Богдан-Олег Горобчук – дорога
Дорога – також своєрідна нитка між нами
Прив’язана за наші пальці – за мій, за твій
Серце дороги б’ється і зраджує намір
Торкнутися віями вій
Дорога – це пташка, це голуб поштовий, лист – я
Адресат, адресант – ти. Іноді – навпаки.
Сьогодні я буду у тебе, я висію
Молочного шляху зірки
І скільки би я не їхав – дорога буде мені цвісти
І квіти ці забуватимуть відцвітати
Бо ціль цієї дороги – ти
Мета – ти
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Богдан Согор – дорога життя Біжи, кричи, моли про допомогу, А навкруги лиш власна тінь і срах, Ти сам повинен побороти цю знемогу, Один пройти цей кам’янистий шлях. Був впевней ще вчора, що сьогодні, Знов успіх подарує новий день, Чому ж сидиш тепер немов в безодні, І з уст твоїх не чути радісних пісень. Хоч вчили нас ніколи не здаватись, […]...
- Богдан Кіселичник – дорога до Раю Стою я на початку двох доріг. Куди піти? Я сам не знаю! Мені здається, що я зміг Знайти дорогу ту до Раю. Стою і думаю собі: Піти ліворуч, може ні… Праворуч йду, але ж не знаю Чи та дорога йде до Раю. Назад вернутись вже не можна – Страхи минулого, чекають там. І дорога хвилина […]...
- Дмитро Загул – “Розіслалась далека дорога… “ Розіслалась далека дорога В непривітну чужину мені… Прощавай, моя хатко убога! Прощавайте, достатки мої! Я не знаю, коли ще побачу, Як сьогодні покину я вас. Та дрібними сльозами заплачу На чужбині за вами не раз. ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З ЦИКЛУ “ПІдГІР’Я”...
- Олег Правда – Nature morte Я подарую тобі мертві квіти, не живі. Я подарую їх, бо я любить тебе не буду. Вони стерильні – не старі та не нові, Від аромату їх ніскілечки не нудить. Я не кохаю вже три місяці та день. Я не кохаю вже. І майже третє літо- У сни мої, в ту муку для очей, До […]...
- Ілля Манченко – дорога до дому приведе Відлітають у вирій птахи на світанні, Тихо шепочуть берізки в міському саду, Я вертаюсь додому з доріг в сподіванні, Що побачу живою ще матусю свою. Що зустріне вона мене, коло дороги І в обійми свої мене зі сльозами візьме, Довго по світу тинявся у різнії боки, Знав, що дорога, додому завжди приведе…...
- Микола Бажан – Дорога Дорога Ретельно тіні складено в штахети, І над пустелищем степів, Як хвіст скаженої комети, – Огонь рахманних вечорів. Упали тіні гострі осторонь! Чіткіш лягли риски гілок, Перехилившись в темну просторінь Кущі здичавілих зірок. Іду, й дороги переламані, Гнучись, плазують із-під ніг. Так важко на жорстокім камені Класть лінії твердих доріг. Так важко на жорстокім камені […]...
- Дорога долі, дорога болю Василя Стуса В. Стус по праву вважається одним з найвизначніших поетів двадцятого століття. Поет був Людиною з великої літери, яка відважно й самозреченно виступила за високі ідеали Добра, Правди, Справедливості, Гуманізму – цих високих, вічних загальнолюдських цінностей. Вірш “Як добре те, що смерті не боюсь я” можна вважати програмним для поета. У цій поезії чітко окреслений трагічний, […]...
- Ольга Анцибор – дорога в самотність Так чекала кохання, Так хотілось весни. Та роки все летіли, Наче віщії сни. Із спекотного літа Раптом виринув ти, Та до осені разом Не змогли ми дійти. Не розвіяв самотність, Тугу не розігнав, Мовби метеоритом Моїм серцем промчав. Ніжно перса погладив, Ледь торкнувся чола, І дорога далека За тобою лягла. Ця дорога в самотність, Ця […]...
- Микола Руденко – Шлях-дорога в небокрай веде Шлях-дорога в небокрай веде. Обіч розступається стерня. То не я – моя уява йде, Наче босоноге старченя. Люди добрі, орачі-дядьки! Чи то ви зробили, чи не ви? Всюди пшениці та буряки – Ні волошки в полі, ні трави. Тільки по канавах реп’яхи, Тільки лопушиння по ярках. Вже заорані й старі шляхи – Мов розтято вени […]...
