Добро і зло в оповіданні А. Лотоцького “Михайло-семиліток”



Про минуле нашого народу, про героїчну боротьбу проти Іноземних загарбників, про незвичайну силу і мужність руських воїнів, князів дізнаємося ми з історії України, літописів, творів на історичну тематику. Про напад печенігів на Київ розповідається в оповіданні А. Лотоцького “Михайло-семиліток”.

Михайлик – син князя Володимира, Молоденький ше був князенко, а вже вмів добре стріляти з лука, їздити на коні. “Славний був лицар князенко Михайлик-семиліток. Батько його дуже любив, любив його й увесь нарід”. Були у хлопчика незвичайні

здібності: він бачив І чув те, що ніхто не бачив і не чув. Навіть ворожбити сказали печенігам, що їм ніколи не здобути Києва, поки там знаходиться князенко: “Се його побут у мурах міста не дає вам здобути Києва”. І вирішили печеніги просити князя віддати їм Михайлика в заставу.

Не міг князь погодитися на це, зібрали віче, яке спочатку теж було проти. “Любили кияни Михайлика, бо хоч він ще й маленький був, а вже могли пізнати в ньому доброту й хоробрість. Вже тепер бачили вони в ньому свого будучого князя, що принесе славу Києву та Вкраїні”. Та чорні духи зробили своє діло – народ погодився віддати Михайлика.

Усе

це чув хлопчик і дуже засмутився через те, що люди не розуміли, що своїм рішенням готують свою загибель. Михайлик зробив свій вибір: залишив рідний дім, родину, прирік себе на вигнання, “аж поки весь нарід не прийде до свідомості”, хто він і яка в нього сила. А перед від’їздом він звільнив рідне місто. Пролетів серединою ворожого табору. “І що махне мечем по правий бік, – то ворог, як зрубане дерево, паде; що махне мечем по лівий бік, – то ворог, як підкошена трава, стелиться”.

А потім поїхав Михайлик далеко-далеко, поставив Золоті ворота і стереже їх до слушного часу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Тема краси зачарована десна.
Ви зараз читаєте: Добро і зло в оповіданні А. Лотоцького “Михайло-семиліток”