Дмитро Білоус – Хліб і слово

ХЛІБ І СЛОВО

У стінах храмів і колиб
сіяв нам святково,
як сонце, випечений хліб
і виплекане слово.
І люблять люди з давнини,
як сонце незагасне,
і свій духмяний хліб ясний,
і рідне слово красне.
Бо як запахне людям хліб,
їм тихо дзвонить колос,
і золотом сіяє сніп
під жайворона голос.
І, мабуть, тому кожну мить
бешкетнику-харцизі
їх слово батьківське звучить,
як заповідь у книзі,
цей сплав чудесний, золотий
з ядристих зерен літер:
“Не кидай хліба, він-святий,
не кидай слів на вітер!”

Незагасне – те, що не можна загасити.
Харциз – розбійник, грабіжник.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Найважче це творення самого себе.
Ви зараз читаєте: Дмитро Білоус – Хліб і слово
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.