Доля людини на рідній землі у поезіях А. Малишка
Щоб з тобою нам, земле, у праці з тобою
Слалось вольнеє поле і дихали груди,
Я за тебе стояла б, мов криця.
А. Малишко. “Це було на світанку”
Син України – Андрій Самійлович Малишко – зробив великий внесок у духовну скарбницю свого народу. Народжений у бідній селянській родині, він завжди прославляв людину праці – хлібороба, тесляра, учителя, безмежно любив свою яворову батьківщину – Україну. Цими ж рисами наділені його герої: Хома Метелик, Докія Петрівна, Трохим Іванович, мати – Ївга Базилиха.
Малишко прагне,
Ти мене з дитинства підіймала,
Хліб дала з піснями солов’я,
Відвела доріг мені немало,
Земле, зореносице моя!
Доля простої людини завжди пов’язана з працею на рідній землі.
У вірші “Урожай” колишній бідняк Хома Метелик завдяки відданості землі, творчій праці на ній сам змінює свою долю на краще, стає рільничим бригадиром, здобуває повагу серед таких же трударів:
О мій врожаю, світла моя доля,
Візьму я колос, тихо коливну,-
Люблю твій шум і шепіт серед поля
І серцем чую силу наливну.
Старий
А він піде один, щоб чути землю
Хто йде по ній і чи з добром, чи злом?
Зі щемом у серці поет згадує тяжку долю шевця і романтика дядька Микити, який не втратив ніжності, “хоч її не бачив цілий вік”. Немає вже цього мрійника, але “інколи ми падаєм в дорозі, та безсмертно починаєм жить”, бо людина, яка свою працю віддала людям, Живе в їхній пам’яті. Міць твоя живе в моєму хлібі і в судьбі, якою дорожу.
У часи воєнного лихоліття трударі мріють про кращу долю після перемоги над фашистами.
“Балада про колосок” – романтично піднесена, незвичайна за сюжетом. У пораненого солдата на грудях проросло зерно:
Від жару серця мойого
В осінню прохолоду,
Від крапель крові на грудях,
Від теплоти долоні…
Людина здатна на самопожертву заради своєї землі:
Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,
Щоб з пожару ти встала, тополею в небо зросла.
Від того, якою буде рідна земля, залежить і доля людини – щаслива чи трагічна. Народ вірить у своє визволення, у кращу долю своєї батьківщини:
Але бачити буду: цвіти зацвітають хороші
У твоїм, Україно, зеленім і вічнім саду.
Через усю творчість поета червоною ниткою проходить любов до рідної землі і доля людини.
Показовою щодо цього є поема “Це було на світанку”. У ній оспівано безсмертя рядової людини, здобуте чесною, самовідданою працею.
Героїня поеми Докія Петрівна пройшла сувору школу життя. У труді на благо рідної землі здобуває вона достаток, славу, повагу, здобуває свою щасливу долю.
Особливо промовистим є діалог Докії і землі. Перед смертю Докії Петрівні явилась земля, яка ніби доводить свою вищість над долею людини:
Вийшла з мене, і ляжеш до мене у лоно.
Але Докія Петрівна інакше розуміє призначення людського існування. Для людей перетворює вона землю, щоб була багата, врожайна, красива. Тому й не страшно старій жінці вмирати – вона житиме в нових поколіннях, у плодах своєї праці:
Й нема мені краю, як ниві врожаю,
Ти лежала горбата, нужденна, безсила,
Я ж руками своїми звела тебе, знаю,
Вийшла потом і колосом заколосила.
Так звертається Докія Петрівна до землі. Помирає жінка, і:
Поклонилась земля, поклонилися люди,
На життя, на братерство, без кривди й огуди.
У поемі “Прометей” за відданість землі, за самопожертву заради кращої долі людей земля теж заступається за бійця-юнака:
І вже земля, піднявши цвіт…
Кричить: – Це наш! Іду на звіт.
