Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Борис Грінченко. Оповідання для дітей і про стражденну долю дітей-сиріт
Борис Грінченко. Оповідання для дітей і про стражденну долю дітей-сиріт
Борис Грінченко.
Оповідання для дітей і про стражденну долю дітей-сиріт.
План.
1. Біографічні відомості про автора.
2. Твори Бориса Грінченка для дітей і про дітей. (“Сестриця Галя”, “Сама, зовсім сама”(1885), “Україна”, “Дзвоник”(1897)).
3. Твори про освіту та вчителів того часу (“Екзамен”, “Непокірний”).
4. Розширення тематики української прози в оповіданнях “Панько” (1893), “Батько та дочка”(1893).
1. Народився Борис Павлович Грінченко 9 грудня 1863 року в збіднілій дворянській сім‘ї на хуторі
У харківському реальному училищі (1874-1879) Б. Грінченко знайомиться з народними гуртками, вивчає й поширює їхні видання, що й стає причиною арешту та кількамісячного ув‘язнення.
Згодом складає при харківському університеті екзамен на звання народного вчителя і з 1881 по 1893р., вчителює в різних селах Харківщини, Сумщини й Катеринославщини, поєднуючи педагогічно-освітню діяльністьз фольклорно-етнографічними та лінгвістичними заняттями.
У 1902 році Б. Грінченко живе і працює в Києві. Разом з дружиною Марією Загорною він укладає чотирьохтомний “Словарь української мови” (1907-1909).
Б. Грінченко – автор близько 50 оповідань, написаних впродовж 1886-1907рр. У переважній більшості творів зображено життя трудового селянства. Захворівши на туберкульоз ще в юні роки, поїхав на лікування до Італії, там в місті Оспедалетті, 6 травня й закінчився життєвий шлях невтомного трудівника. Тіло його було перевезено на Україну й поховане на Байковому кладовищі в Києві.
2. Перу Грінченка належать чимало творів про дітей і для дітей. Ідучи від конкретних життєвих випадків, Б. Грінченко майстерно узагальнював їх, а довголітня вчительська праця допомагала йому розкривати поведінку дітей у найрізноманітніших ситуаціях.
Малолітні герої Б. Грінченка здебільшого проходять суворі випробування, життя деякого з них навіть обривається трагічно…
Залишившись сиротою, дванадцятирічна Галя (“Сестриця Галя”) замінює меншим діткам матір. І тут розкривається благородне серце малолітньої трудівниці. Ще в скрутнішому становищі опинилася дещо старша Марися з оповідання “Сама, зовсім сама”(1885). Після смерті матері дівчинку виганяють з хати, ніхто не бере її на службу, обзивають волоцюгою. Чорний відчай полонив дитину і вона не має сили протистояти безнадії: хвора, безпомічна, дівчинка кидається під поїзд.
Глибинного проникнення у внутрішній світ дитини позначається оповідання “Україна”(1891), в якому йдеться про завжди голодну школярку, що взяла без дозволу шматок хліба в товаришки. Виховна спрямованість твору очевидна: автор прищеплює юному читачеві почуття співпереживання, осуджує бездумність і черствість. Провідна ж думка, що пульсує в підтексті оповіданя: викриття соціального ладу, що примушував дітей трудівників на напівголодне співіснування.
Оповідання “Дзвоник” (1897) за темою і характером розгортання конфлікту не має аналогів в українській літературі. у ньому йдеться про семирічну Наталю, які після смерті матері віддали до міського притулку. Вся увага зосереджена на показі моральних страждань дитини, що опинилася в незвичних умовах, у зовсім незвичайному середовищі, серед людей, які не хочуть і не можуть зрозуміти її душі. Здавалося б тепер Наталі стало краще: вона нагодована й одягнена, спить у теплому ліжку, начальниця її не б‘є і не лає. Та все ж дитині неймовірно тяжко: щоденне глузування з “селючки”, обзивання нестерпним прізвиськом відокремленим від інших, відчуженість тяжким гнітом придавили її.
Наскрізний образ дзвоника, створений письменником, виявляється тією характеристикою, яка напрочуд зримо підсилює і довершує відчуття нестерпності казарменного режиму. Дзвоник паралізує волю дитини, сковує її думку. Він здається Наталі живою істотою, яка за всіма наглядає, несподівано вривається в її спогади. Це так вражає дівчинку, що у неї з‘являється думка про самогубство.
