Герасим’юк Василь – десять літ
І день не день і йде не йде…
Тарас ШЕВЧЕНКО
Ну, звісно, було товариство,
Круті походеньки…
Ну, звісно, отак і було:
Загули – загуло.
А їхні нічки молоденькі
Й чічки солоденькі –
Ну, звісно, банальна буколіка,
Місту – село.
Здавалось би, де ще набратися
Візій і вражень?
Здавалося, голі пішли
Після пізніх застоль.
Здавалось, яке кому діло
До їх заощаджень
В нагрудних кишенях
Дірявих деньочків і доль?..
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Герасим’юк Василь – Сад Юрієві Приходьку – Що таке рай? – Рай – це гарний сад. (Із підручника Для недільних шкіл) Сьогодні – намов у саду. На голих осінніх деревах Вовтузяться, роблячи рейвах, Куди лише я не піду. А голі дерева мовчать. А листя дощами прибите Додолу. Кругом непроглядь. І смішно, що скрізь верещать, Немовби їх будуть ловити. Самі […]...
- Дмитро Гаращенко – Коли тобі виповниться десять Коли тобі виповниться десять – Не забудь стати в чергу за щастям. Не радій – вона довга, Стояти не рік і не два. В ній – збіговисько тих, Хто ще вірить в казки і дива, Незалежно від раси, думок, Приналежностей, нації, масті. Будь упертим – рахуй сантиметрами Осінь, весну, І щодня, зустрічаючи шкірою Мóрозний ранок, […]...
- Марта Тарнавська – дЕСЯТЬ ЖІНОК-ПОЕТІВ (поетичні переклади) Переклади з американської, німецької, Польської та російської поезії. Он говорил о лете и о том, Что быть поэтом женщине – нелепость. Анна Ахматова There is no such creature as a poetess; You’re either a poet, or you’re not. Babette Deutsch ДЕСЯТЬ ЖІНОК-ПОЕТІВ – це не збірка феміністичної лірики. Автори зібраних тут поезій висловлюються на різноманітні […]...
- Григорій Косинка – Десять В основу твору покладено військовий трагедійний конфлікт. Головні герої – Горобець, Степа, Рубель. Рубель, член Української Комуністичної Партії, командирується для організації комнезамів в район Черкаського повіту. Григорій Косинка ДЕСЯТЬ – Ну, читай далі… Божок читав: – “Пред’явник цього т. Рубель, член Української Комуністичної Партії, дійсно командирується для організації комнезамів в район Черкаського повіту… ” От […]...
- Іван Світличний – Тюрма Ми серцем голі догола. Т. Шевченко В тюрмі, за гратами, в неволі Мені приснилася… тюрма. Але не ця. Ні грат нема, Ні варти. І всього доволі. І світ – ідилія сама. І люди – стовпище моголів З кокардами, а серцем голі: Кричать, а мова в них німа, Полуда очі заступила, На світ їм глянути несила, […]...
- Притча про десять мін срібла Ісус перебував неподалік від Єрусалиму і всі гадали, що якраз в цей час об’явиться і проявиться Боже Царство. Знаючи гадки людей, їх думки та уявлення, Ісус розказав таку притчу. Був один чоловік славного роду й він відправився у подорож в далеку країну, щоб прийняти там царство та повернутися. Перед цією мандрівкою цей чоловік покликав своїх […]...
- Василь Стус – де свінула Софія світанкова Де свінула Софія світанкова, Упав каштан, немов морений дуб. О рідна стороно! Бувай здорова, Ти щонайтяжча із моїх загуб. Сухий мороз і не зацвівши в’яне, На яблунях і листя вже нема. Камінний гроб. І ти – мов дерев’яний, Мов чорт, із нього дибишся сторчма. Така журба, що може задушити – Ані тріпнешся. Ось ти, жало […]...
- Краткое содержание Виконт де Бражелон, или Десять лет спустя – Дюма Александр Виконт де Бражелон, или Десять лет спустя Краткое содержание романа … Май 1660-го. Начало самостоятельного правления молодого Людовика XIV. Живущий в изгнании инкогнито наследник английского престола Карл II встречается со своим кузеном – королем Франции, и просит у него поддержки в восстановлении престола. Могущественный кардинал Мазарини отказывает Людовику в финансировании этого плана. Король Карл обращается […]...
- Герасим’юк Василь – На сіні, що срібліє над кущами На сіні, що срібліє над кущами, Завмерли дві душі в легких тілах. Я знаю, Хто прикидав їх пластами. Нас кличуть, мила, Душі у сінах. Живе, скажи, чи неживе створіння Тут нипає, стискаючи горби? Оце, обдерте глодом озвіріння, Оце проміння пекла полюби. Бо ось надходить мить – І пахне м’ята. Барвінок пахне – Забирає зір. Чужим, […]...
