Фігурний вірш



Фігурний вірш (лат, figura – зовнішній вигляд, образ) – вірш, в якому синтезовано властивості звукових та візуальних мистецтв, втілені у винахідливій, переважно графічній, формі. Запроваджений еллінським поетом Сіммієм (збереглося три його вірші – у вигляді сокири, крил та яйця), поширились у європейських, особливо у новоєвропейських літературах XVII ст., набуваючи найнесподіваніших конфігурацій. Висвітлювалися Ф. в. і в піїтиках Києво-Могилянської академії, реалізовувалися у творчості Івана Величковського, Симеона Полоцького та ін., особливо

в емблематичному віршуванні. Відродження Ф. в. після майже двохсотлітнього забуття відбулося завдяки авангардистам (Г. Аполлінер, М. Семенко та ін.). Звертаються до цієї неординарної віршової форми і сучасні поети:

Я
Хрест
Нестиму свій
Без вороття
Як перст
Єднання
Смерті
І
Життя

(A Крaт).

Ф. в. Викликають інтерес і в поетів, не вельми схильних до версифікаційних експериментів (література для дітей). Подеколи вербальна основа у Ф. в. стає настільки лаконічною (навіть відсутньою, як у французьких летристів; la lettre – літера), що набуває своєрідної якості окреслено візуальної поезії.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Сонячні кларнети аналіз.
Ви зараз читаєте: Фігурний вірш