Дмитро Павличко – “Не бійся сивини моєї… “
Не бійся сивини моєї –
Вона тебе не забруднить –
Ця біла, наче цвіт лілеї,
Ця, наче небо, синя нить.
В ній голова моя зігріта,
Неначе в мареві гора.
Це подих не зими, а літа,
Це дим незримного костра.
Там думка палахтить, як рана,
Горить віків броня і бронь.
Благослови, моя кохана,
У скронях схований вогонь.
Прийди до мене – це не сором,
Любити мисль, що опекла.
Схились над полум’ям прозорим
Мого печального чола.
І не питайся, що згоріло,
Бо кров мою вогонь зберіг,
Байдужості смертельне тріло
Не вдерлося до жил моїх.
Навчив мене вогонь терпіти,
Хапливим бути, мов карук,
Але мого чола орбіти
Засвітяться від ніжних рук.
Тож доторкнися до сивизни,
Що очі молоді пече,
Можливо, світло дивовижне
Тобі між пальців потече.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Дмитро Павличко – “Як я помру, до мене не підходь… “ Як я помру, до мене не підходь, І рук своїх ти не клади на мене, Бо дотик твій відчує моя плоть, І серце стрепенеться вже студене. Та на моїм обличчі не сяйне Щасливий усміх – познак воскресіння, І мука смерті знов скує мене, І знову плоть мою оберне в тління. Та ні! Прийди і доторкнись […]...
- Дмитро Павличко – “Твоя протилежність – пісок… “ Твоя протилежність – пісок, Пустиня безплідна й сумна. Ти народжуєш колосок, Наче нива, з мого зерна. Ти плекаєш його сама, Ти даєш йому мови дар, Безконечну могуть ума, Плоті й долі земної тягар. Як вода, ти блищиш і течеш В руслах рік і слідах підків. Я тебе малював би все ж, Наче марево серед пісків....
- Дмитро Павличко – Син Там, де Лаври золота кантата Височіє в гомоні століть, Мати Невідомого солдата На могилі, наче тінь, стоїть. Б’є вогонь з-під сивого граніту, Полум’я кипить, мов джерело. То горить велике серце світу, Що в каміння жилами вросло. А в старих очах тремтить сльозина, Що зусильна пропекти броню, Стала мати і впізнала сина В клекотінні Вічного вогню!...
- Дмитро Павличко – “Якби могла прийти до мене цеї миті… “ Якби могла прийти до мене цеї миті Та дівчинка моя, що в сяєві блакиті Приходила колись, весела, як струмок, І вся вливалася в ріку моїх думок, Просвітлюючи їх своєю чистотою Аж до самого дна, якби вона святою Дитинністю мене пойняла нині знов, Я б у собі згасив грімниць буремну кров, Пал невдоволення, за ідеалом тугу, […]...
- Дмитро Павличко – “Щось у мені тремтить… “ Щось у мені тремтить, Як зимове повітря. Несхопне, наче мить, Студене, наче вістря. То я тобою вщерть Наповнив душу, мила, Ти ж думала про смерть, Коли мене любила....
- Дмитро Павличко – Пісня про Україну До Дніпра я приходжу вмивати свій зір, Щоб у темряві дух мій не згас. І вдивляється в очі мені з-понад зір, Наче батько, суворий Тарас. Приспів: Пахне хвиля Дніпрова, мов сіно, І гойдається в даль степову. Україно, моя Україно, Я для тебе на світі живу! Як зірниця, що впала в нічну не проглядь, Я без […]...
- Дмитро Павличко – “Ще днів моїх багато за горою… “ Ще днів моїх багато за горою, За зорями в небесній глибині. Все, що було, згубилось уві сні, Лиш те, що буде, володіє мною. Опалене жагою весняною, Чуття будущини живе в мені. В моєму серці, наче в стремені, Нога часу з острогою тугою. Та є на світі лагідна рука, Яка в мої думки і сподівання Вливається, […]...
- Дмитро Павличко – “Боже, яка ти в цілунку глибока… “ Боже, яка ти в цілунку глибока, Наче безодня в тремтячій сльозі Із всевидющого божого ока! Боже, яка ти в торканні спрагненна, Наче пустеля, що мріє в пісках Про океану рухливі рамена! Боже, яка ти в коханні пестлива, Наче той вітер вівсяний, що спить В полі, коли починаються жнива!...
- Дмитро Павличко – “Не раз мені здається… “ Не раз мені здається, Що я прожив тисячу років. Заглядаючи в криницю свого життя, Я не бачу маленького дзеркальця води, Так далеко воно від моїх очей. Та коли я, закривши очі, хочу згадати, Що найглибше запало в душу мою, – Бачу твій образ, моя дівчинко, Моя перша любове. Навіть моє дитинство погасне в пам’яті, Навіть […]...
