Біль і мужність Чорнобиля
“Чортове колесо” ще обертається над містом, але тільки в кількох його люльках сидять ті, кому бракує гострих відчуттів лету у вечірньому небі, захвату і страху”. Це було 25 квітня 1986 р., і вже за кілька годин усім людям міста стане по-справжньому страшно. Розпочнеться нова епоха. Що втілює це “чортове колесо”, про яке писав у своєму романі В. Яворівський “Марія з полином у кінці століття”? Колесо долі, історії? Так чи інакше, аварія в Чорнобилі позбавила життя вже тисячі людей. Минуло перше десятиріччя з того часу, а кількість жертв
За кілька днів В. Яворівський знову повертається в романі до знайденого образу. “Чортове колесо” стиха, сонливо якось прокручується довкола осі. Машиніст, мабуть, не вимкнув гальма, і вітер таки розкрутив його”.
Безсумнівно й те, що Чорнобиль – це регрес в суспільному житті, свідчення моральної деградації системи, котра його породила. І якщо значний спад захисних можливостей імунної системи людського організму вже очевидний, то наслідки “морального Чорнобиля” важно прогнозувати. Недарма “сором, совість, душа – ці поняття стали анахронізмами, в лексиці професіоналів-технократів їх нема”. За період 1980-1986 рр. у 27 випадках порушень в роботі устаткування станції з 71 розслідування не проводились, вони навіть не реєструвались. Приписки та обман у звітах стали тут звичайною справою. Не випадково, що вже після аварії сам факт її та масштаби довго замовчувались. І це викликало обурення народів СРСР, багатьох країн Заходу. В інтерв’ю для повісті про Чорнобиль Ю. Щербака академік В. Лєгасов казав: “Низький технічний, низький рівень відповідальності цих людей – це не причина, а наслідки. Наслідки їх низького морального рівня”. Була аварія для всіх без винятку несподіваною? І так, і ні. В. Губарєв згадує, що подія в Чорнобилі трапилась тоді, коли він писав сценарій про пожежу на атомній станції. Зрозуміло, на станції вигаданій. Сценарій він сховав, адже в Чорнобилі трапилось те, що важко навіть уявити. І вся література застереження, яка існувала до реальної катастрофи, не справляла вже на читача великого враження: такого не буває, бо не може бути ніколи. Потім В. Губарєв написав перший драматичний твір, присвячений Чорнобилю, – відому п’єсу “Саркофаг”. Він цілком позитивно поставився до роману В. Яворівського “Марія з полином у кінці століття”, оскільки істина формується із багатьох думок. П’єса “Саркофаг” цікава саме тому, що вона не про трагедію, а про ситуацію, яка зробила її можливою.
Письменник, лікар-епідеміолог Ю. Щербак писав: “Тому я й порвав з медициною, що вважаю неприпустимим явищем обюрокрачення її саме сьогодні… Чорнобиль – це безпрецедентна катастрофа глобальних масштабів, це незагойна рана на тілі України. Вибух реактора 26 квітня 1986 р. ввів людство у новий етап його розвитку: ми усвідомили, що цілком реальною стає небезпека загибелі життя на Землі від створеною людиною техніки. Я думаю, що звикання до аварії, до її наслідків, до того сюрреалістичного світу, що виник тут, – один з найтяжчих наслідків Чорнобиля™
Видатний американський лікар Роберт Гейл подарував мені свою книгу про Чорнобиль під символічною назвою “Останнє попередження”. Воно стосується всіх жителів Землі. Але в першу чергу – нас, лікарів… Багато їх було, чесних і мужніх. Проте були й інші – ті, хто не виконав свого професіонального обов’язку, хто намагався й досі намагається приховати від громадськості правду про медичні наслідки чорнобильського катаклізму… Покликання лікаря – служити Людині, її Здоров’ю, оздоровленню всього Людства”.
