Франц Кафка – великий сповідальник і великий самітник
Кафка став для мене відкриттям у літературі. Він довго ішов до визнання. Тривалий час залишався непривітаним генієм. Якщо визначні німецькі письменники Т. Манн і Б. Брехт відзначили його творчість ще 1915 року (премія Фонтане), то широку популярність серед читачів він здобув лише у 40-ві роки минулого століття, коли його стали називати метром сучасного модернізму.
Від початку творчості Кафка писав про відчуження особистості, ізольованість людини в буржуазному суспільстві, її приреченість на страждання, уникнути яких практично неможливо. Мене
Новела Кафки “Стук у ворота” написана в дусі експресіонізму. Події відбуваються наче у нескінченому сні, що відповідає “сновидному” характерові творчості письменника. Здавалося б, звичайна ситуація: спекотного літнього дня брат із сестрою поверталися додому. Проходячи повз зачинені ворота, сестра через неуважність чи пустощі постукала в них. А, можливо, і не підходила до них, а в інший спосіб показала неповагу до тих, хто знаходився за воротами. Поступово цей дрібний епізод переростає у Кафки в емоційне напруження. Коли ворота залишилися позаду, а брат із сестрою ввійшли до села, з усіх дворів почали вибігати перелякані люди і про щось жестикулювати. Двоє подорожніх спочатку взагалі не могли зрозуміти причину переляку мешканців села і що означають їхні жести: привітання чи засторога. Однак їхні погляди були спрямовані у бік садиби, повз ворота якої пройшли нещодавно брат і сестра. Переляк і чекання чогось незвичайного передалися братові, і він відправив сестру додому, а сам залишився чекати у натовпі стривожених і переляканих людей. Далі абсурдність ситуації набирає обертів. З воріт садиби виїжджає ватага вершників і наближається прямісінько до брата у натовпі селян. Його ведуть до однієї з хат, яка швидше нагадує тюремну камеру, ніж оселю. Ніхто його не допитує, жодних звинувачень, лише одна фраза людини, що схожа на суддю: “Ось кого мені шкода”. І в цьому тумані абсурду і жахіття брат розуміє, що судді шкода його не через ситуацію, в якій він опинився, а суддя жаліє його, бо знає, що на нього чекає. Емоції досягають піку напруженості. Душа брата наче розділена навпіл. З одного боку, він розуміє безглуздість і химерність ситуації, адже вони з сестрою нічого такого не зробили, з іншого боку, брат розуміє, що це все означає кінець його волі. Більше того, він почав сумніватися, чи вдихне він коли-небудь інше повітря, крім тюремного. “Ось основне питання, яке постає переді мною, вірогідно, постало б, якби у мене була найменша надія на звільнення”.
Саме це є найхарактернішим у творчості Франца Кафки. Це і руйнація логічних зв’язків у подіях зовнішнього світу і в поведінці персонажів, і міфологізація світу, і відтворення його як абсурду, і перетворення героя на іграшку цього абсурду. Ці перетворення, перевтілення по-справжньому заворожують, зачаровують, передають читачеві емоційне напруження.
Особливістю творчості Кафки є мова. Вона у творах письменника – проста і зрозуміла, але насичена канцеляризмами й архаїзмами. Науково-діловий стиль – це наче протокол про ту чи іншу подію, щоб яскравіше і точніше відобразити химерність і абсурдність світу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Твір як не любить той край.