Герасим’юк Василь – Йде мати і дитя несе
Йде мати і дитя несе,
Ховається в дорозі.
Її під зорями спасе
Короткий сон у стозі.
Якраз під зорями Різдва
Я – стіг сухого сіна.
Овеча тепла голова,
Повисмикавши зліва
Найтонші стебла золоті
Дитину гріє, лиже.
Я тут поліг. Я – сіна стіг.
Зі мною веселіше.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Герасим’юк Василь – Вона несе мені малиннику Вона несе мені малиннику І гасить ватри – Хто наврочив, мамо? Лише її одну, Лише таку Я кличу обгорілими губами, І руки простягаю на краю, Й шепочу: “довга, мамо, ця морока”. Та ватру, Нею згашену, Доп’ю До дна. Це п’ють здавен від злого ока. Це п’ють із темним трунком заклинань, Та згубний трунок слова Доки […]...
- Герасим’юк Василь – Здалеку надходять Здалеку надходять. Із душі Тихої – Ще жовта й старовинна… Афин запах, Потім запах сіна. Потім ночі, дні й роки – чужі. Афин запах! Стільки – не зібрать – Гребінками гори прочесати! Запах сіна афинниковатий, Де сніги, Міста, Сіна стоять… Де старий, невиспаний візник Звівся! – На вітрах волосся й руки. А над ним викруглюються […]...
- Герасим’юк Василь – Фантастичний етюд На ту стаєньку вийшов я вночі. За мною – голий ліс. Пора – квітнева. Та зацвіла вже гілка черешнева Й світила, заховавшись у кущі. Ще не розвився бук, тому сліди Під лісом Дуже давнього обійстя Лякали… Але місяць розповився, Й черешенька шепнула: “Підійди”. Маржина в стайні зроду не була: Ховає у смереці дух маржина – […]...
- Герасим’юк Василь – Йде сніг Йде сніг. Я стою у траві, Яку покосить не зуміли. І стебла кругом неживі, Пожовклі і гострі, як стріли. Хто їх за коріння трима В холодній землі, На незримій Тугій тятиві? Крадькома Націлює в серце над ними. І враз відпускає… Та ні, Вони цо летять, Бо зненацька На снігу легкім полотні Схрестились тіспачо в космацькім […]...
- Герасим’юк Василь – Намисто Суниці на стеблах, Заховані в мох, – Намисто для тебе. Намисто для двох, Бо губи спікає, Холодні, як лід. Стебло протинає Дві жмені ягід. А стебла зв’язати – Кошелик суниць Нанижем у згарди Для звірів і птиць. Намисто безцінне – Таке не купить. Як пацьорку в сіні, Ми губим цю мить, Бо в тебе на […]...
- Герасим’юк Василь – Стара гуцулка закурила Стара гуцулка закурила, І люлька файка задиміла, Липневий дощ упав, І трави, що до ранку впали, З дощем запахли-застогнали… П’янка петрівка трав! В легкім, блідім димку безпечнім Копиці скидав я над вечір. Сіна мої, сіна!.. Бесаги їй завдав на плечі І в довгім погляді старечім Розвіявсь, як мана....
- Герасим’юк Василь – досвітні душі Ще б кілька слів, хоча би зо два, І все – на місці, все – як слід. Лежить у голові, як лодва, Стара, сліпа залежність від… Та що перелік і для кого? Спочатку хоч собі втовкмач, Що не в старого й не в сліпого Питать за кожну із невдач. В дні золоті і в ночі […]...
- Герасим’юк Василь – Коли моя мати заходить до церкви Коли моя мати заходить до церкви, Вона нікого не помічає, Доки іде на своє місце. Вона зупиняється Маленькою дівчинкою, Майже прозорою У золотому повітрі Під склепінням Маленької карпатської церкви. Дівчинка оглядається І, коли впевнюється, Що її мама Стоїть позаду, Одразу бачить усіх. Вона вже знає, де хто стоїть. І все вона чує: Як тонко виводить […]...
- Ідея матері в українській літературі XX століття: “Я (романтика)”, “Мати” Миколи Хвильового, “Скорбна мати” П. Тичини, “Мати” Г. Косинки,”Марія” Самчука Жінці-матері присвячено багато літературних творів різних жанрів, і не буде помилковою думка, що цей образ є наскрізним. Еволюція образу відтворює ті соціально-політичні зміни, що відбуваються у світі, надає йому філософського звучання. Нелегкі випробування випали на долю матері в роки революції й громадської війни: її сини, потрапили у витворену революційними ідеями пастку, творили насильство, “набухали кров’ю […]...
