночі Малюються тіні на білій стіні – Виразні та прості, хоча й таємні, Різкі, хоч тремтячі. Враз хмарка налине І тіні змішає, і сутінь поплине, Мов сивий […]...
- Ірина Саковець – день де-не-де День де-не-де, а деінде примарами Тіні на сіні й траві, Грається хмарами ранніми, рваними З рову рвучкий вітровій. Тісно тополі в німій напівтемряві, Скинути б темну кору… Сонцегоріх із небесного дерева Падає прямо до рук. Сни кольорові розійдуться колами Від світлопаду й роси. Літо, не мали з тобою ніколи ми Стільки барвистих лісів, Заспаних стежок […]...
- Герасим’юк Василь – Прадід Космач іноді видається мені Древнішим від Києва… А в якому столітті загублене Його заплічне мале село, Де з прадіда Всі з усіма родичі? Прадіда знають, а хто Розкаже про його тата? А той же помер на початку двадцятого віку. Обхопив голову руками І “віддав чортові душу” – Так говорили, бо це сталося На виборах до […]...
- Дмитро Павличко – На руїні Палац дудаєва – в руїні! Радій же, кам’яна Москво, Будуй палати і святині, Звеличуй імперське єство Своєї темної гордині І не соромся – в тій руїні Твойого духу торжество. Ти розбиваєш не від вчора Базальт, граніт а чи порфір Осель, де правда й непокора Живуть, тобі наперекір, – Ти, невблаганна і сувора, Захланна танкова потвора, […]...
- Семенко Михайль – Тіні Тіні лягли насторожені, Тіні вечірні. Сині вогні – заворожені, Далі – безмірні. Вічність розмірених плисків, Шумів містичних,- Ніжність осліплених стисків, Рисок незвичних. Світ і душа – ототожнені, Далі – безмірні. Тіні лягли насторожені, Тіні вечірні....
- Микола Вінграновський – Сміятись вам, мовчати вами Сміятись вам, мовчати вами, Вашим ім’ям сповнять гортань І тихотихими губами Проміння пальчиків гортать… На лист, на сніг, на квіт, на тіні, У шелест і нешелестінь, Стелить в душевному тремтінні Солодку, юну вашу тінь, І в світанковім сумовинні Прощально пестить шию, ніс І сонні соняшники сині В солонім сонці сонних кіс, І знать одне: любити […]...
- Микола Руденко – Калюжа на кризі Калюжо з кригою на дні, З малим окрайцем неба! Авжеж не море… Та мені Так легко біля тебе. Щось рідне є в твоїй душі, В оцих рухливих колах – Чи вмерзлі в кригу комиші, Чи тіні кленів голих; Чи сонні риб’ячі світи Десь глибоко-глибоко… Озерце миле! Чимось ти Скидаєшся на око. У занебесний край здаля, […]...
- Юрій Андрухович – Підземне зоо “Живуть під містом, наче у казках, кити, дельфіни і тритони… “ Б.-І. Антонич Живуть кити під містом. І тритони. А ще – дельфіни. В сумерку глибин, В западинах, де чорний місяць тоне, Де вибрано породу з порожнин, Вони живуть – міноги і мурени, Сирени, восьминоги. І смиренне Сліпе суцвіття губок та медуз – У вирвах […]...
- Вірш Антонича Богдана-Ігоря – Гімн життя Іди в ночі, мій друже, іди вночі на грунь І серце, що в утомі, ти приложи до хвої, По місяця чолі рукою пересунь, А може, тиша тугу поволі в тобі вкоїть. Усі твої маріння, усі думки замовкнуть, Вже бур’яном для тебе не є рудий храбуст, Уже глядиш інакше на рунь гірську, пожовклу І заспіваєш гімн […]...
- Микола Хвильовий – Пісня з тракту Битий шлях. Життя. Тюпали верхів’я … тюпали, потюпали – далі. Похнюпливі коні поштові, Пісок і батіг в колесо … Чи то – передок, чи то – човен, А хвилі-задума крізь сон. Кажуть, була революція… – Не знаю – я волосний… Куди це мої коні пнуться Напередодні весни? Куди це? Коні! Куди це? … В вербах […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Руно Поїдемо удвоє по закляте руно. З долоні вітру, що прощався з нами, грудка Погаслої зорі упала, мов дарунок. Вперед! Сім миль кохання і остання – смутку. В завії образів поезія і буря. Дороги стрічка зв’язана у сонця вузол. Клонюсь тобі, о пані кучерявих куряв, Що дзвониш диском літ, струнка епічна музо! Два коні з снігу […]...
- Томаш деяк – зримі й незримі Зримі й незримі Тануть в ночі розхристаній Наші вівторки-середи, до-побачення Ти пригости мене, Чуєш, цигаркою відстаней І відпусти додому. за бричку сплачено.. Ніч коматозить Суміш іржі з горілкою Сонні менти, бомжі, перелітні сутінки Втома тривожно Зводить гомілки нам Ріже стропила під нашими парашутами Ніч на морозі Десь за плечем принишкла Хтось заблював зірки перепивши нафти […]...
- Дніпро – Василашко Василь Антів древніх – вена, Ордам – глиб шалена. “Шлях з варяг у греки”, Січі – кінь баский… Мріяв наш Славутич, Ніжний і гримучий, Таврію обняти, Оживить піски. Став дніпро морями, Красить піч вогнями: З неба глянь – наземний, Свій Чумацький Шлях! Не реве, не стогне, Ріг достатку повнить; Де канали – повінь Золота в полях. […]...