Ю. Щербак того 1986 р. був спеціальним кореспондентом “Литературной газеты”. Його репортажі регулярно з’являлися на сторінках багатьох видань, потім вийшла документальна книга “Чорнобиль”. Як лікаря його цікавили медичні, моральні аспекти катастрофи. До однієї з публікацій він вибрав такий епіграф: “Нам потрібна в житті лише одна заборона: на брехню та на авось”. Ю. Щербак у своїх роздумах часто звертається до літератури, до творчості своїх товаришів: “Є у чудового поета, мого друга Івана Драча давні вірші під назвою “Поліська легенда”: річка Прип’ять веде діалог з птахами та рибами, які б’ються у тривозі від атомного сусідства. Ріка пояснює, що “Атому замок із сталі будують” – і через десяток років по всьому світу зведуть йому непохитні атомні трони.
Поетична фантазія увійшла в конфлікт з технічною дійсністю. І ось уже сину І. Драча, студенту-медику Максиму, одному з героїв мого оповідання “Маленька футбольна команда”, довелося декілька діб без зміни працювати дозиметристом при евакуації населення з Чорнобиля. Попереду заліки та іспити. Але свій перший і найважливіший іспит на громадянську зрілість він з честю склав”.
Вчинок Максима якоюсь мірою став свідченням каяття його батька. Під цим кутом зору можна розглядати окремі мотиви поеми-мозаїки “Чорнобильська мадонна”. Вона увійшла до збірки “Храм сонця” (1988). “Сіль пізнання – це плід каяття” – один з останніх рядків епілогу поеми підсумовує роздуми І. Драча з приводу того, чого коштувало йому і всім нам прозріння. У розділі “фізики і лірики” він звертається до давньої дискусії:
Але ось фізик прибіг. Дивна для мене ця мить.
Яка ж я йому солом’яна оборона?!
Шепоче він болісно: – Вона мені не простить..
Не простить… Чорнобильська мадонна…
Для фізика теж приходить розуміння, що помста чорнобильської чорної мадонни законна. І поет не може відпустити гріхи, бо й сам винен. Заключна строфа цього фрагмента поеми дещо прояснює в складному образі чорнобильської мадонни:
Коли до поета не можна з душею на сповідь прийти,
То куди ж мені дітись, бідою йти по іконах?!
Дивилась істина з вічної висоти
З-під чорного рушника – Чорнобильська наша мадонна…
Характерне для твору завершення ключових рядків запитальним та окличним знаком. Поету не відома істина, він постійно прагне її відшукати.
В українській літературі про Чорнобиль виділяють такі мотиви: відчуження матері, вини й каяття та віри і жертви. Ярослав Розумний центральним мотивом у поемах І. Драча “Чорнобильська мадонна” та Б. Олійника “Сім” (1988) вважає відчуження роду. У Драча обірвано зв’язок з матір’ю. Ліричний герой іде до катарсису, тобто до очищення через страждання, шляхом сповіді перед чорнобильською мадонною, перед чорнобильськими невинними дітьми й перед своєю совістю”. В самодокорі й каятті він шукає оновлення.
Силу проти зневіри Олійників герой знаходить у героїзмі й смерті сімох чорнобильських “подвижників”… їм, пожежникам і кінорежисеру В. Шевченко, присвячується поема Б. Олійника. Він сказав про них так: “Пожежники, чергові – вони, здається, тільки виконували свій службовий обов’язок. Але виконували цей людський обов’язок в нелюдських умовах. А кінорежисер, той вже не службовий, а історичний обов’язок виконував: знімав свідчення історії. Вони частина нашого ж народу, ось що для мене найважливіше. Отже, народ цей душею своєю здоровий. Значить, чогось вартий народ, який породив таких “синів”. Поет відчуває власну відповідальність за все, що трапилось, як і всі ті майстри слова, що були до нього, і молодші. Це Тичина, Рильський, Сосюра, потім Олесь Гончар, якого підтримували Симоненко, Близнець, Ліна Костенко, Павличко, Драч, Вінграновський, Дрозд, Шевчук, Щербак. Усі вони, на думку Б. Олійника, в часи, коли обвинувачували то в космополітизмі, то в буржуазному націоналізмі, за умов неблагородних і невдячних, зуміли зберегти шляхетність. Можливо, тому поема закінчується так:
В траві…
Шовковою зеленою
Тичина пішов.