Непомітна трудівниця своєю любов’ю до землі, звитяжною працею для людей підіймається до рівня Прометеєвого подвигу, віддаючи їм усе життя, щоб доля їхня була щасливою. Велич створеного людськими руками на землі така, що їй дивуються навіть ближні й дальні планети, а для чесної трудящої людини це не подвиг, а просто сенс життя – бачити свою рідну землю вільною, щасливою, багатою:
Я радуюся, множачи життя
У вічному блакитному розгоні,
Коли земля, рожева, мов дитя,
До уст моїх кладе свої долоні.
Життя, творчість Андрія Малишка були зразком відданого служіння своєму народові. Олесь Гончар так оцінив поетичний доробок поета: “Одні зникають з життя тому, що їх просто руйнують хвороби, другі ж згоряють, як бійці в атаках, падають, спалені на тяжких безнастанних вогнях своєї праці і творчості. Таким уявляється мені Малишко”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Людська доля та любов до рідної землі в творчості Андрія Малишка (2) ЛЮДСЬКА ДОЛЯ ТА ЛЮБОВ ДО РІДНОЇ ЗЕМЛІ У ТВОРЧОСТІ АНДРІЯ МАЛИШКА Андрій Самійлович Малишко – непересічна постать в історії української культури. Його багатогранний талант проявився у різних галузях, але найбільш прихильною до митця була муза поезії. У його доробку більше двох десятків збірок і сімнадцять поем, в яких автор охоплює ведичезні тематичні обрії. Але про […]...
- Людська доля та любов до рідної землі в творчості Андрія Малишка Людська доля та любов до pідної землі в твоpчості Андpія Малишка Андpій Малишко і наpодна пісня. Так, саме наpодна, бо поpяд з піснею фольклоpною люди співають пісні, ствоpені на слова Малишка, інколи не замислюючись над тим, хто автоp? Уявити нашу Укpаїну без пісень не можливо. Hе можливо уявити нашого наpоду, позбавленого поезій Малишка. В них […]...
- Людська доля та любов до рідної землі у творах Андрія Малишка (3) Людська доля та любов до рідної землі у творах Андрія Малишка Багатий наш край поетами. Від славнозвісного віщого Бояна та сивих кобзарів до поетів сучасних, усі вони оспівували усі рідну землю та людей, що живуть на ній. Кожен з цих співців має свій стиль. Андрій Малишко назвав себе сурмачем, “що кличе військо в битву і […]...
- Людська доля та любов до рідної землі у творчості Андрія Малишка Україно моя, мені в світі нічого не треба, Тільки б голос твій чути і ніжність твою Берегти. А. Малишко Андрій Малишко народився і виріс на наддніпрянських кручах, його вели у світ обухівські дороги і київські тракти. І це не географічні пунктири долі, а духовний материк, що виховав його як людину і поета й увічнився в […]...
- Людська доля та любов до рідної землі у творчості А. Малишка Поетичний голос А. Малишка (1912-1970) – це голос народу, голос життя, він є одним із справжніх спадкоємців Великого Кобзаря. Народився Малишко в сім’ї хлібороба на Київщині, в Обухові. Як згадував поет, “сім’я наша була велика – одинадцятеро дітей, та батько з матір’ю, та старенька бабуся. Землі ж батько мав біля двох десятин – всіх не […]...
- Гармонія людини та природи в ліриці А. Малишка Під осінніми туманними зорями, коли земля ще спросоння І вбирає в себе шелест пташиних крил, проста українська селянка Ольга Остапівна подарувала світу ще одну дитину (їх в сім’ї всього було одинадцятеро), яку охрестили Андрієм. З дитячих літ потяглася рука хлопчика до письма, душа – до краси, а серце – до людини Цей початок став тим […]...
- Лихоліття війни та доля людини (за твором “Доля людини”) Оповідання Михайла Шолохова “Доля людини” присвячене темі Вітчизняної війни, зокрема долі людини, яка пережила це лихоліття. Композиція твору виконує певну настанову: автор робить короткий вступ, розповідаючи про те, як він зустрівся зі своїм героєм, як вони розговорилися, і завершує описом своїх вражень від почутого. Таким чином, кожний читач ніби особисто слухає оповідача – Андрія Соколова. […]...
