Гей, рум’яні мої небокраї… – Сосюра Володимир
Гей, рум’яні мої небокраї,
Ви, міста, гомінливі кругом!
По країні весна пролітає
І шумить журавлиним крилом.
Пролітає над полем, над гаєм,
Сипле квіти з ясного чола.
Їй у відповідь серце співає,
Стільки в ньому і світла, й тепла!
Вся вона, як усмішка дитини,
Як усмішка дитини у сні…
І пливуть, як веселки, години,
І вітання, й музика, й пісні.
Хай сніги простяглися безкраї,
Сиві хмари закрили блакить,-
По країні весна пролітає
І крилом журавлиним шумить.
1938
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Якою я побачив рідну природу після прочитання віршів “Гей, рум’яні мої небокраї”, “Хто в рідному краї… ” (3 варіант) Тільки мистецтву під силу не просто передати чудові картини природи, а й пройняти ними душу кожної людини. Не можна залишатись байдужим, споглядаючи навколишні пейзажі. Так і В. Сосюра – прекрасний лірик першої половини XX ст. – не зміг лишитися байдужим до світу природи. Зображуючи прихід весни у вірші “Гей, рум’яні мої небокраї”, автор бачить її […]...
- Моя улюблена поезія В. Сосюри Україна багата на поетичні таланти. Але є у нас поет ніжний і тривожний, у творчості якого відкривається високий поетичний світ, де пахнуть білі акації, палахкотять загравами сині донецькі ночі, точить десь білий камінь вода й живе велика любов до України. Це Володимир Миколайович Сосюра – мій улюблений поет. Ніжні, задушевні поезії його я дуже люблю. […]...
- Якою я побачив рідну природу після прочитання віршів “Гей, рум’яні мої небокраї”, “Хто в рідному краї… ” (1 варіант) Спочатку хочу сказати, що треба поважати й любити ту країну, той край, де ти народився, де ти живеш. Література у великій мірі вчить нас цьому, особливо поезія, де змальовуються картини рідної природи. Відомий поет Володимир Сосюра зміг передати своє ставлення до рідної землі, а через його поезії і ми починаємо замиловуватися картинами природи. У поезіях […]...
- Володимир Сосюра – Марія Задуманий вітер над городом віє, Ідуть перехожі невпинним прибоєм, І я поміж ними йду, повний тобою, Горять ліхтарі, мов шепочуть: “Маріє!..” І солодко серце стискає і мліє, Мов сон мені дивний, невиданий сниться… І хочеться в небо злетіти, мов птиця, Де блимають зорі далекі: “Маріє!..” І пісня в душі наростає і спіє, Мов вирватись хоче […]...
- Володимир Сосюра – Так ніхто не кохав. Через тисячі літ Так ніхто не кохав. Через тисячі літ Лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… Дише тихо і легко в синяву вона, Простягає до зір свої руки… В день такий на землі розцвітає весна І тремтить од солодкої муки… В’яне серце моє од щасливих очей, Що горять в […]...
- Володимир Сосюра – Блукає осінь. Безгомінням Блукає осінь. Безгомінням Цвіте її очей блакить, І у садах під вітром синім Багняний плащ її шумить. Вона мете сумні алеї, Де пада золото руде, І важкогривий кінь за нею На чорнім поводі іде. Вже на квітках іней – не роси, І недалеко вже до дня, Як сяде осінь жовтокоса На чорногривого коня, Востаннє гляне […]...
- Вода десь точить білий камінь… – Сосюра Володимир Вода десь точить білий камінь, Кує зозуля у гаю. Де б я не був, а все ж думками Лечу в донеччину свою. Лечу, неначе та лелека, Дивлюся радісно кругом І шахту згадую далеку, Де працював я юнаком. Дінця солодкі, ясні води, Посьолка рідного огні І той садок біля заводу, Де ми гуляли в давні дні. […]...
- Володимир Сосюра – Я – квітка осіння Я – квітка осіння… дощі мене мочать, Рве вітер мої пелюстки… І сонце на мене світити не хоче, Тумани пливуть од ріки. Була я колись і пахуча, й хороша… Та все це як сік у маю. І ранками сипле холодна пороша На бідну голівку мою. Пороша розтане, як сонце прогляне Із хмар, як надія, на […]...