- Дмитро Павличко – “Моє дівча, не вір… “ Моє дівча, не вір, Що вмре твоя краса, Погасне скронь яса, Запопелиться зір, Брів ластів’ячих лет Заб’ється в зморщок сіть, Розм’якне тіла мідь, Покривиться хребет! Це все ілюзія, Ознака сліпоти. З твоєї ліпоти Встрає любов моя. Твоє чоло ясне, Очей і рук нестрим – Це той вогонь, котрим Ти сповнила мене. Горів я, не згорів, […]...
- Дмитро Павличко – “У дверях на летовищі стояла… “ У дверях на летовищі стояла, Перевіряла авіаквитки, Аеродинамічні ноги мала, Литки в польоті, наче літаки. Вони летіли під спідничку – вгору, Поблискуючи золотом панчіх, Вогнем торкались до мойого зору, І непощадно кликали на гріх. Здалось, що там палає поміж ними (де людський зір боїться підійти) Рудий вогонь із крилами рудими, Мов янгол у глибинах темноти. […]...
- Дмитро Павличко – “За вивіркою золотою… “ За вивіркою золотою Я біг вершинами смерік, Провалювавсь у темну хвою, Як у вогонь, що серце пік. Я обдирався об ялиці, Та знову біг через руні, Мов краплі чорної живиці, Кров запікалась на мені. Я біг, і падав з високості, І піднімався нашвидку, Не відав, чи ламались кості, Чи хмиз тріщав у темнику. Чого вона […]...
- Дмитро Павличко – “Стерня, наче сніг, біліла… “ Стерня, наче сніг, біліла В сяйві молодика. Нечутна, мов переболіла, Текла біля нас ріка. Зоря, вклоняючись небу, Падала в комиші. Земля відчувала потребу Лягати під лемеші. Ніч над полями стояла Смугла, аж золота. А ти мене так цілувала, Як мати, в очі й уста. Прогнав я думки тверезі, Вірячи в цей навіт, Що в лузі, […]...
- Дмитро Павличко – “Сріблиться дощ в тоненькому тумані… “ Сріблиться дощ в тоненькому тумані, Як ниточка в прозорім полотні. А сонце по його бличкучій грані Тече і душу сповнює мені. Зустрінь мене. Я повен пожадання Блакитної, мов сон, далечини. Моїх очей неголосне страждання Ти поглядом ласкавим зупини. Моя печаль тебе не поневолить, А тільки радісний розбудить щем, Немов цього туману срібна волоть, Замаєна і […]...
- Дмитро Павличко – “В землі, мов клубень бараболі… “ В землі, мов клубень бараболі, Росте моя снага крута, А ти летиш в прозорій льолі, Неначе птиця золота. І стать моя стримить, мов колос, Мов кукурудзяний шулюк, Бо прагну я дістатись в космос, У просторінь небесних мук. Для тебе я готую зерна, Моя пташино із небес, В мені сидить вогонь інферна, Та ніжний він, немов […]...
- Дмитро Павличко – “Горить суницями поляна… “ Горить суницями поляна, Як запаска. Гуде бджола І так літає, наче п’яна Від запахущості й тепла. Сховавшись у гілля зелене, Чекаю на своє дівча. Воно вже йде, вже серце з мене Виймає, як гніздо з куща....
- Дмитро Павличко – “Я прилітав до тебе… “ Я прилітав до тебе Як бджола До черешні розквітлої Я від сяйва й запаху Крони твоєї Знесилено падав Я сліпнув од радості Квітучого простору І важко було мені Перелітати з квітки на квітку Та ще важче було мені Знати Що ти неосяжна Відкрита для мене Для інших бджіл А також для ос Для джмелів Для […]...
- Дмитро Павличко – “Твої груди, наче свічі… “ Твої груди, наче свічі, Палахтять. Дві долоні чоловічі Вже горять. То горять мої долоні, І на грудях, і на лоні – Пальців сто – не п’ять! Може, я золотою стану І впаду. Саме біля твого стану В грань руду. Ти – моє святе кострище, То ж бери мене ще ближче В пломінь молоду. Закричи з […]...
- Дмитро Павличко – “Та мить, яка надходить після болю… “ Та мить, яка надходить після болю, Тобою завданого, – ніжна мить… Я все стерплю, я все тобі дозволю – Не бійсь боляче серце надломить. Надламане, воно смачніше буде, Як хліб, що їсться з голоду й злоби; Заходь, як у світлицю, в мої груди І все, що заманеться, там роби. В тій хаті на підлозі, як […]...