- Василь Симоненко – Ошукана могила Отут, де сумно опустили віти Стрункі тополі на твердий обліг, В пропахле димом сорок третє літо Він за неправду у бою поліг. Його селянки в землю тут зарили Без почестей, без жалю, без труни… Шумлять тепер навкруг його могили Розкішні придорожні бур’яни. І лиш діди, як сонце похолоне, Розказують повільно, ніби сон, Що бивсь він […]...
- Ой ну, люлі, дитя, спать! скорочено – Календарно-обрядові пісні Ой ну, люлі, дитя, спать! Пішла мати жито жать Та й вижала три квітки: Що первую сонливу, А другую дрімливу, А третюю щасливу. Ой щоб воно спало, Щастя-долю мало І добрую годину На малую дитину. Ой щоб воно спало І спати хотіло, Як квіт, червоніло. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Колискова пісня “Ой ну, […]...
- Володимир Лучук – Тільки мати – Я на ковзанку піду! – А коли ж до хати?- Тільки мати вміє так Лагідно спитати. – На ходу сніданок з’їм! – Так не слід робити!- Тільки мама може так Лагідно сварити. В снах літаю до зірок… – Час вставати, сину… – Тільки мама збудить так Лагідно дитину....
- Тарас Шевченко – Породила мене мати Породила мене мати У високих у палатах, Шовком повила. У золоті, в оксамиті, Мов та квіточка укрита, Росла я, росла. І виросла я на диво: Кароока, чорнобрива, Білолицяя. Убогого полюбила, Мати заміж не пустила, Осталася я У високих у палатах Увесь вік свій дівувати, Недоля моя. Як билина при долині, В одинокій самотині Старіюся я. […]...
- Герасим’юк Василь – Те найменше звіря Те найменше звіря, Що в смереках проскаче, Та найменша зоря, Що на сіні заплаче, Те найменше маля, Що хлюпоче в потоці, Та найменша земля З порошинкою в оці Врятували б мене, Та замкнуло всі брами Це повітря страшне, Що спинилось між нами. Ви, найтонші зі свіч В слові, як у печері, Не розхитуйте ніч, Не […]...
- Мисик Василь – Перед жнивами Сорочка прилипає. Гаряче. Стовпіє сонце в плесі. Налилося І втомно жнивареві на плече Злягає огрядне, важке колосся. Повільний вітер ледве чутний дзеньк Од кузні донесе та й знов затнеться. По вінця обрію налитий день До вечора стоїть і не схитнеться. Під шепіт нив, під пісню молоду Встають по черзі дні напрочуд гарні, І мужнє сонце […]...
- Іван Франко – “Ось спить дитя, невинний ангел чистий… “ Ось спить дитя, невинний ангел чистий. Смієсь у сні – се ангел з ним іграє… Сплакне у сні – се ангел, в облак млистий Розплившися, манить його й щезає. І сон отсей нестертий, віковистий В душі його по собі слід лишає: З дитячих снів той ангел променистий Раз в раз бажання, тугу в нім збуджає. […]...
- Оксана Лятуринська – Волинські буколіки У луках гра сумна сопілок. Хіба пашня зросла безсило? Чи між пшеничних, житніх піль Вродились колоси сліпі? Чи корінь вітер-сонце сушить? Чи не справдився сон пастуший – Багатство золотих черед, Розшитий ременем намет, Чемерка бита та наопліч І сплетений аркан з коноплі? Або вода знесла шувар, І млин, і села в хижий яр? У луках […]...
- Іван Липа – Мати Іван Липа Мати На скелі сиділа згорблена молода мати, втупивши погляд униз, в глибоке провалля, в темряву. Вітер рвав її волосся, сонце сушило вуста, та вона того не відчувала. Туга велика відбилась у неї на виду. Вона стисла груди руками, щоб утишити бурхливі удари турботного серця. Іноді здригалась і аж корчилася з болю. Так сиділа […]...
- Герасим’юк Василь – Анна Нині не так схне, як учора. А сіна – з краю у край. Сонця нема. Громадільниня хвора. Анно! Боже помагай! Веріт, ліжників повна комора. Більш очей не зривай. Витряси ті, що зіткала вчора. Анно! Боже помагай! Ходить горою з граблями й косою, А ночами тче і тче… І тихо співає: На камені стОю… Анно, Постій […]...
- Герасим’юк Василь – Стараєшся для них Стараєшся для них. Тож не спіткнись на римі. Вони простять усе, а спотикнешся – ні. Вони такі свої. Вони такі ранимі. І найрідніші в рідній стороні. Ти знаєш їх порив, гірку душевну вроду, Їх золоті лоби, їх золоті чуби… Не вірять, коли ти без племені і роду, І давньої журби, І давньої злоби. Яка метафора […]...