- Герасим’юк Василь – Ностальгія На єдиному березі його безпросвітної, Старості його заморської Сива ходить вівця… А вовну її першу Повезли в бесагах за море, І другу її вовну В тих бесагах за море повезли, І загубили ті бесаги В тому світі Сто років тому… А в першій бесазі, у першій вовні Він – однорічний – плакав, А в другій […]...
- Герасим’юк Василь – Оглядаючись На тій горі вітри збивають з ніг, Сльозяться очі і в очах дерева. З гори течуть, звиваючись… Лиш хата Стоїть собі. Ніхто в ній не живе. Я чув, що люди ті давно померли, І нині в хаті розгулявся вітер Такий, як скрізь, бо хата вся – зі шпар: Найбільші – двері, вікна, а в найменші […]...
- Герасим’юк Василь – Старовинні забави Покійник лежить у хаті, А в темних сінях Я повис на гаку І кричу: “Я вишу!” І крізь регіт і вівкання Мене запитують: “На кому висиш?” Назвати мушу дівоче ім’я, І мені пересихає в горлі, Бо я ледь чутно Називаю тебе. Мене може зняти тільки поцілунок, А ти не зможеш не поцілувати, Бо вимажуть лице […]...
- Герасим’юк Василь – першого зову вівчаря Першого зову вівчаря І не тільки тому Що над ним сіяла зоря Двадцять століть тому Що був першим кому благу Ангел вість передав А тому що ягня пастуху Бог на руки подав На зорі йорданського дня Розповийся глуха Душе Бо задушить ягня Що було без гріха...
- Монархи – Симоненко Василь Диктатори, королі, імператори, Мліючи в димі хвальби, Роззявляли пащі, мов кратери, І гукали: – Ми – символ доби. – Хто не з нами, той против Бога. – Хто не з нами, той проти всіх.- І сипались лаври убогі До куцих кривавих ніг. Нікчемна, продажна челядь, Банда кривляк для втіх, Щоб мати що повечерять, Годувала холуйством […]...
- Василь Симоненко – “Некролог кукурудзяному качанові… “ Не чути голосінь, іржавіють оркестри, Оратори втомились від кричань: В труні лежить не вождь і не маестро, А просто – кукурудзяний качан. Труна із тупості, бездарністю оббита; Бредуть за нею стомлені думки: Кого оплакувать, кого мені судити, Кому із серця відбивать замки? Кого трясти за петельки і душу? Кого клясти за цю безглузду смерть? Помер […]...
- Герасим’юк Василь – Важко прокинутись і піти Важко прокинутись і піти В ранок похмурий. “де мій коханий?” – питала ти Сторожа мурів. Вічна сторожа, звісно, не спить. Погляд відводить. Мовчки відводить погляд століть. Гордо відходить. Важко далі в чорному йти Тілі і віці. “де мій коханий?” – питала ти Слуг кам’яниці. Слуги не знають, та не мовчать, Древні й затяті. “Ми б […]...
- Герасим’юк Василь – Ранкова пастораль Розвиднювалось. Ми пішли косити За грунь. А нам навстріч несли трембіти Чоловіки з присілка – хтось помер. Була ще тиша. Та ранкова тиша, Коли трава сама себе колише, Бо вітер спить іще у тьмі дерев. Чи мервою притрушене, чи сиве Поганське передсвітло млисті гриви Лісів наскельних на старих верхах Вичісувало леготом, думками, Тому тінь птаха, […]...
- Василь Стус – Тагіл. Зима. Шістдесят перший рік Тагіл. Зима. Шістдесят перший рік. I я солдат, що після всіх скорочень Попав сюди – докантувати строку, Одержав за зразкове воєнробство (були солдатські жарти – воєнраб) Увільнення. Напевне, цілий рік Проживши між боліт, ялин, казарм, До міста не показуючи носа, Я звикнув пити був (замість горілки – Трійний одеколон). Онучі прати Хоч раз на місяць. […]...
- Герасим’юк Василь – Щороку Щороку Сивими осінніми досвітками Ми із’їжджалися у Косів На торги. На другу богородицю Ми сходили з полонин, А в неділю сідлали коней І сивим осіннім досвітком Їхали на торги. Ми викохали маржину на продаж. Ми брали із собою своїх жінок, Щоб вони вкрили всю торговицю Килимами і веретами, Ліжниками і всім на світі – Хай […]...
