Богдан Согор – Тривожність дум

Related posts:

1. Богдан Согор – друг Хоч ми з тобою дуже різні люди, І кожен стежкою життя окремою біжить, Але я вірю, так назавжди буде, Цій дружбі сильній суджено назавжди жить. Бувають дні, коли в душі тривога, І зрозуміти біль сердечний, В стані ти лишень, В ці миті-ти найкращий лік, і безперечно, Розбити здатний смутку камяну мішень. Слова твої для мене […]...
2. Богдан Согор – Залежний Ти відчуваєш біль і страх, Не знаєш де ти, що з тобою сталось, У тебе сльози на очах, Такого ще ніколи не траплялось. Ти заховатися б хотів, Та зараз ти у схованці скромішній, Цей лабіринт із найстрашніших снів, І жах в душі на смерть приреченій і грішній. Блукаєш, ніби бачиш світла блиск, Та це уяви […]...
3. Богдан Согор – На даху світу Я побував на даху світу, Там вітер дме в розпалене чоло, Там набагато легше зрозуміти, Де правда де брехня і що таке добро і зло. Я над всіма і всі немов мурахи, Дивлюсь, спостерігаю з висоти, Як це колись робили древнії монахи, Що в гори йшли, щоб сутність віднайти. І правда це: коли ти сам […]...
4. Богдан Согор – Мій кат Ти кат мій і єдиний Бог, Моє блаженство і моє страждання, Я у раю коли ми знову в двох, І в пеклі у хвилини розставання. Ти радості моєї оберіг, Буття щасливого довічна запорука, Ти та, я до чиїх впадаю ніг, І з ким від смерті гірша є розлука. Життя своє тобі я віддаю, Бери його […]...
5. Богдан Согор – ВІР Мені не раз ти обрізала крила, Топтала трепетливі почуття, І хоч бувало опускали сили, Та все ж живу для тебе це життя.. Я часто задавав собі питання, Не міг заснути в небо зводив зір, Чи щирим є твоє палке кохання, Чи це уяви буйної моєї твір.. Коли я біля тебе в серці скрипка, Життя моє […]...
6. Богдан Согор – Коли ще жив блідими буднями Коли ще жив блідими буднями, Де мало все свійскурпульозний сенс, Коли блукавдорогами прямими, блудними, І голови непідіймав я до небес.. Життя минало деньза днем штовхаючи, Плило, мов в морічовен без вітрил, Я ще тоді не вмівіти – кохаючи, Хоч і без тебечасто бракувало сил. Та лиш тоді, колизустрів її – єдиную, Мені Бог неющастя дарував, […]...
7. Богдан Согор – За небом тужу Я мов би птах із зламаним крилом, За небом тужу, та не можу полетіти, І прошу в тебе вилікуй мене своїм теплом, “Благаю”-я не перестану шепотіти. Бо той хто раз хоч в неба поринав блакить, Тут на землі лиш мучиться, страждає, І лиш тоді щасливо здатен жить, Коли між хмар у височінь злітає. Не так […]...
8. Богдан Согор – Інструкція життя Скажіть, де взяти до життя інструкцію, Де чітко сказано, без абстракційних фраз, Як правильно збирати цю конструкцію, Щоб зрозумілим стало все мені у раз. Бо так буває часто: сил поклав немало, Невпинно будував, всі труднощі долав, Та лиш легкого вітру вистачало, Щоб праці плід на землю знов упав. Ти затискаєш зуби, хоч болить страшенно, Щоб […]...
9. Богдан Согор – Повір мені Буває часто, що терпіти вже не сила, Твої знущання, сумніви в мені, І мій вогонь ти вже не раз гасила, Та знову, вкотре прошу вір мені.. З тобою щирості моїй немає межі, Без таємниць перед тобою навіть увісніі, Коли до мене ти приходиш в ангельській одежі, Благати я не перестану: Ти повір мені.. Моє кохання […]...
10. Богдан Согор – Антей Ти виглядаєш грізно мов Антей, Могутні плечі посеред полів, Які колись прийняли тисячі костей, Відважних лицарів, достойних королів. Велична тінь, що забирає сонця блиск, Що береже від гніву сотень ворогів, Ця постать, мов камінний обеліск, Не знає страху, болю, почуттів. Бо виріс він колись серед степів, Де кінь прудкий, важкий сталевий меч, І ще в […]...