- Природа як фон почуттів ліричного героя в поезіях А. Малишка (1 варіант) Різноманітні за мотивами вірші Андрія Малишка стали відомими й популярними ще за життя поета. Його твори читали солдатам перед боєм у часи війни 1941-1945 років, рядки з поезій звучали в будинках мирних жителів, у шкільних кабінетах, були покладені на музику й ставали піснями… І перше, що привертає увагу читача під час прочитання поетичних збірок Андрія […]...
- Природа як фон почуттів ліричного героя в поезіях А. Малишка (2 варіант) Поезія А. Малишка в уяві кожного українця асоціюється з піснею, адже він писав пісні – жанр, який мав чимало прихильників, особливо якщо це ліричні пісні. Мудрі, ніжні, мелодійні вірші зворушують серце й уяву. Таємницю зачарованих мелодій-віршів А. Малишка Олесь Гончар пояснював так: “Народнопісенна основа в його творчості не стилізація, то його власне поетичне мислення, органічна […]...
- Доля російської людини в роки війни (за оповіданням М. Шолохова “Доля людний”) У М. В. Ісаковського є вірш: Враги сожгли родную хату, Сгубили всю его семью. Куда ж теперь идти солдату, Кому нести печаль свою? Дуже схожу на цю сімейну трагедію почув М. Шолохов у перший післявоєнний рік. Одного разу біля річкової переправи письменник зустрів чоловіка з хлопчиком. Вони закурили, розговорилися. 1 чоловік, прийнявши Шолохова за свого […]...
- В. Симоненко про історичну місію людини на землі (“Ти знаєш, що ти – людина?”) В. Симоненко про історичну місію людини на землі (“Ти знаєш, що ти – людина?”) В історії української літератури шістдесяті роки стали роками творчості письменників, які віддали свій голос на захист простої людини. Вони намагалися пробити чиновницько-бюрократичну стіну суспільства, де людина була лише “гвинтиком” їхнього апарату, а не творцем своєї долі, своєї історії. Василь Симоненко вірив […]...
- Жіноча доля в поезіях Т. Г. Шевченка “Такого полум’яного культу материнства, – писав М. Рильський, – такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу і на-чистішу красу світу бачив у жінці, в матері”. І коли цю кохану чи матір, цю святиню топчуть, знущаються з неї ожирілі пани і […]...
- Роздуми над сенсом життя в оповіданні М. Шолохова “Доля людини” Оповідання М. Шолохова названо “Доля людини” не випадково. Темою твору є роздуми над долею людини, над сенсом життя. Ця тема розкривається на прикладі життя головного героя оповідання Андрія Соколова. Чому обрано саме його? Адже, на перший погляд, він зовсім не герой, звичайна людина. Мені здається, що саме тому, що Соколов один з багатьох звичайних людей, […]...
- Материнська доля й материнське щастя (за творами В. Симоненка, А. Малишка, Б. Олійника та ін.) Матері в художній літературі присвячено багато задушевних, вдячних поетичних рядків. Недаремно називають і змелю матінкою, і Батьківщину. Їх, на думку В. Симоненка, не можна вибирати: Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати. … Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Яка ж вона, материнська доля? […]...
- Пісенна творчість Андрія Малишка Наш народ здавна славиться поетичністю, почуттям прекрасного, здатністю передати красу життя і душі хвилюючими мелодійними піснями. Андрій Малишко, мабуть, з дитинства увібрав у себе душу українського народу. В його піснях і рідний край, і материнська любов. Він був музично обдарованою людиною, мав чудовий голос, добре співав, грав на музичних інструментах. Поет створив багато пісень, та […]...