Озирнувшись на мить,
Ворону кинув:
– Каїне,
Минуле, як рана, болить.
Але тобі не покаюся.
Бо все це – моє:
Ні продать, ні купить.
І мені, а не третьому.
Нещадно його судить.
І самому собі не прощатися.
І – очищатися.
..Болить.
Загалом обидва поети в своїх творах намагаються різноманітними художніми засобами “передати багатоликість народної біди”.
Про інших героїв, які, до речі, не думають про власний героїзм, про всіх тих, кого називають ліквідаторами, написала Олена Матушек такі рядки:
Тут на сцену виходиш.
Немов під рентген,
Тут дешевих не зірвеш овацій –
Кожне слово твоє, кожен жест, кожен ген
Їх очей протина радіація.
Респіратори знято, а маски тим більш,
Із душі – всю пилюку провітрено,
Бо узяти невидимий цей рубіж
Можна тільки єдиним –
Вірою.
Подвиг цих людей не минуле. На жаль. Атомний молох потребує нових жертвувань. Як написала Л. Костенко: “Ми – атомні заложники прогресу”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Чорний біль Чорнобиля за поемою І. Драча “Чорнобильська мадонна” Іван Федорович Драч – автор півтора десятка видань, серед яких більше десяти збірок поезій, драматичні твори, статті з питань українського та світового мистецтва слова, кіноповісті й кінотвори, художні переклади. Своє кредо поет визначив так: “Жити. Творити. Світ берегти. Світити людині на цілі світи. І творити чуйно і зірко, щоб не охолонула людинонька-зірка”. Головне для поета […]...
- Розкриття проблеми правди і совісті у творах про трагедію Чорнобиля Розкриття проблеми правди і совісті у творах про трагедію Чорнобиля У верхів’ях Дніпра на березі річки Прип’ять стоїть мальовниче місто Чорнобиль. Воно старовинне – своє літочислення воно починає з 1118 року, а невеличке, у XX столітті тут проживало понад 20 тисяч осіб. Люди займалися своїми справами, ходили на роботу, і ніщо не перед-віщало біди. Колись […]...
- Твір на тему: Гіркий полин Чорнобиля Гіркий полин Чорнобиля Третій ангел просурмив, і впала з неба велика зірка, яка горіла немов світильник, і потрапила на третю частину рік і на джерела вод. Ім’я сеї зірки “полин”, і третя частина вод зробилась полином і багато людей померли від вод, тому що вони стали гіркими. “Откровення Св. Іоанна Богослова” “Чорнобиль” українською мовою – […]...
- Твір на тему: Дзвони Чорнобиля… Вони дзвонять по кожному з нас Це страшне лихо спіткало мою рідну Україну навесні 1986 року. Як виявилося пізніше – не тільки нашу країну, але і Білорусію, Росію, навіть країни, що знаходяться на півночі Європи. Чорнобиль показав усьому світу, яка мала наша планета і яке уразливе людство. Ніяка система оборони, ніякі закриті-перезакриті кордони, ніякі стіни, що загороджують, на кшталт Великої Китайської, […]...
- Громадська мужність, безкомпромісність та патріотизм Василя Симоненка І. Віра у торжество правди. (По-юнацьки повірив В. Симоненко у свободу та демократію після XX з’їзду КПРС. На повні груди вдихнув молодий поет озон хрущовської “відлиги” й увірвався у царину тодішнього красного письменства. Уже перші його поезії засвідчили, що в українській літературі з’явився самобутній і зрілий майстер.) 1. Осяяна краса власної душі. (Як справедливо зазначала […]...
