Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Думи мої, думи… (Літературний вечір за творчістю Тараса Шевченка)
Думи мої, думи… (Літературний вечір за творчістю Тараса Шевченка)
Літературний вечір
“Думи мої,
думи мої”
“Думи мої, думи мої”
(Літературний вечір)
1. Ведуча. Я вас вітаю з березневим днем. І все-таки зійдуть сніги, і нам привітно усміхнуться дерева своїм листям, трава і квіти. І прилетять гуси-лебеді.
Такого ж березневого дня колись принесли лемки до кріпацької хати маленького хлопчика. Його навали Тарасом. Ріс він швидко і дивувався красі, бо вмів її бачити.
2. (Шевченко-дитина):
Дивлюся, аж світає.
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі поволі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
3. Муза:
По діброві вітер віє.
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Стан високий, лист широкий
Нащо зеленіє?
Кругом поле, як те море
Широке, синіє.
4. Муза: Ой діброво – темний гаю!
Тебе одягає
Тричі на рік… Багатого
Собі батька маєш.
Раз укриє тебе рясно
Зеленим покровом, –
Аж сам собі дивуєшся
На свою діброву…
Надивившись на донечку
Любу, молодую,
В ризу золотую.
І сповиє дорогою
Білою габою, –
Та й спать ляже, втомившись
Журбою такою.
5. Шевченко-дитина:
В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло… Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою
Ще молодую – у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми.
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!
6. Ведуча: “Синові моєму Тарасові з спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре або велике ледащо; для нього спадщина по мені… нічого не значитиме”. По смерті батьків малого Тараса взяли під свої крила дві музи – Муза живопису і Муза поезії, – щоб зростити і повести у вічність.
7. Шевченко-дорослий: І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє:
Я не одинокий, я не сирота, –
Єсть у мене діти, та де їх подіти?
Заховать з собою? – гріх, душа жива!
(Під запис пісні виходять “Думи” і шикуються “журавлиним крилом”).
8. Учень: Думи мої, думи мої!
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?
9. Учень: Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас, –
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти,
В нашу Україну.
10. Дума: Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
І не помяне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково чи буде
Той син молитися, чи ні.
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
11. Учень: Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
Текла, текла та й висохла.
Степи зеленіють;
Діти лежать, а над ними
Могили синіють.
Та що з того, що високі?
Ніхто їх не знає,
Ніхто щиро не заплаче,
Ніхто не згадає.
Тільки вітер тихесенько
Повіє над ними.
Тільки роси ранесенько
Сльозами дрібними
Їх умиють. Зійде сонце,
Осушить, пригріє;
А онуки? Їм байдуже,
Багато їх, а хто скаже,
Де Гонти могила, –
Мученика праведного
Де похоронили?
Де Заліняк, душа щира,
Де одпочиває?
12. Учень: Таке диво… отут крові
Пролито людської –
І без ножа. По тім боці
Твердиня й дзвіниця,
Мов та швайка загострена,
Аж чудно дивиться,
От по собі й читаю,
Що на скелі наковано:
Першому – Вторая.
Таке диво наставила.
Тепер же я знаю:
Це той Первий, що розпинав
Нашу Україну,
А Вторая доконала
Вдову сиротину.
… Тяжко, тяжко мені стало,
Так, мов я читаю
Історію України.
Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові? Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удовїх. А дівочих,
Пролитих тайно серед ночі!
А материних гарячих сліз!
А батькових, старих, кривавих,
Не ріки – море розлилось,
Огненне море!
Слава, слава
Хортам, і гончим, і псарям,
І нашим батюшкам-царям
Слава!
13. Учень: О боже наш милосердний!
О царя поганий,
Царю проклятий, лукавий,
Аспиде неситий!
Що ти зробив з козаками?
Болота засипав
Благородними костями;
Поставив столицю
На їх трупах катованих!
Не мені,
Великий господи, простому,
Судить великії діла
Твоєї волі. Люта зла
Не дієш без вини нікому.
Молюся, господи, помилуй,
Спаси ти нас, святая сило,
Язви язик мій за хули
Та язви мира ісціли.
14. Учень: Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого бога,
За неї душу погублю.
15. Учень: Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся!
В чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тільки
На чужому полі.
В своїй хаті своя правда,
І сила, і воля.
Нема в світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра.
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну!
16. Учень: А ти, моя Україно,
Безталанна вдово,
Я до тебе літатиму
З хмари на розмову.
17. Учень: Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
Німець каже: “Ми моголи”.
“Моголи! Моголи!”
Золотого Та мерлана
Онучата голі.
Німець скаже: “Ви слов’яне”.
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
І всі мови
Слов’янського люду –
Всі знаєте. А своєї
Дасть бі… Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, –
Отоді ми заходимось!
18. Учень: Добре заходились…
А гвалту, а крику!
“І гармонія, і сила,
Музика, та й годі.
А історія!.. поема
Вольного народа!
Що ті римляне убогі!
Чортзна що – не брути!
У нас Брути! І Коклеси!
Славні, незабутні!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!”
Кров’ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть… та й спитайте
Тоді себе: що ми?
Чиї сини? Яких батьків?
19. Учень: Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями,
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
Показуйте!
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну.
20. Учень: Учітеся, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь,
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються.
В хату не пускають.
Чужі люде проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
21. Учень: У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком –
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Той тузами обирає
Свата в його хаті,
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
А той, тихий та тверезий
Богобоязливий,
Як кішечка, підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час та й запустить
Пазури в печінки, –
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.
А той, щедрий та розкішний,
Все храми мурує
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята: “Нехай каже,
Може так і треба!”
Так і треба! Бо немає
Господа на небі!
А ви в ярмі падаєте
Та якогось раю
На тім світі благаєте?
Немає! Немає!
Мені здається, я не знаю,
А люди справді не вмирають
А перелізе ще живе
В свиню, абощо, та й живе,
Купається собі в калюжі,
Мов перш купалося в гріхах.
І справді так,
Схаменіться люди,
Бо горе вам буде!
(Запис пісні “Реве та стогне Дніпр широкий”).
22. Ведуча: Шевченко з’явився на світ весною, щоб стати совістю України, її весною. Він народився 9 березня 1814 року.
23. Ведуча: А 9 березня 1914 року, незважаючи на заборону російських сатрапів столітнього ювілею – загрозу тюремного ув’язнення, – патріарх грузинської культури Акакій Церетелі скликав грузинських митців. Б’є восьма година вечора, вирує столичний театр опери і балету, асистенти-учні виводять під руки сімдесятичотирьохрічного Церетелі на сцену, зал затихає: патріарх прямує до центру сцени, де в обрамленні квітів височить портрет Великого Кобзаря України. Церетелі просить допомогти йому опуститися перед ним на коліна, і завмерлий зал чує, що вуста великого мужа Грузії промовляють слова, які відразу стають крилатими: “Спасибі тобі, Батьку Тарасе, що ти навчив мене любити Грузію”.
(Виходять “письменники” під звуки музики Л. Бетховена “Місячна соната”).
24. Учень: Я, Іван Франко, український письменник, я обожнюю Шевченка. Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа.
Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.
Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможених армій.
25. Учень: Я, Юлія Віргінія, німецький перекладач, переклала твори Шевченка німецькою мовою і вважаю, якщо Котляревський на межі 18 і 19 століть підніс українську мову до рівня літературної, то велика заслуга Шевченка в тому, що він відкрив усю її велич і красу. Цим, а також оспівуванням героїчного минулого, пробудженням давніх ідеалів свободи, вихованням давніх ідеалів свободи, вихованням національної свідомості, Шевченко врятував свій народ від загибелі і заклав міцну основу для його славного культурного розвитку. Значення поезії Шевченка – не скороминуще, воно постійне, тому, що він поет не тільки пригнобленого українського народу, а й усього багатостраждального людства.
26. Учень: Великий Кобзар, який із титанічною силою висловив віковічні думи й сподівання талановитого, красивого душею, могутнього українського народу, безмежно дорогий нам, монголам, волелюбною поезією, непохитною вірою в сонячне майбутнє трудового народу. Я, Лхамсурен, сучасний монгольський поет.
