Евфемізм
Евфемізм (грецьк. euphemismos, від еu – добре maphemi – кажу) – благозвучне слово або вираз, вжите для заміни непристойних, небажаних чи заборонених. Має давнє міфологічне коріння, коли не дозволялося називати певний тотем; власне – різновид табу, стилістичний прийом, близький до перифразу, витворений культурою народного світобачення (так, “ведмідь” досі має евфемічну назву “вуйко”). досить часто Е. вживали як замаскований спосіб вираження думок, як різновид езопівської мови, коли бажано уникати прямого висловлення. Таким прикладом може бути “Балада про наклеп” А. Малишка, де мовиться про “хитрого чоловічка” – хворобливого інтригана і наклепника, який нарешті розкрив свою справжню суть, хоч імені його так і не було названо:
Ручки і ніжки в’язали на кручі,
А вже як тонув, то люди у крик:
Рота відкрив – два жала гадючі
Прикрили чорний шершавий язик.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Краса подвигу (за поемою А. Малишка “Прометей”) Краса подвигу (за поемою А. Малишка “Прометей”) І. Зображення подвигу людей під час Великої Вітчизняної війни у творах української літератури. II. Характеристика образу бійця з поеми А. Малишка “Прометей”. 1. Велика любов до Батьківщини. 2. Сила волі та здатність до самопожертви заради свободи українського народу. 3. Вірність військовому обов’язку. 4. Глибока віра в перемогу над […]...
- Послання Послання – різновид епістоли, віршований твір, написаний як звернення до певної особи чи багатьох осіб. Цей жанр, започаткований в античну добу (приміром, “Послання до Пізонів” Горація, де мовиться про принципи художньої творчості), поширився у всіх європейських літературах, а відтак і в українській (“І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в […]...
- Пастораль Пастораль (лат. pastoralis – пастуший) – різновид буколіки; невеликий за обсягом художній твір, де мовиться про цноти сільського життя на лоні природи, підкреслюється стилізація простоти. В П. на першому місці – умовність: від уявного золотого віку, вільного від соціальної нерівності, до надто чуттєвого світу шляхетних пастухів, пастушок та невишуканих умов їхнього життя. Класичним взірцем цього […]...
- Поема Поема (грецьк. роіеmа – твір) – ліричний, епічний, ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому зображені значні події і яскраві характери. Назва “П.” загальна, у літературознавстві частіше мовиться про конкретний жанровий різновид П.: ліро-епічну, ліричну, епічну, сатиричну, героїчну, дидактичну, бурлескну, драматичну і т. п. Виникла П. на основі давніх і середньовічних героїчних пісень, сказань, епопей, що […]...
- Палеографія Палеографія (грецьк. palaios – давній, grapho – пишу) – одна з допоміжних дисциплін, суміжна з історією, мовознавством, орфографією, текстологією та іншими науками, яка вивчає датовані і недатовані, локалізовані і нелокалізовані пам’ятки писемної минувшини, констатує їхні ознаки, час і місце створення, подеколи розшифровує тексти на глиняному (шумерійська культура), кам’яному (майя), папірусному (давній Єгипет), пергаментному (Київська Русь) […]...
- Пісенна творчість А. Малишка Пісенна творчість А. Малишка I. Пісні на вірші А. Малишка – супутники нашого життя. (Основною ознакою поезії А. Малишка є її музикальність. На слова поета написано сто пісень композиторами О. Білашем, П. Майбородою та іншими. Найпопулярніші з них – “Пісня про рушник” (“Рідна мати моя”), “Вчителька”, “Пісня про Київ”, “Стежина”, “Ранки солов’їні” – стали народними […]...
- Прозаїзм Прозаїзм (лат. рrosus – вільний) – слово або зворот побутового мовлення, науковий чи технічний термін, який у художньому контексті видається неорганічним. Приміром: “Синхрофазотрони ридають, як леви” (І. драч). Особливо захоплюються П. авангардисти, вважаючи, що в такий спосіб вони наближують поезію до життя: Сіпаючи дзвоника – Він спостерігав, як на небі зорі щуляться, [ хотілось гавкнути […]...
- Метр Метр (грецьк. metron – міра, розмір) – внутрішній принцип організації віршованої мови, характеризований рисами квантитативності або квалітативності; термін поширений у силабо-тонічному віршуванні. Мовиться про ямбічний метр і т. п. М. вживається і для античної версифікації, в основі якої були мори....
- Рубаї Рубаї – чотиривірш, як правило, філософського змісту за схемою римування: а а – а (різновид монорими). Р. як викінчений мініатюрний віршовий твір, що виражає певну думку, підкреслену в останньому рядку строфи, – одна з найпопулярніших версифікованих форм у ліричній поезії народів Сходу, сягнула своєї досконалості в тюркомовному літературному середовищі (Захириддин Бабур) та іранському (Омар Хайям). […]...
