Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Бриколаж
Бриколаж
Бриколаж (фр. bricolage) – майстрування міфологічної думки. Термін запроваджений французьким етнологом-структуралістом К. Леві-Строссом для того, аби провести відмінності між неолітичним та галілеєвським світобаченням; тобто Б. протистоїть “інженерії”, діючи за допомогою знаків, а не понять. Міфологічне мислення вподібнене до бриколера (майстра), схильного змінювати інструменти і матеріали відповідно до певної ситуації, аналогічно оперує образами, об’єднуючи їх у нові сполуки через низку розмаїтих перетворень. Прийоми Б. характерні для практики сьогоденного постмодернізму.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Українські колискові пісні Українські колискові пісні – це багата музично-словесна палітра щирої, безпосередньої і ніжної поезії. Частина К. п. оповита серпанком смутку, і ця тональність характерна і в літературних ремінісценціях (Т. Шевченко – “Ой люлі, люлі, моя дитино”, С. Руданський – “Над колискою”, збірка поезій П. Карманського “Ой люлі, смутку!” тощо). Спеціальні збірники і розвідки про К. п. […]...
- Драматургія Драматургія (грецьк. dramaturgia) – драма в широкому значенні слова, або ж сукупність драматичних творів певного письменника, певної літератури, певної доби. д. називають також теорію драматичної творчості. Термін д. вживається і для означення сюжетно-образної концепції театральної вистави, здійсненої режисером, чи кіносценарію....
- Фоніка Фоніка (грецьк. phoneo – вимовляю, звучу) – звукова організація поетичного мовлення; віршові засоби, які надають ліричному Творові милозвучності, посилюють його емоційність та виразність. У широкому значенні Ф. – галузь літературознавства (віршознавства), яка висвітлює естетичну функцію звуків у художньому творі як певної звукової цілості, аналізує та відповідно класифікує їх; у вужчому – фонічні властивості творів стильової […]...
- Колаж Колаж (фр. collage – наклеювання) – прийом, запроваджений у малярстві за часів кубізму, закріплений та урізноманітнений дадаїстами, за яким на певну основу наклеювалися всілякі матеріали, відмінні за кольором та фактурою (П. Шкассо, Ж. Врак, К. Швіттерс та ін.). Техніка К. поширювалась і в поезії, зокрема таких авангардистів, як Г. Аполлінер, Б. Сандрар та ін., які […]...
- Синестезія Синестезія (грецьк. synaesthesis – одночасне відчуття) – художній прийом, поєднання в одному тропі різних, іноді далеких асоціацій. Випливає із природної властивості людини переживати водночас враження, одержані від кількох органів чуття, що приводить до синтезу кількох відчуттів. Найяскравіше С. проявилася у ліриці раннього П. Тичини – поета, схильного до “кольорового слуху” та “слухового кольору”, здатного сприймати, […]...
- Революційний романтизм Революційний романтизм – одна із стильових хвиль в українській поезії на межі 10-20-х XX ст., яка, на відміну від класичного романтизму, схильного до неподоланного розриву між ідеалом та дійсністю, намагалася “одним ударом” покінчити з усілякими суспільними суперечностями. Наполягаючи на абсолютизації заперечення одних цінностей задля тотального утвердження інших, P. p., на якому позначалися модні на той […]...
- Вокалізм Вокалізм (лат. vocalis – “голосний”) – система голосних фонем певної мови з усіма їх рисами, які виявляються у процесі артикуляції в мовленні. При вимові голосних (вокальних) звуків органи вимовляння не утворюють жодних перешкод, тому ці звуки артикулюються за участю одного лише голосу. В. української літературної мови творять шість фонем: /а/, /о/, /у/, /є/, /и/, /і/. […]...
- Контекст Контекст (лат. contextus – тісний зв’язок, сплетення) – 1). Лінгвістичне оточення певної мовної одиниці, умови й особливості вживання її в мовленні. 2). Відрізок, частина тексту писемної чи усної мови з закінченою думкою, який дає змогу точно встановити значення окремого слова чи виразу, що входить до його складу. У художньому творі естетичне навантаження кожного елемента тексту […]...
- Твір на тему: Мистецтво в житті людини Мистецтво народилося разом з homo sapiens. Розумною людина стала, коли почала діяти, створювати. Спочатку предмети, необхідні для житла, полювання, хліборобства. Але розумній людині недостатньо бути ситою і жити в теплі. Тоді і народилася творчість, якої вимагала душа. А це вже і є мистецтво. У першу чергу, я думаю, душа самовиражалася в співі, в іграх, у […]...