- Герасим’юк Василь – Ніби я пропав у цих полях Ніби я пропав у цих полях… Що, крім них, – вітри и небесні скали? Хто у кому? Де попропадали? Більше – в глині? в вітрі? в небесах? На лужках, купальських бережках, А в снігу від хати і до хати – Відспівати, відколядувати – Цвітом відцвісти чи цвіллю стати Хоч би на пісних, на колядках....
- Герасим’юк Василь – Бурелім на Провідну неділю 1989-го Вітри звіялись високо на горі – Клин косарів обвівали. Вітер з долу вирвав кілька голосів І приніс на мій схил гори, життя. Я не впізнав ті голоси, Тим більше не міг докупи зв’язати, Я лише обхопив руками бука, Вирваного з корінням, Бо не знав: чому шукаю Єдиний, може, найтихіший голос, Адже його міг понести інший […]...
- Герасим’юк Василь – Удосвіта – вірші Удосвіта – вірші. Слова молоді, Хоча й непривітні. І ти прошепочеш отак, як тоді: В сімнадцять, у квітні. І знову запахнуть, і знов зазвучать Твої розповиті. Кому ще потрібна така благодать У сивім столітті? Немов не набридла ця пісня стара В старому сторіччі, Коли настає благодатна пора І душі калічить....
- Василь Стус – день величався і пишався День величався і пишався. Ми ж, двоє піших пішаниць, Упали в небо горілиць, А світ, немов горіх, розпався. I вже ні неба, ні землі – Лиш ти одна, моя надіє, І та не жевріє – чорніє В опротипівнічній імлі. Та дякувати богу – вдвох. Наш день попереду – мов зараз. Ще й солов’їв любовна пара […]...
- Василь Стус – Вміння бути циніком Вміння бути циніком Дається і без зусиль Бути людиною – Дертися по вертикальній стіні Сізіфова робота Звичайне глупство Кому то вдавалося – Дертися по вертикальній стіні 25.2....
- Герасим’юк Василь – Сімейна хроніка. Початок Хіба не вигідно Дві давні гуцульські родини (трохи в неповному складі) Поселити На одних двоповерхових нарах У бараці в Караганді? – Холодна зима сорок сьомого Буде для них теплішою. Хоч за ними залишено Єдине право – на тиф, Зате мудро враховано психологію: У горах теж так живуть – На горі і на долині. Є свої […]...
- Василь Стус – Як добре те, що смерті не боюсь я Як добре те, що смерті не боюсь я І не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що вам, богове, низько не клонюся В передчутті недовідомих верств. Що жив-любив і не набрався скверни, Ненависті, прокльону, каяття. Народе мій, до тебе я ще верну, І в смерті обернуся до життя Своїм стражденним і незлим обличчям, Як син, тобі […]...
- Герасим’юк Василь – Кому сьогодні не до первородства Кому сьогодні не до первородства, Не де свідоцтва роду на землі? Як не крути, збуваються пророцтва: Й погублені, й голублені, і злі. Батожить час! Рубцями різко зорані Вже й горді похилились, як трава, Немов шукають під ногами корені. Лупцює всіх. Вони знаходять корені. Свистить батіг. Вони рахують корені: Один, два, три… Один, два, три… Раз-два…...
- Герасим’юк Василь – Апостоли Спинився. І мить, може, мить постояв на межі. Вони не здригнулись, коли зупинився, Ні після. Вони просто поруч ішли, галілейські мужі. Вони просто близько стояли, Коли він вознісся. А як їхні руки? В ту мить… Обійшлося без рук. Вони й перед тим не питали: пощо йому свідки. Він з ними ішов. Йшов востаннє. Ішов після […]...
- Василь Стус – Ось вам сонце, сказав Ось вам сонце, сказав чоловiк з кокардою на кашкетi I витягнув п’ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, вiн зробив кiлька ступнiв праворуч, Носаком позначивши її межу. Щоб вам було радiсно – Вмикайте магнiтофони, транзистори, Берiть до рук iграшковi калатала, Бемкайте, хоч би й по головi. Щоб не хотiлося їсти й пити – Слухайте […]...
- Герасим’юк Василь – Коли пішли зі світу газди перші Коли пішли зі світу газди перші, Ти був поблизу – допоміг дійти. А потім сів на їхній відумерші, Та їхні полонини і грунти Для тебе завеликі, а обійстя Замоцні. Ти злякався їхніх гражд! Тому й вогню запраг, Як благовістя. А благовоння погару, як страж, Роками пантрував. Хіба то біди? Пусте! Єсть Божий дім, і ти […]...