11. Богдан Согор – Промінь Я захищаю промінь свічки на столі, Від злих вітрів, що дмуть через відкриті двері, Ніхто не в силі: герцоги, барони, королі, Його згасити, сівши до вечері. Пекуча втома, пробирає до костей, Та я чатую, не зімкнувши ока, І бережу його від всіх непроханих гостей, Стою, на промінь дивлячись звисока. Жевріє свічка, бореться з вітрами, Пронизую […]...
12. Богдан Согор – для друга Как в жизни трудно если нету друга, И некому подать тот искренний совет, Ты помни друг, что в том твоя заслуга, Что мне с тобой милее белый свет. Не выбирают родину, так как и мать родную, Но сами выбираем кругдрузей своих, Лишь ты – мой лучший друг, назначен Богом мне, судьбою, И я тебе лиш […]...
13. Богдан Согор – Бездонний океан Немов в бездоннийокеан, Поринув я в твоїпрекрасні очі, І хоч ти ріжешсерце до глибоких ран, Без тебе житибільше я не хочу.. Ти поселилась умоїх думках, І живиш все єствомоє своїм творінням, З тобою я поборюсмерті страх, Життя віддам, перетворивши у терпіння, Бо краще, внезліченні тисяч раз, Відчути раз хочгуб твоїх торкання, Аніж дожившисивих літ, Без […]...
14. Богдан Согор – Твій політ Розтоптана свідомість, Світ стоїть на голові, Свідома непритомність, Стереотипи вікові. Народження і юність, Вже зрілість, старість на поріг, Страждання і байдужість, Хліби доспілі і волосся білий сніг. Політ твоїх фантазій, Думок мільйони у потік, І ти на певній фазі, Минає швидше вже за роком рік. Спочатку батько, потім вже дідусь, Печаль і радість, щастя і […]...
15. Богдан Согор – Мое ты сердце покорила Мое ты сердце покорила, И лишь увидев в первый раз, Я знал, что точно не забуду, Твоих прекрасных ясных глаз. Когда идешь ты мне навстречу, Я жизнью снова очень рад, К твоей щеке губами прикоснуться – Мне нету лучше, благороднее наград. И сидя при вечернем свете, Тоскливо в небо взгляд бросая, Я вижу среди ясных […]...
16. Богдан Согор – дорога життя Біжи, кричи, моли про допомогу, А навкруги лиш власна тінь і срах, Ти сам повинен побороти цю знемогу, Один пройти цей кам’янистий шлях. Був впевней ще вчора, що сьогодні, Знов успіх подарує новий день, Чому ж сидиш тепер немов в безодні, І з уст твоїх не чути радісних пісень. Хоч вчили нас ніколи не здаватись, […]...
17. Богдан Согор – Не гаси вогонь Я дякую святому Богу повсякчас, Що він тебе мені велів зустріти, Кохання він створив лише для нас, І у серцях обох велів йому горіти. Тебе благаю:”не гаси вогонь..”, Бо він блаженний, даний нам із неба, Життя черпаю я з твоїх долонь, І знаю більш нічого вже мені не треба.. До віршів Богдана...
18. Богдан Согор – Прошу любви Прошу вас дайте мне ответ, Ибо уж сам я не могу понять, Как этой женщыне, в свои лишь двадцать лет, Всю жызнь мою под силу поменять. Она красива, так, что ангели уходят в тень, Она ранима, скромная, нежна, Ты ночь моя, и ты мой белый день, Я покорен, ну почему ты так сильна? Под властью […]...
19. Богдан Согор – На полі нищівної і жорстокої баталії На полі нищівної і жорстокої баталії, Стояв могутній лицар, мов би скам’янів, Не думав вже про ордени ані регалії, Про діаманти, скрині повні бурштинів. Збагнув в ту мить цей воїн благородний: Усі багатства, слава марною була, Почувши за спиною смерті подих прохолодний, Він зрозумів, що в серце влучила стріла. Вже не кричав і не молив […]...
20. Богдан Кіселичник – Ти мій наркотик Зранку прокидаюся, Беру телефон. Дивлюсь на годину, Встаю я бігом. В телефоні шукаю, Шукаю твій слід. Набираю, збиваю, Зупиняється світ. Беру я гітару Лунають акорди. Вона мені каже: “Не будь такий гордий!” Чую мелодію Десь в глибині, Шукаю, дивлюся – Ти дзвониш мені. В блокноті пишу Свої я думки, Лягають віршами В ньому рядки. На […]...