- Образ Андрія Соколова в повісті М. Шолохова “Доля людини” I. Людина і війна (тяжкі випробування під час воєн; жорстокість Другої світової війни; визвольна війна і радянський солдат, що захищав Батьківщину, домівку, сім’ю). II. “Доля людини” М. Шолохова – розповідь про стійкість характеру російської людини, цілого народу: 1. Наскрізне питання повісті – що сильніше: обставини чи характер? (узагальнююче значення образу Андрія Соколова; усі епізоди об’єднані […]...
- Мої роздуми над призначенням людини на землі після прочитання поезії В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина” Мої роздуми над призначенням людини на землі Після прочитання поезії В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина” … Все почалося з поезії Омара Хайяма. Одного разу я натрапив на його вірш, який збентежив мене: Для чого світу ти? Ніщо ти перед ним. Існуєш ти чи ні – примара все і дим. Безодні з двох […]...
- Ідея непереможності людяності (за оповіданням Шолохова “Доля людини”) Ідея непереможності людяності (за оповіданням Шолохова “Доля людини”) “Доля людини” справедливо вважається найкращим оповіданням Шолохова. Трагічна історія життя головного героя пов’язана у творі з важкими випробуваннями у житті народу. З життєвої. історії Андрія Соколова автор обирає тільки те, що дає можливість усвідомити людську долю у зв’язку з трагічною сутністю епохи. Шолохов зображує неможливість співіснування мирного […]...
- “Тяжко мені, братцю, згадувати… ” (за оповіданням М. Шолохова “Доля людини”) ШОЛОХОВ МИХАЙЛО (1905-1984) Російський письменник, лауреат Нобелівської премії (1965). Найвідоміші твори – “Піднята цілина”, “Тихий Дон”, “Доля людини”. “Я хотів би, щоб мої книги допомагали людям бути кращими, пробуджували любов до людини”, – говорив Шолохов. Така авторська позиція нагадує про себе в усіх творах письменника. Шолохов походив з селянської родини, виріс на Дону, пройшов стежками […]...
- Захист рідної землі – найвище призначення людини (за новелою В. Стефаника “Сини”) Захист рідної землі – найвище призначення людини (за новелою В. Стефаника “Сини”) Дослідники творчості В. Стефаника стверджують, що у письменника було два чітко розмежовані періоди: перший припадав на 1897-1901, а другий на 1916-1933 рр. Чому ж він так довго не писав? Чому мовчав аж п’ятнадцять років? Мабуть тому, що людська психіка не може бути у […]...
- Образ Андрія Соколова в оповіданні М. Шолохова “Доля людини” Оповідання М. Шолохова “Доля людини” вражає людяністю і переконливою правдою образу головного героя Андрія Соколова. Автор не ідеалізує свого героя, не ставить його над іншими, а розповідає про те, як він боровся з життєвими обставинами. Андрій Соколов не надзвичайний супергерой. Він просто людина, яких було багато. Але тим величнішим постає він серед випробувань, які випадають […]...
- Зображення нескореності українського народу в поемі А. Малишка “Прометей” Один з визначніших своїх творів Андрій Малишко назвав ім’ям героя старогрецької міфології. Прометей – це вічний символ незламності духу. На фронтах Великої Вітчизняної війни поет побачив багато таких нескорених людей. їм, а також невмирущому народові, присвятив свою поему Андрій Малишко. В образі простого юнака зі Смоленщини поет зображує тих людей, які героїчно захищали рідну землю […]...
- Михайло Шолохов “Доля людини” Оманливою простотою Він не купує читачів. Життя для нього – поле бою Двох сил, світоглядів, світів. М. Рильський У його висічених із алмазу Й полум’я героях сконцентроване Загальнолюдське й вічне. Гурян Борян Тема Другої світової війни знайшла своє достойне місце у творчості багатьох відомих майстрів слова. Один із них – російський письменник Михайло Шолохов. Як […]...
