Герасим’юк Василь – Балада

Прокажені, брате. Колокільця
Знов озвались…

Застеляй столи.

На тобі нема живого місця.
Застеляй столи – ми вже прийшли.

І тебе ніхто не буде чути,
І себе не буде,

Бо в один

Келих ми насипали отрути.
Вибирай.

Хто добрий на почин?

Ти шепочеш: “Господа побіймось… “
Та береш найпершим

І – до дна.

Не боїшся тільки ти, бо з трійлом
Ти і тільки ти запраг вина.

В пеклі будем за такі забави.
Хтось ватагу нашу

Там збере.

Хтось один це заслужив по праву.
Хтось один за мить одну умре.

… Прокажені, брате. Ти – не вірив.
З нас один за тебе вмер в ту мить.
Ти заплющив очі. Йдеш до прірви.
Підійдеш,

А там – дзвінок дзвенить.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твiр роздум що посiэш те й пожнеш.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Балада
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.