Дарина Брильова – Серпнева ніч
Серпнева ніч. для кожного своя.
Боюся розказати неправдиво..-
Але я бачу в розмаїтті трав
Під небом цим передосіннє диво.
Немов спустились зорі, й на поріг
До мене вже ступила тиха Осінь,
І приклонялись квіти аж до ніг,
І розсипались яблука як роси..
І запалало жаром, і збулось!
І сталося, і так раптово стихло,
Ось так пішло, немов і не було..
Серпнева ніч. Передостаннє диво..
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Дарина Брильова – Осінь. Ще тепла, гучна Осінь. Ще тепла, гучна Б’є в мої тихі скроні. Я не занадто сама, Я незнайомка недолі. Примха моя чи жарти? – Листя мені як зорі.. Йду крізь вогні й напасті, Осінь стрічаю нову. Ми з нею зовсім чужі, Тільки волоссям схожі! Осінь, прошу, відведи, Звідси деньки негожі. Я тобі вірити зможу, Норов твій не клястиму.. […]...
- Дарина Брильова – Спасибі тобі, осінь Спасибі тобі, осінь. дякую нещиро.. Ти мене, багряна, зовсім заморила. Ти мене, жорстока, б*єш немилосердно. А перед очима – тільки твоє небо.. Смутку жовта панно! дякую від серця. Вчиш мене невтомно все долати час.. Я кажу по-правді, я говорю чесно : Все в цей день осінній як в останній раз....
- Дарина Брильова – Зимове село Село на зиму помирає, Вбиває холод все життя. Нема сільського диво-раю, Стає зчерствілою земля, Стають пониклими дерева, Скидаючи додолу дні – Ті дні, які ділили з небом, Що сонцем бавило колись; Стають похмурими дороги, Під інеєм журні поля, Цим світом правлять злі негоди, Цей світ села завмер – зима… Блідими стали навіть люди, Малими стали […]...
- Дарина Брильова – Українцям Українці, любіть, живіть! Доки є в наших душах сила, Доки ми стоїмо сміливо, Нас нікому не занапастить! Поки міцно тримаємось разом, Поки Бог Україну хранить, Не згасає хай наша слава, Хай зростає народна міць!...
- Дарина Брильова – Мені так страшно Мені так страшно, що тебе не стріну, Що буду вік зникати із Землі.. Я у собі плекаю довго віру, Що задля щастя далися не ті. Мені так страшно, що тебе не буде, Що я всередині почну вмирать, І що кохання вигадали люди Лише для того, щоб не сумувать. Мені так страшно, що тебе не стане.. […]...
- Дарина Брильова – Не знаю тебе Не знаю тебе. І чути про тебе не хочу! Не думай, що залишив мені безліч ран. Нестерпно бувало дивитись в нахабні очі, Й ще гірше щовечора гратись в самообман. Ти навіть і згадки, не те що віршів не вартий! Всередині в тебе нічого святого нема. Ніяких сцен. Ні скандалів, ні просто сварки.. Я тільки скажу […]...
- Дарина Брильова – Зимова зустріч Я усміхалася. А ти губився, Вичерпними за мить стали слова. Напередодні сон мені наснився : Ми стоїмо, а навкруги зима, А на вуста рожеві впало небо Й розтануло в невидимім теплі… А ти стоїш, – і рідний, і далекий, Такий єдиний на усій Землі. Щось спалахнуло і не відпускає… В очах тривога і незносний жар. […]...
- Дарина Брильова – Бетховен так трагічно не звучав Бетховен так трагічно не звучав. Ніяка постать так не дивувала. Немає правил, де немає прав. Цю музику трагічніше не грали.. Ти чула шепіт на ось цій землі? Нога людини тут і не ступала.. Тут фальш і низість, це – не ми. Бетховен би заплакав. А ти спала....
- Дарина Брильова – Серця у тебе нема До мене ти більш не приходь. Чекання – невдячна справа.. Священна людськая плоть Для тебе лише забава. А я це й раніше знала : У тебе палали очі Жадаючим хворим жаром Зламати мене цьої ночі. Ніколи не буде цього! Ти зрадив усе, що міг, Ти сам себе видав словом, І бою не переміг. Йди геть, […]...