- Павло Мовчан – Віщування Густіє, проростає Крізь повсть стару і бруд, На глибині ховає Окравки шворок, пут… Скрадаючи буденність, латаючи життя, Ллє струмені зелені у жмені – для пиття. Вже очі страв’яніли, і серце трав’яне, Кохана легкотіла, переступи мене. Лежу крижем у лузі І чую ріст трави, У рясті, як в кольчузі, Від ніг до голови… Кохана, мої руки […]...
- Василь Симоненко – З вікна Синиця в шибку вдарила крильми. Годинник став. Сіріють німо стіни. Над сизим смутком ранньої зими Принишкли хмари, мов копиці сіна. Пливе печаль. Біліють смолоскипи Грайливо пофарбованих ялин – Вони стоять, немов у червні липи, Забрівши в сивий і густий полин. Полин снігів повзе до видноколу, Лоскоче обрій запахом гірким, Лапаті, білі і колючі бджоли Неквапно […]...
- Василь Симоненко – Піч Лиже полум’я жовте черево, Важкувато сопе димар, Галасує від болю дерево, Піднімаючись димом до хмар. Бубонять рогачі і кочерги – Щось пригадують з давнини, І чекають покірно черги Засмаглілі горшки й чавуни. З тітки полум’я сон злизало, Тітка гладить рукою глек, Теплий ватяник зав’язала На застужений свій поперек. Біга тітка із кухні в сіни, З-під […]...
- Герасим’юк Василь – Літавиця стоїть на воді Літавиця стоїть на воді. Там, де стала, там – плесо, Щоби кола пішли золоті, Де лице її щезло. Йдуть на берег з води – По лісах І по хмарах – верхами. Вже загтрали у зір на губах Згубних духів перстами. Діво, кола ідуть золоті – Не знайду собі місця. Знаєш тільки ти на воді Місце […]...
- Оксана Боровець – Серце моє Серце моє – плетена тепла річ. Вовна овеча, оригінальний крій. Прихисток твій у найлютішу ніч, Хочеш – закутай шию чи руки грій. Серце моє – з пряжі твоїх снів. І без примірки знала, що розмір L Буде тримати сотні тремких слів, Сніжну облогу, сонячну акварель. Скільки у нім наших п’янких днів, Скільки печалі, смутку і […]...
- Твір на тему: Мати-й-мачуха Теплої весни, наприкінці березня, з’являються перші весняні квіти – золоті кружальця мати-й-мачухи. Росте ця чудова рослина на схилах рік, глинищах, бо любить глинисту землю. Квітки мати-й-мачухи радісно всміхаються весняному сонцю золотисто-жовтими голівками. А тільки-но зійдуть перші зірки на небі, голівки закриваються, засинають. Листочки з одного боку вкриті сірим пушком. А з другого боку – темно-зелені, […]...
- Герасим’юк Василь – Пряжа Той, хто крадьки зазирає у вікно, Хто високий і сивоокий двадцятої осені Двадцятого віку, Той уздрить, яка дівка чемна до роботи, а яка ні. А ти ховаєшся, бо засинаєш біля куделі, Зронивши веретено… Назирці іду за тобою, Бо прядеться моя нитка із твоєї куделі, Яку носиш за поясом. Сива нитка із перемішаної чорної з білою […]...
- Герасим’юк Василь – Якщо колгосп імені Лесі Українки Якщо колгосп імені Лесі Українки Платив твоїй матері Півтора карбованця на місяць, Якщо із твоєї дідівщини Брали щороку Найбільшу копицю сіна, Якщо ти, початкуючий поет, Зі своїми вівцями пас кілька колгоспних – Із металевими (нині – пластмасовими) мітками На пробитих вушках, Якщо ти виріс На молоці і на бринзі, Ти повинен дізнатися: Скільки коштує відпускна, […]...
- Герасим’юк Василь – Літа душа, немов лоша у зливі Літа душа, немов лоша у зливі… Куди ж тобі, маленьке і дурне! Ніхто не перебув ці смуги сиві, Ніхто й своєї втіхи не збагне. Хоч крапелину золоту побачиш? – Умить розтане на твоїм хребті. А ти все скачеш. Ти і нині скачеш. Тебе пригнали води золоті....
- Герасим’юк Василь – дванадцять сивих суддів сидять Дванадцять сивих суддів сидять У сутінках під стіною, А я ховаю очі, як тать. Що стало, старці, зі мною? Чому ви тут? Ви ж приходите в час Найпершої тільки купелі, І більше до скону не чути вас, І ваші суди невеселі. Хто душу, мов немовля, розповив? Тремтить, нага, над водою. Її вже мили для ваших […]...
