Бестіарій

Related posts:

1. Ізборник Ізборник – архаїчна рукописна хрестоматія, що містила різні вислови, уривки із богословських творів тощо, поширювалася на землях Київської Русі. Найдавніша така пам’ятка – “Ізборник 1073”, переписаний для київського князя Святослава з болгарського оригіналу, складеного на початку X ст., має понад 380 статей, що належать 25 авторам (переважно візантійським духовним письменникам), зокрема Георгію Хіровоску, котрий написав […]...
2. Вставна новела Вставна новела – невеликий, відносно автономний твір (чи фрагмент твору) в межах роману, повісті, поеми, епопеї тощо, пов’язаний з художньою структурою цих жанрів, але відгалужений від неї своєю сюжетною лінією. В. н. відома з античних часів (“Золотий осел” Апулея), спостерігається вона і в творах нової та новітньої літератури (“Повія” Панаса Мирного, “Берег любові” О. Гончара […]...
3. Метаморфоза Метаморфоза (грецьк. methamorphosis – перетворення) – перетворення однієї форми образу на іншу, видозмінення тропа. В основі М.- придієслівний орудний відмінок, що виконує додаткову семантичну роль при предикаті, коли суб’єкт мовлення зазнає постійних перевтілень: Отак тая чорнобрива Плакала, співала… І на диве серед поля Тополею стала (Т. Шевченко). М. має схильність до образотворення через епізод ліричного […]...
4. Афоризм Афоризм (грецьк. aphoridzo – визначення) – короткий влучний оригінальний вислів, узагальнена, глибока думка, виражена в лаконічній формі, подеколи несподівано парадоксальній (“Поспішай повільно” – Октавіан Август). А. завжди містить у собі більше значення, ніж мовлено, він ніколи не аргументує, але впливає на свідомість виразною неординарністю судження. Тому часто А. називають “крилатими словами”. Літературний А. як самостійний […]...
5. Збірник Збірник – видання, яке охоплює ряд творів одного (авторський 3.) або кількох (колективний 3.) авторів. 3. літературно-художніх творів поділяються на альманах, антологію, хрестоматію. Поняття увів Г. Квітка-Основ’яненко у “Супліці до пана-іздателя”. Цей термін означає також рукописні (іноді друковані) книги, відомі як “Ізборник Святослава” (1073, 1076), перекладений києво-руською мовою “Златоуст” (ХІ-ХП ст.), книга афоризмів “Пчела” (XIII […]...
6. Лісові мешканці у казковому світі І. Франка (за збіркою наш “Коли ще звірі говорили”) Із глибоких джерел усної народної творчості черпав творче натхнення відомий український письменник Іван Франко. Його казки про тварин – мудрі, веселі, повчальні. Це цілий світ лісових мешканців зі своїми законами, характерами. Автор наділив тварин людськими рисами: хитрістю і сміливістю, розумом і недолугістю, відчайдушністю і кмітливістю. Світ лісових мешканців є віддзеркаленням людської громади. Галерея цікавих персонажів […]...
7. Гербовники Гербовники (польск. herb, від нім. Еrbе – спадщина) – збірники, в яких вміщено малюнки гербів, їх описи та родоводи власників гербів. У середньовічній Європі поява Г. пов’язана з інститутом рицарства (представлення учасників турнірів відбувається за допомогою Г.). Найдавніший, Цюріхський Г., датується XIV ст. У польських Г. XV-XVIII ст. зафіксовано геральдику української шляхти. В Україні герби […]...
8. Повість Повість – епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом та оповіданням. Крім обсягу, П. різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількістю другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів. Розмежування П. та роману менш виразне. Схожі вони […]...
9. Марсійя Марсійя – елегійна, переважно моноримна поема на честь покійника, найдавніший жанр арабської Поезії, що постав на основі ритуальних похоронних оплакувань. Один із відомих поетів цього жанру – аль-Мугальхіль (VI ст.), котрий присвятив свої твори загиблому у бою братові. Звертався до М. перський поет Рудакі (елегія на смерть Шахіда Балхі), автор поеми “Шахнаме” Фірдоусі, зокрема у […]...
10. Ліна Костенко – І я не я, і ти мені не ти І я не я, і ти мені не ти. Скриплять садів напнуті сухожилля. Десь грає ніч на скринці самоти. Десь виє вовк по нотах божевілля. Бере голодну тугу – як з ножа. Дзвенять світів обледенілі дзбани. І виє вовк. І вулиця чужа В замет сміється чорними зубами. І виє вовк, ночей моїх соліст… Заклацав холод […]...