- Шахти, терикони… – Сосюра Володимир Шахти, терикони, Заводські вогні… Місяць в травах тоне… І пісні, пісні… Доля ти піснярська, Доленько моя! Сторона шахтарська, Син твій, син твій я! Там, де обрій, в полі Неба мрійна гать. Золоті тополі За дінцем шумлять. Про крейдяні гори Не забуду я, Де молилась зорям Матінка моя. Піснею лечу я Над простором нив, Землю я […]...
- Володимир Сосюра – Моя онученька (Збірка) 1960 рік, Київ, видавництво “дитвидав” ДЛЯ ТЕБЕ ЗОРІ СЯЮТЬ Для тебе зорі сяють, Онученько моя, І в радості, без краю Квітками сад буя. І сонце сяйвом грає, Куди не подивлюсь. Свої пісні складає Для тебе твій дідусь. ОРИСЯ КОШИКА ВЗЯЛА Орися кошика взяла В маленькі рученята, І на базар вона пішла До другої кімнати. А […]...
- Червона зима – Сосюра Володимир I Лисиче над дінцем… де висне дим заводу, Музика у садку та потяг в сім годин… Вас не забуть мені, як рідну Третю Роту… Про вас мої пісні під сивий біг хвилин… На щебінь часто ми до Сущенка ходили, За це платили нам щоденно четвертак. Та по ночах дівчат в половниках любили… О свіжий дух […]...
- Ганна Йванівна – Сосюра Володимир Я пам’ятаю вчительку мою, Просту, і скромну, і завжди спокійну. Вона любила школярів сім’ю, Як ми її, задуману і мрійну. Як мати, Ганна Иванівна була, Вона із нас не лаяла нікого. Завжди усмішка лагідна цвіла Їй на вустах. Турботи і тривоги Вона сприймала в спокої своїм Так мужньо й твердо. Наче рідний дім, Для нас […]...
- Літо – Сосюра Володимир Ходить літо берегами В шумі яворів, І замовкнув над полями Журавлиний спів. В хвиль блакитнім прудководді Сонце порина… І в барвистім хороводі Одцвіла весна. Тане хмарка кучерява В небі голубім. Мліє день, і мліють трави В лузі запашнім. Але труд забув про втому, Про квіток печаль, І у полі золотому Дзвонить гостра сталь. Суне силою […]...
- Іще не скресла крига на дніпрі… – Сосюра Володимир Іще не скресла крига на дніпрі, А вже весни дихання благовісне В снігах я чую, наче угорі Прозорий крик, крик журавлиний висне. Іще нема конвалій у гаю, І гай мовчить у білому спокої, Та я весни п’янке дихання п’ю З його гілля, що мріє наді мною. Ось я іду, один між багатьма, Такий, як всі. […]...
- Учитель – Сосюра Володимир Учитель мій! Як ми тебе любили, Як слухали тебе в полоні юних мрій! У пам’яті моїй тримає років сила Твій тихий карий зір і кашель твій сухий. Ти нас повів закохано і сміло В незнаний світ, чудесних повний чар. В твоїх словах, що ми в серцях лишили, Пізнали ми любові й дружби жар. Закони вод, […]...
- Коли світало – Сосюра Володимир Вони його спіймали край вокзалу І кинули, безсилого од ран, В глухий підвал… Водою і металом, Як люті пси, вони його терзали, А він мовчав, маленький партизан. Вони по нім підборами гриміли, Мов крізь туман, звучав глузливий сміх… І як його не мучили, не били, – Він повен був для них страшної сили, Не видав […]...
- Володимир Сосюра – Я люблю, коли в листя зелене Я люблю, коли в листя зелене Дерева одягає весна, І під вітром хитаються клени, І співає в квітках далина. Ще задумані далі безкраї Зачаровують душу мою, Коли жито в полях достигає І зозуля кує у гаю. І так гарно під небом глибоким На дніпрову дивитись блакить, Як під вітру задуманим кроком Жовте листя в садах […]...
- Білі акації будуть цвісти – Сосюра Володимир Білі акації будуть цвісти В місячні ночі жагучі, Промінь морями заллє золотий Річку, і верби, і кручі… Будем іти ми з тобою тоді В ніжному вітрі до рання, Вип’ю я очі твої молоді, Повні туману кохання… Солодко плачуть в садах солов’ї, Так, як і завжди, незмінно… В тебе і губи, і брови твої, Як у […]...