- Евфемізм Евфемізм (грецьк. euphemismos, від еu – добре maphemi – кажу) – благозвучне слово або вираз, вжите для заміни непристойних, небажаних чи заборонених. Має давнє міфологічне коріння, коли не дозволялося називати певний тотем; власне – різновид табу, стилістичний прийом, близький до перифразу, витворений культурою народного світобачення (так, “ведмідь” досі має евфемічну назву “вуйко”). досить часто Е. […]...
- Добро Добро – одне з найбільш загальних понять моральної свідомості, одна з основних категорій етики. Разом зі своєю протилежністю – злом – д. є найбільш узагальненою формою розмежування моральних, аморальних вчинків, якостей тощо, які відповідають чи не відповідають в даній культурно-історичній ситуації усталеним вимогам моральності. З допомогою категорії д. здійснюється етична оцінка як явищ соціальної практики, […]...
- Дайджест Дайджест (англ. digest – короткий виклад) – дешеве масове видання з адаптованим викладом (переказом) змісту популярного твору (творів) художньої літератури; журнал або газета, в яких передруковуються (часто скорочено) найцікавіші матеріали інших видань або ж основного однойменного видання за певний період (місяць, тиждень)....
- Нове… Нове погане чи хороше Нове… Нове погане чи хороше Нове, нові бувають гроші. Нові є плани і новини Щодня, щороку, щогодини. Нове було і завжди буде Нові предмети, нові люди Нове воно таки цікаве Це чай, наприклад, замість кави Нове, як не звучить воно банально Та без нового нереально Нове життя, уподобання Нові є друзі, є кохання Нове… Нове […]...
- Кларнетизм – світоглядно-естетична концепція Павла Тичини Кларнетизм – світоглядно-естетична концепція Павла Тичини, унікально виражена за допомогою багатьох поетичних засобів: звукових (асонанс, алітерація, звуконаслідування, анафора й епіфора), зорових (епітет, метафора, індивідуально-авторські слова), формальних (розміщення строф і рядків у них) тощо. Термін, запропонований Ю. Лавріненком та В. Баркою для позначення стильової якості синтетичної лірики раннього П. Тичини й походить від назви його збірки […]...
- Упорядкування Упорядкування – авторська праця, що полягає в доборі, систематизації, обробці матеріалів для включення в збірник. Авторське право упорядкування не перешкоджає іншим особам піддавати ті самі матеріали систематизації або обробці. Якщо збірник включає твори, що охороняються авторським правом, упорядник здобуває право на нього за умови дотримання прав авторів цих творів....
- Іконографія Іконографія (грецьк. eikon – зображення і grаpho – пишу, креслю, зображую) – перелік, опис і систематизація зображень певної особи, сюжету тощо; правила зображення певного сюжету чи особи, особливо дотримувані в середньовічному мистецтві, пов’язаному з релігійною тематикою....
- Аналіз поезії Є. Маланюка “Під чужим небом” Доля закинула ліричного героя (він же й автор) далеко на чужину. Усе добре – цивілізація, розваги, тільки героєві самотньо, тоскно без рідної Херсонщини, старенької батьківської хати, маленької річечки й привіту рідних та близьких. Усе це йому сниться, пригадується, ятрить серце, але повороту немає, і мати вже, напевне, перестала очікувати сина. Виявляється, що туга за батьківщиною […]...
- “Гуцул – здоровий, як гірське повітря, легкий, як потік у свому бігу”. Михайло Коцюбинський та його робота над повістю “Тіні забутих предків” Михайло Коцюбинський – видатний письменник, гуманіст, дослідник і неперевершений майстер слова. Він був справді природженим художником, “який має трохи інші очі, … і носить в душі сонце, яким обертає дрібні дощові краплі в веселку… і перетворює в золото чорні закутки мороку”. Усі ці дива відбуваються в повісті “Тіні забутих предків” – правдивій казці Гуцульщини. М. […]...
- Гімнографія Гімнографія (грецьк. hymnos – похвальна пісня та grapho – пишу) – загальна назва поетичних творів, пов’язаних з християнським богослужінням. Відповідно до ролі у церковній відправі і особливостей художньої структури виділяють літургічні гімни, тропарі, кондаки, ікоси, стихарі, ірмоси, а також складніші жанри – канони й акафісти. У канонах прославлялися святі, вони є своєрідним роздумом над змістом […]...