- Дарина Брильова – Він не обіцяє мені вічність Він не обіцяє мені вічність, І комфортів теж не обіцяє.. Але я, коли його стрічаю, В серці затискаю дивну ніжність. Він настільки чесний. Навіть страшно. Прямо в очі дивиться і каже : “Знаєш, моя мила, я неправий, Повертайся, я без тебе чахну”. Я тут на хвилину зупиняюсь, Щось згадаю, і змінюсь в обличчі. “Знаєш, любий, […]...
- Дарина Брильова – Осінньої вогкої ночі Осінньої вогкої ночі Ховались у ковдрах думки, Зтулялись розгублені очі, Зникали усі сліди. Червоною ниттю продершись Крізь всі терни у мій сон, – Мовчиш наяву; безсмертно Мовчить і мій телефон. Зустрівся сьогодні світанок Під шумний жовтневий дощ.. В цю пору похмурих фіранок Так хочу повірити в щось! ..Якщо не загубиться лист, Якщо не відійдуть контакти, […]...
- Дарина Брильова – Горизонти відкрилися – море Горизонти відкрилися – море; Вертикалі наставили стін.. Нас просили не гратися в долю, Ми ж тікали, не знаючи цін....
- Таня Гелетюк – Уламки слів Розсипались слова уламками каміння, Янтарним блиском засліпивши ніч. Прозорі сни наповнились жахами, Колючим дротом гордих протирічь. Лились солоним градом білі роси Із ледь жевріючих очей, Втікало сонне літо на вокзали Шляхами втоптаних алей. Гриміли дні, мінялись краєвиди, Чекання висмоктало кров, Слова розсипались врізнобіч, А з ними – й суть пустих розмов....
- Микола Вінграновський – Серпнева елегія З Лівіу даміана Ніжне творіння, тебе я не завжди докликую, Наче ту пару з небачених чаш із віків, Вдень ти малою стаєш, і стаєш уночі ти великою, Чом собі снишся вночі ти косулею серед вовків?.. Хто тебе краде мені над миготливою хвилею, Небо чиє в твоїх чорних боїться очах? Боязко й різко плачемо ми уві […]...
- Надя Ковалюк – На годиннику – осінь, в руці – телефон На годиннику – осінь, в руці – телефон: Абонент тимчасово відсутній, А життя по хвилині стікає з вікОн І дощем розмиває майбутнє. Своє небо мені ти кидаєш до ніг, Ходиш слідом і дихаєш в спину, І щезаєш раптово, немов перший сніг, Абоненте ти мій, блудний сину! Я так само, як ти, по землі цій ходжУ […]...
- Микола Хвильовий – “Прийде сюди холодна, вечірня… “ Прийде сюди холодна, вечірня, Де метелить, метелить одуванчика пух, І запахне пожаром далеким загірним, І тебе я згадаю на возі, в степу. Упаду, упаду в розпуці на роси, Лебединно прокинусь туди, на вирій. Ах, із білих гречок підвелася осінь І на пасіку лине останній рій. Чи це ти, чи не ти – золотії рамена. На […]...
- Осінні мелодії Володимира Сосюри і Максима Рильського Осінні мелодії Володимира Сосюри і Максима Рильського Природа рідного краю завжди була джерелом натхнення для В. Сосюри і М. Рильського. Та осінні мелодії їхніх віршів вражають особливою красою і витонченістю. Багряний лист, пожовклі трави, Мелодій осені краса, – Так писав про свою улюблену пору року В. Сосюра. Айстри, жоржини – головні герої його творів про […]...
- Наталя Гуркіна – Осінь – господиня Завітала до села Осінь – господиня. Лад усюди навела, Зібрала насіння… Бараболю у мішки… Яблука – в комору, Щоб було на пиріжки У зимову пору. Виноград увесь на сік, Гарбузи – для каші. Вистачить тепер на рік Всій родині нашій!...
- Анатолій Лупиніс – Золоті ворота Асфальт в жагучих обіймах сонця Важко дихає, вгинається під ногами. Дерева з обтятими віттями – Каліки дерева. Квіти, закуті в бетон, Позбавлені пахощів квіти. Люди, уярмлені Молохом, Загнані в щільники люди. Золоті Ворота шляху, Обтятому з обох боків. Загратовані Золоті Ворота На шляху, що веде в нікуди. Увійдеш з одного боку – Вийдеш в нікуди, […]...
- Осінь – Сосюра Володимир Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито Осінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літом Синьоока осінь їде навмання. В’яне все навколо, де пройдуть копита, Золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита, […]...