- Трагедія людини, відірваної від рідної землі, у драмі “Бояриня” Лесі Українки Трагедія людини, відірваної від рідної землі, у драмі “Бояриня” Лесі Українки. Драма “Бояриня” вводить читача у складний період української історії – добу Руїни. Цей надзвичайно важкий для українців час XVII століття був співзвучний державницьким змаганням в Україні на початку XX. Тому майже одночасно написано три драматичні твори про епоху Руїни: “Бояриня” Лесі Українки, “Гетьман Дорошенко” […]...
- Образ землі в однойменній повісті О. Кобилянської (3 варіант) Орися ж ти, моя ниво, Долом та гороюі Та засійся, чорна ниво, Волею ясною! Ю. Федькович Багато видатних українських письменників присвятили свої твори проблемі “людина і земля”. Вона порушена в творах Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Карпенка-Карого, Ольги Кобилянської. О. Кобилянська – письменниця Буковини. Вона добре знала життя народу, його прагнення та мрії. Дуже важко жилось трудовому […]...
- Історична доля української нації в творчості О. Довженка (2) Історична доля української нації в творчості О. Довженка Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді. О. Довженко Олександр Довженко – кінодраматург, режисер, письменник, художник, патріот своєї землі. Всім, що створив письменник, він завдячує народові, з якого вийшов. І в центрі його […]...
- Твір на тему: Мій образ рідної землі Мій образ рідної землі “Чому, сказати, й сам не знаю, Живе у серці стільки літ Ота стежина в ріднім краю, Одним одна біля воріт”, Такими задушевними рядками висловив поет-пісняр Андрій Малишко глибоке синівське почуття любові до своєї землі, яка зростила його, вивела в люди, навчила любити життя, працю, природу, пісню, мову… Стежина в ріднім краї… […]...
- Ствердження в образі Андрія Соколова перемоги людяності та відповідальності за долю Батьківщини (за повістю Михайла Шолохова “Доля людини”) “Доля людини” – роздуми автора над людською долею в зв’язку з трагічними подіями, війною, що була тяжким випробуванням в житті цілого народу. З цією мстою Шолохов добирає епізоди, що краще за інші дозволяють зрозуміти цю проблему. Чи витримає Андрій Соколов, головний герой твору, важкі втрати, чи збереже віру в житія іі людей, чи пройде він […]...
- Образ України у творчості А. Малишка Коли читаєш поезії Андрія Малишка, відразу постає перед тобою образ України – тієї найріднішої в усьому світі землі, яка була і колискою, і ненькою, і помічницею, і розрадницею. 1 тоді ти розумієш, що поет належить саме до таких людей – люблячих і безмежно відданих своїй Батьківщині. Тому не дивно, що уся творчість Андрія Малишка – […]...
- Тема батьківщини в ліриці А. Малишка (2 варіант) І колишеться м’ята, І тремтить далина, І доріг є багато, А Вітчизна – одна. То вона – наше сонце: світ голубий, То ж за неї умри. Але ворога – вбий. А. Малишко Україна! Як багато почуттів вкладено в це слово. Яка вона гарна, велична і неповторна! А чого тільки вона не винесла на своїх плечах?! […]...
- Дві піщинки, закинуті в чужі краї воєнний ураганом (за оповіданням М. Шолохова “Доля людини”) 1. Доля Ванюші. (Війна забрала життя батьків хлопчика. На вигляд дитина має п’ять-шість років, “такий собі маленький обідранець… а оченята – як зірочки вночі після дощу!” Жив Іван на милостиню добрих людей. Мешкав біля чайної.) 2. Доля російського солдата Андрія Соколова. (Була родина – віддана дружина, дві доньки, син Анатолій. Життя цих люблячих людей забрала […]...
- Рідна земля в поезії А. Малишка Андрія Малишка називали людиною з вогнистим темпераментом. Про що б не писав він, усьому віддавався палко і рвучко. Жадібність до життя проявлялась у нього як прагнення охопити весь безмір людського існування, поринути в глибини народного духу, пізнати вічні таємниці природи. Він багато працював, але не встигав висловити все, що бачив, відчував, мислив. Гарячі рядки Малишка […]...