11. Франко Іван – Осел і Лев Весела гостросюжетна казка Був собі Осел. Багато було йому праці у господаря. “давай,- думає,- втечу у ліс і буду жити на волі! Буду собі пастися в лісі, і хто мені що зробить?” І, не довго думавши, втік від господаря у ліс. добре йому там. Пасеться, де хоче, нічого не робить, ніхто його не б’є,- відколи […]...
12. Іван Франко – Осел і Лев Іван Франко ОСЕЛ I ЛЕВ Був собi раз Осел. Забагато йому стало працi i батогiв у господаря. “Давай,- думає,- втечу в лiс i буду жити на волi! Буду собi пастися по лiсi, i хто менi що зробить?” I, не думавши довго, втiк вiд господаря, та й у лiс. Добре йому там. Пасеться, де хоче, не […]...
13. Ораторська проза Ораторська проза – живе мовлення, що зазнало художньої обробки. Відома давнім літературам Близького Сходу (“Повість про Ахікару”), Китаю (“Промови царств”), але найповніше розвинулася в давній Греції (V-IV ст. до н. е.) та Римі (І ст. до н:е.) завдяки Сократу, демосфену, Ціцерону, Апулею. О. п. пережила різні стильові віяння (азіанізм, аттикізм тощо). В добу середньовіччя вона […]...
14. Епічний образ Епічний образ (грецьк. epos – слово, розповідь) – об’єктивно змальований образ у розповідному художньому творі (романі, епопеї, повісті, оповіданні, поемі, новелі, нарисі, притчі тощо). Від обраного письменником жанру залежить глибина описової докладності та обсервації певних подій, міра достовірності людських характерів та еволюції персонажів (див.. Епос). Термін “епічний” вживається і в значенні “панорамний”, “безпристрасний”, “статечний”....
15. Строфа Строфа (грецьк. strophe – поворот, зміна, коло) – фонічно викінчена віршова сполука, яка повторюється у поетичному творі, об’єднана здебільшого спільним римуванням, представлена інтонаційною та ритміко-синтаксичною цілісністю, відмежована від аналогічних сполук помітною паузою та іншими чинниками (закінчення римованого ряду, відносна змістова завершеність тощо). Проте безпідставно ототожнювати С. з будь-яким версифікаційним елементом, зокрема з римуванням, бодай тому, […]...
16. Іван Андрусяк – і в зашморгу до тебе долечу І в зашморгу до тебе долечу Перетин звуків зрине на прицілі Про білі вежі я в дитинстві чув А котрі з них залишилися цілі Я знаю ти ніколи не була Царівною на пальцях чингісхана Накриє захід сура бездиханна А ти для тої сури замала Переласкавши грона мужиків І первородних царенят зронивши Почуєш як за гоном […]...
17. Астрофічний вірш Астрофічний вірш (грецък. astrophos – безстрофовий) – вірш, в якому відсутнє симетричне членування на строфи, рядки вільно переходять від чотиривірша у двовірш тощо, посилюю чи розмаїття інтонаційно-синтаксичних структур, сприяючи увиразненню поетичного мовлення. Як різновид акцентного вірша декламаційного типу, він добре відомий українській поетичній класиці (“Сон”, “Кавказ” Т. Шевченка; “Чого являєшся мені… ” І. Франка; “Моє […]...
18. Шкільна драма Шкільна драма – жанр латиномовної релігійної драматургії, що виник на межі XV-XVI ст. в країнах Західної Європи. Походження Ш. д. пов’язане із статутом церковних та світських навчальних закладів, в яких сценічні вистави були обов’язковими для засвоєння латини. Особливого поширення набула завдяки єзуїтам, захопленим інтерпретацією біблійних та міфологічних сюжетів, передовсім тих сакральних джерел, що стосувалися історії […]...
19. Антироман Антироман – жанровий різновид французького модерного роману другої половини 40-70-х XX ст. Його представники (Наталі Саррот, А-Роб-Грійє, М. Бютор, К. Симон та ін.) опиралися на філософсько-естетичну систему екзистенціалізму і відтворювали розірвану свідомість особи, стан її відчуттів та вражень. В А. немає “відображеної дійсності”, конфлікту, сюжетних колізій, зав’язки чи розв’язки, немає героя, його вмотивованих вчинків, емоцій. […]...
20. Степан Руданський – Вовки “Чого, жидку, так збілів? Що з тобою сталось?” “Ах, за мною через став Аж сто вовків гналось!” “Бог з тобою!.. Сто вовків!.. Та б село почуло… “ “Та воно пак і не сто, А п’ятдесят було”. “Та й п’ятдесят диво в нас… Де б їх стільки взялось?” “Ну Іванцю! Нехай так, Але десять гналось”. “Та […]...