3. Б. Грінченко був одним із перших прозаїків, які показали нестерпне становище сільського вчительства в буржуазно-поміркованому суспільстві. Типові грані життя народної школи відбиті в оповіданні “Екзамен” (1884): туту показано повну залежність учителя від інспекторів-невігласів, з неприхованим осудом розкладається реакційна політика царизму в галузі народної освіти. Вірогідність зображення підтверджується спогадами самого письменника, який учителюючи зазнавав постійних переслідувань з боку шкільного начальства та сільських властей. В оповіданні “Непокірний”(1886) розкрито цькування старшиною писарем, урядником нового вчителя, бо той видався сільським властям підозрілим, не благодійним, адже не мав благородного виду, розмовляв по-мужицькому, полюбив голод ранцевого хлопця, цурався їхньої компанії. Хоч “доношеніє” сільських верховодів було наклепницьким, брехливим, однак шкільне начальство звільняє непокірного вчителя. Так звужується коло. Чесній і порядній людині не знайти справедливості у світі беззаконня і соціальної правди.
Твори Грінченка, присвячені цій темі спрямовані проти них, хто брутально зневажав особистість народного інтелігента. Письменник відтворив вродженість буржуазно-поміщицької системи до всіх, хто щиро працював на ниві освітніх працівників.
4. Шукання Бориса Грінченка виявилося також у розширенні тематики української прози в його оповіданнях “Панько”, “Батько та дочка” чи вперше відтворено каторжну працю шахтарів Донбасу.
Тяжке оповідання “Батько та дочка” має оптимістичний характер. Десятирічна дівчинка Маруся, і її батько Максим, учорашні селян, три роки живуть у землянці неподалік шахти, де працює батько. Великою симпатією змальовує письменник цих простих, чесних людей, велику любов, що міцно єднає їх маленьку сім‘ю. У Максима була одна мрія. Він був безземельний, і йому здавалося, немає найбільшого щастя над те, коли чоловік має клапоть поля. І розмовляючи одного разу увечері, він звірив дочці свої мрії…
– Ой і гарно було б, Господи! – скрикує Маруся, й оченята в неї блищать.
Отак, маючи свою мрію вони потихеньку наближалися до неї, батько щоденно працював у шахті, а Маруся господарювала, дотримувала порядку в землянці, готувала обід ще й шиттю навчалася, щоб у своїй хаті бути батькові справжньою господинею.
Придбали поле, засіяли, та щоб купити “ще й струменту стільки, пару волів або хоча б коняку”, довелося Максимові ще лізти до шахти.
Маруся лічила дні, от вже залишилося їх шість і в суботу татко буде вільний. І раптом страшне: шахту залило водою. Чотири дні Маруся чекає, чим закінчаться рятувальні роботи. Вона сиділа на камені біля входу до шахти і “давалося, що живий жаль живий сум пройшов у тілі людському та й сів отут, на камені, нагадуючи людям про те нещастя, про те горе, яке ховалося там, глибоко під землею, заховане, запечатане цією каламутною водою.”
Змучена Маруся втратила свідомість, її забрала сусідка, та наступного дня дівчинка знов пішла до шахти. З дев‘яти шахтарів живими залишилося тільки четверо. Останнім підняли Марусиного батька “Ледве ступив він на землю, – ту ж мить Марусині руки обхопили його.
… Удвох з Марусею вони навернулися у своє село”.
Тепер живуть вони у своїй хаті і господарюють щасливо.
2
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Борис Грінченко – фольклорист Борис Грінченко розпочав свою творчу діяльність за тих часів, коли свідомих культурних українських сил було дуже мало. Письменника називали “справжнім апостолом українського націоналізму”, “голосом совісті українства”, який дуже виділявся своїм “болісно загостреним чуттям національної і соціальної кривди”. Так писали про Грінченка видатні культурні діячі уже після його смерті. А за життя його дуже часто критикували. […]...
- Борис Грінченко – Дзвоник (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Дзвоник (СКОРОЧЕНО) Головна героїня оповідання – селянська дівчина Наталя, яка змалку знала тільки злидні та горе. Мама померла рано, а батько був п’яницею, пропив господарство та залишив дочку жебракувати. Добрі люди віддали дівчинку до сирітського будинку. Так селянська дитина потрапила в зовсім чуже середовище, де й одяг, і звичаї були зовсім не звичними. […]...
