Дмитро Загул – Веселка

Соняшно. Мию авто.
Пензель зеленого вужика
Малює кольорову веселку.
Милуюся.
Чи моя саморобна веселка
Менш реальна, як та,
Що після дощу на небі?
Наївна ти, оптимістко!
Ілюзія – як її й не хвалити –
Не більше, як тільки – ілюзія.

1985


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Питання до роману портрет доріана грея.
Ви зараз читаєте: Дмитро Загул – Веселка
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.