Герасим’юк Василь – Ахіллесова п’ята

Василеві Портяку

Був такий день,
Коли не можна нічого тягти з лісу,
Бо прилізе гадина додому.
Були такі слова,
Які вимовляти умів сліпий,
Викликаючи гадину з-під хати, –
Убити її.
Була така гадина,
Яка ховалася від холоду в печі
І серед ночі цокала, як годинник.
Була така година вдосвіта,
Коли змія ота зігрілася на литці легіня,
Який спав на печі,
І вжалила його у п’яту,
Коли придавив її у сні.
Був такий легінь,
Який мав силу богатирську,
Але боявся своєї п’яти,
Бо в ній залишилася глибока діра,
Звідки око лиховісне блимало.
Була така ніч,
Коли зліз легінь отой з печі,
Бо ноги самі понесли його в ліс
За пацьоркою із небесної голови
Найвродливішої і наймудрішої
Повелительки,
За короною,
В яку опівночі
Дмухало все її зміїне царство,
Видуваючи крижаний холод,
Звиваючись і скублюючись,
Обплітаючи, стискаючи цю землю.
Була така земля…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Україно ти для мене диво аналіз.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Ахіллесова п’ята
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.