- Дзвоник (скорочено) – Грінченко Борис Головна героїня оповідання – селянська дівчина Наталя, яка змалку знала тільки злидні та горе. Мама померла рано, а батько був п’яницею, пропив господарство та залишив дочку жебракувати. добрі люди віддали дівчинку до сирітського будинку. Так селянська дитина потрапила в зовсім чуже середовище, де й одяг, і звичаї були зовсім не звичними. Навіть мовою говорили іншою. […]...
- Борис Грінченко Реферат Борис Грінченко (1863 – 1910) Б. Грінченко був активним поетом, прозаїком, драматургом, перекладачем, літературним критиком. Відомий він і як мовознавець (“Словарь української мови”), фольклорист та етнограф (“Этнографические материалы, собранные в Черниговской й соседней с ней губерниях”), педагог, публіцист, організатор видавничої справи, бібліограф. Письменника шанували І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський та інші […]...
- Борис Грінченко – Каторжна (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Каторжна (СКОРОЧЕНО) Її тільки й звали – каторжна. Мачуха примушувала виконувати всю хатню роботу, кричав п’яний батько, знущалися мачушині діти й хлопці та дівчата на вулиці. Мала Докія тільки мовчала, дивилася спідлоба вовчим поглядом. Ніколи не плакала й не просилася, як не били, чим ще більше (гнівала мачуху. Одного разу підгледіла мачуха, як […]...
- Грінченко Борис – Біографія Борис дмитрович Грінченко – видатний український письменник і вчений, критик, мовознавець, освітній і громадський діяч кінця XIX – початку XX століття. Його шанували І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський та інші видатні сучасники. , Б. Грінченко народився 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині (тепер Сумської області) у родині відставного […]...
- Борис Грінченко – Кури та ластівки БОРИС ГРІНЧЕНКО КУРИ ТА ЛАСТІВКА “Біга, як курка з яйцем”. “Куд-куд-кудак! куд-куд-кудакі Яєчко я знесла гарненьке: Нехай іде та дивиться усяк, Яке воно у мене чепурненьке. Куд-куд-кудак! сюди ідіть!” – Так Глиняста з хліва кричить. Рід курячий на те репетування Із бур’янів, Із смітників Збирається, щоб курчине придбання Побачити, сокоче й сокотить, Аж зирк – […]...
- Борис Дмитрович Грінченко Реферат на тему: Борис Дмитрович Грінченко Борис Дмитрович Грінченко – видатний український письменник і вчений, критик, мовознавець, освітній і громадський діяч кінця XIX-початку XX століття. Його шанували І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський та інші видатні сучасники. Б. Д. Грінченко народився 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині, тепер Сумської […]...
- Борис Грінченко – Біографія Грінченко Борис Дмитрович (1863-1910) письменник, вчений, публіцист, громадський діяч Народився Борис Дмитрович Грінченко 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, в родині збіднілих дрібнопомісних дворян. Нестримний потяг до знань, любов до слова, бажання оволодіти законами прекрасного виявилися у хлопця ще з раннього дитинства. Він багато […]...
- Каторжна (скорочено) – Грінченко Борис Її тільки й звали – каторжна. Мачуха примушувала виконувати всю хатню роботу, кричав п’яний батько, знущалися мачушині діти й хлопці та дівчата на вулиці. Мала докія тільки мовчала, дивилася спідлоба вовчим поглядом. Ніколи не плакала й не просилася, як не били, чим ще більше (гнівала мачуху. Одного разу підгледіла мачуха, як докія гралася з її […]...
- Образ селянина Данила – героя оповідання Б. Грінченка “Сам собі пан” Образ селянина Данила – героя оповідання Б. Грінченка “Сам собі пан” Борис Грінченко мав надзвичайно розвинене почуття національної гідності. Він страждав за ошуканий народ, у якого забрали його славну історію й можливість розвивати свою мову та культуру. У творі “Сам собі пан” Б. Грінченко майстерно протиставляє почуття власної гідності, дотепність, статечність селянина Данила грубості й […]...
