Герасим’юк Василь – душпастир

Він – паша і пастух. А ми – навкруг,
Порядні, зняв, отож, реміння з шиї,
І ту крамолу, що спочатку – дух,
Знов дарував.

І кожен розуміє.

Ми п’єм вино – то крівця не його!
Ми хліб їмо, бо не його то тіло!
На це нам досить розуму свого.
І нам хоч це принаймні зрозуміло.

Чи сам пасись, чи з братом поділись,
А душу мусиш відшкребти від лепу,
Бо він відторгне – не підніме ввись
Хмільну дурепу до святого склепу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Сюжет де лібертате.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – душпастир
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.