- Єлизавета Замана – ця осінь зустріла нас холодом Ця осінь зустріла нас холодом, А ми так мріємо про бабине літо… Зігрівай мене своїм подихом І нам разом буде на диво тепло. Я хочу цю осінь у твоїх обіймах І щоб ти читав мої вірші у кожну ніч тиху Давай, як у наших улюблених Фільмах – ловити зорі на моєму даху Така холодна осінь […]...
- Володимир Сосюра – Облітають квіти, обриває вітер Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито Осінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літом Синьоока осінь їде навмання. В’яне все навколо, де пройдуть копита, Золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита, […]...
- Володимир Сосюра – Блукає осінь. Безгомінням Блукає осінь. Безгомінням Цвіте її очей блакить, І у садах під вітром синім Багняний плащ її шумить. Вона мете сумні алеї, Де пада золото руде, І важкогривий кінь за нею На чорнім поводі іде. Вже на квітках іней – не роси, І недалеко вже до дня, Як сяде осінь жовтокоса На чорногривого коня, Востаннє гляне […]...
- Олеся Крисько – Пахучі яблука дарує рання осінь Пахучі яблука дарує рання осінь – Солодше меду присмак на моїх вустах. А у розлук ніхто пояснення не просить. І що в замін, коли душа вже геть пуста? Перегоріло. Опустіло серце. Знову Переступаю через тисячі причин. Свою любов ввела з байдужістю у змову. Усе по колу – безкінечний серпантин. Чия вина, що в серпні пахне […]...
- Дмитро Павличко – “Розплелись, розсипались, розпалились… “ Розплелись, розсипались, розпалились, Наче коси, вересневі дні. Ми з тобою ще не накупались, А вже грає осінь у вікні. Віднесла вода ласкаві зорі, Що все літо кликали в ріку. З птицями на білій крутогорі Горобину пробуєм гірку. Може б, нам полинути у вирій – За літами молодості вслід. Чом же крила в позолоті щирій Важко […]...
- Павло Тичина – Осінь така мила Осінь така мила, Осінь Славна. Осінь матусі їсти несе: Борщик у горщику, Кашка у жменці, Скибка у пазусі, Грушки у фартушку. Осінь така мила, Осінь Славна. Прийде, поставить: Мамо, спите? Підведуться мати: – Це ти, моя доню? – Я ішла все лісом, Дуб мене за хустку, Він хотів догнати, Борщик однять! Осінь така мила, Осінь […]...
- Тодось Осьмачка – Сонет Коли німують людські живі душі, Тоді і роси кам’яніють на зелі, А очі в молоді, немов од суші, Мертвіють, облітають навесні. Того, душе, на світляних розгонах, Свої прозорі вікна розтворяй І випускай слова на землю чорну, Де клекотять, мов казани, моря, – Щоб голосно садами Зворушили На дальніх берегах твої слова І сонце галасом живим […]...
- Олесь Гончар – На золотих парусах Красуня задумана осінь Золоті паруси нап’яла. І сонце променем косим Мене протяло, мов стріла. Із прекрасним на серці болем, Із осколком у серці ясним Я на кряж по камінню голім Лісом іду багряним. Заберусь на саму вершину, Подивлюся – відомо куди! Немов невгамовному сину. Я серцю скажу: лети! Крізь осінь оцю золотаву, Через кряжів гірських […]...
- Ольга Паламарчук – Я бачив сон Я бачив сон, Мені те диво снило Як ще не квітли липи, Як юні парами ходили І як вкраїна вільною була. Я бачив сон: У ньому люди вільно говорили, Там про гоніння правда і не чула І політв’язні волю віднайшли. І сниться сон, Як було все до того: Як взяли люди в руки зброю, Брудну, […]...
- Іван Вовчок – Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь, Ця тітка вічно п’яна від рясних дощів, Які немов солоні сльози від старих відносин, Що ностальгічно роз’їдають закутки душі. От не люблю її, ненавиджу цю осінь. Мій перший вірш про неї буде ось такий, Хорошого я тут не скажу мабуть зовсім, Аж жовтий колір через неї […]...
- Твір на тему: Золота осінь Після теплого літечка настала довгоочікувана осінь. Прийшла вона несподівано, тихенько, ніби якась таємнича гостя. Тому, мабуть, її ніхто й не помітив відразу. Проте нікого осінь не забула, всім дарунки казкові принесла. В садку червоніють яблука, красуються грушки, достигають сливи. Це дари щедрої господині-осені. Оксамитовий запах осені відчувається скрізь. Проте найбільше його чути в повітрі. І […]...