- Моє ставлення до героїні оповідання Б. Грінченка “Украла” (1863-1910) Народився на хуторі Вільховий Яр Харківської губернії. Навчався у Харківському реальному училищі, звідки був виключений за поширення народницьких ідей, потім вступив до Харківського університету і закінчив його. З 1881 по 1885, з 1886 по 1893 роки учителює на Харківщині, Сумщині, Катеринославщині. Деякий час працював статистом Херсонського губернського земства. Поет, прозаїк, драматург, учений. Автор п’яти […]...
- Відтворення життя сільських дітей в оповіданні Б. Грінченка “Грицько” Борис Дмитрович Грінченко був не тільки відомим письменником, мовознавцем, а й учителем. Учителем талановитим, уважним, ласкавим. І школярі дуже любили й поважали його. Робота у школі багато дала письменнику: він пильно придивлявся до життя дітей у школі й поза школою, цікавився їх взаєминами, як вони пізнають навколишній світ, з ким дружать, до чого прагнуть. Ці […]...
- Борис Грінченко – 9 січня БОРИС ГРІНЧЕНКО БАТЬКО ТА ДОЧКА Мала Маруся зосталася дома сама. її батько пішов на роботу в шахту. Ні братів, ні сестер у неї не було; Мати її вмерла, тим вона завсігди зоставалася сама, як батько йшов на роботу. Вони прийшли сюди з села. Маруся залюбки згадує той час, як вона там із матір’ю жила. Тільки […]...
- Борис Грінченко – Украла (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Украла (СКОРОЧЕНО) Коли вчитель зайшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне. – Що тут у вас діється? Усі мовчали, стоячи навкруг одної парти. На тій парті сиділа Олександра. Це була дівчинка першого року навчання, дочка сільського писарчука-п’янички. Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл. Її біляве, […]...
- Борис Грінченко – Грицько (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Грицько (СКОРОЧЕНО) Грицьків батько приїхав з міста і привіз синові величезного та товстого бублика. Можливо, бублик і не був таким великим, як йому здавалось” бо хлопець не часто їв бублики, і все маленькі. А надто тепер, коли був піст – Петрівка, і їсти було мало чого: борщ, та хліб, та каша. Він вже […]...
- Борис Грінченко – Украла БОРИС ГРІНЧЕНКО УКРАЛА Тільки вчитель увійшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне. Школярки та школярі юрмою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли. Гомін був неласкавий, сердитий. Зрозуміти поки нічого не можна було. Чуть тільки було, що на когось діти сердились, комусь докоряли. Зараз же дехто побачив учителя, і почулось […]...
- Борис Грінченко – Панько БОРИС ГРІНЧЕНКО ПАНЬКО Панько останній ускочив у дерев’яний великий цебер до чотирьох товаришів і гукнув машиністу: – Пускай! Цебер почав спускатися в шахту спершу тихо, а далі все швидше й швидше. Він хитався на всі боки, і шахтарі повинні були часом відпихатися від стін, щоб не вдаритись об їх,- тоді б усі сторч головою могли […]...
- Борис Грінченко – Олеся (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Олеся ( СКОРОЧЕНО) Це було давно: тоді, як нашу землю шарпали турки й татари, а гетьмани українські ходили одбиватись од ворогів. Татари грабували, палили й руйнували села, вбивали людей, брали їх у полон і продавали туркам у тяжку неволю. У невеличкому селі на Волині жили прості люди-хлібороби. Довелося зазнати лиха і цьому селу, […]...
- Роздуми Шевченка про власну долю та долю України в поезії “Мені однаково, чи буду… “ Роздуми Шевченка про власну долю та долю України В поезії “Мені однаково, чи буду… “ Чим уважніше вчитуєшся у Шевченкову поезію “Мені однаково, чи буду… “, тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка. Участь у Кирило-Мефодіївському братстві дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки початок поступового […]...
- Борис Грінченко – Грицько Борис Грінченко ГРИЦЬКО Грицько вибіг з хати веселий, радий. Батько оце тільки вернувся з міста і привіз йому дві цукерки і Великого-великого бублика, такого великого та товстого, що, мабуть, він був більший од Грицькової голови. А проте, може, це Грицькові тільки здавалось, що бублик такий великий, бо Хлопець так нечасто їв бублики і все маленькі. […]...