- Дмитро Павличко – “Скинь одежу свою… “ Скинь одежу свою, Увійди В річку рук моїх – Уже літо, Від джерела аж до моря Замліває ріка, а над нею Заметіль сонця шумить....
- Дмитро Павличко – “Спадала вниз оголена вода… “ Спадала вниз оголена вода Просяяна, весела, молода, Як дівчина, що вибігла з ріки: Ряхтіли в сонці стегна і литки, Сміялась проть прозора і нага, Біліла на губах її жага, Горіли клином кучері між ніг, Я, роздягаючись, до неї біг, Вона приймала радісно мене, Як дух, я входив в тіло водяне. Вона сміялась від моїх торкань, […]...
- Дмитро Павличко – “Ти, мов яблуко з галузки… “ Ти, мов яблуко з галузки, Впала в трави молоді. Я звільнив тебе від блузки, Клавши руку на груді. Я звільнив тебе від льолі І від інших одежин, Розглядаючи поволі Кучерявий, гострий клин. Я на нього настромився, Я відчув небесний біль, Я злетів, я народився, Наче з кокона мотиль. Я крильми моливсь преклонно, Богу дякував за […]...
- Дмитро Павличко – “Буває така розмова… “ Буває така розмова, Що ув’язнює, наче кліть. Темрява розумова, Як бескид, міцна стоїть. Буває таке мовчання Несподіване і страшне, Що тільки вибух ридання Від смерті рятує мене. Буває така година, Коли повертає глузд Моєму життю єдина Усмішка милих уст....
- Дмитро Павличко – “Коли до тебе прилечу… “ Коли до тебе прилечу, Засяє в сонці все навкруг, Як після теплого дощу В росі важкій зелений луг. Ти руку покладеш мені На очі, сповнені провин, І риси матері ясні Побачу я крізь пальців плин. Дитинство й ти. Це наче все. Далеко так. Близенько так. Мене до тебе принесе З паперу зроблений літак....
- Дмитро Павличко – “В моїх повіках напівсонних… “ В моїх повіках напівсонних Застигло сонце молоде. Як бджолами покритий сонях, Воно так міниться й гуде. Між сновидінням і явою, В моїй сльозі стоїш і ти, І над твоєю головою Палають соняшні світи....
- Дмитро Павличко – “Я згадую тебе, хоч ти – переді мною… “ Я згадую тебе, хоч ти – переді мною. Я збуджую в собі неткнутий сивиною Дівочий образ твій – вставай, моя душе, І світло засвіти, і вийди з павутиння Такою, як була, а ти ж була богиня, Володарка моя в прозорім негліже. І справді ти встаєш із пам’яті моєї, Я сліпну, як бджола в глибинах орхідеї, […]...
- Дмитро Павличко – “Море з моря ткалось гладко… “ Море з моря ткалось гладко, Шовком слалося до стіп. А по ньому йшло дівчатко, Голе й чисте, наче хліб. Море крила піднімало, Відлітало в ніч, як птах. Я відчув журби немало На зцілованих устах. Море падало на скелі І кричало, мов Ікар. Як дві зірки невеселі, Ми тулились поміж хмар. Море вранці шелестіло, Тліло, як […]...
- Дмитро Павличко – “Мріє, наче сніг здалека… “ Мріє, наче сніг здалека, Ночі літньої блакить. З ватри голуба смерека Виростає і шумить. На пахучім сріблі сіна Чарка любощів терпка. Дико блиснули коліна, Як зіниці хижака. Покотилася крисаня, Як зоря з небесних бань, Сивіє сльоза кохання, Ніби попеліє грань. Об’їдають коні чалі Місяць, наче сніп вівса. В давній золотій печалі Лебедіють небеса....
- Дмитро Павличко – Бранка Бідна Європо, на небо поглянь – В небі розсипалась кров, наче грань; Битва за волю відбилась вгорі; Зорі ридають, немов матері. Тяжко висить над тобою Чечня, Чавить свободу московська броня, Чути крізь хмари, як танки ревуть, Люто Чумацька кривавиться Путь. Бідна Європо, живеш, наче в сні, Свободолюбні співаєш пісні, Завтра тобі вже під гусениць зик […]...
- Дмитро Павличко – “Нема, нема… І раптом: з’ява!… “ Нема, нема… І раптом: з’ява! Дівчатко миле, ще дитя, Стоїть і дивиться на мене Із досвітку мого життя. Тієї дівчинки на світі Немає вже, а я чомусь, Як присоромлений досадно, В її пречистий лик дивлюсь. Любові не було між нами, Бо розійшлися ми дітьми, Чого ж вона з таким докором На мене дивиться із тьми? […]...