- Люблю весну, та хто її не любить… – Сосюра Володимир Люблю весну, та хто її не любить, Коли життя цвіте, як пишний сад. І, мов у сні, шепочуть листя губи, І квіти шлють солодкий аромат. Люблю весну, коли плюскочуть ріки, Коли рида од щастя соловей І заглядає сонце під повіки У тишині задуманих алей… Люблю, коли блукає місяць в травах, Хатини білить променем своїм І […]...
- Хто в рідному краї тепло здобуває… – Сосюра Володимир Хто в рідному краї тепло здобуває З пластів у підземнім бою, Хто в полі ростить все нові урожаї, Той любить Вітчизну свою. Хто молодість нашу і світ ясновидий Леліє у ріднім краю, Хто ворога серцем усім ненавидить, Той любить Вітчизну свою. Тому вона рідна, тому вона мила Й миліша за інші краї. Як мати, вона […]...
- Весняний сад, квітки барвисті… – Сосюра Володимир Весняний сад, квітки барвисті, Пісні пташині в вишині, І ти у сяйві і намисті Подібна сонцю і весні. А в небі радість журавлина, І даль степів, мов крил розмах. Моя кохана Україно, Такою ти в моїх очах. Гвіздки твої пробили руки, На вітрі коси золоті, А в чорнім небі – круки, круки… То ти розп’ята […]...
- Володимир Сосюра – Мазепа ПРОЛОГ О, як люблю я рідний край І в щастя мить і у негоду! Дунай, дунаю мій, дунай, Ти у піснях мого народу. Я бачу вод твоїх розбіг І постать, зігнену судьбою, Над стародавньою рікою І сльози у очах старих. А він колись гігантом був, В його руках були мільйони Людей… та “Бог мене забув, […]...
- Володимир Сосюра – Коли світало Балада Вони його спіймали край вокзалу і кинули, безсилого од ран, в глухий підвал… Водою і металом, як люті пси, вони його терзали, а він мовчав, маленький партизан. Вони по нім підборами гриміли, мов крізь туман, звучав глузливий сміх… І як його не мучили, не били, – він повен був для них страшної сили, не […]...
- Володимир Сосюра – Катрусі на спомин КАТРУСІ НА СПОМИН Я знов побачив Вас, біляву і веселу, з привітним усміхом на радісних устах. А осінь за вікном жовтаве листя стеле і в вирій одліта за птахом дальній птах. Я той же як колись. Душа моя зелена; а за вікном летить і пада жовтий лист. Я знову Вас зустрів, Ви граєте Шопена; і […]...
- Володимир Сосюра – Знов село ЗНОВ СЕЛО Знов село. По блакитному трапу сходить сонце над маревом нив. Я в пальті і у фетровій шляпі, де колись у свитині ходив. Де колись неповторного літа одягнув я, смуглявий юнак, коли став на заводі робити, не свитину, а теплий піджак. Роки йшли силуетами станцій, що минали на фоні заграв, коли я гострооким повстанцем […]...
- Володимир Сосюра – Нальотчиця ВОЛОДИМИР СОСЮРА НАЛЬОТЧИЦЯ ПОЕМА І Біля конторки хлопці п’яні, вгорі вагончики біжать; і труби в синім океані… Туди летить моя душа. Колись на станції з огнями шумів залюднений перон, і чорним привидом між нами ходив в медалях “фараон”… А ніччю плакали шахтьори, лилась горілка і пісні… Мовчала тьма, мовчали гори, і – в небі золоті […]...
- До брата – Сосюра Володимир На мові нашій дня печать. Вона – як сяйво серед ночі… Її не можна забувать, Вона душі твоєї очі. Єднає з піснею в гаю Вона з життям тебе любовно… Коли ж забудеш рідну мову, Загубиш душу ти свою. Коли йдучи з труда дороги, Слова не ті вкладеш в уста, Немов піджак з плеча чужого Для […]...
- Хлопчик – Сосюра Володимир У полоні білому, в Одесі, Я згадав: у гуркоті навал По мосту йшов хлопчик літ на десять І свистів “Інтернаціонал”. Вдалині хиталися дерева І синів задумано прибій… Раптом крик повітря полудневе Пронизав наказом гострим: “Стій!” Грубий крик і клацання затвора, І лякливе лопотіння ніг… Але куля зла і гострозора Перетнула хлопчикові біг… Перетнула, кинула на […]...