- Микола Бажан – Елегія атракціонів ЕЛЕГІЯ АТРАКЦІОНІВ Із чорного стебла баска сівба важких басів, і флейти метушня баска на рині голосів. Різкий плижок, зухвалий скік, сухий, як дріб, галоп, і флейт одчай, цих флейт баских над ямами синкоп. Крутися, світ, крутися, цирк, крутися, карусель! І гостроверхий фейєрверк злітає над усе. І день – у смерк, і ніч – у смерк, […]...
- Бажан Микола – Любисток З-під вій – блакитна тінь, ознака нестеменна, Й рожевий слід лишивсь на грудях де-не-де, А він уже ступив ногою у стремена, І кінь його баский вже гривою пряде. Лишилася сама, коханка безіменна, І дивиться на путь, де курява паде. Одного вечора, як праця цілоденна Кінчиться геть, вона дитину приведе. Та в хаті прокричить недовго немовля, […]...
- Герасим’юк Василь – Запахли яблука у сіні Запахли яблука у сіні – На молодість, на перший гріх. Містечка галицькі осінні. Є щось феллінівське у них. Когось повік не розшукати. Губити щось, як божий дар. На обрії стоять Карпати. Горять ліси. Гуде базар....
- Максим Рильський – Зелена піна лісу молодого Зелена піна лісу молодого Дрімотно плеще, як на морі шум. Блакитні тіні впали на дорогу, Заворожили мудрі бджоли ум. Стоять дуби замислено і строго. Тут – перейшовши молодий самум – Собі поставлю келію убогу, Щільник пахучий для останніх дум. Ліловий чебрик сохне на поляні. Неначе привід, пробігає цап, І чути дятла стуки дерев’яні. Душі здається, […]...
- Микола Вінграновський – Щуче Озер осінніх сонні небеса, І щучі дні, наструнені на спінінг, І помідорів на росі наспілих Краса притомлена, примружена краса. Удар! Удар! – і колом-кумельгом З хвоста на голову, із голови на хвилю Летить, і котиться, і в’ється батогом В манері рок-ен-ролівського стилю Щучисько юне… Б’ється по дубах, Латаття ляскає, куга кипить у муках, Хвостом – […]...
- Семенко Михайль – Моє кохання Я завтра з нею знову побачуся Завтра побачуся Не багну більше ні думок ні настроїв З нею коханкою з нею сестрою Завтра побачуся Учора було якесь дивне побачення Дивне розстання Знов не скінчив знову є щось не зазначене Мов не кохання Але ж кохаю я – так Чому б ходив замислений І смутно затривожений? Останні […]...
- Роман Купчинський – Боже Великий Стрілецька і пластова молитва Боже Великий, Творче всесвіту, На нашу землю поглянь! Ми були вірні Твому завіту, Вислухай нині наших благань. Люд у кайданах, край у руїні, Навіть молитись ворог не дасть… Боже Великий, дай Україні Силу і славу, волю і власть....
- Семенко Михайль – Поет (“Я про тихі тіні співаю… “) Я про тихі тіні співаю І про боязну в серці гру На цих струнах я граю Доки їх не порву Про тихі тіні співаю я. 3. IX. 1913. Київ...
- Степан Руданський – Мазур у болоті Застряг мазур у болоті, Хуру підпихає Та й до помочі дороту Святу упрошає: “Свята панно, – каже, – панно! Святая дорота! Будь ласкава надо мною, Вирятуй з болота!” Ані з місця його коні! Нічого робити, Давай тоді Antoniego На поміч просити. Підпер хуру та як крикнув: “Święty мій Антоній! Вирятуй хоч ти з болота Мої […]...
- Андієвська Емма – Відхилення З горлянки випурхнув й – під шкіру – горобець, Щоб перебути поштовхи озону, Що – сквапно – в переміщеннях підземних Гробницю, яку – досі ще – раби. Все зупинилося, а пам’ять вигріба Доріжки, що – жорства, газон, лоша і замок, Початок літа, де наклались зими, Рулони скла, що – в надрах ще – вербу. Як […]...
- Микола Вінграновський – Вологий запах, запах паші Вологий запах, запах паші В сухому сяєві Стожар, Уже почав в багатті нашім Дрімати жар, куняти жар. Човни і ми в човнах стемніли, Стемніла птиця на лету, Лише козацькі дві могили Темніють довго у степу. Дивись-дивись: пасуться коні! Ненамальовані, живі! І їхні тіні в оболоні Темніють чисто на траві. А там за ними море грає! […]...
- Риторика Риторика (грецьк. rhetorike – ораторське мистецтво) – наука красномовства. Як ораторське мистецтво виникла в Елладі, звідки поширилася на Стародавній Рим та новочасну Європу. У братських школах барокової доби була обов’язковою дисципліною. до її складу входила поетика, що викладалася у вигляді обов’язкового навчального предмета “семи вільних мистецтв”. Студенти Києво-Могилянської академії спонукалися до написання та проголошення “орацій”, […]...
- Енклітика Енклітика (грецьк. enklitike – схилена назад) – випадок у версифікаційній практиці, коли два слова, що стоять поряд., сприймаються як одна акцентуаційна одиниця: Не лишилось білого ніде В цім предивнім світі (царстві тіні). Добрий день! Зелений сніг іде. Добрий день! Червоний сніг і синій! (Ірина Жиленко). Тут ненаголошені слова притягуються до попередніх наголошених (добрий день, сніг […]...
Література західної україни.