- Дмитро Павличко – “Твого погляду вітер… “ Твого погляду вітер Піднімає з землі моє серце Наче кленовий листок І я вже лечу над світом І лоскотно мені від польоту Та в мереживі ранку хмари Як пір’я крилатого моря Проламуються піді мною І я падаю Падаю На мене летять полотна Колючих стерень Дзеркала ставів Плетениці стежок Отари осіннього лісу Леза колій Тарелі стадіонів […]...
- Дмитро Павличко – “Я – зернятко, а ти – зоря осіння… “ Я – зернятко, а ти – зоря осіння, Навіки в полі поєднались ми. Виношу з глибини, з важкої тьми Твоє сіяння в промені насіння. Велиш ти кільчику в передвесіння Пробити шкаралущу й страх зими… Втім колосок з колючими крильми Злітає, наче світла вознесіння. Ти прагнеш повернуться в небеса, Мене ж не відпускає рідна нива, В […]...
- Дмитро Павличко – “де ждав я тебе, як свята… “ Де ждав я тебе, як свята Натруджений жде чоловік, Там птахи, дерева й звірята Закохані в тебе навік. Де запах твого волосся Розквітнув, як синій без, Там серце моє вознеслося В сліпучі верхів’я небес. Де я в молодому бентежжі Під руками твоїми горів, Там світять зоряні вежі Найкращих моїх вечорів....
- Дмитро Павличко – “Твоїх долонь сяйлива лодь… “ Твоїх долонь сяйлива лодь Несе в космічному просторі Моєї мислі дивну плоть, Мов блиск вітрильника на морі. А на землі, як ночі сміх, Пожежа в лісі заряхтіла: То іскри дотиків твоїх Звіває вітер з мого тіла....
- Дмитро Павличко – “Живу, як той гірський потік… “ Живу, як той гірський потік, На спокій – ні хвилини. Іскрюсь від кременя в бігу, Туманюся від глини… Спадаю дзвінко з темних скель У плесо, повне гулу. Від крові пурпурним стаю, А чорним – від намулу. Та відновляється в мені Невигасна й воскресна Мого кохання чистота, Як та блакить небесна. Прояснює в мені любов, Як […]...
- Дмитро Павличко – “Обніми мене руками… “ Обніми мене руками, Пригорни мене крильми, Вкрий цілунками-листками, У свій сон мене візьми. Спи спокійно до світання, Не тривожся, не будись, Щоб тривало в сні кохання, Мов на явині колись. І вчини, щоб з того мління, Замлівання, сновиття, Маревіння, сновидіння, Не вернувсь я до життя....
- Дмитро Павличко – “Якщо дивитись в небеса… “ Якщо дивитись в небеса Вночі, як зір стоїть яса, – В космічних безмірів величчя, Зринає там твоя коса, Твоє чоло, твоє обличчя… Та я не тішуся твоїм Небесним образом, богине, Зійди сюди, зайди в мій дім, Побудь зі мною дві хвилини, І те, що я тобі повім, В твоєму серці не загине. Я грішник. Я […]...
- Дмитро Павличко – “Коли мені не допоможуть вірші… “ Коли мені не допоможуть вірші, То вже не допоможуть лікарі. У сни свої благословенні й віщі Я відійду самотньо на зорі. Тоді прийди, кохана, кроком тіні, Та серця ти за тим собі не рви, Що все життя віддав я Україні, Тобі ж – пучок могильної трави. Я знаю, мила, це несправедливо, Та поділить інакше я […]...
- Дмитро Павличко – “На цій землі жили ми споконвік… “ На цій землі жили ми споконвік, Лише обличчя змінювали трохи. (Так змінює своє русло потік, Але вода клекоче крізь епохи Одна і та ж!) Одна і та ж душа Вела мене то під варязькі шатра (Там танець твій у люстрі палаша Виблискував і пригасав, як ватра), То під мечетей вилинялий крик (Там ти – в […]...
- Дмитро Павличко – “Я відчуваю над твоїм чолом… “ Я відчуваю над твоїм чолом Прозорої матерії наявність, Я знаю, то незримий ореол Показує, що ти – осердя світла. Ти – світлоносиця, а я – земля, Заповнена темнотами й насінням. Торкнись до мене. З мене й проросте Пшеничний колос, що жадає сонця. Ти обертаєш в хліб мою снагу Теплом ласкавим, лагідністю неба, Та гину я, […]...
Рибалка петро гулак-артемовський читати.