- Грицько (скорочено) – Грінченко Борис Грицьків батько приїхав з міста і привіз синові величезного та товстого бублика. Можливо, бублик і не був таким великим, як йому здавалось” бо хлопець не часто їв бублики, і все маленькі. А надто тепер, коли був піст – Петрівка, і їсти було мало чого: борщ, та хліб, та каша. Він вже роззявив рота і хотів […]...
- Борис Грінченко – Сам собі пан (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Сам собі пан (СКОРОЧЕНО) Селянин Данило вирішив зробити спробу “панського права добути”. Йому забажалося довідатися, “чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів”. І Данило вирушив до міста залізницею. Купив дуже дорогий квиток у вагон першого класу і попхався розшукувати своє місце. Кондуктор не хотів пускати мужика, обзиваючи […]...
- Борис Грінченко – Каторжна БОРИС ГРІНЧЕНКО КАТОРЖНА Каторжна – так її всі звали. – Унеси дров у хату, чи чуєш, каторжна ти! – кричала мачуха. – Геть з-перед очей, каторжна! – визвірювався на неї батько, вертаючись п’яний з шинку і заточуючись по хаті. – За сцо ти мене стовхнула, католзна! – пищав дворічний мачушин хлопчик, б’ючи її кулаками. І […]...
- Борис Грінченко – Дзвоник БОРИС ГРІНЧЕНКО ДЗВОНИК Її звали Наталею. Вона була маненька, їй було тільки сім років. Мати її вмерла років уже з півтора, батько був каліка, та ще й п’яниця. П’яницею він був іздавна, але поки не був калікою та жива була жінка, то він якось там хазяйнував на своєму клаптику землі. Але він, підковзнувшися, впав на […]...
- Борис Грінченко – Олеся БОРИС ГРІНЧЕНКО ОЛЕСЯ Це було давно. Це було тоді, як нашу землю шарпали турки й татари, а гетьмани українські ходили з козацтвом одбиватись од ворогів. Тоді на Волині було невеличке село. Воно заховалося в улоговині. Круг його були ліси. В селі жили прості люди-хлібороби. Якби не татари, то їм жити було б непогано. А то […]...
- Украла (скорочено) – Грінченко Борис Коли вчитель зайшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне. – Що тут у вас діється? Усі мовчали, стоячи навкруг одної парти. На тій парті сиділа Олександра. Це була дівчинка першого року навчання, дочка сільського писарчука-п’янички. Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл. Її біляве, у веснянках обличчя було […]...
- Олеся (скорочено) – Грінченко Борис Це було давно: тоді, як нашу землю шарпали турки й татари, а гетьмани українські ходили одбиватись од ворогів. Татари грабували, палили й руйнували села, вбивали людей, брали їх у полон і продавали туркам у тяжку неволю. У невеличкому селі на Волині жили прості люди-хлібороби. довелося зазнати лиха і цьому селу, але тільки один раз, бо […]...
- Борис Грінченко – Кури та ластівка “Біга, як курка з яйцем” “Куд-куд-кудак! куд-куд-кудак! Яєчко я знесла гарненьке: Нехай іде та дивиться усяк, Яке воно у мене чепурненьке. Куд-куд-кудак! сюди ідіть!” – Так Глиняста з хліва кричить. Рід курячий на те репетування Із бур’янів, Із смітників Збирається, щоб курчине придбання Побачити, сокоче й сокотить, Аж зирк – тут Ластівка сидить, На сонечку […]...
- Борис Грінченко – Нудьга Холодно, сумно; під хмарами сірими Небо сховалось усе; Вітер гуляє полями змокрілими, Негідь, тумани несе; Мокрий туман той прослався над селами І на деревах повис, Скрізь з краєвидами ти невеселими Тільки й зустрінешся – хоч не дивись! В полі немає тобі і пташиноньки, Ані комашки нема – Все поховала, усе до билиноньки Осінь похмура сама. […]...
- Утвердження милосердя в оповіданні Б. Грінченка “Украла” Усі теми для оповідань про дітей відомий український письменник Б. Грінченко брав з життя. З великою задушевністю і теплотою зображував прозаїк маленьких героїв, яким, на жаль, судилася нелегка доля. В оповіданні “Украла” Грінченко відтворив один з епізодів тодішнього шкільного життя: дівчинка Олександра вкрала у подруги шматок хліба. Діти бачили, як був здійснений цей “злочин”, згодом […]...