- Юля Миргородська – Менше жалю за вчорашнім Менше жалю за вчорашнім, Менше всякого каяття! Живи так, аби по собі Не залишати сміття. Відбудовуй мости, Аби іншим допомогти, Змінювати на сади Внутрішні смітники. І почне там тоді рости Виноградна лоза добра, Як свідотство того, що ти З серця винесла все сміття....
- Архілохів рядок Архілохів рядок – в античній версифікації – віршовий рядок із двох піввіршів відповідно чотиристопного дактиля та тристопного хорея з дієрезою (міжстопним словоподілом) за схемою: – ∪ ∪/- ∪ ∪/- ∪ ∪/- ∪ ∪/- ∪/- ∪/. Названий за іменем еллінського поета Архілоха (VII ст. до н. е.). Вживався разом із ямбічними рядками у третій Архілоховій строфі....
- Павло Глазовий – Увертюра Сидять в опернім театрі, не десь, а в партері, Вона і він. Надулися, наче дві тетері. Бурчить вона: – Що за люди оті диригенти? Півгодини настроюють свої інструменти. Той цигика, той триндика, третій дме у дудку. Затяг мене в цю оперу, ну тебе в будку! Попереду літня жінка нахмурила брови. – Тихо, – каже, – […]...
- Мораліте Мораліте (лат. moralis – моральний) – повчальна алегорична драма, поширена в Західній Європі у XV-XVI ст. В Україну прийшла з розвитком шкільного театру кінця XVI – початку XVII ст. і проіснувала до середини XVIII ст. як різновид шкільної драми. П’єси цього жанру виставлялися на Масницю. Вони закликали до медитації про сенс життя, нагадували про неминучість […]...
- Дарчий примірник книги Дарчий примірник книги – примірник видання з автографом автора, адресований певній особі або установі; інколи д. п. к. виготовляється видавництвом для вручення авторові твору. д. п. к. становить особливу цінність у колекціях бібліофілів, особистих бібліотеках письменників, спеціальних книгозібраннях бібліотек, музеях. д. п. к. є документальним джерелом досліджень твору, книги, культурного життя певної доби....
- Метрика Метрика (грецьк. metrikаs – розмірений) – умовна назва системи версифікаційних правил певної національної поезії, передовсім теорія віршових розмірів. М. не охоплює всього віршознавства. Проблеми акцентуації у віршах, інтонації, інструментування, строфіки – поза її безпосередньою компетенцією, хоч вони постійно перебувають у полі її зору. В адекватному розумінні слова термін “М.” означає розгляд будови віршового рядка....
- Леся Українка – дитячі гри, пісні й казки Передмова Всі оці дитячі гри, співи та казки зібрані серед народу на Волині, в Звягельському, Луцькому та Ковельському повітах; при записуванні задержана вимова, властива кожному з повітів. Матеріали сі, однак, не було записано від якоїсь одної людини з народу, вони збиралися довго в пам’яті моїй; мало не всі їх я знаю, як то кажуть, зроду, […]...
- Календарно-обрядова поезія Календарно-обрядова поезія – цикл фольклорних пісенних творів, зміст і виконання яких з доісторичної давнини пов’язані з річним народним відліком часу – народним обрядовим календарем. Первісно цей календар формувався у зв’язку з циклічними змінами у природі, з річним колом сонця, його поворотом на зиму і на літо, з весняним пробудженням та осіннім завмиранням природи. Пращури слов’ян […]...
- Відлунювання Відлунювання – віршова форма, здебільшого двовірш, другий, вкорочений рядок якого складається зі слова (рими), яке повторює ціле прикінцеве слово (або його частину) попереднього рядка, витворюючи нові смислові відтінки. В. відоме у фольклорі, а в поезію запроваджене в барокову добу завдяки Івану Величковському, в рукописній збірці якого “Млеко” (1691) є вірш “Ехо”: – Что плачеши, Адаме? […]...
- Волочебні пісні Волочебні пісні – вид білоруської календарно-обрядової пісенності, якою дружини “волочебників”, подібно до українських колядників, у великодній понеділок вітають людей. Головний зміст В. п. – побажання, віншування, яке висловлює молодь родині у свята, за що їй дарують калач і крашанки – “воло-чільне”. Змістом, формою, характером виконання В. п. близько споріднені з українськими колядками, в яких нерідко […]...
- Реферат Реферат (лат. refero – повідомляю) – стислий письмовий або усний публічний виклад змісту однієї або кількох наукових праць, що стосуються певної проблеми чи літературного твору. Різновид Р. – автореферат – короткий виклад основних положень наукового дослідження, власної праці, зокрема літературознавчої, стислий переказ її коцепції з характеристикою методів і методики дослідження, зроблений письмово самим автором. Як […]...