21. Іван Андрусяк – це розріджене повітря не закінчиться ніколи Це розріджене повітря не закінчиться ніколи Ніби варвар в стійлі папи ні стояти ні втекти Люмпен вирвався на волю алебарди стали колом З-під землі уже прозрілі повилазили кроти Це траяновій побіді так радіє поліс нині Ти видовище до тебе хліб роздали і вино Вовк повинен бути вбитим вовк повинен бути винен Вовк також колись повинен […]...
22. Романтизм – визначення Романтизм (франц. romantisme) – літературний напрям, що виник наприкінці XVIII століття в Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX століття. Термін “романтизм” упроваджують безпосередньо його перші представники – німецькі романтики. Причому поняття романтизму, або ж романтичного мистецтва, означало сучасну літературу й мистецтво (зокрема в теоретичних працях А. В. Шлегеля). До […]...
23. Спільне та відмінне байки І. Крилова “Вовк та ягня” та однойменної байки Езопа Відомо, що сюжети багатьох байок виникли ще в давнину, але байкарі різних країн використовують їх для написання нових творів. Як виникає новий твір на основі відомого сюжету, спробуємо дослідити це на прикладі байок Езопа і Крилова. Езоп – легендарний поет, якого вважають засновником жанру байки. Байки Езопа прозові, оповідні, лаконічні. Головна увага приділяється сутичці між […]...
24. Аугментатив Аугментатив (лат. augmentativus, від augmentum – нарощення) – слово з побільшеним значенням (вітрище, котяра, деревисько тощо): “Я твій” – десь чують дідугани” (П. Тичина). А. утворюється за допомогою епентези (грецьк. epenthesis – вставка), тобто появи додаткового звука в складі слова, зокрема “о” (О. Різниченко: “Сокира щугоне униз, / І череп, ніби диня, репне), суфікса “єн” […]...
25. Жонглери Жонглери (фр. jongleur, від лат, joculator – жартівник) – мандрівні лицедії, співаки та музики, виконавці героїчних жестів у середньовічній Франції (Х-ХШ ст.), як шпільмани у’ Німеччині або скоморохи у Київській Русі, переслідувалися церквою. Нині слово “Ж.” змінило свій зміст, воно означає артистів цирку, які водночас підкидають і спритно ловлять кілька предметів....
26. Кларизм Кларизм (лат. clarus – світлий, ясний) – модерністська течія в російській літературі (передовсім у поезії) 1907-13, представлена М. Кузміним, С. Городецьким, О. Саксаганським та ін. К. виник у середовищі символізму, був своєрідною ланкою між символізмом та акмеїзмом, тяжів до “земної дійсності” та радості земних переживань, чуттєвого кохання, ясності життя....
27. Папіруси Папіруси ( грецьк. pdpyros) – стародавній рукопис на матеріалі, виготовленому із папірусу – багаторічної трав’янистої рослини родини осокових. Сувої П. досягали 40-45 м. Письмена наносилися чорною і червоною фарбами за допомогою очеретяної палички або пера (каламу). Матеріал П. винайдено в Єгипті, відомі П. єгипетські, грецькі, латинські, арабські, єврейські, арамейські, сирійські та ін. Використовували П. і […]...
28. Контраст Контраст (фр. contraste – протилежність) – різко окреслена протилежність у чомусь: рисах характеру, властивостях предметів чи явищ. В основі має антитетичний принцип світосприйняття (див.: Антоніми). Цей прийом був здавна відомий народній свідомості, зафіксований, зокрема, у фольклорі (казка “Правда і Кривда”), у мистецтві та художній літературі, подеколи набуваючи концептуального оформлення, як у романтизмі, зорієнтованому на напружене […]...
29. Катахреза Катахреза (грецьк. katdchresis – зловживання) – різновид гіперболічної метафори, в якій сполучаються слова, логічно між собою не узгоджені (“червоне чорнило”, “пекучий лід” тощо). Частіше подібні тропи називають оксиморонами, оскільки вони створюються завдяки незвичайному використанню епітетів (назва збірки В. Стуса “Веселий цвинтар” тощо). Подеколи К. вживається і в ширшому розумінні – як сполучення несумісних понять: “Я […]...
30. Леонід Глібов – Вовк та ягня ГЛІБОВ ЛЕОНІД ВОВК ТА ЯГНЯ На світі вже давно ведеться, Що нижчий перед вищим гнеться, А більший меншого кусає та ще й б’є – Затим що сила є… Примір не довго б показати, Та – цур йому! Нащо чіпать?.. А щоб кінці як-небудь поховать, Я хочу байку розказати. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня […]...