- Томаш деяк – дорога втомлено зітха у далечінь Дорога втомлено зітха у далечінь Що припнута на обрію мотузку І пил лягає на траву і рештки глузду І той, хто міг сказати промовчить І той, хто міг піти, таки піде Вганяючи себе у кілометри Збираючи росу на войлок светра Лягаючи щоночі на тверде І буде день, зачатий у імлі Такій сипкій, що кришиться від […]...
- Дмитро Загул – Отчизно дорога! Пам’яті Володимира Кобилянського Отчинзно моя дорога, Мріє великої туги! Чи колись моя трудна нога До тебе навернеться вдруге? Чи на скелях, на грудях твоїх, Змучене серце спочине, І поллється безжурний сміх, Щирий такий, без причини? Ти снишся мені уві сні, Розкішна, зелена колиско, І часом здається мені, Що ти осьде, що близько. І здається тоді, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – дороги Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, Простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, під нами). Тільки безкрай і далеч іскриться, Тільки безвість вітає вітрами. Голубінь, золотавість і зелень (яруги, галявини, кручі). Розспівались таємно: дзінь-дзелень Цвіркуни в конюшині пахучій. Залізиста вода із криниці (дороги, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Колискова Вузли доріг затиснуті на горлах сіл. Знов сняться сни минулі. Сідають дні, мов птахи, на хатах і розгортають крила вітру. Скриплять колиски: “Синку, спи, накрию сном тебе, мов листям мирту, Лиш не ходи, хлоп’ятко, в ліс, бо вовк тебе у лісі з’їсть, ой люлі!” Співає на шляху піхота: “Не стелися по землі, барвінку!” Пан сотник […]...
- Кацай Олексій – дорога На відстань невситенну Крізь безлад перелогу Між мною і землею Утиснулась дорога А в темряві обабіч Як закоцюблі мури Миттєвості зліпились У років кучугури І щоби не синицю А журавля спіймати Не впоперек потрібно А вздовж її долати Щоб десь в опівніч впасти Дрімаючи вже нишком З окраєчку планети Немов дитина з ліжку....
- Життя – це, наче, дорога довга Життя – це, наче, дорога довга, Яка завжди має початок і кінець. Вона різними емоціями повна І ти у грі під ярликом – гравець. В цій грі виконуєш роль головну, Бо сам творець своєї долі. Музику обираєш: повільну чи швидку, Не знаючи що принесе: радості чи болі. На дорозі завжди багато перешкод, Які захочуть тебе […]...
- Сергiй Червонозорянський – Снегом – дорога Снегом – дорога, пеплом – судьба Думал – успею, грела борьба В сердце отвага, пламенный взор Жизнь – передряга, слабость – позор Радуга – цветом, туча – дождем Низость – кастетом, жадность – рублем Было, не скроешь – затянет быльем Утро – рассветом, степь – ковылем…...
- Прославление народа-созидателя в стихотворении Н. А. Некрасова “Железная дорога” (3 вариант) Поэт Н. А. Некрасов был очень близок к простому народу, хотя сам был из семьи помещиков. Живя в деревне, он часто общался с крестьянами, наблюдал деревенский быт, изучал народное творчество. Трудовая жизнь, полная лишений, была знакома поэту не понаслышке. Именно поэтому цель своего творчества Некрасов определил так: “Я призван воспеть твои страдания, терпеньем изумляющий народ”. […]...
- Павло Мовчан – Гаряча дорога Розторочивсь поділ сорочки, Бо пльондравсь довго по росі: На литках споришу листочки, Під п’ятами гаряча сіль. Тепло твоє земля вбирала, За пазуху ти землю клав, І крізь сорочку проростали Пір’їни бліднуватих трав. В тобі ставало більш земного, В землі дедалі більш твого. Була гарячою дорога – Пекла підошви, як вогонь....
- Ольжич Олег – Городок 1932 (уривок) За нами розгубленість мертва, Де страх і покора – закон. Там втрат не буває, де жертва – Здобутий в огні бастіон! Ім’ям невблаганним свободи Здолали ми й кинули ниць Понурі карпатські приходи, Асфальти далеких столиць. А тут на міста й хутори ми Залізну накинули сіть. Тут скрізь наше військо незриме У хижих залогах стоїть. Потрібно […]...
- Василь Стус – Дорога болю: Поезії Київ: Радянський письменник, 1990. – 256 с. Протягом довгого часу вилучена з літературного життя, сьогодні поезія Василя Стуса (1938-1985 pp.) повертається до читачів, її публікують газети й журнали, народжуються пісні на вірші поета, його твори входять до сценічних вистав. Книгу “Дорога болю” складено з уцілілих рукописів і списків поезій В. Стуса, які збереглися в рідних […]...