21. Герасим’юк Василь – Я вірші пишу Я вірші пишу Вночі в Прокураві, Я вірші пишу В татовій хаті, Доки сидять Під стіною на лаві Мої предки Вбиті й потяті. Доки сидять, Не зронивши ні слова, Доки сидять, Незворушні, незрушні, Моя душа, Як труна смерекова, Приймає прах, Вивільняючи душі. А звідки той прах, Давно зітлілий? А звідки ті душі, Давно відлетілі? І […]...
22. Антонич Богдан-Ігор – Бджола Лисніє липовий, липневий липець, Липучий і лискучий в білім збанку. В нім розтопились зорі на світанку І пахощі левад, квітчастих китиць. Над озером пахучим, золотавим Дзеленькає маленькая бджола. На брезклі брижі жовтого чола Лягає тінь її пружком імлавим. Мов квітка, розхиляє, п’яна цукром, Крил пелюстки, а рідина густа Маленькі ніженьки хватає цупко. І крильцями пішла […]...
23. Антонич Богдан-Ігор – Романтизм Над морем в хмарах марить чорна галич, Ліричний місяць потопає в тінь. І дикі скелі й синя далечінь. Пливуть похмурі Байрона ушкали. В городі в темну ніч самітний Вертер На зір вазі сам важить світ і серце Своє й сумує, що живе, не вмер ще. О ти, покрово хворих серць, о смерте! Є два світи: […]...
24. Антонич Богдан-Ігор – Прочитан Уздовж причілля тінь лягає вогко, А коло брам розколений колодязь, У землю встромлений, немов колода, Зеленим, молодим сміється мохом. Патлатий, кучерявий прочитан Руками обіймає червінь цегли Та головою похитує легко Над проминанням людських правд й оман. В труні віків лягли дні юні замку, Минувшини обвило листя клямку, Та й, може, сотий сніг на полі тане, […]...
25. Аня Тет – Я Вам пишу, чего же боле? Я Вам пишу, чего же боле? О наболевшем и о важном.. И ничего, что Вы “не в доле” И что о том не в курсе даже, Что бесполезно и неправильно Строчить и тут же удалять Длинные письма “неотправленные” Что Вам их так и не читать.. Взойдет луна на небосклоне Вы где-то там где “эха” звук, […]...
26. Антонич Богдан-Ігор – Весна В загравах лун виходять ранки з нетрів ночі Плямами багрів Трояндять зломи пошарпаних нам персами землі примар Сонце в хомуті блідих брудних хмар Тягне перед собою плуги вкруг За плугом плуг Повз гори повз луг За скибами скиби І борозди і рови Труться об землю триби Сонця о чоло як в крови А як робітник […]...
27. Антонич Богдан-Ігор – Елегія про перстень молодості Розсунулись, мов карти стіни, Угору стеля поплила, І вікна згасли в синій тіні, Найближчі речі вкрила мла. Так ява стала сном. Уже не стеля, лиш глибінь, Уже не стіни – далечінь І, наче іскри в тиші сплячій, Далекі, недосяжні в мряці, Дзвінкі, мінливі та дрижачі, Засяли зорі над столом. І я спокійний та невгнутий Під […]...
28. Антонич Богдан-Ігор – Натхнення Такий бува момент, що в серці полумінь пече, Напруга почуваннів межі розрива, Злітають блискавки з осяяних очей, Та іскрами думок палає голова. Немов льоди душі твоєї попливли б Увиш, Підносять слова щиріш і правдивіш, Мов квіт зарання, відімкнеться серця глиб. – Тоді стає брехнею кожен вірш. 19 і 20 травня 1932...
29. Антонич Богдан-Ігор – Велика подорож Вибираюся в далеку подорож, і рож не дасть мені ніхто, Й не бажаю ні від кого я нічого, й вже ніщо мене Не лякає, хоч у очі зазирає заздрісно ліхтарень сто, Що в вокзалі білім сторожко глядять крізь жовтих шиб пенсне. Над станційним гамором, мов абажур, наложений склепіння лук. Навкруги байдужі очі й обоятні постаті […]...
30. Богдан Рапп – Люби мене, в любій халепі Люби мене, в любій халепі, Мою терпіння – безталанність, Холодні руки й руки теплі, В мені відсутня бездоганність. Люби мене, при деннім світлі І в темноті мій дотик тіні, Люби як любиш сонце в літі І як зимою любиш іній. Мої рядки, що зараз пишу, Люби їх суть і беззмістовність, Мій серця крик і мертву […]...
