Герасим’юк Василь – Коли моя мати заходить до церкви



Коли моя мати заходить до церкви,
Вона нікого не помічає,
Доки іде на своє місце.

Вона зупиняється
Маленькою дівчинкою,
Майже прозорою
У золотому повітрі
Під склепінням
Маленької карпатської церкви.

Дівчинка оглядається
І, коли впевнюється,
Що її мама
Стоїть позаду,
Одразу бачить усіх.

Вона вже знає, де хто стоїть.

І все вона чує:
Як тонко виводить на хорах
Наречена її рідного вуйка
І навіть, як по різкому обличчю її тата
Котиться сльоза,
Коли вперше на Великдень
Заспівають:

“Христос воскрес”.

Вона ніколи не дивується:
Як це у невеличкій церкві
Вмістилося стільки народу
Нинішнього і дуже давнього,
І звідки навколо кожного
Стільки золотого повітря?

Іноді моя мати
Виходить із церкви
Маленькою дівчинкою,
Яка вже знає,
Що всі її вуйки і вуйни,
Які живуть на всіх найдальших на світі
Верхах,
Виходять услід за нею
І лягають пліч-о-пліч навколо церкви,
І між ними вже немає місця.

Найлегше їй повертатися додому
Із великодньою ношею в руках.

Вона спочатку заходить до стайні
І посвячену ношу
Тричі кладе на хребет корові,
Вимовляючи те,
Що вимовляється тільки тої днини
І тільки там.

Коли моя мати заходить до церкви,
Я стою за порогом,
Доки маленька дівчинка
Під склепінням
Маленької карпатської церкви
Зустрічається поглядом
З усіма.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Допис дискусійного характеру.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Коли моя мати заходить до церкви
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.