27. Учень: Я, Альфред Курелла, німецький письменник стверджую, що Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі. Жодна країна не висунула такого поета, народного в справжньому розумінні цього слова, поета, який так повно, так правдиво і так безпосередньо передав настрї та думки широких мас поневоленого народу. Своєрідність поета саме в тому, що він, будучи дійсно зв’язаним із простим народом, не поривав цього зв’язку протягом всього свого життя, хоч досяг вершин наук того часу.
28. Учень: Я, Рокуел Кент.
Я американський художник і американець плоттю і кровю, але те, що я бачив із творів Шевченка-художника, і те, що я знаю про нього як про поета, викликає найглибші чуття щирого захоплення його талантом і творчістю. Я пишаюся цими творами, немовби я сам українець. Ваш Шевченко – це мій Шевченко. Я люблю і ціную Шевченка.
29. Учень: Я, Назим Хікмет, турецький письменник, вважаю: до того часу, поки народи будуть воювати за свою національну незалежність і демократичні права, вірші Шевченка читатимуться на різних мовах.
Ну, а потім? Потім, коли на землі не залишиться жодного пригнобленого народу, жодної пригнобленої людини? Чи звучатимуть тоді пісні Шевченка? Звичайно, звучатимуть. Полум’яні пісні великого українського поета стануть для людей пам’яттю про далекі часи. Люди читатимуть Шевченка, знаходячи радість у тому, що їх внутрішній світ рідний красі тих гаїв, степів, місячних вечорів, що їх оспівав Шевченко в своїх поезіях. Поки б’ються серця людей, звучатиме і голос Шевченка.
30. Учень? (читає “Заповіт” під музику).
31. Усі разом: Ми тебе не забули, Тарасе!
1. Тамерлан – середньоазіатський правитель і завойовник.
2. Брути – Люцій Юній Брут (до н. е.) очолив повстання з трону Прутського царя Тарквінія Гордого. Марк Юній Брут – один з організаторів вбивства імператора Юлія Цезаря (до н. е.). Тут Шевченко назвав Брута як борця проти деспотизму.
3. Коклес – легендарний римський герой, відомий тим, що врятував Рим, сам-один обороняючи міст на річці Тібр від війська Прутського царя Порсни.
1а. Учень: Не на шовкових пелюшках,
Не у величному палаці –
В хатині бідній він родивсь
Серед неволі, тьми і праці.
22а. Учениця: Нещасна мати сповила
Його малого й зажурилась…
І цілу ніченьку вона
За сина-кріпака молилась.
22б. Учень: І Бог почув молитву ту,
І дав душі убогій силу,
І в руки хлопцеві вложив
Співецьку чародійну ліру.
Ось ми і перегорнули останню сторінку нашого літературного свята “Думи мої, думи мої” присвяченого Т. Г. Шевченку. Доторкнулися душею до палкого нескореного серця поета.
Думи й помисли Тараса Шевченка були про Україну, про її народ, його долю нещасливу.
То ж нехай заповіт великого Кобзаря стане заповітом для нас – зберегти мову народу, його звичаї, його пісні і пронести через віки у майбуття.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Літературний подвиг Тараса Григоровича Шевченка Реферат на тему: “Літературний подвиг Тараса Григоровича Шевченка” Тарас Шевченко – не тільки поет, а й драматург, прозаїк, мислитель, історик, етнограф, фольклорист, художник(живописець, гравер), який залишив велику образотворчу спадщину – понад тисячу творів. Геній Шевченка надзвичайно широкий, багатогранний. Тільки літературна спадщина Шевченка – це “Кобзар”, 9 повістей, п’єса “Назар Стодоля”, уривки драматичних творів, щоденник та […]...
- Звернення до Кобзаря (Після знайомства з творчістю Тараса Шевченка) Уже стільки про Вас сказано, стільки написано, що моє слово до Вас буде лише моїм бажанням показати, що Ви для мене – це мірило мого власного сумління та бажання довести своє право на самобутність і особистість. Я маю особисту думку щодо багатьох питань сучасності і, зокрема, щодо Вас і Вашої творчості. Мені дуже жаль, що […]...
- Думи мої, думи мої (скорочено) – Шевченко Тарас Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас лихо на світ на сміх породило. Поливали сльози… чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полі?.. Не питали б […]...