31. Микола Вінграновський – Приспало просо просеня Приспало просо просеня, Й попростувало просо, Де в ямці спало зайченя І в сні дивилось косо. Йому сказало просо: спи, Заплющ косеньке око. Залізли коники в снопи, І хмара спить високо. Заснув у хащі сірий вовк І лапою укрився. Твій сірий вовк в воді намок І спати завовчився. Заснуло поле і горби, І на дорозі […]...
32. Етика Етика (грецьк. ethos – звичка, звичай, ethicos – моральний) – філософська наука про походження і сутність моралі, моральної свідомості людини. Е. систематизує, класифікує і пояснює норми і правила, які регулюють поведінку людини в суспільстві з урахуванням особистих, колективних і громадських інтересів. Термін “Е.” часто вживається для позначення моралі як сукупності моральних уявлень, якостей людини, тому […]...
33. Аполог Аполог (грецьк. apologos – оповідь) – коротка морально-повчальна повість з підтекстом, близька до притчі. Героями тут виступають предмети, звірі, птахи, рослини. А. виник на Сході (“Панчатантра”, “Калила і димна” та ін.), його елементи спостерігаються у “Повісті про Варлаама та Йоасафа”, якою свого часу зацікавився І. Франко. Перші згадки про А. наявні в українських поетиках XVII-XVIII […]...
34. Юрій Андрухович – Увійшовши в хащі, де повно птиць Увійшовши в хащі, де повно птиць, Уяви: природа – майстерня Бога, По якій блукає твоя знемога. Все, що можеш ти, – це упасти ниць. Невблаганна зелень зійшла, як мор, Як потоп, як піна, слизька на дотик. Ці рослини горді. Вони наркотик. Ці рослини схожі на хор потвор. “Але що там зелень! Вона – це тло […]...
35. Микита Годованець – Добрий вовк ДОБРИЙ ВОВК Вовк розпустив по лісі славу, Що душу має він і добру, і ласкаву; Хай всі до нього йдуть, як в рідний дім,- Велике, і мале, і біле, й чорне, – Він жирного м’ясця поставить їм, Усіх він ласкою обгорне… Слова прекрасних обіцянок – мед! Ймучи Вовчазі віри, Зійшлися звірі, Всяк ближче рветься стати […]...
36. Атеїзм у літературі Атеїзм у літературі (грецьк. а – без, teas – Бог) – світогляд, який не визнає Бога і віри в Бога та релігії. Теоретичною основою А. є філософія матеріалізму. Оскільки вчення матеріалізму пройшло різні етапи розвитку (наївний матеріалізм, метафізичний матеріалізм, діалектичний Матеріалізм тощо), то й А. також еволюціонував. Виділяють А. демокріта, Епікура, Лукреція (античність), європейських філософів-матеріалістів […]...
37. Про жар-птицю та вовка скорочено – Народні казки Було у царя три сини: два розумних, а третій – дурень. Вирішили Іони поїхати з батьківщини – світу подивитися. Сказав їм батько сідлати собі коней. Старші брати вибрали найкращих коней, а молодший – найгіршого. Їдуть та й їдуть, аж бачать – три стовпи стоять, і від них дороги – прямо, наліво й направо. На однім […]...
38. Осміяння в байках І. А. Крилова людських вад і недоліків КРИЛОВ ІВАН (1769-1844) Відомий російський байкар, представник просвітницького реалізму критичного напрямку. Література захоплювала і. Крилова з дитячих років і, хоча працював дрібним чиновником і бібліотекарем, вже з 20 років був видавцем власних журналів, де друкував яскраві сатиричні твори. . Перші байки – “Дуб і тростина”, “Вередлива наречена” – були надруковані 1806 року в журналі “Московський […]...
39. У чому секрет довголіття байки? Байка – це невеликий прозовий або віршований твір алегоричного змісту і повчального характеру, один із найдавніших жанрів літератури. Ще у Уст. до нашої ери були популярні байки, автором яких вважався давньогрецький раб-горбань Езоп. Вони так сподобалися людям, що розійшлися по всіх країнах і пережили не лише століття, а цілі тисячоліття. Сюжети Езопових байок запозичувалися й […]...
40. Аня Тет – Если, казалось бы с близкими Если, казалось бы с близкими Душит тоска отчасти, Глупо причины изыскивать – Просто не с ними счастье.. Если друзей не счесть, Но ни души – в беде.. Смысл в подобной “чести”? – Значит с тобой не те.. Опыт, с такими, учит Рвать не жалея нить.. Веришь?.. В обоих случаях – Лучше тебе без них.....