Борис Грінченко – Сяють зорі



Вже в далині високій сяють зорі,
Густий туман над озером повис,
І спить земля, і води сплять прозорі,
І тихо спить густий зелений ліс.

Десь на селі далеко пісня ллється,
То голосніш, то затиха вона…
Із стін душних на волю серце рветься
Туди, де ніч панує запашна.

О, я піду, бо не піти несила,
Бо і мені ніч зорі засвітила,
Бо і мені сприя весна моя.

Скоріш туди! Як вільно дишуть груди,
Який простір обняв мене зусюди,
Як пахне скрізь і місяць як сія!

1888


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Моє улюблене свято миколая.
Ви зараз читаєте: Борис Грінченко – Сяють зорі
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.