- Юрій-Осип Федькович – Думи мої, діти мої ДУМИ МОЇ, ДІТИ МОЇ Думи мої, діти мої, Лихо мені з вами! Поклав би я вас, як жовняре, Пишними рядами, Та боюся, що вас займуть За голубе море… Думи мої, діти мої, Лихо моє, горе! За моє б займили, як мене гонили, Гонили та били… чому не втопили? Не знали би люди, як темної ночі […]...
- Іду душею до Тараса (Моє ставлення до Тараса Шевченка) Іду душею до Тараса (Моє ставлення до Тараса Шевченка) Учителю, стою перед тобою, Малий, вчарований до німоти. Хто ще умів любити так, як ти, Хто кликати умів ще так до бою, Кого ще так боялися кати! Так звучить вірш Дмитра Павличка “До Франка”, але ці слова відтворюють і моє ставлення до Т. Г. Шевченка. Справді, […]...
- Твір на тему: Твір-роздум. Звертаюся до Вас… (після ознайомлення з творчістю Тараса Шевченка) Твір-роздум. Звертаюся до Вас… (після ознайомлення з творчістю Тараса Шевченка) Уже стільки про Вас сказано, стільки написано, що моє слово буде лише моїм бажанням показати, що Ви для мене – це мірило мого власного сумління і бажання довести своє право на самобутність і бути особистістю. Я маю свою особисту думку щодо багатьох питань сучасності і, […]...
- Образ народного співця в поезії Тараса Шевченка Образ народного співця в поезії Тараса Шевченка В Україні “родилась, гарцювала козацька воля”. І про неї добрим людям. Кобзарі співають, Все співають, як діялось, Сліпі небораки, Бо дотепні… Це уривок із поезії Шевченка “Думи мої, думи мої… “. Ці слова – правдивий пролог до першої збірки Шевченка і до всієї його творчості. Назва її дала […]...
- Моя улюблена поезія з “Кобзаря” Т. Шевченка Моя улюблена поезія з “Кобзаря” Т. Шевченка Від виходу друком першого видання “Кобзаря” і до сьогодні про Т. Шевченка, його життя і геніальну творчість надруковано стільки книг, статей, досліджень не тільки в Україні, айв інших країнах світу, що їх навіть не перелічити. Його поезія, вірші й поеми хвилювали та хвилюють не одне покоління читачів. З […]...
- Дитинство Тараса (за віршами Т. Г. Шевченка “Мені тринадцятий минало… ” та “На Великдень, на соломі… “) Тяжким і безрадісним було сирітське дитинство великого українського поета Т. Г. Шевченка. Про це ми дізнаємось з багатьох його творів. Один із них – “Мені тринадцятий минало… “. Хлопчик, залишившись сиротою, змушений був пасти чужі ягнята, щоб заробити собі на шматок хліба. Навколишній світ зачаровує його своєю красою, здається добрим, приязним. Забуті всі прикрощі – […]...
- Життя Тараса Шевченка – це подвиг, перед яким я схиляюсь Життя Тараса Шевченка – це подвиг, перед яким я схиляюсь Твори геніальних поетів ніколи не бувають прочитані до кінця. Що більше пізнаєш справжнього Шевченка, то більше в його творах знаходиш незвіданого. Його феномен залишається до кінця не пізнаним. А чари його слова, мені здається, не будуть розгадані ніколи. Такою самою мірою, як і загадка його […]...
- Романтичний характер ранньої творчості Тараса Шевченка Романтичний характер ранньої творчості Тараса Шевченка Літо 1840 року було вирішальним у житті Тараса Шевченка. Вийшла його перша книжка поезій – “Кобзар”. Критичні відгуки були різними, їх було багато, та всі вони зійшлись на визнанні великого поетичного хисту Шевченка. І справді, навіть перші його романтичні поеми “Тополя”, “Причинна”, “Тарасова ніч” – це чудові, художньо довершені […]...
- Нескореність (Після знайомства зі щоденником Тараса Шевченка) Поети – як діти: душа – відкрита, почуття – до людей щирі й трохи по-дивному наївні. Вони так беззахисно йдуть до людей, так щиро промовляють рядками своїх поезій, що хочеться їх і їхнє слово захистити від буденності й бруду. Ми кажемо: “Ліричний герой поезії… ” А я не можу відокремити ліричного героя від особистості поета, […]...