- Веснянки Веснянки – вид календарно-обрядових пісень. Це життєрадісні, з яскравою і багатою поетикою, розмаїттям мотивів, насамперед любовних, пісні. У Галичині це – гагілки, гаїлки, ягівки, магілки, гагалівки, лагойолки, “галя” та ін., які відрізняються від В. тільки календарними рамками виконання. Як писав В. Гнатюк, “не кожну веснянку можна зачислити до гаївок, хоч кожна гаївка є веснянкою. Термін […]...
- Антиметабола Антиметабола (грецьк. antimetabole – вживання слів у зворотному напрямку) – різновид антитези, двочленна стилістична фігура, в якій повторюються ті ж слова, але зі зміною їхніх синтаксичних функцій та змісту, як, наприклад, в афористичній формулі Є. Маланюка: “Як в нації вождів нема, / Тоді вожді її поети”....
- Легенда, яка ще не почалася Я вже все – нарешті забув тебе, Наді мною небо, нарешті, голубе, По ночам, нарешті, я спокійно сплю, Тепер я зізнаюсь – я тебе більш не люблю, Я наче зняв з себе ці тяжкі кайдани, Тепер зосталось тільки загоїти ці рани, Нарешті, коли один зостаюсь, я не плачу, І коли дивлюсь у вікно, я тебе […]...
- Усмішка Усмішка – різновид гуморески, введений в українську літературу Остапом Вишнею, автором збірок “Вишневі усмішки”. Специфіка жанру полягає в поєднанні жартівливих замальовок, жанрових сценок, фейлетонних компонентів з елементами семантичної дотепності. У. започаткувала появу У.-нарису, У.-оповідання, У.-фейлетону, у.-жарту....
- Спенсерова строфа Спенсерова строфа – різновид нони; строфа, створена англійським поетом XVI ст. Е. Спенсером у поемі “Королева фей”. для неї властивий п’ятистопний ямб, але останній рядок – із шестистопним ямбом. Має римування за схемою: абаббвбвв. Застосовуються окситонні та парокситонні рими. Зразком С. с. вважається поема дж. Байрона “Мандри Чайльд-Гарольда”....
- Дактилічна рима Дактилічна рима – співголосся слів у вірші, в яких наголос падає на третій склад від краю, нагадуючи за побудовою стопу дактиля. І. Качуровський називає д. р. пропарокситонною), вважаючи її генетично позаукраїнською, хоча вітчизняні фольклорні джерела (фрагменти дум) спростовують такі припущення (“Плач невольників”: “Там багато війська понаджено: По два, по три укупу посковано, / По два […]...
- П’єса П’єса (фр. piece) – різновид драми, в основу якої покладено конфлікт серйозного, складного і яскравого характеру (“В катакомбах” Лесі Українки, “Потомки запорожців” О. довженка та ін.). Подеколи цей термін вживають у більш широкому значенні – стосовно будь-якого драматичного. жанру (драма, трагедія, комедія тощо). Назву “П.” застосовують також, коли йдеться про ліричний вірш (у минулому віці). […]...
- Клімакс Клімакс (грецьк. klimax – драбина) – стилістична фігура, різновид градації, протилежна за значенням антиклімаксу, розкривається у поетичному мовленні в напрямку наростання його інтонаційно-смислового напруження: Як не крути, На одне виходить, Слід би катюгам давно зазубрить Можна прострелити мозок, Що думку народить, Думки ж не вбить! (В. Симоненко)....
- Замітка Замітка – різновид рецензії; стисле повідомлення і розмірковування про художній твір у формі вільних за композицією і стилем нотаток. Здебільшого вона прив’язана до певного літературного факту, є міркуваннями “з приводу”. 3. про небуденне явище літератури чи загальні питання літературного процесу розглядають як перехідну форму між “великою” і “малою” критикою....
- Антропоморфізм Антропоморфізм (грецьк. antropos – людина та morphe – форма) – різновид персоніфікації, коли-предмет художнього зображення вподібнюеться людині: В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. І купався коло млина, і лежав у піску. І стріляв горобців з рогатки. […]...
- Бармак Бармак (тюрк, палець) – тюркський силабічний різновид віршування, що грунтується на рівній кількості складів у кожному віршовому рядку, незалежно від ритмічного акценту. За кількістю складів у рядку розрізняється Б. п’ятискладний, шестискладний тощо, аж до п’ятнадцяти-складного. Б. поширений у фольклорі тюркських народів, а також і в пoeзії: А. Тажібаєв, Г. Гулям, А. Тукай, М. джаліль, А. […]...