- Осінь – Сосюра Володимир Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито Осінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літом Синьоока осінь їде навмання. В’яне все навколо, де пройдуть копита, Золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита, […]...
- Володимир Сосюра – Васильки Васильки у полі, васильки у полі, І у тебе, мила, васильки з-під вій, І гаї синіють ген на видноколі, І синіє щасті у душі моїй. Одсіяють роки, мов хмарки над нами, І ось так же в полі будуть двоє йти, Але нас не буде. Може, ми квітками, Може, васильками станем – я і ти. Так […]...
- Володимир Сосюра – Марії Якби помножити любов усіх людей, Ту, що була, що є й що потім буде, То буде ніч. Моя ж любов – як день, Не знають ще чуття такого люди. Якби зібрати з неба всі зірки І всі сонця з усіх небес на світі, – Моя любов горітиме яркіш За всі сонця, на тисячі століттів. Якби […]...
- Володимир Сосюра – Сталін Твоє ім’я, як сурми срібний звук, В борні за день завжди ти перед нами. Тебе до зір знесли мільйони рук, Щоб ти сіяв, як прапор, над віками. Ти нас ведеш, як вів колись давно До перемог, скоривши час і далі. Коли серця мільйонів злить в одно – Твоє це серце буде, рідний Сталін! Шумлять міста, […]...
- Володимир Сосюра – Зима Сном блакитним заснули поля, І долини, і гори, й діброви. Одягла білу шубу земля, Білу шубу зимову. Одлетіли давно журавлі У південні країни з журбою, І заснуло зерно у землі, Щоб проснутись весною, Коли очі закриють поля, Затремтять і тополі, і клени, Й скине білую шубу земля І одягне зелену....
- Володимир Сосюра – дівчина Ногі босії, Стерні коляться, Русі коси їй Комсомоляться. Як пожар, її Личко міниться, Очі карії Україняться. 1956...
- Володимир Сосюра – Я Вас любив, а Ви ніколи Я Вас любив, а Ви ніколи Мене любити не могли, І от погасло сонця коло, Й мої троянди одцвіли. Немов підрізані ножем, Як і моя надія світла, О, як вони тяглись до світла Крізь тьму з благанням і плачем! Але не вбить любов чудесну, Що так сіяла в їх сльозах… Вони умерли, щоб воскреснуть В […]...
- Я пам’ятаю: у забої… – Сосюра Володимир Я пам’ятаю: у забої Рубали вугіль шахтарі, Де каганець боровся з тьмою, Як промінь ранньої зорі. Там, над землею, неба шати, Весняних сповнені окрас. Як важко лежачи рубати Блискучий вугіль раз у раз! Але повіяв на дороги Свободи вітер весняний, І шахтарям на допомогу Прийшли машини у забій. Вони помножили нам сили За щастя в […]...
- Володимир Сосюра – У синім безгомінні У синім безгомінні Задуми скрізь печать. Мелодії осінні В душі моїй звучать. А листя веремія Несе свою печаль. На чорному коні я В блакитну лину даль. Кінь жовті трави хрума, А путь – немов змія. Цей кінь – моя задума, Цей кінь – журба моя....
- Володимир Сосюра – Ленін (уривок) Чи спів, чи крок маніфестацій, Чи гул моторів з висоти У шумі теплому акацій, – Завжди, завжди між нами ти. Чи в шумі кедрів поїзд лине І з гулом проліта мости, Чи бій гримить за батьківщину, – Завжди, завжди між нами ти. Чи йде у полі подорожній, І небо міниться й сія, – Шепочуть губи […]...
- Володимир Сосюра – Іду я стежкою дзвінкою Іду я стежкою дзвінкою, Так вільно й молодо мені, І Марс горить переді мною В непереборній вишині. Над далиною голубою Віків гармонії печать, І наче крила за спиною В просторах світових шумлять. Я хочу піснею ясною Прославить радість на землі, Щоб юні повною луною Вона цвіла у днів далі. Повітря медом лине в груди, І […]...
- Володимир Сосюра – Як не любить той край Як не любить той край, де вперше ти побачив Солодкий дивний світ, що ми звемо життям, Де вперше став ходить і квіткою неначе В його теплі зростав і усміхавсь квіткам! Як не любить той край, що дав тобі і силу, І гострий зір очей, і розум молодий, І далі, що тобі красу свою одкрили, І […]...
Характеристика усипка,утруска.