- Ностальгія за втраченою гармонією людини зі світом у поезіях Р. М. Рільке (1 варіант) Темою і наміром будь-якого мистецтва є Примирення індивідуума із Всесвітом. P. M. Рільке Райнер Марія Рільке – австрійський поет, який у своїй творчості звертався перш за все до філософських питань. Не раз, переживаючи духовну й творчу кризу, внутрішні зміни, поет виявляв зацікавленість у сутності людської душі, у питаннях про місце людини на землі, у Всесвіті. […]...
- Суворе випробування людського характеру в умовах війни (за оповіданням М. Шолохова “Доля людини”) Суворе випробування людського характеру в умовах війни (за оповіданням М. Шолохова “Доля людини”) Кажуть, що назва твору, наче зернятко, містить весь наступний текст: його тему, ідею, систему образів. Не будемо дискутувати на цю тему, а подивимось, що значить слова “судьба”, бо хоч і перекладається “доля”, а все ж не те. Словник Даля тлумачить так: “судьба […]...
- Патріотичні мотиви в циклі віршів А. Малишка “Україно моя!” Із перших днів війни Андрій Малишко – на фронті, він працює кореспондентом фронтових газет, де часто друкуються його статті, нариси, репортажі з місця боїв, звернення до бійців і, звичайно, вірші. Сьогодні твори Малишка воєнного часу сприймаються як сповідь поета-воїна, що жив одним життям із мільйонами своїх співвітчизників, ділив з ними біди й радощі, читаються як […]...
- Образ землі в однойменній повісті О. Кобилянської (2 варіант) “Пишу до Вас під свіжим враженням од Вашої повісті “Земля”. … Я просто зачарований Вашою повістю – все, і природа, і люди, і психологія їх – все це робить таке сильне враження, все це виявляє таку свіжість і силу таланту, що, од серця дякуючи Вам за пережиті емоції, я радів за нашу літературу”, – так […]...
- Поетичне вираження любові до землі в поезії Максима Рильського Коли читаєш вірші Максима Рильського, то ніби йдеш битим шляхом, а навколо розляглися безмежні поля України. Творчість його невичерпна. Кожному, хто діткнеться поезії Максима Рильського, впадає в око палка любов до життя, жагучий потяг до єднання з людьми та природою. Його поезія оспівує духовне багатство трудівника, що оновлює, відроджує, прикрашає свою землю, У творчості поета […]...
- Далеке минуле українського народу у творах А. Малишка (цикл “Запорожці”) Далеке минуле українського народу у творах А. Малишка (цикл “Запорожці”) А. Малишко – поет ліричний, романтичний, який відчував і бачив зв’язок поколінь, зв’язок минулого і сучасного. У цьому самобутність його лірики. Цикл “Запорожці” став мовби прологом до творчості поета періоду Великої Вітчизняної війни. Цикл складається з трьох віршів: “Ворон”, “Битва І”, “Битва II” – і […]...
- Влада землі над героями повісті О. Кобиляисьиої “Земля” Дійсно, земля завжди мала якусь магічну владу над людьми. Вона була і годувальницею, і щастям, і горем. Це один із головних образів повісті О. Кобилянської “Земля”. Усі персонажі перебувають під владою землі, але кожен ставиться до неї по-різному. У центрі повісті – родина Івоніки Федорчука. Ціною виснажливої праці, власного здоров’я, пропащої молодості чоловік і дружина […]...
- Гімн материнській любові у творчості А. Малишка Бувало, мати, Ївга Базилиха… В зимовий вечір заспіває стиха І доведе малого до плачу. Так написав А. Малишко, згадуючи своє дитинство. Любов до пісні в поета – від його матері Ївги Остапівни. У середовищі письменників ніхто не знав стільки пісень, як Малишко, і ніхто не міг співати їх так гарно, як він. А символічний образ […]...
Мина мазайло сюжет.