- Заповіт нащадкам (за поезіями Тараса Шевченка) Заповіт – це висловлення останньої волі людини. Заповіт митця – ліричний твір, в якому той висловлює своє бажання не лише особистого, а й громадського, суспільно-політичного характеру. Тарас Шевченко мріяв бачити Україну вільною і незалежною. У картинахмріях він малює повну єдність чарівної природи і життя ї’ї трударів. У поезії “І виріс я на чужині” поет, мріючи […]...
- Мрії Тараса Шевченка про майбутнє Доля рідного народу, його духовне надбання були для Тараса Григоровича Шевченка метою його життя. Ціла епоха говорила про себе його словами від імені народу. Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприймання, наше минуле, надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух, пам’ять. Т. Г. Шевченко для нас більше, ніж великий […]...
- Дружба народів у творчості Тараса Шевченка Дружба народів у творчості Тараса Шевченка Усі ми знаємо Тараса Григоровича Шевченка як українського народного письменника, справжнього патріота своєї нації. Майже усе написане ним було присвячене Україні, яку поет змальовував з великою любов’ю. Його заклик “Свою Україну любіть” проходить червоною ниткою через усю його творчість, так само, як мотив ненависті до поневолювачів рідного народу. Але […]...
- Образ України у творчості Тараса Шевченка Образ України у творчості Тараса Шевченка “Я так люблю Мою Україну убогу, Що прокляну святого Бога, За неї душу погублю!” / Т. Шевченко / Він був сином мужика і став володарем у царстві духу. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам […]...
- Україна і українці в творчості Тараса Шевченка У мальовничому куточку нашої України, на Чернечій горі, спить вічним сном наш незабутній Тарас Шевченко. Внизу несе свої води могутній Дніпро, а з гори видно і “лани широкополі”, і милу його серцю Україну. Як мріяв, як заповідав… Майже все своє життя він прожив за межами Батьківщини, але ніколи її не забував. Не забував він і […]...
- Незабутні сторінки поеми Тараса Шевченка “Гайдамаки” Незабутні сторінки поеми Тараса Шевченка “Гайдамаки” Передусім звертає на себе увагу вступ до поеми. Та й не один, а два. У них даються міркування про історію гайдамацького руху, про ті джерела, до яких звертався Шевченко, створюючи поему. Але особливе значення, по-моєму, в цих вступах мають рядки-роздуми про українську мову, літературу. Шевченко стверджує, що він пише […]...
- Інтимна лірика Тараса Шевченка Інтимна лірика Тараса Шевченка Всі ми знаємо, що Тарас Григорович Шевченко присвятив усе своє життя служінню рідній Україні та боротьбі з її пригноблювачами. Він постає для усіх насамперед поетом-борцем. За блискучим зображенням героїчного минулого та страждань поневоленого безправного народу часом можна не помітити “іншого Шевченка” – тонкого лірика, якому не чуже усе людське, у тому […]...
- Україна й українці у творчості Тараса Шевченка Україна й українці у творчості Тараса Шевченка Т. Г. Шевченко народився в Україні. Тут минуло його дитинство серед вишневих садків і струнких тополь, серед людей, гноблених і нещасних, яким був і він сам, але красивих душею, добрих і співучих. Добро і зло він бачив на землі свого дитинства, рай і пекло, і відчував свою єдність […]...
- “Заповіт” Тараса Шевченка. Чи виконуємо ми його? Зі свого власного, нехай поки що незначного життєвого досвіду я зрозумів, що всі люди справді дуже різні. І це не банальна фраза, а правда життя. Кожна людина прагне різного, має свої заповітні мрії, таємні сподівання та бажання. І не так вже легко розібратися в них комусь сторонньому, майже неможливо збагнути людську душу. Часом – навіть […]...
- Жіноча доля у творчості Тараса Шевченка Жіноча доля у творчості Тараса Шевченка Поряд з величними постатями героїчних борців, народних месників, поряд з історичними діячами визвольного руху у творчості Т. Г. Шевченка проходить прекрасний своєю моральною силою і чистотою образ трудящої жінки-матері, сестри, дівчини, коханої. “Такого полум’яного культу материнства, – писав М. Г. Рильський, – такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки […]...