- Які настрої і почуття викликає оповідання Євгена Гуцала “Хто ти?” Євген Пилипович Гуцало – письменник з Поділля. Багато писав про дітей і для дітей. В оповіданні “Хто ти?” він знайомить нас із Галею, яка приїхала до матері. Галя – гарна дівчина. Ось як письменник змальовує її зовнішність: “Дівчина була вогнисто-руда, її коси роздимались хвилями тугого полум’я. Під тим полум’ям світилось чистою білизною напрочуд вродливе обличчя, […]...
- Яким я уявляю Грицька з оповідання Б. Грінченка “Грицько” Б. Грінченко написав багато творів для дітей і про дітей. В оповіданні “Грицько” теж розповідається про дітей, їхні вчинки, взаємини, поведінку за певних обставин. Головні герої твору – Семен та Грицько. Мені більше сподобався Грицько, тому я спробую його описати. На вигляд йому було років дванадцять. За характером говіркий, веселий, любив пореготатися. Виріс Грицько не […]...
- 9 січня – Грінченко Борис Вони йшли повні віри й надії. Натруджені тяжкою працею, зашкарублі робітницькі руки несли емблеми того, чому поклонялися їх прадіди, дiди, батьки і перед чим хилились вони самі. Ті емблеми мали їх захищати, мали говорити за них, казати, що йдуть вони покірні й смиренні; що йдуть знеможені тяжкою працею, безрадісним життям, безправним поневірянням під гнобительством дужих […]...
- Борис Грінченко – Весняні сонети БОРИС ГРІНЧЕНКО ВЕСНЯНІ СОНЕТИ * * * Весна іде! В повітрі молодому Далекий крик мандрівних журавлів Вже розітнувсь: ключем вони додому У рідний край летять з чужих країв. Весна іде! Веснянки задзвеніли, Лунає спів по луках і гаях – Мов устають нові могутні сили В людських серцях, придавлених серцях. І в грудях знов солодкії бажання, […]...
- Борис Грінченко – Сам собі пан БОРИС ГРІНЧЕНКО CAM СОБІ ПАН Я їхав залізницею, третім класом і, як звичайно, у вагоні з написом: “Для некурящих”. Ох, цей напис! Раз у раз доводиться воюватися з подорожніми, щоб вони справді не курили, – це знає кожен, кому траплялося сідати до таких вагонів, сподіваючися заховатися в них од огидної отрути димом з паленого листу. […]...
- Борис Грінченко – Без хліба БОРИС ГРІНЧЕНКО БЕЗ ХЛIБА І Край села стояла хата поганенька, а в їй жив селянин із жінкою та з дитиною – хлопчик був. невеличкий, недавнечко народився. Вже третій рік був, як вони побралися, – з чужого села він її взяв,- а все ніяк не могли збитися на хазяйство. У їх тільки й було худоби, що […]...
- Борис Грінченко – Екзамен БОРИС ГРІНЧЕНКО ЕКЗАМЕН Сьогодні великий день у Тополівській школі: у цей день має відбутися екзамен, а на йому повинен бути член ради шкільної. Тим-то у школі ще з учора все готується. І молодий, що тільки перший рік учителює, вчитель, і сторож Кирило Криворукий працюються з усієї сили. Ще вчора маненька хатка, що волость віддала у […]...
- Борис Грінченко – Бурлака Ой бурлака молоденький На чужу чужину Вийшов слави залучати, А ліг в домовину… Він з надіями святими Вийшов рано з дому, І прослалась довга стежка Йому, молодому. Ой прослалась довга стежка, Стежка непробита І колючими тернами Аж до краю вкрита. Він пройти її всю думав, З неї не звернути, А навіки в домовині Довелось заснути. […]...
- Борис Грінченко – Брат на брата БОРИС ГРІНЧЕНКО БРАТ НА БРАТА І Учитель ладинської школи Євген Корецький, прокинувшися в своїй камері 18-го листопада 1905-го року, зараз згадав, що сьогодні якраз виходить два місяці, відколи він попавсь у неволю. Він поїхав до Києва, потрапив туди саме тоді, як вийшов маніфест 6-го серпня про Державну Думу. Всі розуміли, що після всього того, що […]...
Блакитна панна аналіз.