- Мужність захисників рідного краю (за кіноповістю “Україна в огні” Олександра Довженка) За все вистраждане і завойоване дідами і прадідами нашими, за все побудоване нашими благородними, чесними руками – вогонь, рідні мої, вогонь.’ Ненавидьте гітлерівське рабство, як смерть!.. Життя перемагає, життя переможе!.. О. Довженко 9 травня – день, який святкує, мабуть, увесь світ, уся планета Земля. 9 травня – найшасливіший день у житті багатьох, це день Перемоги. […]...
- Мужність і стійкість ліричного героя у нерівній боротьбі зі злом і неправдою (на прикладі поезії Василя Стуса) Мужність і стійкість ліричного героя у нерівній боротьбі зі злом і неправдою (на прикладі поезії Василя Стуса). У В. Стуса є прекрасні слова про поета: “Поет – це людина. Насамперед. А людина – це добродій”. Коли ж довкола тебе зло, сваволя, наруга і беззаконня, то ти – людина-добродій – мусиш протистояти злу. І В. Стус […]...
- Олесь Гончар – Май мужність ти Май мужність ти зізнатися у всьому: Що вже нема колишнього вогню, Що рада б ти віддатися другому, Що я тобі його не заміню. Май чесність ти присяги всі зламати, При місяці прошептані колись. Не зможеш ти по пам’яті кохати. Не хочу жертв. Не треба. Не проси. 1945, Мор...
- Мужність українського козацтва в боротьбі з польською шляхтою 1. Митці про мужність українського народу. (Історії України, незламному духу українського козацтва, його любові до рідної землі присвятили художні твори як вітчизняні, так і зарубіжні автори.) 2. Справжній козак Тарас Бульба. (Уособленням справжнього козака став образ Тараса Бульби. Гоголь показує його як батька і як воїна, як бойового товариша і справжнього патріота, який не пробачив […]...
- Він серцем біль народу чув (поема “Мазепа” Володимира Сосюри) Він серцем біль народу чув (поема “Мазепа” Володимира Сосюри) Я хочу швидше відціля Віддячить москалям і ляху, Що мій народ ведуть на плаху Під сміх царя і короля. Вони знущаються над ним, Несуть йому ганьбу, образи… А я забув його накази Й життя розмінюю на дим. Крізь мури пишні і багаті Я чую плач його, […]...
- Ольга Анцибор – Біль Душа порожня, вихололо серце, І порожнечу цю заповнив біль – Такий пекучий і такий нестерпний, Він рану розтинає звідусіль. А рана так болить і кровоточить, Терпіти біль цей вже немає сил, Неначе чорний птах біду пророчить, Крильми він вогник в серці загасив. Відкину ці пророцтва – розігнуся, Розправлю плечі, руки підійму, З нещасної в щасливу […]...
- Зоряна Адамович – Осінній біль Людині – ніжній, розумній, добрій, вічній, Яка покинула нас восени… Я скажено любила цю пору року. За що? Та я могла знайти тисячу, мільйон причин за що можна було її покохати. Перелічити? Та залюбки – ми ж ніколи не втомлюємось описувати те, від чого божеволіємо. Знаєте, скільки речей можна робити тільки осінню? Тільки тоді можна […]...
- ..я відчуваю Твій біль ..я відчуваю Твій Біль..момент, коли Ти Раптом вирішуєш не Посміхатися..не слабо Тисне на нерви..коли Ти Залишаєшся наодинці зі Своїм смутком, я мрію бути Першою, хто обійме Тебе За плечі..хто врятує Твій, що перетворюється в Примару, вечір..а потім Разом теплий чай..я Запалю ці дебільні Свічки..звичайно..знову Рима, а я ненавиджу Вірші..кожен раз Придушую бажання їх З’явитися..з’явитися Неочікавано..незванно.. […]...
- Павло Мовчан – І не оскаржив біль -О-о-о-о-й! – Стирчить, наче сучок, в повітрі вигук гострий; Знеобачки наткнувсь та й розпанахав слух… Навіялось снігів, натік дощами простір, У горлі мови жар задмуханий потух. І вивіялось все, все видмухалось – протяг! Уїлася зола у лінії долонь, І випрялись пісні з дупла сухого рота, Де дим колись снувавсь та лопотів вогонь. То мимрення, то […]...