- Логограф Логограф (грецьк. logos – слово та griphos – мережа) – різновид загадки або шаради, в якій певне слово набуває іншого значення внаслідок додавання або утинання складів чи звуків (лід – слід, місто – сто і т. п.). Прийом Л. часто використовується у версифікації при точному римуванні. Подеколи Л. вбачається у ненастанному скороченні певної фрази або […]...
- Завершений твір Завершений твір – наслідок творчого процесу митця, твір, остаточно зафіксований у тексті, над удосконаленням якого автор більше не працює, вважаючи, що його задум реалізовано повністю. Прихильники феноменологічної та рецептивної естетики твердять про відносну завершеність твору, оскільки його естетична якість, конкретизація підсумовується в читацькому сприйнятті. Завершеність твору відносна ще й тому, що з появою нових творів […]...
- Антипод Антипод (грецьк. antipodes – протилежний) – художній образ, який своїм змістом, поглядами, рисами характеру, моральними якостями тощо контрастний, протилежний іншому. Наприклад, у народних казках яскравими образами-антиподами є персонажі-добротворці і злотворці; в українській бароковій літературі XVII-XVIII ст. – Божа Любов і Вражда; Надія, Спокій, Покора і Ненависть, Лють, Злоба (своєрідні персонажі-символи). У новітній літературі, з поглибленням […]...
- Міфологія Міфологія – 1. Сукупність функціональних міфів в обробці певної культури. 2. Наука, що вивчає особливості міфів. Найбільш цілісно збереглась і набула найширшого літературного переосмислення антична М., зокрема давньогрецька. На початку XIX ст. розпочалося вивчення та порівняльно-історичний аналіз давньоіндійської, давньоіранської, давньогерманської та античної М. Українська М. не зафіксована цілісно:, елементи давніх міфологічних уявлень, сюжетні мотиви ритуальних […]...
- Силабо-тонічне віршування Силабо-тонічне віршування (грецьк. syllаbe – склад і tonos – наголос) – система віршування, в основу якої покладено принцип вирівнювання наголошених та ненаголошених складів, їх чергування, кількість та місце розташування ритмічних акцентів у віршовому рядку. В українській поезії С.-т. в. з’явилося у XIX ст., прийшовши з російської поезії, витіснивши силабічну систему та співіснуючи з національним коломийковим […]...
- Твір на тему: Що ми можемо зробити для природи? (замітка в газету) Щодня ми озираємось і бачимо навколо себе дерева, траву, квіти, птахів, комах, тварин. Це все природа. Людина – частина її. Але у людини є можливість змінювати природу. Кожна зміна позначається на навколишньому середовищі. Змінювати природу людина повинна обережно, бо окремі дії можуть завдавати шкоди і навіть призвести до загибелі. Від людини залежить, чи збереже вона […]...
- Моя улюблена байка “Квартет” Моя улюблена байка “Квартет” Уже сам початок байки підказує нам, що добра не буде, що за справу взялися недолугі виконавці. Адже перше слово – Осел, тобто баєчний образ недалекого розумом, але упертого “діяча”. А далі все гірше та гірше: Козел завжди символізує завзяту дурість. Мавпа – то символ дурості енергійної. А до Ведмедя дібрано епітет, […]...
- Годинник зупиняє час Годинник зупиняє час, Коли зімною ти. І відкриваються мені Нові й нові світи. І плине час, як мед густий, І стигне на ходу. А я у спогадах своїх Лише до тебе йду. І сонце світить, як ліхтар, Коли ти поруч йдеш. І небо світле лиш тоді, Як міцно обіймеш. І молоденький соловей Все краще знов […]...
- Депонування Депонування (лат. depono – кладу) – у фінансовій сфері – передача на збереження кредитним установам грошових сум, цінних паперів тощо; у науково-індивідуальній практиці, зокрема літературознавстві, – передача на збереження і використання в режимі запиту наукових праць, оформлених як завершені дослідження з певної галузі знань. депоновані праці прирівнюються до опублікованих, можуть бути опубліковані з посиланням на […]...
- Дифірамб Дифірамб (грецьк. dithyrambos – урочиста хорова пісня на честь богів, передовсім Вакха) – один із різновидів давньогрецької лірики, близький до оди чи гімну. Виконувався спочатку на святі збирання винограду, властивий поезії Піндара (VI-V ст. до н. е.). У новоєвропейській літературі – вірш, позначений надмірним звеличенням певної особи або події. досить часто цей термін вживається в […]...
Некрасов як співець страждань народних.