Дума про щастя – Симоненко Василь

Увійшла вайлувате в сіни,
З хати віє нудьга
Й самота.
У руках засміявся віник –
Спритно валянки обміта.
Тупотить
Об долівку ногами
І мороз вибива
З рукавиць.
З нею
В хату ввірвався гамір,
Ошалілий сміх сніговиць.
Мов воскресли
Принишклі діти –
Тупіт, лемент,
Вищання й писк.
Місяць хоче,
Мабуть, погрітись –
Суне в шибку
Свій блідий диск.
Заглядає, цікавий,
У миску:
Що ви з’їли таке смішне,
Що од вашого
Реготу й писку
Тягне в хату
Із неба мене?
Хлюпа щастя

/> Дзвінкою хвилею,
Ніби тут вікувало воно –
Не життя тобі, а ідилія,
Як в поганих книжках
Чи в кіно.
Де фотографи?
Де поети?
Нуте, хлопці, сюди скоріш!
Можна знімок утнуть
До газети
І жахливо веселий вірш.
Це ж так показна ситуація –
Гарна мати і троє дітей,
Це ж чудова яка ілюстрація
Для підтвердження наших ідей.
Застрибають веселі цифри
У грунтовно важких статтях,
Та не встане
З словесних вихрів
Многотрудне її життя.
Ви мовчанкою соромливою
Постараєтесь обминуть,
Що в доярки цієї
Щасливої
Руки й ноги
Вночі гудуть.
І чи прийде
/> Під ваші кашкети
Блискавицею думка дзвінка:
В космос крешуть ота
Не ракети,
Але пружні цівки молока.
А для неї
Це зовсім не диво,
Бо збагнула давно таке:
Справді,
Зараз вона щаслива,
Тільки ж щастя яке важке!..
І тому ця Марія
Чи Настя
Будить дзвоном дійниці село,
Щоб поменше
Важкого щастя
На Радянській землі було.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Леся українка гетьте думи аналіз.
Ви зараз читаєте: Дума про щастя – Симоненко Василь
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.