- З ким можу розділити біль і радість? Навіщо я пишу? Щоб не мовчати? І склавши руки, мовчки не сидіть? А може, краще зовсім не писати? Навіщо я пишу? Хто я? Скажіть! Кому свою печаль розповісти? З ким можу розділити біль і радість? Так хочеться, щоб біля когось сісти, І, не втираючи сльози сказати:”Знаеш… “ І більш нічого, Тількі руку відчути на своїм […]...
- Ірина Шувалова – Ти мій фантомний біль Ти мій фантомний біль – не вщухай, не раджу. Ти особлива кінцівка, якою гладжу Речі невидимі, речі, що трохи за. За ніч стаєш майже з серце моє завбільшки, Саме такого вміщає це кляте ліжко. Що б ти, цікаво, нині на це сказав? Ти моя шкіра – знята, на цвяшку висить. Кожен рецептор просить, мовчання бісить, […]...
- Її усмішка віщує новий біль Цілуєш губи, мов вдихаєш запах квітів І кожна мить приносить щось своє… Вона для тебе лиш одна така на світі І ти закоханий без всяких меж… Щось зовсім дивне сталося на серці – Солодкий шторм, хоча раніше штиль… Всі почуття зійшлися в однім герці… Ти дістаєш романтику зі скринь. Ти знаєш точно, що вона не […]...
- Твір на тему: Чорнобильська трагедія – біль України Чорнобильська трагедія – біль України Минуло 15 років, а чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто пізніше народився далеко від покривдженої землі. Цей день не минув безслідно, він розплодив по світу багато трагедій; він буде завжди об’єднувати всіх одним спогадом, однією печаллю, однією надією. […]...
- Анастасія Кравець – Не біль, а присмак радісної муки Не біль, а присмак радісної муки. Мов спогад ніжний, але так тревкий. Свідомість на іони рве розлуки. Та думка промовляє тихо: “Стій!”...
- Василь Стус – Цей біль – як алкоголь агоній Цей біль – як алкоголь агоній, Як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони І переписуйте печаль. Давно забуто, що є – жити, I що є – світ, і що є – ти. У власне тіло увійти Дано лише несамовитим. А ти ще довго сатаній, Ще довго сатаній, допоки Помреш, відчувши власні кроки На сивій голові […]...
- Павло Мовчан – “Від роздалля біль під серцем… “ Від роздалля біль під серцем: Леле, що за глибина! Синь-блакить черпав наперстком, Щоб добутися до дна. Та блакиті прибувало, Хоч росла щодня жага; Пив захлинно – було мало, Синь кипіла в берегах… І метелики летіли – Білим-білі пелюстки, Покривали всеньке тіло Світлим полиском луски. … Треба глиб мерщій пронурить, Щоб до зірки змірять путь, Треба […]...
- В серці і сльозн і біль… – Верлен Поль В серці і сльози і біль, – Небо над городом плаче. Що це за туга? Відкіль Цей невгамований біль? Мжиці зажурені звуки І на землі, й по дахах! В серце, що в’яне від скуки, Ллються зажурені звуки. Сльози і біль без причин В серці, якому байдуже… Тут ані зрад, ні провин: Туга моя без причин. […]...
- Ліна Костенко – Біль єдиної зброї Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє. Леся Українка Півні кричать у мегафони мальв – Аж деренчить полив’яний світанок… Мій рідний краю, Зроду ти не мав Нейтральних барв, тих прісних пуританок. Червоне й чорне кредо рукава. Пшеничний принцип сонячного степу. Такі густі смарагдові слова Жили в тобі і вибухали з тебе. Слова […]...
- Андієвська Емма – Без шкіри – на вітрі Пустеля – колоратура З ацитиленовим кар`єром смерти. Щораз розпеченіші кола Нескінченної повивальні. На щаблях прискореного розпаду Самі бані, куби Й паралелепіпеди. Всесвіт – відірваний гудзик, Що знову – в сміттярку хаосу. Ні прихистку, ні слова, Ні калюжі питної води. Світанок. Вечір. Світанок. Твій подих фіалково-свинцевий. Твій подих ніжний і молочно-перлистий. Ти визначив початок і кінець, […]...
