Дмитро Загул – Лист до Ріо

… жонглер водить пальцем по глобусі,
А нас там нема.
Віра Вовк. Триптих.

Bliss was it in that dawn to be alive,
But to be young was very heaven!
William Wordsworth

Віро, чи чуєш в далекому Ріо?
Ми є! Ми з’явились на глобусі!
Метеором несподіванки для світу,
Що зустрів нас переляком, упередженням.
Міняються скалі вартостей:
Вороги виявляються потенційними союзниками,
А друзі – гіпокритами, егоїстами,
Що хочуть зберегти за собою
Виключну монополію на свободу.
Але ми є, ми будемо!
Мої плечі сьогодні випрямлені новою гідністю,
Я часто усміхаюся, читаючи світову пресу.
Ми вийшли на арену з піднятою головою
І нас – нарешті! – помітили.
Яке щастя дожити до цього чуда,
Коли мрія приречених стає буденною дійсністю,
Коли вже не кров революціонерів,
А розважливий розум державників,
Не крик руїнників, а впертий труд реформаторів
Будують справжнє майбутнє.
Ми є, ми будемо. Нас не зможуть більше заперечити.
Випиймо, Віро, шампанського
За наше завтра. Будьмо!

30 серпня 1991


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



За жанровою формою твір п загребельного диво.
Ви зараз читаєте: Дмитро Загул – Лист до Ріо
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.