- Антиклімакс Антиклімакс (грецьк. anti – проти, klimax – драбина) – стилістична фігура, протилежна за значенням клімаксові, розкривається при спадній інтонації; різновид градації: Маже, й поети лиш ті, Що за юнацтва вже сиві… ..Мрії мої золоті, Мрії мої нещасливі! (Є. Плужник). У ситуації А. спостерігається також певне пом’якшення, навіть послаблення семантичної напруги поетичного мовлення....
- Маджама Маджама – у грузинському віршуванні – різновид шаїрі (чотиривірша з омонімічними римами). Втілений у поемі Ш. Руставелі “Витязь у тигровій шкурі”, перекладеній М. Бажаном: Славлю я любов високу, душ піднесених потугу, Що її не вкласти в слово, в нашу мову недолугу. Дар небес – таке кохання, неземне стремління духу, – Хто до нього прагне, мусить […]...
- Шарада Шарада (фр. charade, від Прованс, charrado – бесіда) – різновид версифікаційної гри, котрий полягає у відгадуванні закодованих слів чи виразів, сприяючи розвитку інтелекту та активізації мовного поля під незвичним, асоціативним кутом зору. Цей жанр здавен використовувався з дидактичною метою, викликав інтерес у літературі бароко, авангардизму тощо. Приклад Ш. – вірш д. Білоуса: Одне – сніп […]...
- Логограф Логограф (грецьк. logos – слово та griphos – мережа) – різновид загадки або шаради, в якій певне слово набуває іншого значення внаслідок додавання або утинання складів чи звуків (лід – слід, місто – сто і т. п.). Прийом Л. часто використовується у версифікації при точному римуванні. Подеколи Л. вбачається у ненастанному скороченні певної фрази або […]...
- “Рідна мати моя… ” (за поезіями А. Малишка) I. Образ Матері – образ берегині людства (образ Матері в піснях, молитвах, віршах, поемах, найкращих творах відомих світових митців; поезія Т. Шевченка і Лесі Українки, В. Симоненка і А. Малишка). II. Глибокі почуття любові у творах А. Малишка про матір (найніжніша любов і пошана до матері у поезіях “Не стій, мати, коло хати”, “Яблуні”). III. […]...
- Катахреза Катахреза (грецьк. katdchresis – зловживання) – різновид гіперболічної метафори, в якій сполучаються слова, логічно між собою не узгоджені (“червоне чорнило”, “пекучий лід” тощо). Частіше подібні тропи називають оксиморонами, оскільки вони створюються завдяки незвичайному використанню епітетів (назва збірки В. Стуса “Веселий цвинтар” тощо). Подеколи К. вживається і в ширшому розумінні – як сполучення несумісних понять: “Я […]...
- Нартський епос Нартський епос – героїчний епос кавказьких народів (осетинів, абхазів, адигейців, черкесів, балкарців, чеченців, карачаївців та ін.), поширений у прозовій та віршовій формі” У ньому мовиться про плем’я богатирів-нартів, яке жило в давню (епічну) добу, боролося з драконами, потворними велетами, лихими князями-алдарами (осетинський епос) чи гвалтівниками-орстхойцями (інгушетський епос). Н. е. складається з циклів, де йдеться про […]...
- Комедія ситуацій Комедія ситуацій – жанровий різновид комедії, розбудований на несподіваному повороті сюжетної лінії, інтризі чи “непередбачуваному” збігові обставин. К. с, відома з античної доби, розвивалася в середньовічних фарсах, у комедії масок, в інтермедіях тощо. до цього жанру зверталися Т. де Моліна (“Чеснотна Марта”), В. Шекспір (“Комедія помилок”), Ж.-Б. Мольєр (“Тартюф”), М. Гоголь (“Ревізор”), І. Котляревський (“Москаль-чарівник”), […]...
- Летризм Летризм (фр. la lettre – літера, шифт) – авангардистський рух, започаткований 1947 у Парижі, різновид конкретної поезії. Його представники (І. Icy, М. ЛемеТр та ін.) вважали, що слово вичерпало свої зображально-виражальні та комунікативні можливості, тому потребує заміни літерою. Вони сформулювали свою програму “оновлення” мистецтва, передовсім поезії, проголошену “універсальною”, “революційною”. Естетика Л. сприяла розвитку дизайну (див.: […]...
- Клаузула, або Клавзула Клаузула, або Клавзула (лат. clausula – закінчення) – заключна частина віршового рядка, починаючи з останнього наголошеного складу (у випадку суголосся К. мовиться про риму). К. буває окситонною, коли після ритмічного акценту відсутні ненаголошені склади (орел), парокситонною – при наявності одного ненаголошеного складу (небо), дактилічною – двох складів (посмішка), гіпердактилічною – трьох складів (котигорошко). К., будучи […]...