- Микола Вінграновський – Скіфська колискова Колесо котить себе. В голосі колеса сухо. Степ даленіє в рябе, Дихає спеченим духом. Дим засина з колоском, Сплять жеребці і кобили, Спить у траві молоко. Дихає баба з могили. Гиля, моє скіфеня, Гиля на вичинку шкіри. Гиля в сідло на коня – Меч свої зуби ошкірив. Бринзою пахне роса, В меду злипаються очі. Бог […]...
- Сатиричне зображення стяжателів, експлуататорів, міщан у п’єсі “Хазяїн” (2 варіант) Капіталістична система визискування породжує і прислужників, які також прагнуть до наживи. Пузир стільки має хазяйства, що вже не може ним орудувати без управителів, прикажчиків, економів. Першими помічниками хазяїна є Феноген та Ліхтаренко. Хазяїн навчає їх обманювати селян, робітників. Хист кожного управителя визначається вмінням вигадувати якісь способи наживи. Це хижаки в людській подобі, що у всьому […]...
- Павло Мовчан – Звертання до снігу Ой, чистоти не вберегти, Що мені очі ріже… Крізь подих снуйся і лети, Крізь вушко голки, сніже… І білизна твоя ясна Відтінює скорботу; Бринить, бринить суха струна – Чорнобиль чорноротий. Віджив, засох і тільки звук Кружляє, мов насіння, І проситься стебло до рук Сопілкою, жалінням. І я благаю, сніже мій, Осівши, зберігайся, На сито й […]...
- Твір на тему: Чорнобиль не має минулого часу Чорнобиль не має минулого часу Чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними лісами славилась чорнобильська земля. Та тільки – до жахливої позначки, до радіаційної межі, проораної квітневої ночі 1986-го. Звідтоді ця земля стала називатись зоною – скаліченою, непридатною для життя місцевістю. І якщо від атомної катастрофи здригнулись серця всіх землян, то слово “зона” не перестає боліти […]...
- Руданський Степан – Могила В степах, де гриміла Козацькая сила, Від світу-потопу Лежала могила. Лежала могила, Як тая цариця, Що ї зашептала На сон чарівниця. І стан її пишний Трава покривала, І голову сонну Калина вбирала. І гілля калини Плелося косами, І кетяги красні Спадали биндами. Із лівого боку, Словами ізрита, Лежала край неї Камінная плита. Чи прошлого пам’ять, […]...
- Твір на тему: Хом’ячок Семен Семенович (твір-розповідь з елементами опису) Якось я з батьками заїхав у магазин “Природа”. Перше, що мені сподобалось, – це хом’ячки, і вже через кілька хвилин один був у мене в руках – маленьке безпомічне звірятко з чорненькими, як намистинки, оченятами пісочного кольору. Відразу ми йому придбали хатинку. Вона була зроблена з пластмаси, а зверху зеленого кольору кришка. Коли я посадив […]...
- Змалювання хижацьких засобів капіталістичної експлуатації в п’єсі “Хазяїн” В основі п’єси “Хазяїн” лежать реальні факти капіталістичної дійсності кінця XIX століття, коли на поверхню економічного життя України випливали спритні хижаки – українські “чумазі”. Карпенко-Карий розкрив хижацьке обличчя українського “Чумазого”, показав, яка це страхітлива, темна сила, що нещадно визискує и пригнічує народ. У комедії “Хазяїн” показано кілька типів управителів маєтку Пузиря. Для них основний засіб […]...
