Дмитро Загул – “Так любо, гарно так, чудово… “

Так любо, гарно так, чудово,
Немов навколо рай цвіте!
На волю рветься втішне слово,
Надії слово золоте.

Садки убрались рясно, красно,
А там пташок співучих рій
Стрічає співом сонце ясне
Піснями радості й надій.

Хмарки вгорі закам’яніли,
В пурпурнім сяєві стоять;
В траві росинки затремтіли,
Жемчужним полум’ям горять…

Горять маленькими огнями,
Дрібними іскрами блищать,
Дрижать, міняються красками,
Щезають знов, то знов горять.

Неначе в серденьку надії,
Зрадливі мрії молоді…
Їх блиск холодне серце гріє,
Підносить духа в тісноті.

В душі щезає сум турботний,
Надія в серці знов цвіте,
О гарний ранку, ранку злотний!
Весняне сонце золоте!

ІЗ РАННІХ ПОЕЗІЙ, З ЦИКЛУ “ХВИЛІ КОХАННЯ”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Твір про майбутню професію.
Ви зараз читаєте: Дмитро Загул – “Так любо, гарно так, чудово… “
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.