- Реферат Реферат (лат. refero – повідомляю) – стислий письмовий або усний публічний виклад змісту однієї або кількох наукових праць, що стосуються певної проблеми чи літературного твору. Різновид Р. – автореферат – короткий виклад основних положень наукового дослідження, власної праці, зокрема літературознавчої, стислий переказ її коцепції з характеристикою методів і методики дослідження, зроблений письмово самим автором. Як […]...
- Мезостих Мезостих (грецьк. meson – посередині та strichos – віршовий рядок) – вірш, у якому серединні літери приховують певне ім’я або втаємничують певне значення, розглядається як різновид акровірша. досить рідкісна форма у новітній українській поезії, спостережена, зокрема, у творчості В. Самійленка: Щоб зараз же тебе пізнав люд! Мила І гарна ти, що й кращої нема, І […]...
- Фейлетон Фейлетон (фр. feuilleton – аркуш) – невеликий за обсягом жанр художньо-публіцистичної літератури злободенного характеру. Започаткований 1800, коли при французькій газеті “Journal des Debats”, при якій з’явився листок-додаток, спочатку заповнюваний театральною хронікою тощо. Згодом його було замінено особливим “підвалом”, який мав конкретно визначене місце на полосі. Лише пізніше Ф. віднайшовся у своїй іманентній властивості, коли певна […]...
- Канти Канти (лат. cantus – спів, пісня) – різновид старовинної хорової пісні величального змісту, близької за мелодією до псалмів, за мотивами – до оди. Виконувалися без музичного супроводу у святкові дні та з нагоди урочистих подій. Поширювались в Україні у XVI-XVIII ст. латинською та книжною українською мовою, мали як релігійний, так і світський зміст. Розповсюджувачами К. […]...
- Художній переклад Художній переклад – різновид літературної творчості, внаслідок якої твір, існуючи в одній мові, “оживає” в іншій. Зважаючи на те, наскільки точно Х. п. відтворює оригінал, його називають “вільним”, “переспівом”, “наслідуванням”. Крім глибокого знання мови оригіналу, перекладач мусить бути обізнаним з його контекстом. Х. п. був відомий в Україні здавен. Особливо помітний слід у створенні антології […]...
- Контактні зв’язки Контактні зв’язки (лат. contactus – дотик) – різновид літературних зв’язків, які грунтуються на взаємному знайомстві письменників або на ознайомленні митця з творчістю інших навіть при відсутності особистих контактів. Порівняльно-історичні чи типологічні студії літературного процесу, осягаючи його динаміку, літературну спадкоємність, діалектику традицій і новаторства, впливів і взаємовпливів, відрізняють К. з. від типологічних збігів, схожостей, зумовлених спільною […]...
- Комедія масок, або Комедія дель арте Комедія масок, або Комедія дель арте (італ. commedia dell’arte – професійна комедія) – різновид італійського імпровізованого народного театру доби Відродження, що успадкував традиції римської доби. Персонажі К. м. (“слуги”-маски: Бригелла, Арлекін, Серветта, Пульчинелла; сатиричні маски: старий купець Панталоне, а також ліричні герої без масок) були втіленням комічного гротеску, буфонади, яскравого видовища карнавального типу. Як театральний […]...
- Паузник або Павзник Паузник або Павзник – термін (вживаний паралельно з терміном “дольник” від “доля” – частка), який означає метроряд, розбудований на дво – і трискладових стопах силабо-тоніки. В них часом бракує одного або двох складів. У живому звучанні їх відсутність компенсується або павзою, або розтягненою вимовою сусідніх складів, або посиленням їх наголошеності, найчастіше – всіма названими засобами: […]...
- Руни Руни – 1. (нім. Runen) – знаки давньогерманської писемності (III ст. н. е.); рунічні знаки вирізьблювалися на дереві, металі, пізніше – на могильних каменях; 2. (фін. runо – пісня) – карельські й фінські народноепічні пісні, де мовиться про подвиги легендарних героїв, життя і побут рибалок, мисливців, рільників тощо. Ці твори імпровізувалися і співалися у супроводі […]...
- Герасим’юк Василь – На зимовій полонинці Для якого вовка лютого, Для якого лиса хитрого, Для якого оленя печального, Для якого дика темного Залишено на дверях колиби напис: “Просимо не розбивати”? І кого має зупинити хрест, Випалений над словами? Вовчику-братчику, Відколи цей світ, Ніхто ще не вчив нас одної грамоти. Мені легше – Я скорий до всякої науки, А ти не підскочиш […]...
Особливість композиції роману майстер і маргарита.