- Прославление народа-созидателя в стихотворении Н. А. Некрасова “Железная дорога” (2 вариант) С детства наблюдая “зрелище бедствий народных”, являясь свидетелем обид, несправедливости и притеснений крепостных мужиков, великий русский поэт Н. А. Некрасов в зрелом возрасте стал певцом народа, его защитником. Он прославлял народное терпение и выносливость, трудолюбие и высокие нравственные качества. Среди множества испытаний, через которые пришлось пройти простым людям, одними из самых страшных были нужда и […]...
- Богдан-Ігор Антонич – Дороги ДОРОГИ Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, під нами). Тільки безкрай і далеч іскриться, тільки безвість вітає вітрами. Голубінь, золотавість і зелень (яруги, галявини, кручі). Розспівались таємно: дзінь-дзелень цвіркуни в конюшині пахучій. Залізиста вода із криниці […]...
- Шякунтала – Ольжич Олег Все нижче сонце потойбіч дороги, А тут, в тиші, ростуть платани скраю, Смагляві і сухі дівочі ноги Дрібні сліди у пилі залишають. Гарбу двокоду тягнуть до оселі Бики слухняні, і минають люди, А у лісах пустельники веселі Ще й досі відають блаженства й чуда. В твоїх очах вся мудрість незглибима. Ходім, хай спробую, закутий, Своїми […]...
- Ольжич Олег – Незнаному воякові (уривок з редакції 1940 року) Багато нам вогників кволих мани На всяких трясовинах квітло. У мряку сьогодні й будучини Прожектором кинуто світло. Ви вийшли, незнані, із темряви нор Позничити шлях перемоги. І знав вас поштовий брудний коридор І сірі обніжки дороги. Це ви написали на брукові міст Трьох літер багряну рекляму. Не роки життєвою мірою – зміст Для того, хто […]...
- Богдан Кіселичник – Лелеки Я бачив інші дороги, Я знаю інші шляхи, Куди несли мене стомлені ноги, Звідки до дому вертались птахи. Важкі ті далекі дороги, Важкі ті безмежні шляхи. Немає для них навіть Бога, І плачуть за нами батьки. Які б не були ті дороги далекі, Як важко їм ними іти, Вертались до рідного дому лелеки, Вертались назад […]...
- Василь Стус – Шевченко. дорога до Орська І закривавились твої сліди По сніжних кучугурах. Скільки ока – Все далина: порожня і глибока. А ти – іди. А ти – іди. А – йди. Тут мали бути села й городи, Текли річки, стояли частоколи Лісів соснових. Пусто все і голо, Немов після татарської орди. Був битий шлях – ще вчора. А тепер Весь […]...
- Мозолевський Борис – дорога Веселинове спало, Миколаївка теж. Я вертався зі школи Розгрузлим степом – Найдрібніша билинка У світі без меж Із малесеньким серцем, Що билось нестерпно. Від макухи і висівок Був я кволий і миршавий. А країна підводилась По війні із руїн. Я пишався п’ятірками Й першими віршами, Тим, що харчу колгоспного На дурничку не їв. І тоді […]...
- Богдан Зеленюк – Ні про що не шкодую Ні про що не шкодую, живий неймовірно. Це фатальне життя: часобій й думкоцвіти Пожеруть зсередини, буде краще і вільно, Якщо вірити в щось, то нема чим боліти. І крізь горе примарного люду землі, Де все визнано так, як потрібно комусь Я ходити буду по гарячій від грому воді, Шаленітиму зі свистом піддушних муз. По ту […]...
- Чародейка зима (по стихотворениям А. С. Пушкина “Зимняя дорога” и Ф. И. Тютчева “Чародейкою зимою”) Зима – необыкновенное время года. Белый пушистый снег, заснеженные деревья, морозный воздух. Не зря в народе называют зиму красавицей, волшебницей. Это удивительное время года вдохновило многих поэтов к созданию прекрасных поэтических строк. Сколько замечательных стихотворений посвящено этому времени года. Стихотворения А. С. Пушкина “Зимняя дорога” и Ф. И. Тютчева “Чародейкою зимою… ” тоже о зиме. […]...
- Сергiй Червонозорянський – дорога Дорога в поисках удачи Напоминает Млечный путь – Бывает призрачной и зыбкой, Но манит на нее свернуть. Волнует кровь планет парадом, Восторгом Радует, порой, Дурманит томным женским взглядом И ощущеньем – ты герой. Ведет сквозь тернии – к плеяде И опьяняет, Как вино, Соперников, коллег – к досаде, Пусть рядом зависть – все равно. Пророчит […]...