- Аналіз вірша Тараса Шевченка “до Основ’яненка” Найбільшим болем Т. Шевченка була поневолена, пригноблена Україна, в минулому – батьківщина славного запорозького козацтва. Поет думає над тим, як наштовхнути народ на думку про активніший опір, про неприпустимість покірного існування у панському ярмі. Тому звертається до свого старшого товариша по перу Г. Квітки-Основ’яненка із закликом писати про минулу славу козацьку, будити серця людей, адже […]...
- Тарас Шевченко – думи мої, думи мої Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині. Прилітайте, сизокрилі Мої голуб’ята, Із-за дніпра широкого У степ погуляти З киргизами убогими. Вони вже убогі, Уже голі… Та на волі Ще моляться богу. Прилітайте ж, мої любі, Тихими речами Привітаю вас, як діток, І заплачу з вами....
- Любов до Батьківщини в поезії Тараса Шевченка (За віршами “Сонце заходить, гори чорніють… ” та “І виріс я на чужині… “) З дитячих років Великий Кобзар глибоко співчував людському стражданню. Чуйна й людяна дитина, він переймався нещастями покривджених. Ще юнаком Тарас жадібно вслухався в сумні оповіді про минуле українського народу, про кривди, які чинили над ним, про його одвічний душевний біль. Вже в зрілі роки, перебуваючи в засланні, Тарас Шевченко написав хвилюючий вірш “І виріс я […]...
- Героїчне минуле українського народу в творчості Тараса Шевченка І. Т. Г. Шевченко – видатний український поет. 1. Дитячі захоплення Т. Шевченка (цікавиться славним і героїчним минулим українського народу – розповіді старого діда Івана). 2. Т. Шевченко – художник (думками лине на рідну Вкраїну, згадує часи колишньої слави її вільнолюбивих захисників; з’являється задум створити ілюстрований альбом “Живописна Україна”, до якого увійшли малюнки “Дари Богданові […]...
- Як би склалася доля малого Тараса Шевченка в наш час Тарас Григорович Шевченко – великий син українського народу, гордість і слава його. Один із найталановитіших і найвидатніших письменників світу. Відомий він і як художник, а передусім – як полум’яний борець за щастя знедоленого українського народу. Важким і тернистим був шлях народного співця. Народившись у кріпацькій родині, він змалку, ще в батьківській хаті “бачив пекло”, “роботу […]...
- Мотиви лірики Тараса Шевченка Мотиви лірики Тараса Шевченка Неможливо сьогодні уявити українську літературу і навіть культуру в цілому без творчого доробку Тараса Григоровича Шевченка. Великий Кобзар українського народу був справжнім митцем. Його творчий геній надихав його і малювати картини, і писати літературні твори, як поетичні, так і прозаїчні. Навіть якщо взяти окремо лише лірику, виявиться, що її тематика була […]...
- Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь (за творами Тараса Шевченка) Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь (за творами Тараса Шевченка) Кріпак за походженням, Шевченко все життя прагне до знань. Різних вчителів посилала йому доля на життєвих шляхах (від школи п’янички-дяка до Академії Мистецтв). Ще в дитинстві, ледве опанувавши грамоту, він захоплюється творами Сковороди: … куплю паперу аркуш, і зроблю Маленьку книжечку; хрестами […]...
- Образи ватажків гайдамацького руху в поемі Тараса Шевченка “Гайдамаки” Образи ватажків гайдамацького руху в поемі Тараса Шевченка “Гайдамаки” Поема Тараса Шевченка “Гайдамаки” змальовує картину селянського повстання 1768 року, відомого в історії під назвою Коліївщина, приводом до якого були знущання конфедератів над населенням Правобережної України. Почавшись у районі Чигирина, воно швидко поширилося майже на всю Київщину і частково на Поділля й докотилося до Умані. На […]...
- Висловлювання відомих людей про творчість Тараса Шевченка Не поет – бо це ж до болю мало, Не трибун – бо це лиш рупор мас, І вже менш за все – “Кобзар Тарас” Він, ким зайняло і запалало (Є. Маланюк). “Він був сином мужика – і став володарем в царстві Духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури” (І. […]...