- Герасим’юк Василь – Тут ліс повалений лежав Тут ліс повалений лежав, Гіллям трупіни прикривав Немовби сам себе чімхав І падав, де стояв. Тоді настала тут весна, Змагались води і вітри, І в сонці зблиснула згори Сокира замашна! Вже я: “дитину забери!” – Кричу очима діда з дна Старого міста....
- “Он весь – дитя добра и света” (По лирике А. С. Пушкина) Что привлекает меня в поэзии Пушкина? Прежде всего, личность самого поэта, многогранная и непостижимая, общаясь с которой, испытываешь чувство, подобное тому, что переживает альпинист при подъеме к снежной вершине. Наш технократический век немало постарался, чтобы окунуть человека в пучину низменных страстей и закрыть для него сияющую снежную вершину человеческого духа. “Изучая его творения, можно превосходным […]...
- Краткое содержание Дитя слова – Мердок Айрис Дитя слова Краткое содержание романа Хилари Бэрду сорок один год. Он работает “в государственном департаменте – неважно каком”, в чиновничьей иерархии, если не считать машинистки и клерка, стоит на самой низкой ступеньке; живет в неуютной квартирке, которая служит ему лишь “местом для спанья”, не пытаясь ее обустроить или даже просто как следует убрать. Он слепо […]...
- Мар’яна Савка – Віриш, човен вертається Віриш, човен вертається, повний по горло води. Пишеш в книзі потопу кілька розлізлих речень. Я так міцно вростаю у днище. Хочеш – вкради, Обірвавши стеблину моїх запізнілих зречень. Хвиля вміє ховати. В товщі прозорих сфер Не хвилини – роки. Хто не знає, що квітка – тепла? Я поволі вростаю у твій королівський герб І пускаю […]...
- “Душой – дитя, судьбой – монах” (по поэме М. Ю. Лермонтова “Мцыри”) (2 вариант) Мцыри – главный герой одноименной поэмы М. Ю. Лермонтова. Его нелегкая судьба никого не может оставить равнодушным. Шестилетним мальчиком он попадает в плен к русскому генералу, который увозит его из родного аула. Тяготы пути и разлука с близкими людьми приводят к тому, что Мцыри тяжело заболевает, и его оставляют в монастыре, монахи которого соглашаются вылечить […]...
- “Душой – дитя, судьбой – монах” (по поэме М. Ю. Лермонтова “Мцыри”) (1 вариант) Лермонтов сам был еще молодым семнадцатилетним юношей, когда в душе его родился замысел: “Написать записки молодого монаха 17-ти лет. С детства он в монастыре, кроме священных книг, не читал. – Страстная душа томится… “. Но только через восемь лет поэт написал произведение, в котором воплотился его идеал. Им стала поэма “Мцыри”. Произведение имеет реальную жизненную […]...
- Почему “забавы и роскоши дитя” стал чужим для всех? (1) Поэтов и писателей во все времена интересовали люди, которых можно было бы назвать “чужими для всех”. Есть что-то завораживающее и привлекающее в человеке, который способен противопоставить себя обществу. Конечно, образы таких людей со временем претерпевали в русской литературе значительные изменения. Сначала это были романтические герои, натуры страстные, бунтующие. Они не выносили зависимости, не всегда понимая, […]...
- “Рідна мати моя… ” (за поезіями А. Малишка) I. Образ Матері – образ берегині людства (образ Матері в піснях, молитвах, віршах, поемах, найкращих творах відомих світових митців; поезія Т. Шевченка і Лесі Українки, В. Симоненка і А. Малишка). II. Глибокі почуття любові у творах А. Малишка про матір (найніжніша любов і пошана до матері у поезіях “Не стій, мати, коло хати”, “Яблуні”). III. […]...
- “Моя бо й народна неволя – то мати тих скорбних пісень” (лірика Івана Франка) Іван Якович Франко жив у важкі часи безправ’я і темряви, яка огорнула Західну Україну в другій половині XIX століття. Рідна земля задихалася в “тюрмі народів”, як називав австро-угорську монархію поет: Багно гнилеє між країв Європи, Покрите цвіллю, зеленню густою! Розсаднице недумства і застою, О, Австріє! Де ти поставиш стопи, Повзе облуда, здирство, плач народу. Щоб […]...
- Струтинський Василь – Хочу я на трактор (Збірка) 1992 рік, видавництво “Чернігів” НАШ БЕРЕЖОК Люблю наш бережок, Коли на нім сніжок, Коли ручай співає Чи квітне моріжок. Люблю в осінню мить, Коли багрець горить І рідний бережок Під жовтим листям спить. СИНИЧКА Ще мороз та іній на гілках, Не вернувся з півдня жоден птах, А синичка ранню і ясну Піснею пробуджує весну. – […]...
Казка розповідь про улюблену рослину.