- Ольжич Олег – Незнаному воякові (уривок з редакції 1935 року) I Читайте газети при тихім вікні, Впивайтесь ясним каламутом. І як не зірвуться ці лагідні дні, Не крикнуть розпучливо-люто! Читали, пряли недомріяні сни, Солодку молошність туману. Від року до року, з весни до весни, Від рана чекали до рана. Вели не в майбутнє, де бурі і грім, В минувшину спогади всі ці. О, будьте ви […]...
- Картины подневольного труда в стихотворении Н. А. Некрасова “Железная дорога” Творчество Н. А. Некрасова отличает нежная любовь к простому русскому человеку, бесконечное сочувствие к подневольному труду крепостных. Это очень ясно отразилось в стихотворении “Железная дорога”, в котором автор пытается показать и рассказать мальчику Ване правду об истинных строителях: Труд этот, Ваня, был страшно громаден – Не по плечу одному! Тысячи людей были согнаны, чтобы проложить […]...
- Утверждение веры в светлое будущее народа в стихотворении Н. А. Некрасова “Железная дорога” Русский поэт Н. А. Некрасов всегда был не только настоящим гражданином своей страны, но и сыном своего народа. Он прекрасно знал все беды, проблемы и горести простых людей, их нужду и бесправие, желание и невозможность изменить жизнь к лучшему. Испокон веков русскому народу были присущи многие замечательные качества, отраженные Н. А. Некрасовым в его стихотворении […]...
- Богдан Лепкий – Набік життя, журбо дрібна! Набік життя, журбо дрібна! Набік, марні тривоги! Крізь темний бір до ясних зір Прорубую дороги. Гримить топір, валиться бір, Тріщать гнилі колоди, То там, то тут на шлях падуть Останні перешкоди. І стогне бір, як дикий звір, Кінчить життя прокльоном, А там вгорі грядущі дні Дзвенять побіди дзвоном. Який той спів будучих днів Для мого […]...
- Набік життя журбо дрібна!.. – Лепкий Богдан Набік життя, журбо дрібна! Набік, марні тривоги! Крізь темний бір до ясних зір Прорубую дороги. Гримить топір, валиться бір, Тріщать гнилі колоди, То там, то тут на шлях падуть Останні перешкоди. І стогне бір, як дикий звір, Кінчить життя прокльоном, А там вгорі грядущі дні Дзвенять побіди дзвоном. Який то спів будучих днів Для мого […]...
- Стихотворение С. Есенин “О красном вечере задумалась дорога… (Восприятие, истолкование, оценка) Чувство родины Основное в моем творчестве С. Есенин Сергей Александрович Есенин – истинный поэт России. К вершинам творчества он поднялся из глубин народной жизни. С первых дней его окружал мир русских песен, сказок, легенд: Родился я с песнями в травном одеяле. Зори меня вешние в радугу свивали. О чем бы ни писал Есенин, где бы […]...
- Олег Лишега – Поки не пізно Поки не пізно – бийся головою об лід! Поки не темно – бийся головою об лід! Пробивайся, вибивайся – Ти побачиш прекрасний світ! Короп – той навпаки, зануриться в глибини, Втече на саме дно – Та короп і служить для того, Щоб колись бути пійманим, раніш чи пізніше.. Але ж ти людина – тебе не […]...
- Іван Вовчок – Цієї ночі місяць був у повні Цієї ночі місяць був у повні, А я сидів на березі ріки. На теми всякі думав – на любовні, І кидав камені в зірки. Цієї ночі місяць був у повні, А я не спав – не спала мабуть й ти. Бо в голові думки гріховні. Хоч спалені давно у нас мости. Цієї ночі місяць був […]...
- Прославление народа-созидателя в стихотворении Н. А. Некрасова “Железная дорога” (1 вариант) Николай Алексеевич Некрасов – великий русский поэт XIX века. Он продолжал литературные традиции поэтов-декабристов, А. С. Пушкина, М. Ю. Лермонтова. Некрасов возглавил новый этап русской поэзии, связанный с демократическим движением 60-70-х годов, воспел народную жизнь, посвятил свое творчество борьбе за свободу и счастье народа. “Я лиру посвятил народу своему”, – сказал о себе поэт. Его […]...
- Боденчук Богдан – В цей зимовий вечір В цей зимовий вечір вона телефонує до мене. Говорить, що її все дістало, що їй погано, Чекає, коли прийде тепло і буде листя зелене. Люди холодні, як лютий, зникли під ранок. Сьогодні тільки сніг тихо говорить під її ногами, Серце зимове болить, як простуджене горло. Час витікає із кранів, не знаючи, що буде з нами. […]...
Твір мініатюра про мову рідну.