- Проблема морального обов’язку у творі “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм… ” Тараса Шевченка Проблема морального обов’язку у творі “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм… ” Тараса Шевченка Безперечно, в Україні було багато видатних поетів, але портрети саме Тараса Шевченка часом висіли у хатах на місці ікони. Він не тільки вийшов з народу, а душею лишався з ним завжди. Його цінності і споді-вання були саме народними, узятими […]...
- Мрії Тараса Шевченка про майбутнє рідного краю Мрії Тараса Шевченка про майбутнє рідного краю У кожної людини є щось своє, найсвятіше, у душі. Для неї воно настільки величне, що навіть думкою не осягнути. Таким було ставлення до рідної землі неперевершеного Поета від Бога Тараса Шевченка. Кобзар безмежно любив і своїх пращурів, і своїх сучасників, і майбутнє покоління роду українського. Та любити, щиро […]...
- Сатиричне зображення царської імперії у поемах Тараса Шевченка “Сон” і “Кавказ” Сатиричне зображення царської імперії у поемах Тараса Шевченка “Сон” і “Кавказ” Усе має свій початок. І хоча сьогодні неможливо сказати, хто першим почав складати пісні, проте ми знаємо автора першого в українській літературі сатирично-політичного твору – це Тарас Григорович Шевченко, а сам твір, відповідно – поема “Сон”, написана 1844 року. Через рік великий Кобзар знову […]...
- “Доле, де ти?..” (Т. Шевченко “Мені однаково… “, “Минають дні, минають ночі”, “Думи мої, думи мої”) ” Доле, де ти?..” (Т. Шевченко “Мені однаково… “, “Минають дні, минають ночі”, “Думи мої, думи мої”) Однаково – щось у цьому слові відштовхує й змушує насторожитися. Однаково – звучить меланхолійно і виснажено. Однаково – відчай, біль. Крик душі, що вирвався назовні і важким каменем зірвався в безодню, ледь подолавши межу Між думкою та сказаним, […]...
- Іван Франко – “думи, діти мої… “ Думи, діти мої, Думи, любі мої! З усміхнутим лицем В тій понурій тюрмі! Наче запах весни, Налітаєте ви, Скорбне серце моє Потішаєте ви! Де жура душу тлить, Живе серце болить, Де в важкій боротьбі Духа втома в’ялить, Де хитається ще, Сумнівається ще Ум, де думка нова Загорається ще, – Там ви, думи, летіть, Слабосилих кріпіть, […]...
- Тема материнства в поемі Тараса Шевченка “Наймичка” Одним з найзворушливіших образів у шевченковій творчості, зокрема у великій книзі “Кобзар”, є образ матері. Не можна поминути ті чуйні, ласкаві слова, якими наш безсмертний Шевченко ушанував матір, ту просту селянську жінку, яка своєю щирою ласкою тільки й загоювала страждання дітей серед неволі й злиднів. Сам він у дитинстві тільки й зазнав щастя, доки жива […]...
- Значення і світова слава Тараса Шевченка РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Значення і світова слава Тараса Шевченка Шевченко – основоположник нової української літератури. Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Тенденції народності й реалізму були вже властиві […]...
- Романтичний характер балад Тараса Шевченка I. Рання творчість Т. Шевченка (починав з жанру балади: має виразний романтичний характер). II. Романтичні балади Т. Шевченка. 1. “Причинна” – одна з перших балад Шевченка (написана 1837 року, в Петербурзі; звертається до національного світу, зображуючи певні побутові та етнографічні особливості, повір’я; творить збірний образ України): А) національні образи – символи, що створюють цілісність балади […]...
- Аналіз вірша Тараса Шевченка “Заповіт” Заповіт Т. Шевченка – патріотичний гімн. “Заповіт” Тараса Шевченка є бойовою програмою для закріпаченого народу, неповторним поетичним заповітом у світовій літературі. Твір був написаний у грудні 1845 року, коли Шевченко лежав хворий у Переяславі у знайомого лікаря А. Козачковського. Літературознавець Г. Нудько писав, що хоч поштовхом до написання вірша була тяжка хвороба автора, проте “причини, […]...
Опис літнього ранку в місті.