31. Антонич Богдан-Ігор – Хміль Дівчино, хмелю весняний, Довкола мене оплетися! Кують нам дятлі з моху сни І в сто гаях лопоче листя. Весна омаєних весіль І кожна ніч, немов отрута. Твоїх долонь ласкавий хміль І тайна щастя незбагнута. 9 березня 1935...
32. Антонич Богдан-Ігор – до музи 1 Навіщо ти прийшла до мене Й застукала в вікно? Навіщо серце б’є шалене, А думка з ним водно. Навіщо ти прийшла до мене, Веселкою заблиснула в вікні? Навіщо серце ти шалене В ці безпросвітні будиш дні. 2 Тисяча питаннів падає на наші уста, Тисяча шляхів навхрест лягає нам під ноги, Тисяча зірок свої вказує […]...
33. Антонич Богдан-Ігор – Голос моря З Ярослава Врхліцького Мов гамір труб і бубнів, псалма дзвонів, Мов водоспад, що вниз невпинно рве, Мов тисяч львиць, що кожна з них реве, Пташиних буря крил та крик мільйонів, Сплітається тут тисяч різних тонів, Тут бренькотить, там знов брязк, шум пливе, А з цього гімну, тучі й свару зве Синайського щось відгомоном трону: “Безмежна, […]...
34. Антонич Богдан-Ігор – Змія Змія рослинна й кущувата, Змія покручена й слизька, Мов мокра палиця картата, Співає хлопцеві в руках. Змія, мов рожа, гребеняста Росте з-під каменя кущем. Слова рослинні і хвилясті Злітають радісним дощем. Мов папороть, перед очами Стає прапервісність твоя. Ти ще рослина, ти ще камінь, Тебе обкручує змія....
35. Богдан Кіселичник – дорога до Раю Стою я на початку двох доріг. Куди піти? Я сам не знаю! Мені здається, що я зміг Знайти дорогу ту до Раю. Стою і думаю собі: Піти ліворуч, може ні… Праворуч йду, але ж не знаю Чи та дорога йде до Раю. Назад вернутись вже не можна – Страхи минулого, чекають там. І дорога хвилина […]...
36. Антонич Богдан-Ігор – Молитва за душі топільниць Ми – зводники дівчат, коханці перемовні, Ми, що любок міняли, мов квітчасті мушлі, За тих, що нас поїли дурманом любовним, За наших жертв молімось, нещасливі душі! На дні слизький і мокрий місяць – шлюбний перстень, І сонце тут холодне, мов загаслий камінь. Танечниці підводні, наші давні сестри, Дельфінів обіймають мертвими руками. О ти, що стелиш […]...
37. Антонич Богдан-Ігор – Три строфи з записника Мов птах, співає телефонна трубка, Мов чорний птах в ліщині срібній дроту. Коли покине друг і зрадить любка, Що вибереш: зненавість чи скорботу? О квітко звуків в чорнім шовку сяєв! Музика б’є в обличчя, мов зле птаство. Життя нам юний захват відбирає, Мов скнара, заздрий на своє багатство. Вже вмієш зорі на слова міняти, Вже […]...
38. Антонич Богдан-Ігор – Сурми останнього дня Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята, Географи малюють зорі крейдою на неба мапі, В рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов пісок крилатий, І місяць золотим котом лежить у мене на канапі. Ржавіють мертві риби у басейнах, вуголь і троянди чорні, Купці й роздягнені дівчата, в’язні в тюрмах і поети. Оркестра полісменів дме меланхолійно в труби […]...
39. Антонич Богдан-Ігор – De morte IV Про смерть IV Я є спокійний, наче тиша на воді, Я маю досить, досить сили, Щоб не боятись навіть і тоді, Коли загляне в очі лилик. Як затріпоче крилами над мною І вжалить зір, налитий кров’ю вщерть, То буде мовою німою Одне-одніське слово – смерть. Бо навіть привид чорний смерти Душі моєї не розстроїть струн. […]...
40. Антонич Богдан-Ігор – Шум Шумить і шамотить шумка шума, Шум прибирає, як весною повінь, І кожен лист на дубі шуму повен. Здіймає шлик із голови чумак. Шпарка шурнула шурубура шуру, Мов малахай, маха майном у май І розвіває все кругом украй, Що людям аж мороз іде за шкуру. Тріщить, лящить, мов щелепа, корчма, Й ліщина галуззю стає сторчма. Це […]...