Дев’ятниця до Дитятка Ісус3

Дев’ятий день: Різдво Божого Сина

Навкруги запанувала божественна тиша. Після важкої щоденної праці люди пішли на відпочинок. Пречиста Діва Марія зі своїм Обручником, святим Йосифом, не мали де голови прихилити у цьому місті, тож мусіли шукати собі якийсь притулок. Перший раз в житті Марія, та ніжна, спокійна, розсудлива Дівиця із Назарета відчула якесь опущення, котрого колись зазнає і її Син.

Душа її наповнилася тривогою, бо на прикладі свого життя пізнала байдужість і холодність людського серця по відношенню до своїх ближніх.

Ніколи і нікого із потребуючих Діва Марія не залишала без допомоги чи розради. А ці люди не мають найменшого співчуття до Неї, не дивлячись на її блаженний стан.

Адже Вона насить під своїм серцем Того, Котрий прийде спасти їх. Ці думки проходили через Серце Марії, але, попри все Вона благословляла тих людей, незважаючи на їх безсердечність.

Святий Йосиф знайшов місце в чистому полі – в яскині, де ховалися пастухи під час холоду і дощу. Ввійшовши в середину їх обвіяло приємним теплом. Місяць світив з високого неба крізь щілини яскині, де вони побачили вола і осла.

Від них розходилось приємне

тепло по всій стаєнці. “Слава Богу, – промовив святий Йосиф, – це Він нас привів сюди”. Накидавши на долівку трохи соломи і сіна Йосиф приготував місце для відпочинку Марії, а сам ліг біля входу, щоб собою заслонити Матір Божу від стуленого вітру.

Настала тиша… така тиша, якої не було на землі ні перед тим, ні опісля; в цій нічній тиші почав розноситися голос Ангельського хору: Слава на висотах Богу… Слава Богу… Вся шопа ясніє світлом якого ще ніхто ніколи не бачив. Ця ясність і спів Ангелів розбудили святого Йосифа. Напівсонний, він ніяк не міг усвідомити “що відбувається”?

Що за ясність? Хто співає? Ще більше розхвилювався від побаченого, коли прийшов до тями. Окутана в золотисто-ясні проміння сиділа Марія, сіяюча блиском славного Материнства, тримаючи на своїх колінах Дитятко.

Дитятко – немовля, Яке подібне до кожної новонародженої дитини, плакало, і в той же час усміхалося. Від Його маленького тіла розходився блиск на усю яскиню, на увесь світ, доходячи до самого неба. Йосиф впав на коліна.

З великою радістю і зі сльозами на очах за усе, що побачив в цій хвилині, дякував Господу Богу.

Все вже є в минулому: усі тривоги і сумніви, журба і неясність відразу пропали як та роса на сонці. В його серці вже немає більше страху перед тим, що буде далі. Нова енергія поплила по кожній жилі Його тіла, новий запал і надія ввійшли в Його серце.

Молитва і благодарення полинули з Його праведної душі перед Маєстат Всевишнього Бога.

А Марія? Хто зможе описати її почуття?

Вона голубить новонароджену Дитину. Вона ішйщасливіша мати на землі. Це не тільки її дитятко, а також Божа Дитина, це обіцяний Месія, Спаситель усього світу. її радості немає меж, вона дякує Богу за цей дарунок із неба.

Це Дитятко вмістить у Собі все світло, бо Ноно є Сотворителем світла; усі чесноти, бо чеснота має в нім своє джерело; усі сили і красу, бо сила і краса походить від Нього. Ноно є “альфа і омега”, початок і кінець усього живого на землі.

Ця радість не тільки Пречистої Діви Марії і Святого Йосифа Обручника, це радість усього людства, усе радіє прославляючи прихід Божого Сина на землю: “Небо і земля хай з пророками радіють, ангели і люди хай духовно торжествують, Бог бо в Тілі появився тим, що сиділи в темряві і тіні. Народженого з Діви – вертеп і ясла прийняли, пастухи проповідують чудо, мудреці ж зі Сходу в Вифлеєм приносять дари, а ми Йому недостойними устами ангельську хвалу заспіваймо: Слава на висотах Богові, і на землі мир! Прийшла надія народів, щоб визволити нас від ворожої неволі” (Велике Повечер’я, Стихири на Литії).

Молитва-благання:

Господи мій і Спасителю Ісусе Христе! Ти прийшов на землю лише з тою метою, щоб мене визволити з неволі гріха й привести до Твого батьківського дому. Дай мені ласку каяття за мої гріхи й сильну волю від них відвернутися й уже більше не ображати Тебе й Твого Небесного Отця. Пречиста Мати, що привела нам наше спасіння.

Твого Божого Сина Ісуса Христа, вимоли в Нього для мене ласку зрозуміти, яким великим лихом є кожний гріх, а передусім гріх важкий, бо він ображає безмежну Доброту й Святість Бога Творця, який заради мене не пожалів Сина Свого Єдинородного віддати на муки й ганебну смерть на хресті, щоб рятувати мене – грішника. Вимоли в Нього для мене щирий жаль за гріхи й сильну волю їх уникати, й ніколи більше ними не ображати мого Творця й Господа.

Амінь


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Мои враження про весну.
Ви зараз читаєте: Дев’ятниця до Дитятка Ісус3
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.