- Герасим’юк Василь – Пси Юрія Змієборця Ми закопувались доти, Доки нас не спинили джерела. А потім прийшли дерева І стали над нами. А потім прийшли пси І вили над нами. А потім принесли дівчину І в неї була одна рука. І ми зимували так, Як зимують вода і вогонь. А потім ти сказала: “Христос Воскрес!”, Наша однорука весно. Нарешті ми втекли, […]...
- Герасим’юк Василь – Літавиця стоїть на воді Літавиця стоїть на воді. Там, де стала, там – плесо, Щоби кола пішли золоті, Де лице її щезло. Йдуть на берег з води – По лісах І по хмарах – верхами. Вже загтрали у зір на губах Згубних духів перстами. Діво, кола ідуть золоті – Не знайду собі місця. Знаєш тільки ти на воді Місце […]...
- Катерина Лук’яненко – Зрада Стікає голос телефонним дротом, Зловісна тиша відповідь дає… Усі слова вже списані в блокноті, Немає слів… Здавалося – що є… Здавалося, попереду вся вічність – Зігріте сонцем чергування днів… Неправда! Все неправда! Яка прикрість… Здавалося, що він її любив… Здавалося, що у її долонях, Чоло схиливши, долю цілував… Для почуттів немає заборони! Здавалося, хоч трохи […]...
- Герасим’юк Василь – Стараєшся для них Стараєшся для них. Тож не спіткнись на римі. Вони простять усе, а спотикнешся – ні. Вони такі свої. Вони такі ранимі. І найрідніші в рідній стороні. Ти знаєш їх порив, гірку душевну вроду, Їх золоті лоби, їх золоті чуби… Не вірять, коли ти без племені і роду, І давньої журби, І давньої злоби. Яка метафора […]...
- Дмитро Павличко – “Я вчився сорок літ, та не навчився досі… “ Я вчився сорок літ, та не навчився досі Губити подих свій в жіночому волоссі, І гудзики дрібні розстібувать на спині Я вчився сорок літ, та не навчивсь донині. А вітер – молодик без всякої науки Під блузочку твою всуває голі руки, Розчісує тебе і кучерями грає, І в приступі жаги спідницю задирає. Кажу я: “Не […]...
- Діденко Василь – Берізка (Збірка) 1975 рік, видавництво “Веселка” КОЛИ ТЕПЛО ВЕРТАЄТЬСЯ Тієї, що у березні, Нема на річці криженьки. Кульбабки жовті в березі Росою миють ніженьки. Весна дзвенить, весна гуля, Вкриває листям пагілля. Весна зими не слухає, Погожим вітром дмухає. Метелик – наче квіточка. Він – ранній вісник літечка. Нехай йому літається, Коли тепло вертається. ШКОЛЯРОЧКА Первовесни блакить Співа […]...
- Василь Стус – Як страшно відкриватися добру Як страшно відкриватися добру. Як страшно зізнаватись, що людина Iще не вмерла в нас. Як страшно ждати, Коли вона захована помре У темряві, щоб нишком відвезти На цвинтар душ, і щастя запопасти, Якого вже до ран не прикладеш. Як вабить зло. Як вабить гріх – піти Світ-за-очі, повіятися з вітром І власної подоби утекти, Мов […]...
- Василь Симоненко – Монархи МОНАРХИ Диктатори, королі, імператори, Мліючи в димі хвальби, Роззявляли пащі, мов кратери, І гукали: – Ми – символ доби. – Хто не з нами, той против Бога. – Хто не з нами, той проти всіх.- І сипались лаври убогі До куцих кривавих ніг. Нікчемна, продажна челядь, Банда кривляк для втіх, Щоб мати що повечерять, Годувала […]...
- Герасим’юк Василь – Не відав, ні, той вершник, хто і нащо Не відав, ні, той вершник, хто і нащо Збивав його на землю, як в кіно. Чекала ти його, дітородяща. На пагорбах білила полотно. Я знаю: ти заламувала руки. Я знаю: ти ридала на валу. Я бачу: він у космосі розлуки Шукає землю Голу і малу. Скажи мені: коли ти зрозуміла, Що падати йому? Йому. Йому. […]...
- Іван Світличний – Парнас І враз ні стін, ні грат, ні стелі. Хтось невидимий ізбудив Світ Калинцевих візій-див, Драчеві клекоти і хмелі, Рій Вінграновських інвектив, Чаклунство Ліни, невеселі Голобородькові пастелі І Стусів бас-речитатив. Парнас! І що ті шмони й допит? Не вірю в будень, побут, клопіт – В мізерію, дрібнішу тлі. Вщухає суєтна тривога. І в небесах я бачу […]...
Некрасов як співець страждань народних.