- Герасим’юк Василь – Сивнющу гілку яблукату Сивнющу гілку яблукату Ти ненароком відчахнув – До себе притягав – почув Слабенький тріск, немов крізь вату. Немов шепнула: “Відійди. Упасти дай на землю в туску”. Ти вбиту притулив галузку До рани – замітав сліди. Ти мертву примостив між віт, Бо не хотів завдати болю Своєму батьку. Неживій Велів прикинутись живою. … А на Михайла […]...
- При місяці згадую брата – Фу ду Тривожно гримлять барабани – вже люди не ходять; Це осінь, і чується втомлена пісня гусей… А ніч розсипає дзвінкої роси білі води; А в ріднім краю місяць світло ясніше несе. І брат мій далеко, розлучені ми – чи навіки? Ніхто не пита, чи помер я давно, чи живу; Я довго не маю листів, а послав […]...
- Семенко Михайль – Осінь Осінь похмура йде Хмари дощі тумани Осінь у серце веде Смуток нежданий Холод суне німий В душу вповзає мла Осінь серпанок густий Ти принесла Ради не дам собі В серці моїм мовчання Спогад ридає в журбі Давнє кохання. 24. VIII. 1913. Київ...
- Руданський Степан – Голе-голе моє поле! Голе-голе моє поле! Де ж ви, ясні квітоньки? Позгасали, поспадали, Як на небі зіроньки. І стебло пересхло, Як билина, полягло. Діти-діти, мої квіти! Як погляну я на вас, Серце мліє, каменіє, Що цвіли ви тільки раз. Раз росли, раз цвіли І без долі опали. Не для ділка свого бджілка Вас ізссала, як дитя, – То […]...
- Символічний зміст поезії Я. Щоголіва “Листопад” Кожна пора року красива і неповторна по-своєму: і білосніжна зима, і весела буйнотравна весна, і красне літечко, і золота осінь. Про ці пори року складено безліч казок, прислів’їв, літературних творів. Багато поетів малювали картини природи, оспівували її неповторність і красу. Видатним майстром пейзажної лірики є Яків Щоголів, який у своїх поезіях зобразив природу у різні […]...
- Дмитро Павличко – “Стояли ми на темній оболоні… “ Стояли ми на темній оболоні, Немов два дерева в однім гіллі. Мої долоні на твоєму лоні Тремтіли, мов на лампі мотилі. Лампада сонця в молодому тілі Принаджувала жителів темнот. Метелики згоряли очманілі І налітали, спалені стокрот. О, попелом вони не розсипались, Лиш очищались од вогнистих сфер… Єретиком ставав мій кожен палець – Готовим вийти вдруге […]...
- Ліна Костенко – Осінь жагуча Вечірній сон закоханого літа І руки, магнетичні уночі. Вродлива жінка, ласкою прогріта, Лежить у літа осінь на плечі. Дозріла пристрасть до вогню і плоду. Пашить вогнем на млосному щаблі. І торжествує мудрий геній роду Всього живого на живій землі. Ще літо спить, а вранці осінь встане – В косі янтарній нитка сивини, Могутні чресла золотого […]...
- Інтимна лірика Максима Рильського (за поезією “Яблука доспіли”) Інтимна лірика Максима Рильського (за поезією “Яблука доспіли”) Від поезії М. Рильського “Яблука доспіли” віє світлим смутком, печаллю розлуки. Але все одно мотив життєдіяльності, гармонійного єднання людини і природи домінує: Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Вже й любов доспіла під промінням теплим, І її зірвали радісні вуста. Ліричний герой […]...
- Олена Теліга – П’ятнадцята осінь П’ЯТНАДЦЯТА ОСІНЬ Ростиславові Д. Чи ця вечірня непрозора синь, Далекий дим, чи вогник папіроси, Чи черевики мокрі від роси – Щось нагадало неповторну осінь. . . . Похмурий ліс у вересневім сні Зітхає тяжко. Мов вогнисті птиці, Над ним літають зорі навісні, А він галуззям хоче відхреститься. Тріщить багаття. Полум’ям їдким Заслало очі. Чи мене […]...
Реферат ольга кобилянська скорочено.