- Неповторність інтимної лірики Л. Костенко (2) І знов весна… Така щедра, квітуча, багатообіцяюча. І хочеться жити, любити, впиватися красою рідної землі! Приходила весна і рік, і два, і десять років тому. І земля була, мов наречена, до шлюбу вбрана… І раптом – вибух. Здригнувся Чорнобиль, похитнулася земля. І стала звичайна весняна ніч трагедією. Уже понад десять років скорботою сповнений квітень. Плаче […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Колодійство Вже сонця колесо збиває стельмах, Ще обруча – до осі полум’яної! Цим возом їхатиме завтра Зельман, Ключар і староста гульби весняної. Відносить стельмах сонце ковалеві: – Обруч найбагряніший викуй, майстре мій, Щоб сонце жевріло ясніш від гриви лева Весні трояндній й осені оайстреній!...
- Твір на тему: Чорнобильська тема Лину думками в сиву давнину… Бачу квітку “чорнобиль” – духмяну, запашну, що має чудодійну лікарську силу. Наші прадіди шукали її, щоб рятувати себе від хвороб, нещасть, щоб дати собі довголіття. Квітка, “чорнобиль”… , там, де її було багато, де над степом стояв її дух запашний, там і оселились люди, щоб дихати, набирати здоров’я. Назвали це […]...
- Екологія моральності чи моральність екології? (роздуми над твором І. Драча “Чорнобильська мадонна”) Все упованіє моє На тебе, мій пречистий раю, На милосердіє твоє, Все упованіє моє На тебе, мати, возлагаю, Святая сило всіх святих, Пренепорочная, благая! Т. Шевченко. “Марія” Україна! Як багато почуттів вкладено в це слово. Яка вона гарна, велична і неповторна. Як багато винесла вона на своїх плечах! Любов до рідного краю дарується дитині з […]...
- Оксана Боровець – Я вам скажу: все доволі безболісно Я вам скажу: все доволі безболісно. Треба лишень у той бік не дивитися, Де в переході вже: – Проліски! – Проліски! … так пропонують усміхнені витязі. Ще не зійшло пріле небо по клаптику. Синя пелюстка краплиною падає. Гривня – пучечок. Розпродаж романтики. Диха’ весна чи на ладан, чи ладаном… Хто ж кому скаже: неболісно-болісно. Кожен […]...
- Реальні та фантастичні картини чорнобильської трагедії в поемі Івана Драча “Чорнобильська мадонна” Реальні та фантастичні картини чорнобильської трагедії в поемі Івана Драча “Чорнобильська мадонна” Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин, Як тяжко, як тужно моєму народу болить! / Б. Олійник, “Сім” / Споконвіку в дзвони били на сполох, скликали людей гуртом боротися проти біди чи запобігати їй. У різні часи тривожно дзвонили дзвони. Різні часи, […]...
- Чорнобиль – найбільша трагедія епохи (за поемою І. Драча “Чорнобильська Мадонна”) Чорнобиль 1986 року назавжди увійшов в історію як страшна трагедія, найбільша трагедія епохи. Величезний викид радіації зробив Чорнобиль навіки мертвою зоною, забруднив землю та ріки аж до Києва. За згадками, у Києві навіть листя на деревах стало кольору іржі. Після трагедії населення не було достатньо поінформоване, масштаби її замовчувалися, від того постраждала ще більша кількість […]...
- Твір на тему: Невідомі герої людства Невідомі герої людства Хто створив колесо? Дуже хотілося б знати. Бо то не просто пересічна людина. Якщо роздивитися добре, то будь-який винахід запозичений нами з природи. Дивіться, ніж – то ікло, нехай і відокремлене від щелепи. Але ж ікло! Сонар підводного човна запозичений у дельфіна, так само принцип радара люди підгледіли у кажанів. Майбутні конструктори […]...
- Кацай Олексій – Скарб Б. Мозолевському Пагорб я розкопав Іржавих мелодій А ввижались мені Золоті скарби Та в таїлищах іншопланетних лодій Пам’ять зоряної доби Я приймаю безнадеги повну дозу і Згадую рипучі скіфські пісні-і-і-і Що викручувало з себе Старого возу Дерев’яне колесо У пітьмі Скрегіт задавнений Тиша їсть уїжно Немащена історія десь рипить А я сподівавсь що акордами ніжними […]...
Моя майбутня професия.